Очікує на перевірку

Король говорить!

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Король каже)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Король говорить!
англ. The King's Speech
Жанрісторична драма
РежисерТом Гупер
ПродюсерЛейн Каннінґ
Емілі Шерман
Дана Брунетті
Ґарет Анвін
СценаристДевід Сайдлер
У головних
ролях		Колін Ферт
Джефрі Раш
Гелена Бонем Картер
Дженніфер Ілі
Майкл Гембон
Дерек Якобі
Гай Пірс
Тімоті Сполл
ОператорДенні Коен
КомпозиторАлександр Деспла
МонтажКірк Бакстер
Ангус Волл
ХудожникЄва Стюартd
КінокомпаніяSee Saw Films
Bedlam Productions
Дистриб'юторThe Weinstein Company
Momentum Pictures
Тривалість111 хв.
Моваанглійська
КраїнаВелика Британія Велика Британія
Рік2010
Дата виходу6 вересня 2010
(Telluride Film Festival)
7 січня 2010
(Велика Британія)
Кошторис9,322,000£[1]
Касові збори270,893,063£[1]
IMDbID 1504320
kingsspeech.com
CMNS: Король говорить! у Вікісховищі

«Коро́ль гово́рить!» (англ. «The King's Speech», Промо́ва короля́) — британський кінофільм, історична драма 2010 року режисера Тома Гупера з Коліном Фертом та Джефрі Рашем у головних ролях, а також за участю Гелени Бонем Картер, Дженніфер Елі, Майкла Гембона, Дерека Якобі, Гая Пірса та Тімоті Сполла.

Сюжет

[ред. | ред. код]

1925 року другий син британського короля Георга V, герцог Йоркський, Альберт на прохання свого батька виступає із заключною промовою на імперській виставці на стадіоні Вемблі перед присутніми глядачами і радіослухачами. Але виступ виходить жахливим, оскільки нервове заїкання змушує Альберта робити довгі паузи, при цьому частина його слів залишається незрозумілою для тисяч слухачів.

Дев'ять років по тому Берті, як зазвичай називають у родині Альберта, усе ще безуспішно намагається вирішити проблеми із заїканням, відвідуючи сеанси різних логопедів. Після ще одного невдалого сеансу він заявляє, що більше не буде ні в кого лікуватися від своєї недуги. Але одного разу його дружина Єлизавета Боуз-Лайон дізнається про австралійського фахівця Лайонела Лога, чиї методи хоч неортодоксальні і суперечливі, але приносять бажаний результат. Тоді вона звертається до Лога, називаючи себе місіс Джонсон, і просить приїхати до неї і зустрітися з чоловіком. Проте Лог відповідає, що всі без винятку пацієнти мають приходити до нього самі.

Єлизавета, вражена принциповістю Лайонела, з труднощами, але все ж таки вмовляє Альберта прийти на прийом. На першому сеансі Лог просить прочитати монолог «Бути чи не бути» з трагедії Вільяма Шекспіра «Гамлет», надягнувши на принца навушники, щоб той не міг чути свій голос. Альберт не вірив у те, що зможе прочитати все не запина́ючись, але прослухавши запис цього монологу, зрозумів, наскільки добре це у нього вийшло. Незабаром під ексцентричним керівництвом Лайонела у Берті вимальовується значний прогрес у подоланні недуги.

Колін Ферт і Гелена Бонем Картер у ролях герцога і герцогині Йоркських.

20 січня 1936 року помирає Георг V, і трон переходить до старшого брата Альберта, Девіда, проголошеного королем Едуардом VIII. Але новий монарх не має популярності в суспільстві через свої зв'язки з формально одруженою американкою Волліс Сімпсон, яка готується до розлучення. Після оголошення про намір одружитися з Волліс під тиском архієпископа Кентерберійського Космо Ленга і прем'єр-міністра Стенлі Болдвіна Едуард приймає рішення добровільно відмовитися від престолу, щоб не допустити політичної кризи в країні і залишитися з коханою. Берті від думки, що може стати королем, починає нервувати і його охоплює жах. Він розповідає про цю ситуацію Логу, кажучи, що спробує зберегти трон за братом. Але Лайонел заперечує йому і каже, що, можливо, саме Альберту місце на троні. Ці слова дуже не сподобалися Берті, він називає Лайонела державним зрадником, і оголошує, що лікувальних сеансів більше не буде.

10 грудня того ж року Едуард офіційно зрікається престолу і Альберт, як його наступник, сходить на престол як Георг VI. Єлизавета, яка стала королевою-консорт, просить чоловіка відновити консультації з Логом, щоб підготуватися до промови на коронації. Попри те, що, як з'ясувалося, Лайонел Лог не має ні ступеня доктора, ні навіть сертифіката про медичну освіту, Берті просить, щоб саме Лог, а не пропонований архієпископом інший фахівець, провів репетицію коронації у Вестмінстерському абатстві.

3 вересня 1939 року прем'єр-міністр Невілл Чемберлен оголошує війну Німеччині. Під керівництвом Лайонела король готує дев'ятихвилинне радіозвернення для згуртування свого народу в такий важкий час. Після цієї промови, яка мала колосальний успіх і яку зустріли оваціями працівники радіокомпанії, він і вся його сім'я вітали на балконі Букінгемського палацу захоплений натовп лондонців.

У головних ролях

[ред. | ред. код]

У фільмі Колін Ферт грає короля Георга VI, який працює з логопедом над покращенням свого мовлення і намагається позбутися заїкання, тоді як країна готується до війни. Гелена Бонем Картер грає його дружину королеву Єлизавету, а Джефрі Раш — логопеда.

Визнання

[ред. | ред. код]

Нагороди і номінації

[ред. | ред. код]
Два чоловіки середніх років стоять пліч-о-пліч у костюмах. Один з них тримає в руках Голлівудську зірку слави.
Том Гупер і Колін Ферт у січні 2011 року. Обоє отримали по декілька нагород за роботу над фільмом «Промова короля»
  • На 64-й церемонії вручення премії «BAFTA», фільм «Промова короля» отримав сім нагород, включаючи «найкращий фільм», «найкращий британський фільм», «найкраща чоловіча роль» (Колін Ферт), «найкраща чоловіча роль другого плану» (Джеффрі Раш), «найкраща жіноча роль другого плану» (Гелена Бонем Картер), «найкращий оригінальний сценарій» (Девід Сейдлер) і «найкраща музика до фільму» (Александр Деспла). Фільм був номінований на 14 премій «BAFTA», більше ніж будь-який інший фільм.[5]

Фільм «Промова короля» також виграв «Приз глядацьких симпатій» на міжнародному кінофестивалі в Торонто 2010 року[10], нагороду за «найкращий британський незалежний фільм» на Премії британського незалежного кіно 2010 року[11] та премію Гойя 2011 року у номінації за «найкращий європейський фільм» від іспанської Академії кінематографічних мистецтв і наук.[12]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б The King's Speech - Box Office Mojo. Архів оригіналу за 17 березня 2015. Процитовано 27 лютого 2011.
  2. ↑ Colin Firth — The King's Speech Interview [Архівовано 26 грудня 2015 у Wayback Machine.] (англ.)
  3. ↑ Interview with Helena Bonham Carter for The King's Speech [Архівовано 27 листопада 2015 у Wayback Machine.] (англ.)
  4. ↑ Geoffrey Rush — The King's Speech Interview [Архівовано 27 грудня 2015 у Wayback Machine.] (англ.)
  5. ↑ Reynolds, Simon (13 лютого 2011). Live: BAFTA Film Awards 2011 Winners. Digital Spy. Hachette Filipacchi UK. Архів оригіналу за 9 липня 2013. Процитовано 13 лютого 2011.
  6. ↑ Glee and The Social Network dominate Golden Globes. BBC News. 17 січня 2011. Архів оригіналу за 10 червня 2012. Процитовано 17 січня 2011.
  7. ↑ Kilday, G. Can Harvey Weinstein Keep 'The King's Speech' Oscar Mojo?date=3 February 2011. Архів оригіналу за 24 грудня 2013. Процитовано 8 лютого 2011.
  8. ↑ Germain, D. (30 січня 2011). Hooper earns top DGA prize for 'King's Speech'. The Huffington Post. Архів оригіналу за 22 жовтня 2013. Процитовано 8 лютого 2011.
  9. ↑ McNary, D. (24 січня 2011). PGA prizes 'King's Speech'. Variety. Архів оригіналу за 25 січня 2011. Процитовано 9 лютого 2011.
  10. ↑ Firth movie lands Toronto Film Festival prize. BBC News. 20 вересня 2010. Архів оригіналу за 17 лютого 2015. Процитовано 20 вересня 2010.
  11. ↑ King's Speech reigns at British Independent Film awards [Архівовано 13 грудня 2014 у Wayback Machine.] BBC News Retrieved 28 February 2011
  12. ↑ King's Speech wins 'Spanish Oscar'. The Daily Telegraph. UK. Архів оригіналу за 14 грудня 2014. Процитовано 14 лютого 2011.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Король_говорить!&oldid=43191874