Світлиця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Світли́ця — головна кімната української оселі, горниця, вітальня. Історично світлицею називали верхнє приміщення у середньовічній житловій будівлі, зазвичай неопалюване, яке призначалося для чистих жіночих занять (рукоділля тощо), мало окремий вхід з ґанком і сходами.

У пізніший період світлиця — кімната в українському житловому будинку, призначена для прийому гостей. Бере початок з парадної кімнати в хоромах часів Київської Русі.

Світлиця і горниця[ред. | ред. код]

Слова «світлиця» і «горниця» часто вживають як синоніми. Але певна різниця між ними існує. Словом «горниця» («гірниця») історично називалося приміщення на підклітті, другому поверсі дому. Праслов'янське *gorьnica утворене від gorьnъ — «верхній», «горній» (пор. «горище»). У горниці, на відміну від підкліття, було кілька вікон. Якщо вікна влаштовували у 3-4 стінах, таку горницю називали світлицею.

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]