Ескадрені міноносці типу A та B

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ескадрені міноносці типу A та B
A- and B-class destroyer
HMS ACASTA (H09).jpg
Британський ескадрений міноносець типу «A» HMS «Акаста»
Служба
Тип/клас ескадрені міноносці
Попередній клас «Амбускейд»/«Амазон»
Наступний клас типу C та D
Держава прапора Велика Британія Велика Британія
Належність Naval Ensign of the United Kingdom.svg Королівський ВМФ Великої Британії
Naval Ensign of Canada.svg Королівський ВМФ Канади
Верф Велика Британія Swan Hunter
John Brown & Company
Hawthorn Leslie and Company
Scotts Shipbuilding and Engineering Company
Vickers-Armstrongs
Palmers Shipbuilding and Iron Company
John I. Thornycroft & Company
Замовлено 20
Спущено на воду 20
Введено в експлуатацію 1928 — 1931
На службі 1930 — 1945
Загибель 10
Бойовий досвід Друга світова війна
Параметри
Тоннаж 1 350 тонн (стандартна)
Довжина 98 м
Ширина 9,8 м
Висота 3,7 м
Технічні дані
Силова установка 2 × парових турбіни Parsons
3 × парових котли Admiralty
Гвинти 2
Потужність 34 000 к.с.
Швидкість 35 вузлів (65 км/год)
Дальність плавання 5 000 миль (9 300 км) на швидкості 15 вузлів
Екіпаж 138 офіцерів та матросів
Озброєння
Артилерія 4 × 120-мм гармати QF Mark IX
Торпедно-мінне озброєння 8 (2 × 4) × 533-мм торпедних апаратів
20 глибинних бомб
Зенітне озброєння 2 × 40-мм автоматичних зенітних гармати QF 2 pounder Mark II

Ескадрені міноносці типу A та B (англ. A- and B-class destroyer) — клас військових кораблів з 20 ескадрених міноносців, що випускалися британськими суднобудівельними компаніями з 1928 по 1931 роки. Ескадрені міноносці цього типу входили до складу Королівських військово-морських флотів Великої Британії та Канади та взяли участь у боях Другої світової війни.

Історія[ред. | ред. код]

У післявоєнний час у Великій Британії різко скоротилися витрати на оборону, багато програм розробки та будівництва кораблів нових проектів було закрито. За період з 1917 до 1924 року Королівський флот не отримав на озброєння жодного нового типу ескадрених міноносців. Водночас у строю залишалася значна частина есмінців типу V та W, одного з наймасовіших типів надводних кораблів в історії британського флоту.

У листопаді 1923 року Британське адміралтейство оголосило умови конкурсу на проектування есмінця нового типу, що мав прийти на заміну застарілим зразкам кінця Першої світової війни у фінансовій програмі на 1927—1928 роки. Розміщенню замовлення передували теоретичні дослідження з урахуванням досвіду Першої світової війни, з метою вироблення вимог до кораблів цього класу. Розробку проектів експериментальних кораблів доручили приватним верфям, повідомивши їм ті тактико-технічні вимоги, яким повинні були задовольняти ці кораблі. Обмовлялося обов'язкове виконання низки умов за складом озброєння, швидкості ходу, мореплавства і кількості екіпажу. При тому ж озброєнні, що і на кораблях типу «Модифікований W», експериментальні есмінці повинні були перевершувати по повному ходу на два — три вузли (37 проти 34-35 вузлів)[джерело?], мати велику висоту надводного борту (2,6 проти 1,9 м) і більш просторий суцільнометалевий місток.

Дві суднобудівельні компанії, що постійно конкурували між собою, — Yarrow і Thornycroft — виграли попередній конкурс та представили на розгляд комісії два проекти — HMS «Амбускейд» та HMS «Амазон» відповідно. На підставі результатів їх випробувань планувалося уточнити концептуальні обриси майбутніх серійних есмінців британського флоту.

Конструкція кораблів була змінена з урахуванням отриманого досвіду — було додано нове обладнання: гідроакустична станція для боротьби з підводними човнами, радіоустаткування, були покращені електричні генератори, вдосконалена вентиляція, збільшений міжпалубний простір. Озброєння залишилося таким же, як і на попередниках, — чотири 120-мм гармати, два 40-мм зенітних автомата, два тритрубних торпедних апарати.

На прототипах були встановлені і нові революційні енергетичні установки, значно складніші і потужніші — двовальний ТЗА Brown-Curtiss з крейсерськими турбінами Parsons. Нововведенням стало виділення в самостійні агрегати турбін крейсерського і заднього ходу. Котельна установка — 3 котли Yarrow.

Обидва кораблі увійшли до складу Королівського флоту, але переможцем у змаганні за рахунок меншої вартості вийшов HMS «Амазон» компанії «Торнікрофт», який і послужив прототипом усієї серії есмінців «А». Проект нового типу ескадрених міноносців був схвалений на початку 1927 року.

Конструкція есмінців[ред. | ред. код]

Загальні нариси[ред. | ред. код]

У зв'язку з тим, що Адміралтейство відмовилося від будівництва поліпшеного, але при цьому набагато дорожчого есмінця, серійні есмінці типу «А» значною мірою повторювали попередників типу «V/W» періоду Першої світової війни. Основна різниця полягала тільки в істотній зміні енергетичної установки й комплекті озброєння. За рахунок збільшеного запасу палива, нових торпедних апаратів і палубних гарматних установок тоннаж кораблів у порівнянні з типом «W» збільшився на 170/200 тонн.

Нові есмінці мали гарну мореплавність завдяки вдосконаленій енергетичній установці, мали підвищений надводний борт (2,6 м проти 1,9), більш просторий новий суцільнометалевий місток. Корпус кораблів типу «А» у порівнянні з прототипом злегка розширили на 23 см, у зв'язку із збільшеною вагою нового артилерійського озброєння (з 91 до 135 т), а коштовну енергетичну установку спростили в цілях економії.

До комплексу озброєння були включені нові — напівавтоматичні — 120-мм гармати, чотиритрубні торпедні апарати замість тритрубних, що використовувалися на «Амазон», і тральне оснащення (параван-трал TSDS). У зв'язку із збільшеною масою вимушено довелося відмовитися від гідроакустичної станції ASDIC, а запас глибинних бомб скоротити до шести.

Енергетична установка[ред. | ред. код]

Енергетична установка п'яти з кораблів типу «A» і всієї серії «B» складалася з 3-х адміралтейських котлів з тиском 21 кг/см² і 2-х турбін Парсонса. Есмінці «Адент» і «Ентоні» оснащувалися котлами «Ярроу» з тиском 19 кг/см². «Акерон» отримав експериментальний котел «Торнікрофт» з робочим тиском 35 кг/см². У порівнянні з HMS «Амазон» енергетична установка була сильно спрощена. В результаті знизилася економічність і загальна потужність енергоустановки, але британці виграли в експлуатаційної надійності, а ціна есмінця за рахунок більш простої машини знизилася на 15-20 %. Потужність механізмів становила 34000 к.с., і швидкість ходу досягала 35,25 вузлів, в повному навантаженні — 31,75 вузлів. За результатами практичних випробувань «Акейтіз» показав потужність механізмів у 34 193 к.с., швидкість ходу 35 вузлів, «Ентоні» — 34 415 к.с., швидкість ходу 36,3 вузлів.

Есмінці мали повну заправку до 394—396 тонн палива та діяли на дальності до 5 500 морських миль (8 900 км) при ході 15 вузлів (28 км/год).

Озброєння[ред. | ред. код]

Основним озброєнням есмінців типу «А» 1929 року становили 4 нових 120-мм (4,7-дюймових) гармати Мk.IX довжиною ствола в 45 калібрів, з підвищеним кутом піднесення до 30°, в палубних установках Mk.XIV A, B, X та Y. Гармати вели вогонь 23-кг боєприпасами різного типу: фугасними снарядами підвищеної потужності «HE» та напівбронебійними снарядами «SAP» на відстань до 15 520 м. Боєкомплект кожної гармати становив 190 снарядів. Система управління артилерійським вогнем становила оптичний далекомір «MQ I» з базою в 3 метри і приладом управління артилерійським вогнем «Приціл-директор для есмінців» (DDS).

Зенітне озброєння кораблів складалося з двох 40-мм гармат QF 2 Mark II, що розташовувалися на бортах есмінців між трубами, з боєкомплектом 500 пострілів на ствол.

Торпедне озброєння включало два чотиритрубних 533-мм торпедних апарати «QR III» з торпедами Mk.V. Всього есмінець мав 8 торпед, запасні торпеди не передбачалися. Для боротьби з підводними цілями призначалися 6 глибинних бомб типу «D» Mk3 з трьома бомбометами. Від гідроакустичної станції ASDIC спочатку відмовилися, але наприкінці 1930-х деякі з есмінців типу «А» отримали їх на озброєння.

Лідери есмінців[ред. | ред. код]

Як лідер ескадрених міноносців типу «А» (1929 р.), для підтримки есмінців і управління ними, був спроектований і побудований корабель HMS «Кодрінгтон», який у порівнянні зі стандартними есмінцями типу «А» відрізнявся збільшеними розмірами для зручності розміщення штабу флотилії, що нараховували до 47 штабних офіцерів. Довжина корабля була збільшена до 104,5 м, ширина 10,2 м, осадка 3,76 м, водотоннажність становила 1 540/2 012 тонн, екіпаж склав 185 чоловік. Виділявся набагато більш гіршими ніж есмінці його типу морехідними якостями. Для забезпечення потреби у пальному його паливні танки були збільшені на 41 тонну.

Лідер «Кодрінгтон» також оснащувався додатковою 120-мм гарматою Марк IX, і, на відміну від стандартних есмінців серії «А», двома тритрубними, а не чотиритрубними 533-мм торпедними апаратами.

«Кодрінгтон» розпочав службу за час світової війни як лідер третьої флотилії есмінців у Середземному морі та в 1940 році брав участь у Норвезькій операції. Потім був лідером 1-ої флотилії есмінців та ніс службу біля узбережжя, евакуював британських солдатів з Бельгії та Франції. Потоплений влітку 1940 року німецькою авіацією в Дуврі.

Лідером ескадрених міноносців типу «B» був «Кейт», який на відміну від «Кодрінгтона» мав практично однакові розміри з есмінцями свого типу. Водночас його водотоннажність була на 41-100 тонн більше за решту в стандартній та повній комплектації, а екіпаж був на 19 чоловік більше за рахунок офіцерів штабу.

Ескадрені міноносці типу A та B[ред. | ред. код]

Королівський військово-морський флот Великої Британії[ред. | ред. код]

Ескадрені міноносці типу «A»[ред. | ред. код]

Корабель Номер вимпелу Виготовлювач Закладено Спущено У строю Статус
«Кодрінгтон» D65 Swan Hunter & Wigham Richardson, Волсенд 20 червня 1928 7 серпня 1929 4 червня 1930 потоплений у наслідок авіаційного нальоту німецької авіації на рейді Дувра 27 липня 1940
«Акаста» H09 John Brown & Company, Клайдбанк 13 серпня 1928 8 серпня 1929 11 лютого 1930 потоплений вогнем німецьких лінкорів «Шарнгорст» та «Гнейзенау» поблизу Нарвіка 8 червня 1940
«Акейтіз» H12 John Brown & Company, Клайдбанк 11 вересня 1928 4 жовтня 1929 11 лютого 1930 потоплений німецьким важким крейсером «Адмірал Гіппер» у бою в Баренцевому морі 31 грудня 1942
«Ектів» H14 Hawthorn Leslie and Company, Геббурн 10 липня 1928 9 липня 1929 9 лютого 1930 проданий на металобрухт 7 липня 1947
«Антілоуп» H36 Hawthorn Leslie and Company, Геббурн 11 липня 1928 27 липня 1929 20 лютого 1930 проданий на металобрухт 28 січня 1946
«Ентоні» H40 Scotts Shipbuilding and Engineering Company, Грінок 30 липня 1928 24 квітня 1929 14 лютого 1930 проданий на металобрухт 21 лютого 1948
«Адент» H41 Scotts Shipbuilding and Engineering Company, Грінок 30 липня 1928 26 червня 1929 14 квітня 1930 потоплений в бою німецькими лінкорами «Шарнгорст» та «Гнейзенау» поблизу Нарвіка 8 червня 1940
«Ерроу» H42 Vickers-Armstrongs, Барроу-ін-Фернес 20 серпня 1928 22 серпня 1929 22 квітня 1930 згорів у результаті пожежі на транспортному судні SS Fort La Montee в порту Алжиру 4 серпня 1943; списаний
«Акерон» H45 John I. Thornycroft & Company, Вулстон 20 серпня 1928 22 серпня 1929 14 квітня 1930 підірвався на міні поблизу острова Вайт 17 грудня 1940

Ескадрені міноносці типу «B»[ред. | ред. код]

Корабель Номер вимпелу Виготовлювач Закладено Спущено У строю Статус
«Кейт» D06 Vickers-Armstrongs, Барроу-ін-Фернес 1 жовтня 1929 10 липня 1930 20 березня 1931 потоплені німецьким пікіруючим бомбардувальником Ju 87 поблизу Дюнкерка 1 червня 1940
«Базіліск» H11 John Brown & Company, Клайдбанк 18 серпня 1929 6 серпня 1930 4 квітня 1931
«Бігл» H30 John Brown & Company, Клайдбанк 11 жовтня 1929 29 вересня 1930 9 квітня 1931 проданий на металобрухт у 1946
«Бланш» H47 Hawthorn Leslie and Company, Геббурн 29 липня 1929 29 травня 1930 14 лютого 1931 підірвався на міні 13 листопада 1939
«Боудісіа» H65 Hawthorn Leslie and Company, Геббурн 11 липня 1929 23 вересня 1930 7 квітня 1931 потоплений у наслідок атаки Юнкерів Ю-88 на рейді Портленда 13 червня 1944
«Бореас» H77 Palmers Shipbuilding and Iron Company, Джарроу 22 липня 1929 18 липня 1930 20 лютого 1931 проданий на брухт у 1952
«Бразен» H80 Palmers Shipbuilding and Iron Company, Джарроу 22 липня 1929 23 вересня 1930 7 квітня 1931 потоплений у наслідок атаки бомбардувальника Юнкерс Ю-87 зі складу II/StG 1 у протоці Ла-Манш 20 липня 1940
«Бріліант» H84 Swan Hunter, Тайн-енд-Вір 9 липня 1930 9 жовтня 1930 21 лютого 1931 проданий на брухт у 1948
«Бульдог» H91 Swan Hunter, Тайн-енд-Вір 10 серпня 1929 6 грудня 1930 8 квітня 1931 розібраний на брухт у 1946

Королівський військово-морський флот Канади[ред. | ред. код]

Ескадрені міноносці типу «A»[ред. | ред. код]

Корабель Номер вимпелу Виготовлювач Закладено Спущено У строю Статус
«Сагне» D79 John I. Thornycroft & Company, Вулстон 27 вересня 1929 11 липня 1930 22 травня 1931 постраждав у наслідок зіткнення з панамським вантажним судном «Азра» поблизу мису Рейс, Ньюфаундленд 15 листопада 1942; переведений у навчальні кораблі; проданий на металобрухт 1945
«Скіна» D59 John I. Thornycroft & Company, Вулстон 14 жовтня 1929 10 жовтня 1930 10 червня 1931 у наслідок шторму викинутий на берег острову Відей 25 жовтня 1944

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • English, John (1993). Amazon to Ivanhoe: British Standard Destroyers of the 1930s. Kendal, England: World Ship Society. ISBN 0-905617-64-9. 
  • Friedman, Norman (2009). British Destroyers From Earliest Days to the Second World War. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 978-1-59114-081-8. 
  • Whitley, M. J. (1988). Destroyers of World War Two: An International Encyclopedia. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 0-87021-326-1. 

Примітки[ред. | ред. код]