Поезія 1847-1850 рр. (Більша книжка)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тарас Шевченко. Автопортрет. 1858
Поезія Тараса Шевченка 1847 р. Рукописна книга [1]

Поезія 1847-1850 рр. — перша частина рукописної книги Тараса Шевченка, відомої як Поезія Шевченка (назва на оправі), Більша книжка (назва літературознавців). Створена поетом 1858 р. у Нижньому Новгороді, вона містить 79 поезій, написаних поетом у роки заслання.[1]:1–204   Поезія 1857-1861 рр., створена Шевченком після заслання, становить другу частину рукописної книги.

«Більша книжка» була задумана як підготовчий рукопис для друку. Однак звільнення Шевченка від кари солдатчиною не означало звільнення його музи від кайданів:[2]

В степу безлюднім, в чужині,
В далекій неволі,
Ти в кайданах пишалася,
Як квіточка в полі.

У дозволі на проживання в Петербурзі від 4 лютого 1858 року начальник ІІІ відділу і шеф жандармів В. А. Долгоруков замінив колишній військовий найсуворіший нагляд, щоб під жодним виглядом від нього не могли виходити підбурливі і пасквільні твори,[3]:130 [4]:69 на суворий поліцейський нагляд і належний нагляд начальства Академії художеств, аби він не навертав на зло свого таланту.[3]:295 [5]:358 Було скасовано заборону малювати, але не заборону писати. Про видання творів, написаних на засланні не могло тоді бути й мови.


Історія[ред. | ред. код]

Подорож Шевченка з Оренбурзької сатрапії [6]:63 [7] до Петербурга тривала 238 днів. Звістка про заборону в’їзду до Петербурга наздогнала поета у Нижньому Новгороді, де він вимушений був зупинитись на довший час (20 вересня 1857 р. – 8 березня 1858).[6]:23[октября]  Але працю над поезією, створеною у перші чотири роки заслання (рукописна книга поезій 1847–1850 рр.), Шевченко розпочав ще у Новопетровському укріпленні. У листі від 5 червня 1857 до Якова Кухаренка він пише:[8]:132

Батьку отамане кошовий!
і друже мій єдиний!

… вставши раненько, помолився Богу, закачав рукава та й заходився коло оції «Москалевої криниці». Бог поміг, то сяк, то так кончив. Мені і полегшало трохи. Не знаю тілько, чи подобається вона тобі, мій друже єдиний. Якщо подобається, то дай доброму писареві переписать і «Криницю», і «Ченця», і «Вечір». Та пошли старому Щепкіну. Нехай на старість читає та не забуває безталанного кобзаря Тараса Дармограя. Я умисне приписав «Ченця» і «Вечір», щоб порівняв його з «Криницею», бо «Криниця», бач, сьоголітня, а «Чернець» і «Вечір» (Садок вишневий коло хати…) Бог зна колишні. Чи помолодшав я через 10 літ в неволі, чи постарішав серцем, скажи мені, мій брате рідний.


21 лютого 1858 р. у Нижньому Новгороді Шевченко занотовує у Щоденнику: «Почав переписувати свою поезію для друку, написану від 1847 року по 1858 рік. Не знаю чи багато вибереться з цієї полови доброго зерна».[6] Тоді ж з’явилася назва книги — «Поезія» (Оренбурзький рукопис 1850 р. загальної назви не має — це було зібрання чотирьох книжечок за відповідні роки[9]:93). Крім «Москалевої криниці» у творчому доробку за 1857 рік була ще одна поема — «Неофіти», яку поет написав протягом 4-х днів 5–8 грудня 1857 р.[6]

Відоме місце і дата і завершення першої частини нової рукописної книги: «Поезія Тараса Шевченка 1847 р.» — Москва. 18 березня 1858. Поет суттєво переробив ряд поезій і по-новому впорядкував збірку. Після «Княжни» Шевченко вмістив поему «Відьма», балади «Лілея» та «Русалка», які далекого 1847 року мріяв видати у «Другому Кобзарі». Остаточно скомпонував і створив назву для циклу поезій «В Казематі», переписавши цикл наприкінці збірки за 1847 рік.[10]

«Криницю» і «Неофітів» Шевченко записав у розділі «1857» з посвятами Я. Кухаренкові та М. С. Щепкіну, розмістивши попереду скорботну елегію-підсумок своєї творчості на засланні:[11]

В неволі, в самоті немає,
Нема з ким серце поєднать…

Підсумок[ред. | ред. код]

У більшості новочасних видань 79 поезій періоду «солдатського небуття» друкують за «Більшою книжкою», однак не дотримуючись порядку, визначеного Шевченком. Не переписані до «Більшої книжки» твори друкують за Оренбурзькою рукописною книгою (42 поезії). [12] [13]  Один вірш цього періоду творчості — Дурні та гордії ми люди… — за чорновим автографом в альбомі Аральських малюнків і начерків Шевченка.[14]


Зміст рукописної книги[ред. | ред. код]


Умовні позначення:   БК – 79 поезій, переписаних 1858 р. до «Більшої Книжки».
Поезія 1847 р.   •   1848   •   1849   •   1850   •   1857   •   …
Назва сторінка дата зошит примітка
Поезія Тараса Шевченка 1847 г. -     Титульна сторінка 1
Думи мої... Ви мої єдині... 1     Заспів 1
Княжна 3 1858.02.24   Шмуцтитул 2
Відьма 19 1858.03.06 2 Другий Кобзар  3
Лілея 37 1858.03.06 2   4
Русалка 40 1858.03.06 2   5
Хустина 42 1858.03.08 2 Була собі Катерина… 6
Іржавець 45 1858.03.14 3   7
Ще як були ми козаками… 48 1858.03.14 3 Полякам 8
Чернець 49   3   9
Один у другого питаєм... 53   3   10
Самому чудно. А де ж дітись?.. 54   3   11
Ой стрічечка до стрічечки... 55   3   12
А. О. Козачковському 56 1858.03.16 3   13
В Казематі 61 1858.03.18 3 Шмуцтитул 14
Згадайте, братія моя... N.N. 63 1858.03.18 3   14
Ой одна я, одна... 65 1858.03.18 3   15
За байраком байрак… II 66 1858.03.18 3   16
Мені однаково, чи буду… III 68 1858.03.18 3   17
Не кидай матері, казали... IV 69 1858.03.18 4   18
Чого ти ходиш на могилу?.. V 71 1858.03.18 4   19
Ой три шляхи широкії... VI 73 1858.03.18 4   20
Н. Костомарову 75 1858.03.18 4 Веселе сонечко… 21
Садок вишневий коло хати… VIII 76 1858.03.18 4   22
Рано-вранці новобранці... IX 77 1858.03.18 4   23
В неволі тяжко, хоча й волі… X 79 1858.03.18 4   24
Косар XI 80 1858.03.18 4   25
Чи ми ще зійдемося знову?.. XII 81 1858.03.18 4 Москва  26
  82   4 82 чиста стор.  
1848 83   4 Шмуцтитул  27
А нумо знову віршовать... 85   4 Заспів  27
Тиняючи на чужині… 87   4 Варнак 28
Ой гляну я, подивлюся... 93   5   29
Та не дай, Господи, нікому... 94   5   30
Старенька сестро Аполона… 95   5 Царі 31
Не видно нікого в Ієрусалимі… І. 96   5   31
Давид, святий пропрок і цар… ІІ. 98   5   31
І поживе Давид на світі… ІІІ. 100   5   31
По двору тихо похожає… IV. 101   5   31
Бодай кати їх постинали… V. 103   5   31
На батька бісового я трачу... 104   5   32
І досі сниться: під горою... 105   5   33
Огні горять, музика грає... 106   5   34
І станом гнучим і красою... 106   5   35
І золотої й дорогої... 109   5   36
Ми вкупочці колись росли... 110   5   37
Ми восени таки похожі... 112   5   38
  114   5 114-116 чисті стор.  
1849 117   6 Шмуцтитул  39
Неначе степом чумаки... 119   6 Заспів 39
За сонцем хмаронька іде... 120   6   40
Не додому вночі йдучи... N.N. 121   6   41
Як маю я журитися... 123   6   42
Нащо мені женитися?.. 124   6   43
Ой крикнули сірії гуси... 125   6   44
Якби тобі довелося... 126   6   45
Зацвіла в долині... 130   6   46
У нашім раї на землі... 131   6   47
На Великдень на соломі... 134   6   48
Мов за подушне, оступили... 135   6   49
Не жаль на злого, кругом його… П.С. 136   6   50
Немає гірше, як в неволі… Г.З. 137   6   51
Якби зострілися ми знову... 139   6   52
Неначе праведних дітей… 140   6 Пророк 53
І небо невмите, і заспані хвилі... 141   7   54
Не для людей, тієї слави... 142   7   55
Коло гаю, в чистім полі... 143   7   56
Якби мені черевики... 145   7   57
І багата я... 146   7   58
Полюбилася я... 147   7   59
Породила мене мати... 148   7   60
По улиці вітер віє... 149   7   61
Закувала зозуленька... 150   7   63
Ой сяду я під хатою... 151   7   62
Із-за гаю сонце сходить... 152   7   64
Ой люлі, люлі, моя дитино... 153   7   65
Туман, туман долиною... 154   7   66
І широкую долину... 155   7   67
Навгороді коло броду... 156   7   68
Якби мені, мамо, намисто... 157   7   69
Утоптала стежечку... 158   7   70
Не вернувся із походу... 159   7   71
Ой умер старий батько... 160   7   72
Швачка 161   7 Швачка 73
Ой чого ти почорніло... 163   7   74
  164   7 164 чиста стор.  
1850 165   8 Шмуцтитул 75
Лічу в неволі дні і ночі... 167   8 Заспів 75
Не молилася за мене... 169   8   76
Петрусь 171   8   77
  179   8 179-188 чисті стор.  
1857 189   9 Шмуцтитул 75
В неволі, в самоті немає... 191   9 Заспів 78
Москалева криниця 192 1857.05.16 9 стор. 192–204 79
  204   9 стор. 205 – «Неофіти» 79

1857[ред. | ред. код]

Цей розділ «Більшої книжки» відкриває новий період творчості Тараса Шевченка, який тривав до останнього дня життя поета 26 лютого (10 березня) 1861.


  •   1857   •   …
Назва сторінка дата зошит примітка
1857 189   9 Шмуцтитул
В неволі, в самоті немає... 191   9 Заспів 78
Москалева криниця 192 1857.05.16 9 Новопетровське укріплення 79
Неофіти 205 1857.12.08 9-10 Нижній Новгород 80
1858 225   10 Нижній Новгород


Опис рукопису[ред. | ред. код]

Рукописна книга поезій 1847–1861 рр. Тараса Шевченка, відома під традиційною назвою «Більша книжка» складається з семи щорічних збірок поезій за роки 1847–1850,[15][16] 1857–1860. Кожна збірка виділена титульною сторінкою з позначенням на ній року. Титульної сторінки до поезії 1859 р. немає — аркуш було втрачено ще до наскрізної нумерації сторінок. Остання титульна сторінка — «1861», але Шевченко не встиг вписати жодної поезіїї за цей рік (за 1861 р. відома лише одна поезія: Чи не покинуть нам, небого…).[9]:126 Перед титульною сторінкою «1857» 10 чистих сторінок (179–187). Останні сторінки 330—466 чисті.

Тексти поеми «Марія» та дев’яти віршів написано рукою І. Лазаревського з поправками Шевченка. Тексти трьох поезій написані невідомою рукою з поправками Шевченка. На останній сторінці поеми «Марія» (279) — 9 рядків: Тебе в порфіру і вінчали… В душі скорбящей і убогій викреслені вздовж чотирма лініями синім (цензорським) олівцем, а потім навхрест чорнилом. [9]:140

Книга складається з 14 зошитів по 12 арк. кожний, голубого паперу (верже) поштового формату. Разом 235 аркушів 13,2 × 20,3. Оправа коричневий сап’ян з тисненням. На верхній кришці оправи посередині тиснено золотом: «Поэзія Шевченка». Книга вкладається в картонний футляр, обклеєний таким же сап’яном, як і оправа. Зошити 2–10 мають порядкову авторську нумерацію. Пагінація стор. 1–66 рукою Т. Г. Шевченка, 67–328 невідомою рукою.[9]:145

Видання[ред. | ред. код]

Два видання — фототипічне і факсимільне 1963, 1989 рр. — точно відтворюють рукописну книгу Шевченка (без 67 чистих аркушів).[17]

Новітні факсимільні видання 2013, 2014 рр. — з додатками, ілюстровані.[18]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Тарас Шевченко. Більша книжка — ІЛ, ф. 1, № 67
  2. Тарас Шевченко. Муза. — Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 2.
  3. а б Тарас Шевченко: Документи та матеріали до біографії. 1814-1861  — К., 1982.
  4. Кирило-Мефодіївське Товариство. У троьох томах. Т. 1 — Київ, 1990. 
  5. Кирило-Мефодіївське Товариство. У троьох томах. Т. 2 — Київ, 1990. 
  6. а б в г Тарас Шевченко. Щоденник.  — Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 5.  
  7. Сатрапією називає Шевченко Оренбурзьку губерню (19 липня 1857 р.),
    яку правив тоді генерал-губернатор Перовський 
  8. Тарас Шевченко. Листи до різних осіб.  — Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 6.  
  9. а б в г Опис рукописів Т.Г. Шевченка  — К., 1961. 
  10. Тарас Шевченко. В казематі  — ІЛ, ф. 1, № 67.
  11. Тарас Шевченко. В неволі, в самоті немає...  — ІЛ, ф. 1, № 67, с. 191
  12. Шевченко Т. Г. Повне зібрання творів: У 12 т. Т. 1 [1]  [2] — К., 2003. 
  13. Шевченко Т. Г. Повне зібрання творів: У 12 т. Т. 2 [3]  [4] — К., 2003. 
  14. Альбом малюнків із записами народної творчості.  — ІЛ, ф. 1, № 108, арк. 27 звор.
  15. Чотири збірки Оренбурзького рукопису Шевченко називає книжечками:
    І четвертий рік минає… І четверту начинаю Книжечку в неволі…  
  16. 1851–1856 рр., через суворий нагляд у Новопетровському укріпленні,
    Шевченко вимушено не написав жодної поезії.
  17. Тарас Шевченко. Більша книжка. Автографи поезій Шевченка 1847–1860 рр.— К. 1963.
       Тарас Шевченко. Більша книжка. Автографи поезій Шевченка 1847–1860 рр.— К. 1989.
  18. Тарас Шевченко. Більша книжка.— К. 2013.
       Тарас Шевченко. Більша книжка.— К. 2014.

Література[ред. | ред. код]

Леонід Большаков. Їхав поет із заслання: Пошуки. Роздуми. Дослідження. [5] — К. 1977.