Сіни

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Традиційна хата з сінями (прямо), житловою частиною (праворуч) і комірчиною (ліворуч)
План хати з Волині кінця XIX ст.

Сі́ни (від прасл. *sěnь — «тінь», «намет»[1]) — нежитлова частина селянських хат і невеликих міських будинків, що з'єднує житлове приміщення з ґанком, верандою або ділить будинок, хату на дві половини[2][3][4]. Невеликі сіни називалися ще присінками (рідше присінком)[5].

Праслов'янське *sěnь спільнокореневе з «осінь», споріднене з грец. σκιά, σκότος («тінь, сутінки, мóрок»)[6].

У родовому відмінку слово має закінчення -ей («сіней»), що пов'язане з давнім типом відмінювання з основою на *-ĭ (аналогічно гість, гусь, путь).

Призначення[ред.ред. код]

У княжу добу сінями називали передпокій, де стояв княжий престол, відбувалася княжа дума й прийоми послів[7].

Довгий період часу жиле приміщення традиційної української оселі не мало сіней, але біля входу робили навіс, піддашшя, щось на зразок куреня з поставлених під кутом жердин, закиданих згори соломою. Пізніше ця прибудова була трансформована в сіни. Пережитками цієї еволюції є влаштування стін сіней з менш міцного та більш дешевого будівельного матеріалу.

Сіни слугують для зберігання теплого верхнього одягу, взуття, реманенту. У них можна обтрусити вуличний пил і бруд, сніг у холодну пору року. Також сіни не дають вихолодити («вирипати»)[8] хату частим відчинянням вхідних дверей. У сучасних будинках ці самі функції виконує передпокій.

Сіни є частиною двокамерного та/або трикамерного типу української сільської оселі. Двокамерна оселя має одне житлове приміщення (хату) та тепловий шлюз — сіни. Трикамерна хата складається з житлової частини, комори та сіней між ними. З сіней зазвичай влаштовували хід на горище — там знаходилася драбина[7].

Прислів'я[ред.ред. код]

  • Хату обдирає та сіни лагодить

Примітки[ред.ред. код]

  1. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 5 : Р — Т / укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2006. — 704 с. — ISBN 966-00-0785-X.
  2. Шкаруба Л. М., Спанатій Л. С. Російсько-український словник художніх термінів: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. — К.: Каравела, 2004. — 320 с. ISBN 966-8019-23-7
  3. Тимофієнко В. І. Архітектура і монументальне мистецтво: Терміни та поняття / Академія мистецтв України; Інститут проблем сучасного мистецтва. — К.: Видавництво Інституту проблем сучасного мистецтва, 2002. — 472 с. ISBN 966-96284-0-7
  4. Сіни // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2.
  5. Присінки // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  6. Словник застарілих та маловживаних слів. Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2013-02-10. 
  7. а б Сіни // Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 543.
  8. Вирипати // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка — К.: Кіевская старина, 1907-1909

Див. також[ред.ред. код]