Кінематика

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Класична механіка
\bold{F} = \frac{d\bold{p}}{dt}
Другий закон Ньютона
Історія класичної механіки[en]

Кінема́тика (рос. кинематика, англ. kinematics, нім. Kinematik f, Bewegungslehre f) — це розділ механіки, у якому вивчається рух матеріальних тіл у просторі з геометричної точки зору, тобто не враховуючи маси тіл, сил, та причин що викликають цей рух. Вперше це поняття ввів Андре-Марі Ампер.

Залежно від властивостей досліджуваного матеріального тіла, що рухається, розрізняють кінематику:

Кінематика вивчає механічний рух тіл, не розглядаючи причин, що його викликали. Опис механічного руху в кінематиці ґрунтується на з'ясуванні характеру змін із часом координат, переміщень, швидкостей. Щоб описати рух тіла, треба встановити закон зміни в часі координат чи швидкостей тіла відносно інших тіл. Зміна положення тіла в просторі з плином часу характеризується переміщенням. Це векторна величина, яка визначає не лише зміну положення тіла, а й напрям, у якому відбувався рух.

Основні задачі кінематики: визначення положення матеріального тіла, що рухається, у будь-який момент часу (закону руху) та знаходження кінематичних рівнянь руху (швидкості та прискорення) за визначених початкових умов. Крім того, кінематика вивчає складні рухи матеріальних тіл, тобто рухи, що відбуваються відносно до декількох систем відліку, які взаємно переміщуються.

Основні поняття кінематики[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Фізика Це незавершена стаття з фізики.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.