Зимогір'я

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Зимогір'я
Герб Зимогір'я
Основні дані
Країна Україна Україна
Область Луганська область
Район Слов'яносербський
Код КОАТУУ: 4424510300
Засноване 1645
Статус міста з 1961 року
Населення 10148 (01.01.2011)[1]
Площа 8,56 км²
Поштові індекси 93742
Телефонний код +380-6473
Координати 48°35′28″ пн. ш. 38°55′11″ сх. д. / 48.59111° пн. ш. 38.91972° сх. д. / 48.59111; 38.91972Координати: 48°35′28″ пн. ш. 38°55′11″ сх. д. / 48.59111° пн. ш. 38.91972° сх. д. / 48.59111; 38.91972
Водойма р. Лугань
Відстань
Найближча залізнична станція Зимогір'я
До районного центру
 - залізницею  км
 - автошляхами 42 км
Міська влада
Рада Зимогір'ївська міська рада
Адреса 93740, м. Зимогір'я, вул. Свободи, 3

Зимогір'я у Вікісховищі

Карта
Зимогір'я. Карта розташування: Україна
Зимогір'я
Зимогір'я
Зимогір'я. Карта розташування: Луганська область
Зимогір'я
Зимогір'я
Мапа

Зимогі́р'я — місто районного значення у Слов'яносербському районі Луганської області.

Відстань до Слов'яносербська залізницею 36 км, шосейними шляхами — 42 км.

Видобування кам'ного вугілля (шахта «Черкаська» ДП «Луганськвугілля». Збагачувальна фабрика, цегляний завод, залізнична станція.

Історичні відомості

Село Черкаський Брід — 1645 р., селище Черкаське — 1764 р., смт Черкаське — 1938 р., с-ще Зимогір'я — 1956 р.

За даними на 1859 рік у казенному селі Слов'яносербського повіту Катеринославської губернії мешкало 1892 особи (926 чоловіків та 966 жінок), налічувалось 226 дворових господарств, існувала православна церква[2].

Станом на 1886 рік у селі, центрі Черкаської волості, мешкало 1755 осіб, налічувалось 295 дворів, існували православна церква та 2 лавки[3].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 2823 осіб (1433 чоловічої статі та 1390 — жіночої), з яких 2785 — православної віри[4].

Примітки

  1. Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2011 року, Київ-2011 (doc)
  2. Екатеринославская губернія съ Таганрогскимъ градоначальствомъ. Списокъ населенныхъ местъ по сведениям 1859 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ Комитетомъ Министерства Внутреннихъ Делъ. Обработанъ редакторомъ И Вильсономъ. 1859. — IV + 452 с., (стор. 2244) (рос. дореф.)
  3. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  4. Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-63. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)

Посилання