Верещук Ірина Андріївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ірина Андріївна Верещук
Верещук Ірина Андріївна 2022 рік.jpg
Віцепрем'єр-міністр 
Міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України
Нині на посаді
На посаді з 4 листопада 2021
Президент Володимир Зеленський
Прем'єр-міністр Денис Шмигаль
Попередник Олексій Резніков
Міський голова міста Рава-Руська [1]
9 листопада 2010 — 17 лютого 2015
Попередник Сопрун Алла Анатоліївна
Наступник Зінько Микола Любомирович
Заступниця голови
Жовківської райадміністрації з гуманітарних питань та зовнішньої політики[1]
червень 2010 — жовтень 2010
Народилася 30 листопада 1979(1979-11-30) (43 роки)
Рава-Руська, Нестеровський район, Львівська область, Українська РСР, СРСР
Відома як політична діячка, юристка
Країна Україна
Alma mater Львівський національний університет імені Івана Франка і Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного
Політична партія Слуга народу
У шлюбі з Михайло Кухаренко
Діти Олег (нар. 2004)
Професія Народний депутат України
Звання UA-OF1-SLT-GSB-H(2015).png Старший лейтенант
Релігія Греко-католицькі церкви
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Ювілейна медаль «20 років незалежності України»
Wikiquote-logo.svgВисловлювання у Вікіцитатах

Commons-logo.svg

Медіафайли у Вікісховищі
Україна Народний депутат України
9-го скликання
Слуга народу 29 серпня 2019 — 4 листопада 2021

Іри́на Андрі́ївна Верещу́к (нар. 30 листопада 1979, м. Рава-Руська, Львівська область) — українська політична і державна діячка, віцепрем'єр-міністерка — міністерка з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України з 4 листопада 2021 року[⇨]. Народний депутат України IX скликання від партії Слуга народу (29 серпня 2019 — 4 листопада 2021).

Голова підкомітету з державної безпеки та оборони Комітету ВРУ з питань нацбезпеки, оборони та розвідки. Представляла Уряд у ВРУ з 4 вересня до 15 листопада 2019-го[⇨], була міським головою Рави-Руської (2010—2015)[⇨]. Кандидатка на посаду міського голови Києва від партії «Слуга народу» на місцевих виборах 2020 року[⇨].

Біографія[ред. | ред. код]

Ранні роки та освіта[ред. | ред. код]

Цей розділ потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення його перевірності. Будь ласка, допоможіть удосконалити цей розділ, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Зверніться на сторінку обговорення за поясненнями та допоможіть виправити недоліки.
Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (вересень 2022)

Народилася 30 листопада 1979 року в Рава-Руська, Львівська область.[2] 1997 закінчила Рава-Руську середню школу з золотою медаллю.

З 1997 до 2002 навчалася у Військовому інституті при Львівській політехніці, який закінчила з відзнакою за спеціальністю «Міжнародна інформація» (спеціаліст з міжнародної інформації, референт-перекладач, офіцер військового управління тактичного рівня).

2002—2006 навчалася на правничому факультеті Львівського університету ім. Франка за спеціальністю «правознавство».

З 2008 до 2010 рр. — слухачка Львівського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. За результатами навчання влітку 2009 року проходила стажування у Секретаріаті Кабінету Міністрів України, після чого була внесена у кадровий резерв працівників КМУ, нагороджена Подякою та Почесною грамотою КМУ.

З 2011 року навчалася в аспірантурі Львівського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, який закінчила з відзнакою.

11 листопада 2015 р. захистила дисертацію на тему: «Організаційно-правовий механізм удосконалення адміністративно-територіального устрою України» (за прикладом проведення реформ у Польщі) та отримала ступінь кандидата наук з державного управління.

У 2015—2016 рр. — стипендіатка Польсько-американського фонду Свободи за програмою ім. Лейна Кіркланда. Під час стажування продовжувала дослідження досвіду реформ децентралізації у Польщі. Успішно захистила дипломну роботу в Центрі Східноєвропейських студій Варшавського університету на тему: «Участь громадян в здійсненні представницької влади в Польщі. Рекомендації для України» та отримала диплом із відзнакою.

У липні 2016 р. здобула диплом Національної школи державного управління (пол. Krajowa Szkoła Administracji Publicznej, KSAP).

Родина[ред. | ред. код]

Одружена вдруге[3] (другий чоловік очолював львівський спецпідрозділ СБУ «Альфа» і, за словами Верещук, «у вільний від роботи час» силовими засобами допомагав дружині опанувати криміногенну ситуацію в Раві-Руській[4]). Син Олег від першого шлюбу — студент Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Сікорського»[5]

Діяльність[ред. | ред. код]

Адміністративна робота[ред. | ред. код]

Після закінчення військового інституту 5 років проходила службу на офіцерських посадах в Збройних Силах України. З травня 2007 до червня 2008 року працювала юристкою Рава-Руської міської ради.

З червня до жовтня 2010 року — заступниця голови Жовківської РДА з гуманітарних питань та зовнішньої політики.

31 жовтня 2010 року обрана міським головою Рави-Руської від партії Сильна Україна (належала олігарху Сергію Тігіпку, через 2 роки влилась у Партію регіонів[6]), при цьому Верещук у партію не входила.[7] За підсумками виборів, ЗМІ називали її наймолодшою жінкою, головою міста в Україні (30 повних років)[8][9][10], проте на тих же виборах мером Нетішина стала 29-річна Ольга Омельчук[11][12].

На посаді міського голови Рави-Руської Ірина Верещук заявляла про необхідність децентралізації влади, проведення адміністративно-територіальної реформи в Україні, передачі податків місцевим громадам[13]. Зокрема, місцеве самоврядування в Україні в тому вигляді, яким воно було на початок 2013 року, назвала «місцевим самоврятуванням»[14].

Виступала за надання прикордонним населеним пунктам спеціального статусу, який сприятиме додатковим надходженням до місцевих бюджетів шляхом збору податків за перетин автомобілями, які перетинають кордон, таких міст, сіл та селищ[14].

Як міський голова прикордонного містечка здійснювала міжнародну співпрацю, зокрема, з польським містом Томашовим-Любельським[15], гміною Любичі Королівської, гміною Телятина. За час її перебування на посаді у Раві-Руській реалізовано низку проєктів із залученням коштів ЄС, зокрема, із забезпеченням теплопостачання навчальних закладів міста[які?][джерело?]. Разом з війтом гміни Любичі-Крулєвська (Польща) у листопаді 2013 року ініціювала створення пішо-велосипедного переходу у пункті пропуску «Рава-Руська — Гребенне»[16].

Неодноразово підтримувала громаду міста у відстоюванні інтересів[17]. Зокрема, разом з працівниками місцевих шпалопросочувального, спиртового заводів та лісгоспу протестувала проти зміни керівництва підприємств без погодження з колективом[17].

Після оголошення урядом Азарова—Януковича відмови від підписання Угоди про асоціацію з ЄС, наступного дня, від імені громади Рави-Руської, звернулася до Європейського Союзу із закликом підписати Угоду про асоціацію окремо з Равою-Руською[18][19].

У травні 2014 року записала відеозвернення до матерів Росії із закликом не допустити війни[20].

Балотувалась у Верховну Раду України VIII скликання як самовисуванка на позачергових виборах 26 жовтня 2014 року у окрузі № 122, але програла Володимиру Парасюку, зайнявши 6-е місце з підтримкою 4,46 %[21].

17 лютого 2015 року подала у відставку з посади міського голови Рави-Руської «через постійний тиск і звинувачення псевдопатріотів»[22]. Напередодні цієї події народний депутат Володимир Парасюк звинуватив очільницю Рави-Руської у корупції та систематичному прогулюванні роботи, натомість Ірина Верещук пообіцяла довести безпідставність звинувачень у суді[23]. Станом на 2020 рік, судового позову від Верещук так і не було, а звернення до Генпрокуратури від Парасюка не мали результатів[24].

Після відставки[ред. | ред. код]

У лютому 2016 отримала запрошення та взяла участь у молитовному сніданку[en] з президентом США Бараком Обамою у Вашингтоні[25] (загалом того року у сніданку взяло участь 3500 людей зі 140 країн[26]).

Презентація діяльності Центру Балтійсько-Чорноморських досліджень та консенсусних практик в Європарламенті, 7-8 грудня 2016, Брюссель

З квітня 2016 року по лютий 2019 року була президентом Міжнародного центру балтійсько-чорноморських досліджень та консенсусних практик[27][28][29]. Мета і стратегія Центру полягає в тому, щоб на сучасній міждисциплінарної науково-гуманітарній основі виявити та сформувати нові консенсусні практики, конструктивні форми та методи взаємовідносин між країнами Балтійсько-Чорноморського регіону, засновані на діалозі, довірі, злагоді й взаєморозумінні. За словами Верещук центр фінансував підприємець Борис Храновський[30].

З вересня 2017 року — доцент кафедри політології Національного педагогічного університету ім. Драгоманова.

Діяльність у Верховній Раді[ред. | ред. код]

Зеленський підтримує висування нардепа від партії «Слуга народу» Верещук для участі у виборах мера Києва

Депутатка Верховної Раді IX скликання з 2019 року. Членкиня Комітету ВРУ з питань нацбезпеки, оборони та розвідки[31], голова підкомітету з державної безпеки та оборони[32].

З 4 вересня[33] до 15 листопада 2019-го — представниця Уряду у ВРУ[34]. Склала повноваження в листопаді 2019 року. Перед цим Ірина заявляла, що прем'єр-міністр Олексій Гончарук планував звільнити її за критику держбюджету та дій Кабміну[35].

Станом на липень 2020 року подала 31 законопроєкт[36], з яких 6 були прийняті та набули чинності. Також подала 30 поправок до законопроєктів, з них найбільше до закону про оборонні закупівлі. Пропустила 10 засідань, відвідала 105.[37].

Участь у виборах мера Києва (2020)[ред. | ред. код]

Докладніше: Місцеві вибори в Києві 2020

16 липня 2020 року фракція партії «Слуга народу» у ВРУ провела праймеріз серед кандидатів для участі у виборах Київського міського голови, де Верещук перемогла Миколу Тищенка, Олександра Дубінського та інших претендентів, отримавши 87 голосів, у тому числі голос Президента Зеленського[38][39]. Пізніше вона й стала офіційною кандидаткою на посаду мера Києва від партії[39].

Протягом передвиборчої кампанії, кандидатка висловлювалася стосовно будівництва метро на Троєщину: спочатку в інтерв'ю виданню «Хмарочос» називала це «дорогою утопією, на якій наживаються підрядники» і пропонувала замінити швидкісними трамваями[40]. Проте через кілька тижнів змінила думку і стверджувала, що метро таки має бути побудоване[41].

За підрахунками журналістів Bihus.info, станом на вересень, зовнішня передвиборча агітація Слуги Народу була найдорожчою у Києві (16 млн грн), хоча партія відмовилась від державного фінансування. Керівництво партії пообіцяло оприлюднити джерела коштів у звіті НАЗК наступного року.[42]

Зрештою, на виборах мера Києва Верещук посіла 5-те місце після Кличка, Попова, Притули та Кучеренка з результатом 5,44 %[43]. Причинами своєї поразки Верещук назвала низьку оцінку роботи партії «Слуга народу» суспільством, та погану мобілізацію свого електорату[44]. Окрім цього, вона відзначила деструктивні сили всередині своєї команди, зокрема Миколу Тищенка та Аллу Шлапак[45].

Робота в уряді[ред. | ред. код]

4 листопада 2021 року Верховна Рада України ухвалила рішення про призначення Верещук Віцепрем'єр-міністром — Міністром з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України. Це рішення підтримало 260 депутатів[46].

6 грудня 2022 року російське слідство попросило московський суд заочно арештувати Ірину Верещук за нібито «порушення територіальної цілісності Росії». Зокрема, ФСБ направила у Лефортівський суд Москви клопотання про заочний арешт Верещук[47].

Скандали[ред. | ред. код]

Одним із 6 помічників, принаймні до початку 2021 року, був Микола Більченко, який працював помічником Віталія Барвіненка, колишнього члена Партії регіонів. Ірина заявила, що не знала про це[48].

У вересні 2019 року заявила, що НАТО не має наміру приймати Україну до своїх лав і тому варто переглянути підхід до відносин з ними[49][50][51]:

« Ми хочемо, але нас не беруть. І ми стукаємо в закриті двері і втрачаємо репутаційно. Нам не можна йти туди, де нас не чекають. «

На початку травня 2020 року закликала до вибачень перед загиблими в Одесі 2014 року, що викликало хвилю обурення[52].

Резонанс у ЗМІ викликало звинувачення Верещук п'ятого Президента України Петра Порошенка у привітанні Путіна з Днем Росії після початку російської агресії[53], у відповідь на що Порошенко заперечив цей факт і звинуватив Верещук у брехні та поширенні кремлівських фальшивих новин. Верещук пояснила, що інформацію взяла з сайту «24 каналу»[54], де вона була подана зі слів прессекретаря російського президента Пєскова[55].

Майновий стан[ред. | ред. код]

На кінець 2018 року Верещук мала у співвласності чотири квартири (дві у Львові, по одній у Броварах та в Раві-Руській)[56], чотири земельні ділянки та новий автомобіль Toyota Camry[57]. В Києві проживає в орендованій квартирі[56].

Була одним із засновників ТОВ «Українська бурштинова біржа»[58][59], очолювала компанію з 15 травня 2017 року до 27 травня 2019 року[60], частка власності в підприємстві станом на 2018 рік складала 22,5 %[56].

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Міський голова. Рава-Руська міська рада - офіційний сайт. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 28 червня 2019. 
  2. ↑ Хто така Ірина Верещук, яку “слуги народу” висунули на мера Києва. Українська правда. Процитовано 6 вересня 2022. 
  3. ↑ Gazeta.ua (1 липня 2014). "Деякі мрії не збуваються, щоб не було боляче", - Ірина ВЕРЕЩУК, 34 роки, мер Рави-Руської. Gazeta.ua (укр.). Процитовано 11 липня 2020. 
  4. ↑ Верещук: Кілька банд чомусь подумали, що можуть керувати в місті. Чоловік приїхав до них із трьома колегами, і я зрозуміла, що таке «Альфа»
  5. ↑ Верещук розповіла, в який університет вступив її 17-річний син. gordonua.com. Процитовано 31 серпня 2021. 
  6. ↑ Партія Тігіпка самоліквідувалася. Українська правда. 17 березня 2012. Процитовано 17 березня 2012. 
  7. ↑ Верещук Ірина Андріївна — вся правда Біографія, Балотування, Фракції, Декларація. www.chesno.org. Процитовано 4 квітня 2020. 
  8. ↑ Леся Межва (7 серпня 2014). "Деякі мрії не збуваються, щоб не було боляче" - Ірина Верещук, 34 роки, мер Рави-Руської. Gazeta.ua. фото: Ігор Хомич. Процитовано 12 березня 2020. 
  9. ↑ Ірина Верещук – кандидатка у мери Києва від "Слуги народу": що про неї відомо - Вибори. 24 Канал (укр.). Процитовано 27 вересня 2020. 
  10. ↑ Верещук йде у мери Києва. Досьє та гучні скандали кандидатки від «Слуги народу». glavcom.ua (укр.). Процитовано 27 вересня 2020. 
  11. ↑ Гроші міського бюджету – це кошти чернівчан, а чернівчани й мають контролювати витрати міста. Чернівці, Чернівецька область - новини в газеті Версії (укр.). 5 листопада 2019. Процитовано 27 вересня 2020. 
  12. ↑ Ймовірно, Верещук таки могла стати наймолодшою після того, як Ольга Омельчук перестала бути міською головою у 2012 році.
  13. ↑ Органи місцевого самоврядування мають обслуговувати свої громади. 13.4.2013. Процитовано 26.9.2014. 
  14. ↑ а б Ми маємо не місцеве самоврядування, а місцеве самоврятування - мер Рави-Руської. Вголос. 30.03.2013. Процитовано 26.9.2014. 
  15. ↑ Рава-Руська та Томашів-Любельський реалізовують спільний проект. 4 лютого 2014. Архів оригіналу за 12 жовтня 2014. Процитовано 26.9.2014. 
  16. ↑ Новини Львова: Рава-Руська та Любича-Крулєвська ініціюють створення пішо-велосипедного переходу у ПП «Рава-Руська – Гребенне». Гал-інфо. Процитовано 28 вересня 2020. 
  17. ↑ а б Леся МЕЖВА (9 квітня 2014). "Якщо монопартійність "свободівська" буде ширитися, повстане ще один майдан, - експерт. gazeta.ua. Процитовано 26.9.2014. 
  18. ↑ Рава-Руська йде в Євросоюз, не чекаючи всієї України https://zaxid.net/video/. Процитовано 11 липня 2020. 
  19. ↑ Леся Межва (23 листопада 2013). Мер Рави-Руської просить європарламент прийняти в ЄС своє місто. Gazeta.ua. Процитовано 12 березня 2020. 
  20. ↑ Жінки львівського прикордоння звернулися до росіянок. Українська правда: Життя. 14 квітня 2014. Процитовано 12 березня 2020. 
  21. ↑ Центральна виборча комісія України - WWW відображення ІАС "Вибори народних депутатів України 2014". web.archive.org. 20 серпня 2016. Архів оригіналу за 20 серпня 2016. Процитовано 21 вересня 2020. 
  22. ↑ Оксана Панчишин (17 лютого 2015). Мер Рави-Руської Ірина Верещук подала у відставку. 
  23. ↑ Мер Рави-Руської попросила СБУ дати оцінку дестабілізуючим діям нардепа Парасюка. 20 лютого 2015. Процитовано 21 вересня 2020. 
  24. ↑ «Київ чекає те саме». Що кажуть в Раві-Руській про кандидатку на міську голову столиці Ірину Верещук. hromadske.ua (укр.). Процитовано 27 вересня 2020. 
  25. ↑ Верещук: На молитовному сніданку у Вашингтоні українські політики так складають руки до неба, що хочеться просто спитати: "А що ж ви в Україні так не молитеся?". gordonua.com. Процитовано 27 вересня 2020. 
  26. ↑ National Prayer Breakfast 2016. American Guest House (амер.). 30 січня 2016. Процитовано 27 вересня 2020. 
  27. ↑ ГРОМАДСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ "МІЖНАРОДНИЙ ЦЕНТР БАЛТІЙСЬКО-ЧОРНОМОРСЬКИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА КОНСЕНСУСНИХ ПРАКТИК. ЦЕНТР ПОЛІТИЧНОГО ДІАЛОГУ" - 40402985. Opendatabot. Процитовано 12 березня 2020. «Дата заснування: 06.04.2016
    11.02.2019 змінився керівник. Було: Верещук Ірина Андріївна, Стало: Зубченко Наталія Вікторівна»     
  28. ↑ Поляки не вважають, що призначення Бальцеровича допоможе Україні, — Верещук День (газета), 5 травня 2016 року
  29. ↑ Чому їм вдалося. Приклад Польщі День (газета), 26 лютого 2016 року
  30. ↑ Данило Мокрик (1 листопада 2019). Що пов'язує «слугу народу» Верещук з колишніми «регіоналами»: інтерв'ю з депутаткою. Рольові ігри. 24 Канал. Процитовано 12 березня 2020. 
  31. ↑ Парламент затвердив список своїх комітетів і їх склад. ХТО В ЯКОМУ Новинарня (29.08.2019)
  32. ↑ Комітет з питань національної безпеки, оборони та розвідки. Офіційний портал Верховної Ради України. 12 березня 2020. Процитовано 12 березня 2020. 
  33. ↑ Уряд призначив Ірину Верещук представницею у Парламенті Кабінет Міністрів України (4 вересня 2019)
  34. ↑ Верещук склала повноваження представника Кабміну в Раді. РБК-Украина (рос.). Процитовано 15 листопада 2019. 
  35. ↑ Ірина Верещук. Obozrevatel (Біографія). Процитовано 21 лютого 2020. 
  36. ↑ Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Процитовано 27 вересня 2020. 
  37. ↑ Хто така Ірина Верещук, яку “слуги народу” висунули на мера Києва. Українська правда (укр.). Процитовано 27 вересня 2020. 
  38. ↑ Марія Думанська (16.07.2020). Вибори мера Києва: у "Слузі народу" визначилися з кандидатом. DW (uk-UA). Процитовано 14 серпня 2020. 
  39. ↑ а б Анна Березина (14 вересня 2020). Хто буде боротися за крісло мера Києва: повний список претендентів. РБК-Украина. Процитовано 14 вересня 2020. (укр.)(рос.)
  40. ↑ Хенгістов, Автор: Володимир (2 вересня 2020). Ірина Верещук: «Метро на Троєщину — дорога утопія, на якій наживаються підрядники». Хмарочос (укр.). Процитовано 23 вересня 2020. 
  41. ↑ Дар'я, Автор: Крутько (23 вересня 2020). Більше не утопія: Ірина Верещук змінила думку про будівництво метро на Троєщину. Хмарочос (укр.). Процитовано 23 вересня 2020. 
  42. ↑ “Слуги” розвісили в Києві бордів на понад 16 мільйонів, Пальчевський - відстав майже в 4 рази. Bihus.Info (укр.). 29 вересня 2020. Процитовано 29 вересня 2020. 
  43. ↑ Центральна виборча комісія України - WWW відображення ІАС «Місцеві вибори 2020». www.cvk.gov.ua. Процитовано 7 грудня 2020. 
  44. ↑ Верещук про результати місцевих виборів: «Це жовта картка в цілому „Слузі народу“».//LB.ua, 16 листопада 2020
  45. ↑ «Результат очевидний»: Верещук розповіла, як послала на х*й скандального Тищенка. За словами Верещук, Тищенко грав у виборчій кампанії «неконструктивну» роль.//УНІАН, 16.11.20
  46. ↑ Верещук зробили міністром. Українська правда (українською). 4 листопада 2021. Процитовано 4 листопада 2021. 
  47. ↑ Верещук відреагувала на «звинувачення» фсб у посяганні на територіальну цілісність росії. www.ukrinform.ua (укр.). Процитовано 7 грудня 2022. 
  48. ↑ Що пов'язує «слугу народу» Верещук з колишніми «регіоналами»: інтерв'ю з депутаткою. 24 Канал. Процитовано 4 квітня 2020. 
  49. ↑ “Нас там не чекають”: представниця уряду в Раді поставила під сумнів курс України до НАТО. Українська правда (укр.). Процитовано 21 вересня 2020. 
  50. ↑ Депутатка від “Слуги народу” заявляє, що її слова про НАТО висмикнули з контексту. Укрінформ. 24.09.2019. Процитовано 7 лютого 2020. «Не заперечуючи тези, що Україну справді поки що не чекають в НАТО, Верещук зазначила: „Нас поки що не чекають там, і я волію бути чесною із суспільством. Але я дивуюся, що на п’ятому році війни ми можемо так легко повестися на російські фейки. Мої слова висмикнули з розмови, перекрутили та поставили в заголовки неіснуюче, що "Україні не потрібне НАТО". І нікому з тих хейтерів не спало на думку подивитися повну версію інтерв’ю і самому зробити висновки”» 
  51. ↑ Я далека від думки, що РФ хоча б колись "дозволить" нам вступити до НАТО. 112.ua. 23 вересня 2019. Процитовано 21 вересня 2020. 
  52. ↑ Ірина Верещук: що відомо про кандидата в мери Києва від «Слуги народу» Детальніше читайте на УНІАН: https://www.unian.ua/politics/vibori-mera-kiyeva-shcho-vidomo-pro-irinu-vereshchuk-novini-kiyeva-11077985.html. https://www.unian.ua/. Процитовано 21 вересня 2020. 
  53. ↑ У "Слузі народу" звинуватили Порошенка у тому, що він вітав Путіна з днем Росії: той спростовує. Процитовано 12 липня 2020. 
  54. ↑ «Слуга народу» Верещук звинуватила Порошенка у привітанні Путіна з днем Росії. Той спростував. Процитовано 12 липня 2020. 
  55. ↑ Порошенко привітав Путіна з Днем Росії, — Пєсков, сайт «24 каналу», 12 червня 2014 року
  56. ↑ а б в Декларації НАЗК: Верещук Ірина Андріївна. Канцелярська сотня. 25 липня 2019. Процитовано 11 березня 2020. 
  57. ↑ Юна нардепка Верещук стала берегинею п'ятки квартир. Варіанти. 29 серпня 2019. Процитовано 11 березня 2020. «Із нерухомості у новообраної нардепки – 5 квартир» 
  58. ↑ "То ви теж у схемі?": Чорновол виявила в лавах "Слуги народу" ексочільницю "Української бурштинової біржі". 5 канал (uk-UK). Процитовано 23 вересня 2019. 
  59. ↑ ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКРАЇНСЬКА БУРШТИНОВА БІРЖА» (39030399)
  60. ↑ ТОВ Українська бурштинова біржа. opendatabot.ua. Процитовано 23 вересня 2019. 
  61. ↑ Указ Президента України від 23 серпня 2022 року № 593/2022 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Незалежності України»
  62. ↑ Указ Президента України від 1 грудня 2011 року № 1093/2011 «Про нагородження відзнакою Президента України - ювілейною медаллю «20 років незалежності України»»
  63. ↑ Прес-служба Львівсько-Сокальської єпархії (16 вересня 2013). У рамках Першосвятительського візиту до Львівської єпархії Святійший Патріарх Філарет звершив Літургію на цілющому джерелі присілка Заглина. Львівсько-Сокальська єпархія Православної Церкви України. Процитовано 2 вересня 2020. 

Посилання[ред. | ред. код]

  • Іван Капсамун, Анастасія Руденко (9 серпня 2016). Про зрілість і витримку. фото Миколи ТИМЧЕНКА. День (№141). «Ірина Верещук: «Якщо ми хочемо вивести дискусію по Волинській трагедії з політичної площини — потрібні виважені кроки»» 
  • Ірина Верещук (2 жовтня 2016). Про фільм „Волинь“ і не тільки. Детектор медіа. Процитовано 12 березня 2020. 
  • Ірина Верещук (10 жовтня 2016). Ті, з Рави-Руської. Детектор медіа. Процитовано 12 березня 2020. 
  • Гість Остапа Дроздова — Ірина Верещук. zik.ua (ВІДЕО: Україна на міжнародній арені. Чому стосунки з партнерами стали прохолоднішими? Навіщо полякам «антибандерівський закон»? І що робити з історією?). 13.02.2018. Процитовано 12 березня 2020. 
Перегляд цього шаблону
  У месенджерах
У соціальних мережах
Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Тематичні сайти
Довідкові видання
Нормативний контроль
Прем'єр-міністр України
Lesser Coat of Arms of Ukraine.svg
Перший віцепрем'єр-міністр
Віцепрем'єр-міністри
Міністри
Роман Абрамовський · Арсен Аваков · Сергій Бессараб · Юрій Бойко (в. о.) · Ольга Буславець (в. о.) · Ірина Верещук · Юрій Вітренко (в. о.) · Герман Галущенко · Вадим Гутцайт · Ілля Ємець · Оксана Жолнович · Владислав Криклій · Олександр Кубраков · Дмитро Кулеба · Павло Кухта (в. о.) · Марина Лазебна · Юлія Лапутіна · Роман Лещенко · Олексій Любченко · Віктор Ляшко · Анатолій Максимчук (в. о.) · Денис Малюська · Любомира Мандзій (в. о.) · Сергій Марченко · Денис Монастирський · Ігор Клименко (в. о.) · Олег Немчінов · Ірина Новікова (в. о.) · Ігор Петрашко · Юрій Полюхович (в. о.) · Олексій Резніков · Павло Рябікін · Юлія Свириденко · Микола Сольський · Максим Степанов · Руслан Стрілець · Андрій Таран · Олександр Ткаченко · Ігор Уманський · Олег Уруський · Михайло Федоров · Світлана Фоменко (в. о.) · Олексій Чернишов · Сергій Шкарлет · Віталій Шубін (в. о.)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Верещук_Ірина_Андріївна&oldid=38139583