Канут Великий
Канут Великий англ. Canute the Great дан. Knud den Store норв. Knut den Mektige | ||
![]() | ||
| ||
---|---|---|
1016 — 1035 | ||
(під іменем Канут I) | ||
Попередник: | Едмунд Залізобокий | |
Наступник: | Гарольд Заяча Лапа | |
| ||
1018 — 1035 | ||
(під іменем Канут II) | ||
Попередник: | Гаральд II | |
Наступник: | Гардекнуд | |
| ||
1028 — 1035 | ||
Попередник: | Олаф II | |
Наступник: | Магнус I | |
| ||
Народження: |
994[1] Данія | |
Смерть: |
12 листопада 1035 Shaftesburyd, Велика Британія | |
Поховання: | Вінчестерський собор | |
Країна: | Королівство Данія і North Sea Empired | |
Релігія: | християнство | |
Рід: | Данці | |
Батько: | Свен I Вилобородий | |
Мати: | Сігрід Горда | |
Шлюб: |
Ельґіфу Емма | |
Діти: | Свен II[2], Гарольд I Заяча Лапа[2][3], Хардекнуд[3][2], Gunhilda of Denmarkd[2] і unknown daughter (?)d[2] | |
Канут Великий (давн-англ. Cnut cyning; давньоскан. Knútr inn ríki; англ. Cnut the Great, Canute; 995 — 12 листопада 1035) — король Англії з 1016 року, Данії з 1018 року і Норвегії з 1028 року.
У серпні 1013 року Канут разом з батьком, Свейном, королем Данії, вторглися до Англії. Після смерті батька в лютому 1014 року Канута проголосила королем армія вікінгів. Канут переміг Едмунда ІІ біля Асседуни, Ессекс, у 1016 році і після смерті Едмунда став королем Англії. Він успадковував своєму братові Гарольду, королю Данії, у 1018 році, змусивши короля Малькольма платити данину після вступу військ у Шотландію в 1029 році, і завоював Норвегію в 1028 році. Його спадкоємцем став його незаконнонароджений син Гарольд І.
Канут супроводжував батька під час вдалого чергового набігу на Англію у серпні 1013 року. Під час походу Свен помер (лютий 1014 року), й данці, які брали участь у набігу, проголосили Канута королем Англії. Однак він був змушений повернутись у Данію, оскільки Вітенагемот відновив на англійському троні короля Етельреда II Нерозумного, скинутого Свеном.
Канут повернувся до Англії з військом і флотом, зібраним за допомогою брата, короля Данії Гаральда II у серпні 1015 року, та після низки битв з військом під керівництвом Етельреда, а з квітня 1016 року — під керівництвом нового короля Англії Едмунда II, остаточно розбив англійців у битві під Ассандуном, Ессекс у жовтні 1016 року. Після цього на зустрічі Канута й Едмунда на острові на річці Северн було прийнято рішення про розділ королівства. Однак після скорої смерті Едмунда (у листопаді 1016 року), Канут залишився королем усієї Англії, що й було затверджено Вітенагемотом у січні наступного року. Востаннє в історії Англії данські гроші (данегельд) були виплачені саме Кануту для винагороди вікінгам, що бились на його боці.
Попри те, що Канут до того часу був одружений з Ельфгіфу, для закріплення своїх прав на трон він одружився із вдовою Етельреда II Еммою Нормандською, тим самим ще більше посилив зв'язки між Англією та Нормандією.
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/d/d2/Angelsaksiske-jarldommer.jpg/220px-Angelsaksiske-jarldommer.jpg)
Він навіть проголосив спадкоємцем їхнього сина Гардекнуда, у обхід своїх старших синів Свена й Гарольда.
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/2/23/Silvermynt_slaget_f%C3%B6r_Knut_den_Store.png/220px-Silvermynt_slaget_f%C3%B6r_Knut_den_Store.png)
За часів свого правління Канут поділив Англію на данський зразок на чотири регіони: Вессекс, Мерсію, Східну Англію та Нортумбрію, заклавши основи англійського і британського територіального устрою, було також кодифіковано англійське законодавство (близько 1020 року). У Данії за нього склалось особливе військо (тінглід) з представників найзнатніших родин (зародок лицарства), почалось регулярне карбування монети.
По смерті старшого брата Канут успадкував данську корону й призначив регентом чоловіка своєї сестри ярла Ульфа, оскільки сам постійно знаходився в Англії. Регент спробував вмовити данців обрати королем малолітнього Гардекнуда, за якого він міг би повновладно правити в Данії. У цей час скориставшись з відсутності Канута норвезький король Олаф II і шведський король Анунд Якоб здійснили вторгнення у Данію.
Дізнавшись про це, Канут повернувся у 1026 році й за допомогою ярла Ульфа переміг об'єднаний норвезько-шведський флот у битві під Гельгео. Це відкрило йому шлях до завоювання Норвегії (1028) й тимчасового підкорення центральних районів Швеції (навколо озера Меларен).
Таким чином, Канут деякий час був формально правителем Швеції і навіть карбував монету в Сигтуні.
Спроба Ульфа позбавити Канута данської корони не пройшла безслідно, йому не допомогли ані родинні зв'язки, ані бойові заслуги. За одним із свідчень,[4] на різдво 1026 року після сварки ярл Ульф був убитий у церкві одним з гускерлів Канута.
Після народження дочки Гунхільди у 1020 році імператор Священної Римської імперії Конрад II у обмін на обіцянку видати її заміж за його сина Генріха, майбутнього імператора Генріха III, віддав Кануту в управління Шлезвіг та Померанію. З цієї чи з іншої причини князь Польщі (король з 1025 року) Болеслав I Хоробрий виділив війська для участі в експедиції Канута до Англії у 1015 році.
Канут помер 12 листопада 1035 року в Дорсеті, похований у Вінчестерському соборі. Ельгіфу та Свен самостійно управляли Норвегією ще з 1029 року, але жорстокість правління та високі податки налаштували населення проти них. У 1035 році вони втекли у Данію, а у Норвегії відновилась попередня династія.
На Канута Великого зазвичай вказують як на мудрого й успішного правителя Англії, незважаючи на двоєженство та жорсткість у деяких питаннях. Скоріше за все це пояснюється тим, що інформацію про ті часи отримано, в основному, з письмових джерел представників церкви, з якими у Канута завжди були гарні стосунки. Відомо, що він відряджав у Данію ченців і священиків, сприяючи просвіті й розповсюдженню християнства. З іменем Канута пов'язують легенду про те, що під час одного з морських походів, йому вдалося зачарувати хвилі і вони зупинили свій біг.
Горм Старий | Тіра | Олаф | Втрачено | Земомисл | Втрачено | Болеслав I | Бяґота | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Гаральд I Синьозубий | Ґірід Олафсдоттір | Мешко I | Дубравка | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Свен I Вилобородий | Ґюнхільда | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Канут Великий | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
- ↑ https://web.archive.org/web/20090612185753/http://www.battle1066.com/canute.shtml#
- ↑ а б в г д Lundy D. R. The Peerage
- ↑ а б Kindred Britain
- ↑ Nordisk Familjebok [Архівовано 31 травня 2020 у Wayback Machine.] (швед.)
- Canute (Knud) The Great / The Viking Network [Архівовано 14 травня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
- Canute / 1911 Encyclopædia Britannica [Архівовано 7 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
|
|
|