Медичний батальйон «Госпітальєри»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Медичний батальйон «Госпітальєри»
Hospitallers, DUK.png
Нарукавний знак батальйону
Засновано 6 липня 2014
Країна  Україна
Тип Військова медицина
Чисельність батальйон
У складі
НЗ УДА.svg
 УДА
Гасло Заради кожного життя!
Війни/битви Війна на сході України
Командування
Поточний
командувач
Яна Зінкевич

Госпітальєри — український волонтерський медичний батальйон, що бере участь у російсько-українській війні на Донбасі з 2014 року. Займається наданням першої медичної, домедичної допомоги та евакуацією поранених українських воїнів з найгарячіших ділянок фронту. Гасло — «Заради кожного життя!».

За час існування МБ Госпітальєри, під час російсько-української війни, врятовано близько 2750 українських бійців.[1]

Історія[ред. | ред. код]

«Госпітальєри» засновані 6 липня 2014 року[2] волонтеркою-медиком Яною Зінкевич, якій на той момент було 18 років.[3][2] В цей день, після запеклих боїв за село Карлівку та село Піски, було створено медичний підрозділ «Госпітальєри», названий на честь середньовічного ордену госпітальєрів.[2] Батальйон увійшов до складу Добровольчого Українського Корпусу «Правого Сектора», а Зінкевич було призначено начальником усієї медично-польової служби ДУК Правого Сектора.[4][5][3] Яна Зінкевич продовжує бути начмедом Української Добровольчої Армії та незмінним командиром Медичного Батальйону «Госпітальєри».[2][6][7] Станом на березень 2017 року «Госпітальєри» налічували 60 осіб і 100 резервістів.[8]

У 2019 році у Дніпрі на базі медичного батальйону «Госпітальєри» Української Добровольчої Армії створили комунальне підприємство «Госпітальєри Дніпра», яке отримало фінансування з міського бюджету Дніпра.[1]

Діяльність[ред. | ред. код]

Демілітаризований медичний батальйон надає допомогу усім добровольцям, військовим та мирному населенню, яке знаходиться в зоні проведення бойових дій, і потребує домедичної допомоги, медичного термінового втручання чи терапевтичного лікування.[4] Госпітальєрські екіпажі здійснюють евакуацію, стабілізацію і транспортування поранених з червоної зони до стабпунктів чи прифронтових госпіталів чи лікарень.[3] Волонтери медбату здійснюють постійну підтримку поранених в місті Дніпро, в лікарні Мечнікова — місце, куди транспортують найважчих поранених.[4] Також здійснюється післяшпитальна підтримка та реабілітація поранених, членів їх сімей.[4]

Медики батальйону разом з Яною Зінкевич на Марші захисників України, 24 серпня 2019 року

Принципово, позиції Госпітальєрів знаходяться в найгарячіших точках фронту для надання кваліфікованої допомоги українським військовим з числа добровольців та офіційним частинам ЗСУ, ВМФ.[4] Представники Госпітальєрів знаходяться безпосередньо на бойових позиціях з українськими військовими,[2] що дає можливість більш ефективно та швидко надавати допомогу під час ведення бою та збільшує шанси на успішну евакуацію та стабілізацію поранених. Є постійні позиції в прифронтових лікарнях, як наприклад в місті Авдіївка, де «Госпітальєри» підсилюють 66-й госпіталь.[4]

Ще один з важливих напрямків роботи Госпітальєрів є медико-тактичні вишколи, що постійно проводяться з періодичністю раз на місяць з початку весни до пізньої осені на базі у Павлограді.[9] На вишколах викладають досвідчені інструктори з числа найбільш кваліфікованих госпітальєрів, які пройшли не одну ротацію на передовій. Вишколи є популярними як серед бійців,[3] так і серед цивільного населення, яке не має на меті пов'язувати своє майбутнє з військовими діями. Знання та навички, отримані на вишколах, дієві і під час екстрених випадків у цивільному житті.[3] Станом на листопад 2021 близько двох тисяч осіб пройшли тижневі вишколи.[3]

2015 року одним з парамедиків батальйону Євгеном Тітаренком разом з Наталією Хазан було знято документальну стрічку «War for Peace», створену з 120 годин документального матеріалу з фронту, який знімав сам режисер під час роботи парамедиком у батальйоні[10].

Госпітальєри продовжують роботу під час російського вторгнення в Україну 2022 року і збирають кошти на ремонт техніки, пальне та медикаменти.[11][7]

Вшанування та нагороди[ред. | ред. код]

Батальйон користується великою пошаною серед бійців, має велику моральну підтримку усього народу України, діяльність його учасників викликає інтерес у сучасних митців — поетів, письменників, співаків, режисерів.

Незмінний Комбат Госпітальєрів Яна Зінкевич нагороджена державним орденом «За заслуги 3 ступеню» та недержавним орденом «Народний герой України».[6][5]

Втрати батальйону[ред. | ред. код]

Ім'я, псевдо Посада, підрозділ Дата народження Місце народження Дата смерті Вік Місце смерті (смертельного поранення) Обставини смерті
Горбачова Анастасія Валентинівна «Лиса» Окрема тактична розвід група, парамедик 01983-03-1616 березня 1983 Чернівці 02015-08-066 серпня 2015 32 Маріуполь Загинула від вогнепального поранення з мисливської рушниці в серце.
Пірковська-Зелинська Олена Болеславівна «Єва» Керівник відділу догляду, турботи та реабілітації. 01974-05-2828 травня 1974 Київ 02015-08-1515 серпня 2015 41 Дніпро Померла в Обласній клінічній лікарні ім. Мечникова під час операції — не витримало серце. На початку липня була госпіталізована з переломом хребта.
Подаровський Олег Геннадійович «Сніжок»/«Анубіс» Фронтовий водій-парамедик 01984-07-3030 липня 1984 Берестя,
Білорусь
02016-11-033 листопада 2016 32 Дніпро Тяжко захворів восени 2015 року, цілий рік боровся з недугою. Помер в лікарні міста Дніпро.[12].
Малявський Мар'ян Юрійович «Марік» Фронтовий парамедик 01990-08-2525 серпня 1990 село Золотники,
Тернопільська обл.
02018-10-3030 жовтня 2018 28 Околиця Варшави,
Польща
Виявлений повішеним у лісосмузі.
Гладун Володимир Михайлович «Ботанік» Фронтовий водій-парамедик 01962-09-1313 вересня 1962 - 02019-01-2525 січня 2019 60 Брюховичі Помер після важкої боротьби із раком.
Мороз Сергій Васильович «Фрост» Фронтовий водій-парамедик, капелан, інструктор з тактичної медицини. 01977-02-099 лютого 1977 Івано-Франківськ 02019-03-1313 березня 2019 42 Івано-Франківськ Помер після важкої боротьби із раком (гліобластома).
Волков Микола Миколайович «Смурф» Фронтовий парамедик, 2 рота «Тіні» Аратта 01999-02-2525 лютого 1999 Маріуполь 02019-04-1515 квітня 2019 18 Околиці села Водяне,
поблизу Маріуполя
Отримав важке кульове поранення в голову від російського снайпера на позиції. В лікарні імені Мечникова, що у Дніпрі, лікарі боролись за життя Миколи протягом 4 днів.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Батальйон «Госпітальєри» отримав бюджетне фінансування й став комунальним підприємством у Дніпрі. Радіо Свобода (укр.). 8 лютого 2019. Архів оригіналу за 2 березня 2022. Процитовано 2 березня 2022. 
  2. а б в г д Лютий, Артем; Гриньов, Віталій (26 серпня 2015). Медичний батальйон «Госпітальєри» заради кожного життя (укр.). radiosvoboda.org. Архів оригіналу за 17 березня 2017. Процитовано 2 березня 2022. 
  3. а б в г д е Дубчак, Андрій; Максименко, Олена (17 червня 2021). «Сили випадкових операцій». Як «Госпітальєри» гартують бойових парамедиків. Donbas Frontliner (укр.). Архів оригіналу за 3 березня 2022. Процитовано 3 березня 2022. 
  4. а б в г д е Єременко, Микола (4 вересня 2018). З волонтерів у госпітальєри. niva.zp.ua. Газета "НИВА". Архів оригіналу за 4 вересня 2018. Процитовано 2 березня 2022. 
  5. а б Kotyk, Alisa; Zinkevych, Yana (21 травня 2017). “…In my heart, I’m dancing.” A message from the girl who rescued over 200 wounded defenders. Euromaidan Press. Архів оригіналу за 3 березня 2022. Процитовано 3 березня 2022. 
  6. а б Yana Zinkevych. www.museumsun.org. Архів оригіналу за 2 березня 2022. Процитовано 2 березня 2022. 
  7. а б Копитко, Василина (25 лютого 2022). "Госпітальєри" збирають на необхідне обладнання, а пластуни шукають медикаменти: як допомогти українській армії. Gazeta.ua (укр.). Архів оригіналу за 8 березня 2022. Процитовано 8 березня 2022. 
  8. Петренко, Аліна (25 березня 2017). Медбатальйон «Госпітальєри» набирає добровольців на вишколи. Як долучитися. Відео. tvoemisto.tv. Архів оригіналу за 2 березня 2022. Процитовано 2 березня 2022. 
  9. Добровольчий медичний батальйон “Госпітальєри” відзначає шосту річницю і просить про підтримку. novynarnia.com (укр.). 6 липня 2020. Архів оригіналу за 2 березня 2022. Процитовано 3 березня 2022. 
  10. Ми всі – частина цієї війни. Чому варто побувати в музеї АТО в Дніпрі (ФОТО). "Репортер" (укр.). 26 вересня 2019. Архів оригіналу за 20 липня 2020. Процитовано 20 липня 2020. 
  11. Rahman, Khaleda (24 лютого 2022). How to help the people of Ukraine. Newsweek (англ.). Архів оригіналу за 3 березня 2022. Процитовано 2 березня 2022. 
  12. 3 листопада 2016 року помер в лікарні парамедик і водій Подаровський Олег Геннадійович. Український Меморіал [Архівовано 2 лютого 2019 у Wayback Machine.]

Посилання[ред. | ред. код]