Перейти до вмісту

Грузинський національний легіон

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Грузинський національний легіон
груз. ქართული ლეგიონი
Шеврон
КраїнаУкраїна Україна
Вид Сухопутні війська
Тип Механізовані війська
РольНайбільше іноземне професійне формування в ЗСУ, яке виконує диверсійно-підривну, розвідувальну та професійну штурмову діяльність.
Чисельність500-700 [1][2]
У складі ГУР МО
БазуванняАвтономні групи спеціального призначення по всій лінії фронту, Генеральний Штаб Командування Спеціальними Операціями
Війни/битвиВійна на сході України

Російське вторгнення в Україну (2022)

Вебсайтgeorgianlegion.com.ua
Командування
Поточний
командувач
Мамука Мамулашвілі
Перший заступникЛеван Піпія

Медіафайли на Вікісховищі

Грузинський національний легіон (груз. ქართული ლეგიონი, трансліт. картулі леґіоні)  — військовий підрозділ, що був заснований 2014 року добровольцями-грузинами, і брав участь у російсько-українській війні на боці України. Від 24 лютого 2016  — у складі Збройних Сил України, легіон інтегрувався у 25 батальйон «Київська Русь» 54-ї ОМБр (3-я рота). В історії України це перший випадок, коли до складу Збройних сил офіційно прийняті іноземці. З 2022 - спеціальний стратегічний підрозділ Головного управління розвідки.

Перший військовий квиток був виданий командиру легіону, громадянину Грузії  — Мамуці Мамулашвілі.

Історія

[ред. | ред. код]

Створення

[ред. | ред. код]

Ініціатором та засновником легіону є Командир  — Мамука Мамулашвілі.

Українці свого часу у 90-х роках дуже сильно допомагали Грузії у боротьбі з окупаційними військами Росії під час Абхазького конфлікту. Україна була єдиною країною, яка відкрито допомагала Грузії у протистоянні з Росією. Вважаю, що це обов’язок кожного грузина прийти та допомогти Україні. Тому те, що ми тут зовсім не дивно. Наприклад, зараз зі мною воює мій друг, якого українські військові врятували у Грузії, коли йому було шість років. Ми тут тому, що це та лінія фронту, де проходить межа свободи та незалежності, як України, так і Грузії. Це чергова лінія військового зіткнення двох різних ідеологій, війна двох світів. Це не просто війна за свободу та незалежність, це війна проти російського середньовічного мракобісся, невігластва та імперського псевдовеличчя,
 — говорить Мамука Мамулашвілі.

Відразу після початку російської агресії на Донбасі, Мамука зібрав земляків, що мали бойовий досвід у бойових діях, і приїхав до України. Був створений бойовий підрозділ із назвою «Грузинський Національний Легіон». З перших днів війни воювали практично на всіх ділянках фронту.

Специфіка

[ред. | ред. код]

Легіон має диверсійно-розвідувальний характер, також займається інструктажем та тренуванням українських військовиків. Взаємодіє із ЗСУ та МВС України. Також неодноразово брали участь і в позиційних боях. Після офіційного приєднання до Збройних Сил України, бійці Грузинського Національного Легіону виконують бойові завдання відповідно до наказів та розпоряджень українського командування. До офіційного приєднання до ЗСУ служба в легіоні відбувалася виключно на волонтерських засадах.

Склад

[ред. | ред. код]

Спочатку в легіоні служили виключно грузини, після приєднання до ЗСУ служать добровольці інших національностей, які проходять ретельний відбір (32+ національностей, 2500+ бійців особового та офіцерського складу), Грузинський Національний Легіон - найбільше іноземне професійне військове формування в Збройних Силах України.

Бойовий шлях та діяльність

[ред. | ред. код]

Легіон активно брав та бере участь у боях на Україні, зокрема під Києвом, у Гостомелі, Ірпені та Маріуполі.У перший день повномасштабного вторгнення першими зустріли гелікоптери з російським десантом у аеропорту Гостомеля, тим самим розвалили план взяття Києва — на самому його початку. Крім того, бійці легіону захищали міста Попасна і Бахмут. Відзначається участь легіону у створенні нових моторизованих спец-підрозділів з танками T-72M1 з Польщі, та проведенні інструкторсько-методичних занять для Тероборони України та міста Київ, за місяці до повномасштабного вторгнення і до тепер. На базі Грузинського Легіону відкрито декілька освітніх, необхідних в цей час — підготовчих програм, де окрім інструкторів власних від початку, також задіяні більше 20 інструкторів НАТО.

У серпні 2024 стало відомо, що Грузинський легіон бере участь в боях в Курській області [3].

Бойові втрати

[ред. | ред. код]

2014 — 2021

[ред. | ред. код]

Від початку російського вторгнення в Україну, за 2022 рік загинуло 30+ воїнів «Грузинського легіона»[4].

Символіка

[ред. | ред. код]

На шевроні легіону – вовча голова з червоними очима, на лобові вовка повна карта Грузії, що включає Абхазію та Осетію. Вовча голова символізує грузинську націю (у дохристиянські часи перси називали грузинів «гюрджи», що перекладається як «вовк»). На фоні  — жовто-блакитний щит. Розробники Мамука Мамулашвілі та Алєко Григолашвілі (один із перших, хто загинув на Сході України).

Вплив

[ред. | ред. код]

Легіон мав від початку та має значний вплив на перебіг бойових подій в Україні, демонструючи мужність, справжній героїзм та рішучість своїх бійців у боротьбі за суверенітет та територіальну цілісність України.Під його патронатом також створюється "Дитяча військова академія", метою якої є підготовка підлітків до обставин та сучасних умов війни по всіх регіонах та школах України. Легіон першим почав проводити професійний військовий рекрутинг, залучаючи все більше професійних бійців з усього світу до лав Збройних Сил України та інших спеціалістів до професійних відомств ВПК України. Цей огляд бойового шляху Грузинського національного легіону з 2014 року до сьогодення відображає його важливу роль у сучасних конфліктах на території України, а також його внесок у загальну боротьбу за свободу та незалежність.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Band of others: Ukraine’s legions of foreign soldiers are on the frontline [Архівовано 24 березня 2022 у Wayback Machine.] (англ.)
  2. Georgia mourns two fighters killed in Ukraine [Архівовано 3 травня 2022 у Wayback Machine.] (англ.)
  3. Югоосетинских и абхазских добровольцев перебросили в Курскую область.
  4. Lasha Rukhaia. Facebook (укр.). Процитовано 4 грудня 2022.

Посилання

[ред. | ред. код]