43-й окремий мотопіхотний батальйон «Патріот»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
43 окремий мотопіхотний батальйон
43 OMPB ZSU.png
Нарукавний знак
Засновано 22 серпня 2014
Країна Україна Україна
Вид Emblem of the Ukrainian Ground Forces.svg Сухопутні війська
Тип БЗ МВ.svg Механізовані війська
У складі
53 ОМБр.png
 53 ОМБр
Гарнізон/Штаб Луганська область Луганська область
м.Сєвєродонецьк
Військові конфлікти

Російська збройна агресія проти України

Командування
Поточний
командувач
полковник
Володимир Бербушенко
Знаки розрізнення
Прапор 43 OMPB flag.jpg

Commons-logo.svg Медіафайли на Вікісховищі

43-й окремий мотопіхотний батальйон (43 ОМПБ, в/ч А2026, пп В0829) — формування у складі Збройних сил України, створене як 43-й батальйон територіальної оборони «Патріот» з мешканців-добровольців Дніпропетровської області.[1].

Історія[ред. | ред. код]

Створення[ред. | ред. код]

Перші мобілізовані прибули в місце розташування 22 серпня. Весь процес формування зайняв близько двох тижнів. У вересні батальйон пройшов бойове злагодження. Формуванням батальйону займався підполковник Водолазький О. М., його заступники полковник Думанський В. С. та майор Мацейко С. Є.[джерело?]

Спершу командиром батальйону було призначено Володимира Бербушенко, заступника начальника військової кафедри Дніпропетровського транспортного університету, але ні одного дня він не займався формуванням батальйону, це призначення було скасовано.[джерело?] Зрештою командиром батальйону було призначено Олександра Водолазького.[джерело?]

Бойові дії[ред. | ред. код]

З 4 жовтня був відправлений в зону проведення АТО, де без заміни і ротації знаходився чотирнадцять місяців.[джерело?] За цей час батальйон контролював декілька важливих ділянок фронту: спочатку від Світлодарська Донецької області до дороги Артемівськ-Донецьк тримав рубежі на 25 блокпості, виконував бойові завдання поблизу населених пунктів Первомайськ та Золоте[2], потім район Майорського у чотирьох кілометрах від Горлівки, далі Авдіївка і після неї селище Новогородське.[джерело?]

Найбільш відчутні втрати підрозділ зазнав у Новогородському, де було багато поранених та загиблих. Разом з тим, жодну позицію батальйон не здав і жодного разу не відступив.[3]

З вересня 2015 року командиром батальйону призначено підполковника Сергія Мацейко, а з листопада 2016 полковника Володимира Бербушенко.[джерело?]

22 травня 2019 року вісім військовослужбовців батальйону, рухаючись на вантажному автомобілі в районі смт Новотроїцьке, помилково відхилилися від визначеного маршруту та потрапили на тимчасово окуповану територію, де були затримані вояками окупаційних військ РФ. У полон потрапили: старший сержант Роман Беспалий (1981 р.н.), прапорщик Віктор Шайдов (1970 р.н.), старші солдати Борис Пундор (1965 р.н.), Максим Горяінов (1984 р.н.), Кім Дуванов (1971 р.н.), Павло Корсун (1982 р.н.), Олександр Геймур (1994 р.н.), Юрій Гордійчук (1982 р.н.).[4]

Командування[ред. | ред. код]

  • формально Володимир Бербушенко
  • (2014 — вересень 2015) Олександр Водолазький
  • (вересень 2015 — листопад 2016) підполковник Сергій Мацейко
  • (з листопада 2016) полковник Володимир Бербушенко

Втрати[ред. | ред. код]

Всього ж в батальйоні втратили вбитими 18 осіб (бойові і небойові втрати), близько 120 людей отримали поранення під час ведення бойових дій[5].

Серед полеглих —

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]