Верещук Ірина Андріївна
![]() | |||
---|---|---|---|
9-го скликання | |||
Слуга народу | 29 серпня 2019 | — | 4 листопада 2021 |
Іри́на Андрі́ївна Верещу́к (нар. 30 листопада 1979, м. Рава-Руська, Львівська область) — українська політична і державна діячка, віцепрем'єр-міністерка — міністерка з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України з 4 листопада 2021 року[⇨]. Народний депутат України IX скликання від партії Слуга народу (29 серпня 2019 — 4 листопада 2021).
Голова підкомітету з державної безпеки та оборони Комітету ВРУ з питань нацбезпеки, оборони та розвідки. Представляла Уряд у ВРУ з 4 вересня до 15 листопада 2019-го[⇨], була міським головою Рави-Руської (2010—2015)[⇨]. Кандидатка на посаду міського голови Києва від партії «Слуга народу» на місцевих виборах 2020 року[⇨].
Біографія[ред. | ред. код]
Ранні роки та освіта[ред. | ред. код]
![]() | Цей розділ потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення його перевірності. (вересень 2022) |
Народилася 30 листопада 1979 року в Рава-Руська, Львівська область.[2] 1997 закінчила Рава-Руську середню школу з золотою медаллю.
З 1997 до 2002 навчалася у Військовому інституті при Львівській політехніці, який закінчила з відзнакою за спеціальністю «Міжнародна інформація» (спеціаліст з міжнародної інформації, референт-перекладач, офіцер військового управління тактичного рівня).
2002—2006 навчалася на правничому факультеті Львівського університету ім. Франка за спеціальністю «правознавство».
З 2008 до 2010 рр. — слухачка Львівського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. За результатами навчання влітку 2009 року проходила стажування у Секретаріаті Кабінету Міністрів України, після чого була внесена у кадровий резерв працівників КМУ, нагороджена Подякою та Почесною грамотою КМУ.
З 2011 року навчалася в аспірантурі Львівського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, який закінчила з відзнакою.
11 листопада 2015 р. захистила дисертацію на тему: «Організаційно-правовий механізм удосконалення адміністративно-територіального устрою України» (за прикладом проведення реформ у Польщі) та отримала ступінь кандидата наук з державного управління.
У 2015—2016 рр. — стипендіатка Польсько-американського фонду Свободи за програмою ім. Лейна Кіркланда. Під час стажування продовжувала дослідження досвіду реформ децентралізації у Польщі. Успішно захистила дипломну роботу в Центрі Східноєвропейських студій Варшавського університету на тему: «Участь громадян в здійсненні представницької влади в Польщі. Рекомендації для України» та отримала диплом із відзнакою.
У липні 2016 р. здобула диплом Національної школи державного управління (пол. Krajowa Szkoła Administracji Publicznej, KSAP).
Родина[ред. | ред. код]
Одружена вдруге[3] (другий чоловік очолював львівський спецпідрозділ СБУ «Альфа» і, за словами Верещук, «у вільний від роботи час» силовими засобами допомагав дружині опанувати криміногенну ситуацію в Раві-Руській[4]). Син Олег від першого шлюбу — студент Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Сікорського»[5]
Діяльність[ред. | ред. код]
Адміністративна робота[ред. | ред. код]
Після закінчення військового інституту 5 років проходила службу на офіцерських посадах в Збройних Силах України. З травня 2007 до червня 2008 року працювала юристкою Рава-Руської міської ради.
З червня до жовтня 2010 року — заступниця голови Жовківської РДА з гуманітарних питань та зовнішньої політики.
31 жовтня 2010 року обрана міським головою Рави-Руської від партії Сильна Україна (належала олігарху Сергію Тігіпку, через 2 роки влилась у Партію регіонів[6]), при цьому Верещук у партію не входила.[7] За підсумками виборів, ЗМІ називали її наймолодшою жінкою, головою міста в Україні (30 повних років)[8][9][10], проте на тих же виборах мером Нетішина стала 29-річна Ольга Омельчук[11][12].
На посаді міського голови Рави-Руської Ірина Верещук заявляла про необхідність децентралізації влади, проведення адміністративно-територіальної реформи в Україні, передачі податків місцевим громадам[13]. Зокрема, місцеве самоврядування в Україні в тому вигляді, яким воно було на початок 2013 року, назвала «місцевим самоврятуванням»[14].
Виступала за надання прикордонним населеним пунктам спеціального статусу, який сприятиме додатковим надходженням до місцевих бюджетів шляхом збору податків за перетин автомобілями, які перетинають кордон, таких міст, сіл та селищ[14].
Як міський голова прикордонного містечка здійснювала міжнародну співпрацю, зокрема, з польським містом Томашовим-Любельським[15], гміною Любичі Королівської, гміною Телятина. За час її перебування на посаді у Раві-Руській реалізовано низку проєктів із залученням коштів ЄС, зокрема, із забезпеченням теплопостачання навчальних закладів міста[які?][джерело?]. Разом з війтом гміни Любичі-Крулєвська (Польща) у листопаді 2013 року ініціювала створення пішо-велосипедного переходу у пункті пропуску «Рава-Руська — Гребенне»[16].
Неодноразово підтримувала громаду міста у відстоюванні інтересів[17]. Зокрема, разом з працівниками місцевих шпалопросочувального, спиртового заводів та лісгоспу протестувала проти зміни керівництва підприємств без погодження з колективом[17].
Після оголошення урядом Азарова—Януковича відмови від підписання Угоди про асоціацію з ЄС, наступного дня, від імені громади Рави-Руської, звернулася до Європейського Союзу із закликом підписати Угоду про асоціацію окремо з Равою-Руською[18][19].
У травні 2014 року записала відеозвернення до матерів Росії із закликом не допустити війни[20].
Балотувалась у Верховну Раду України VIII скликання як самовисуванка на позачергових виборах 26 жовтня 2014 року у окрузі № 122, але програла Володимиру Парасюку, зайнявши 6-е місце з підтримкою 4,46 %[21].
17 лютого 2015 року подала у відставку з посади міського голови Рави-Руської «через постійний тиск і звинувачення псевдопатріотів»[22]. Напередодні цієї події народний депутат Володимир Парасюк звинуватив очільницю Рави-Руської у корупції та систематичному прогулюванні роботи, натомість Ірина Верещук пообіцяла довести безпідставність звинувачень у суді[23]. Станом на 2020 рік, судового позову від Верещук так і не було, а звернення до Генпрокуратури від Парасюка не мали результатів[24].
Після відставки[ред. | ред. код]
У лютому 2016 отримала запрошення та взяла участь у молитовному сніданку[en] з президентом США Бараком Обамою у Вашингтоні[25] (загалом того року у сніданку взяло участь 3500 людей зі 140 країн[26]).
З квітня 2016 року по лютий 2019 року була президентом Міжнародного центру балтійсько-чорноморських досліджень та консенсусних практик[27][28][29]. Мета і стратегія Центру полягає в тому, щоб на сучасній міждисциплінарної науково-гуманітарній основі виявити та сформувати нові консенсусні практики, конструктивні форми та методи взаємовідносин між країнами Балтійсько-Чорноморського регіону, засновані на діалозі, довірі, злагоді й взаєморозумінні. За словами Верещук центр фінансував підприємець Борис Храновський[30].
З вересня 2017 року — доцент кафедри політології Національного педагогічного університету ім. Драгоманова.
Діяльність у Верховній Раді[ред. | ред. код]
Депутатка Верховної Раді IX скликання з 2019 року. Членкиня Комітету ВРУ з питань нацбезпеки, оборони та розвідки[31], голова підкомітету з державної безпеки та оборони[32].
З 4 вересня[33] до 15 листопада 2019-го — представниця Уряду у ВРУ[34]. Склала повноваження в листопаді 2019 року. Перед цим Ірина заявляла, що прем'єр-міністр Олексій Гончарук планував звільнити її за критику держбюджету та дій Кабміну[35].
Станом на липень 2020 року подала 31 законопроєкт[36], з яких 6 були прийняті та набули чинності. Також подала 30 поправок до законопроєктів, з них найбільше до закону про оборонні закупівлі. Пропустила 10 засідань, відвідала 105.[37].
Участь у виборах мера Києва (2020)[ред. | ред. код]
16 липня 2020 року фракція партії «Слуга народу» у ВРУ провела праймеріз серед кандидатів для участі у виборах Київського міського голови, де Верещук перемогла Миколу Тищенка, Олександра Дубінського та інших претендентів, отримавши 87 голосів, у тому числі голос Президента Зеленського[38][39]. Пізніше вона й стала офіційною кандидаткою на посаду мера Києва від партії[39].
Протягом передвиборчої кампанії, кандидатка висловлювалася стосовно будівництва метро на Троєщину: спочатку в інтерв'ю виданню «Хмарочос» називала це «дорогою утопією, на якій наживаються підрядники» і пропонувала замінити швидкісними трамваями[40]. Проте через кілька тижнів змінила думку і стверджувала, що метро таки має бути побудоване[41].
За підрахунками журналістів Bihus.info, станом на вересень, зовнішня передвиборча агітація Слуги Народу була найдорожчою у Києві (16 млн грн), хоча партія відмовилась від державного фінансування. Керівництво партії пообіцяло оприлюднити джерела коштів у звіті НАЗК наступного року.[42]
Зрештою, на виборах мера Києва Верещук посіла 5-те місце після Кличка, Попова, Притули та Кучеренка з результатом 5,44 %[43]. Причинами своєї поразки Верещук назвала низьку оцінку роботи партії «Слуга народу» суспільством, та погану мобілізацію свого електорату[44]. Окрім цього, вона відзначила деструктивні сили всередині своєї команди, зокрема Миколу Тищенка та Аллу Шлапак[45].
Робота в уряді[ред. | ред. код]
4 листопада 2021 року Верховна Рада України ухвалила рішення про призначення Верещук Віцепрем'єр-міністром — Міністром з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України. Це рішення підтримало 260 депутатів[46].
6 грудня 2022 року російське слідство попросило московський суд заочно арештувати Ірину Верещук за нібито «порушення територіальної цілісності Росії». Зокрема, ФСБ направила у Лефортівський суд Москви клопотання про заочний арешт Верещук[47].
Скандали[ред. | ред. код]
Одним із 6 помічників, принаймні до початку 2021 року, був Микола Більченко, який працював помічником Віталія Барвіненка, колишнього члена Партії регіонів. Ірина заявила, що не знала про це[48].
У вересні 2019 року заявила, що НАТО не має наміру приймати Україну до своїх лав і тому варто переглянути підхід до відносин з ними[49][50][51]:
![]() |
Ми хочемо, але нас не беруть. І ми стукаємо в закриті двері і втрачаємо репутаційно. Нам не можна йти туди, де нас не чекають. | ![]() |
На початку травня 2020 року закликала до вибачень перед загиблими в Одесі 2014 року, що викликало хвилю обурення[52].
Резонанс у ЗМІ викликало звинувачення Верещук п'ятого Президента України Петра Порошенка у привітанні Путіна з Днем Росії після початку російської агресії[53], у відповідь на що Порошенко заперечив цей факт і звинуватив Верещук у брехні та поширенні кремлівських фальшивих новин. Верещук пояснила, що інформацію взяла з сайту «24 каналу»[54], де вона була подана зі слів прессекретаря російського президента Пєскова[55].
Майновий стан[ред. | ред. код]
На кінець 2018 року Верещук мала у співвласності чотири квартири (дві у Львові, по одній у Броварах та в Раві-Руській)[56], чотири земельні ділянки та новий автомобіль Toyota Camry[57]. В Києві проживає в орендованій квартирі[56].
Була одним із засновників ТОВ «Українська бурштинова біржа»[58][59], очолювала компанію з 15 травня 2017 року до 27 травня 2019 року[60], частка власності в підприємстві станом на 2018 рік складала 22,5 %[56].
Нагороди[ред. | ред. код]
- Орден «За заслуги» III ст. (23 серпня 2022) — за значні заслуги у зміцненні української державності, мужність і самовідданість, виявлені у захисті суверенітету та територіальної цілісності України, вагомий особистий внесок у розвиток різних сфер суспільного життя, відстоювання національних інтересів нашої держави, сумлінне виконання професійного обов'язку[61]
- Відзнака Президента України — ювілейна медаль «20 років незалежності України» (1 грудня 2011) — за вагомий особистий внесок у соціально-економічний і культурний розвиток України, вагомі досягнення у професійній діяльності, багаторічну сумлінну працю та з нагоди річниці підтвердження всеукраїнським референдумом 1 грудня 1991 року Акта проголошення незалежності України[62]
- орден св. Миколая Чудотворця[63]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Міський голова. Рава-Руська міська рада - офіційний сайт. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 28 червня 2019.
- ↑ Хто така Ірина Верещук, яку “слуги народу” висунули на мера Києва. Українська правда. Процитовано 6 вересня 2022.
- ↑ Gazeta.ua (1 липня 2014). "Деякі мрії не збуваються, щоб не було боляче", - Ірина ВЕРЕЩУК, 34 роки, мер Рави-Руської. Gazeta.ua (укр.). Процитовано 11 липня 2020.
- ↑ Верещук: Кілька банд чомусь подумали, що можуть керувати в місті. Чоловік приїхав до них із трьома колегами, і я зрозуміла, що таке «Альфа»
- ↑ Верещук розповіла, в який університет вступив її 17-річний син. gordonua.com. Процитовано 31 серпня 2021.
- ↑ Партія Тігіпка самоліквідувалася. Українська правда. 17 березня 2012. Процитовано 17 березня 2012.
- ↑ Верещук Ірина Андріївна — вся правда Біографія, Балотування, Фракції, Декларація. www.chesno.org. Процитовано 4 квітня 2020.
- ↑ Леся Межва (7 серпня 2014). "Деякі мрії не збуваються, щоб не було боляче" - Ірина Верещук, 34 роки, мер Рави-Руської. Gazeta.ua. фото: Ігор Хомич. Процитовано 12 березня 2020.
- ↑ Ірина Верещук – кандидатка у мери Києва від "Слуги народу": що про неї відомо - Вибори. 24 Канал (укр.). Процитовано 27 вересня 2020.
- ↑ Верещук йде у мери Києва. Досьє та гучні скандали кандидатки від «Слуги народу». glavcom.ua (укр.). Процитовано 27 вересня 2020.
- ↑ Гроші міського бюджету – це кошти чернівчан, а чернівчани й мають контролювати витрати міста. Чернівці, Чернівецька область - новини в газеті Версії (укр.). 5 листопада 2019. Процитовано 27 вересня 2020.
- ↑ Ймовірно, Верещук таки могла стати наймолодшою після того, як Ольга Омельчук перестала бути міською головою у 2012 році.
- ↑ Органи місцевого самоврядування мають обслуговувати свої громади. 13.4.2013. Процитовано 26.9.2014.
- ↑ а б Ми маємо не місцеве самоврядування, а місцеве самоврятування - мер Рави-Руської. Вголос. 30.03.2013. Процитовано 26.9.2014.
- ↑ Рава-Руська та Томашів-Любельський реалізовують спільний проект. 4 лютого 2014. Архів оригіналу за 12 жовтня 2014. Процитовано 26.9.2014.
- ↑ Новини Львова: Рава-Руська та Любича-Крулєвська ініціюють створення пішо-велосипедного переходу у ПП «Рава-Руська – Гребенне». Гал-інфо. Процитовано 28 вересня 2020.
- ↑ а б Леся МЕЖВА (9 квітня 2014). "Якщо монопартійність "свободівська" буде ширитися, повстане ще один майдан, - експерт. gazeta.ua. Процитовано 26.9.2014.
- ↑ Рава-Руська йде в Євросоюз, не чекаючи всієї України https://zaxid.net/video/. Процитовано 11 липня 2020.
- ↑ Леся Межва (23 листопада 2013). Мер Рави-Руської просить європарламент прийняти в ЄС своє місто. Gazeta.ua. Процитовано 12 березня 2020.
- ↑ Жінки львівського прикордоння звернулися до росіянок. Українська правда: Життя. 14 квітня 2014. Процитовано 12 березня 2020.
- ↑ Центральна виборча комісія України - WWW відображення ІАС "Вибори народних депутатів України 2014". web.archive.org. 20 серпня 2016. Архів оригіналу за 20 серпня 2016. Процитовано 21 вересня 2020.
- ↑ Оксана Панчишин (17 лютого 2015). Мер Рави-Руської Ірина Верещук подала у відставку.
- ↑ Мер Рави-Руської попросила СБУ дати оцінку дестабілізуючим діям нардепа Парасюка. 20 лютого 2015. Процитовано 21 вересня 2020.
- ↑ «Київ чекає те саме». Що кажуть в Раві-Руській про кандидатку на міську голову столиці Ірину Верещук. hromadske.ua (укр.). Процитовано 27 вересня 2020.
- ↑ Верещук: На молитовному сніданку у Вашингтоні українські політики так складають руки до неба, що хочеться просто спитати: "А що ж ви в Україні так не молитеся?". gordonua.com. Процитовано 27 вересня 2020.
- ↑ National Prayer Breakfast 2016. American Guest House (амер.). 30 січня 2016. Процитовано 27 вересня 2020.
- ↑ ГРОМАДСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ "МІЖНАРОДНИЙ ЦЕНТР БАЛТІЙСЬКО-ЧОРНОМОРСЬКИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА КОНСЕНСУСНИХ ПРАКТИК. ЦЕНТР ПОЛІТИЧНОГО ДІАЛОГУ" - 40402985. Opendatabot. Процитовано 12 березня 2020. «Дата заснування: 06.04.2016
11.02.2019 змінився керівник. Було: Верещук Ірина Андріївна, Стало: Зубченко Наталія Вікторівна» - ↑ Поляки не вважають, що призначення Бальцеровича допоможе Україні, — Верещук День (газета), 5 травня 2016 року
- ↑ Чому їм вдалося. Приклад Польщі День (газета), 26 лютого 2016 року
- ↑ Данило Мокрик (1 листопада 2019). Що пов'язує «слугу народу» Верещук з колишніми «регіоналами»: інтерв'ю з депутаткою. Рольові ігри. 24 Канал. Процитовано 12 березня 2020.
- ↑ Парламент затвердив список своїх комітетів і їх склад. ХТО В ЯКОМУ Новинарня (29.08.2019)
- ↑ Комітет з питань національної безпеки, оборони та розвідки. Офіційний портал Верховної Ради України. 12 березня 2020. Процитовано 12 березня 2020.
- ↑ Уряд призначив Ірину Верещук представницею у Парламенті Кабінет Міністрів України (4 вересня 2019)
- ↑ Верещук склала повноваження представника Кабміну в Раді. РБК-Украина (рос.). Процитовано 15 листопада 2019.
- ↑ Ірина Верещук. Obozrevatel (Біографія). Процитовано 21 лютого 2020.
- ↑ Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Процитовано 27 вересня 2020.
- ↑ Хто така Ірина Верещук, яку “слуги народу” висунули на мера Києва. Українська правда (укр.). Процитовано 27 вересня 2020.
- ↑ Марія Думанська (16.07.2020). Вибори мера Києва: у "Слузі народу" визначилися з кандидатом. DW (uk-UA). Процитовано 14 серпня 2020.
- ↑ а б Анна Березина (14 вересня 2020). Хто буде боротися за крісло мера Києва: повний список претендентів. РБК-Украина. Процитовано 14 вересня 2020.(укр.)(рос.)
- ↑ Хенгістов, Автор: Володимир (2 вересня 2020). Ірина Верещук: «Метро на Троєщину — дорога утопія, на якій наживаються підрядники». Хмарочос (укр.). Процитовано 23 вересня 2020.
- ↑ Дар'я, Автор: Крутько (23 вересня 2020). Більше не утопія: Ірина Верещук змінила думку про будівництво метро на Троєщину. Хмарочос (укр.). Процитовано 23 вересня 2020.
- ↑ “Слуги” розвісили в Києві бордів на понад 16 мільйонів, Пальчевський - відстав майже в 4 рази. Bihus.Info (укр.). 29 вересня 2020. Процитовано 29 вересня 2020.
- ↑ Центральна виборча комісія України - WWW відображення ІАС «Місцеві вибори 2020». www.cvk.gov.ua. Процитовано 7 грудня 2020.
- ↑ Верещук про результати місцевих виборів: «Це жовта картка в цілому „Слузі народу“».//LB.ua, 16 листопада 2020
- ↑ «Результат очевидний»: Верещук розповіла, як послала на х*й скандального Тищенка. За словами Верещук, Тищенко грав у виборчій кампанії «неконструктивну» роль.//УНІАН, 16.11.20
- ↑ Верещук зробили міністром. Українська правда (українською). 4 листопада 2021. Процитовано 4 листопада 2021.
- ↑ Верещук відреагувала на «звинувачення» фсб у посяганні на територіальну цілісність росії. www.ukrinform.ua (укр.). Процитовано 7 грудня 2022.
- ↑ Що пов'язує «слугу народу» Верещук з колишніми «регіоналами»: інтерв'ю з депутаткою. 24 Канал. Процитовано 4 квітня 2020.
- ↑ “Нас там не чекають”: представниця уряду в Раді поставила під сумнів курс України до НАТО. Українська правда (укр.). Процитовано 21 вересня 2020.
- ↑ Депутатка від “Слуги народу” заявляє, що її слова про НАТО висмикнули з контексту. Укрінформ. 24.09.2019. Процитовано 7 лютого 2020. «Не заперечуючи тези, що Україну справді поки що не чекають в НАТО, Верещук зазначила: „Нас поки що не чекають там, і я волію бути чесною із суспільством. Але я дивуюся, що на п’ятому році війни ми можемо так легко повестися на російські фейки. Мої слова висмикнули з розмови, перекрутили та поставили в заголовки неіснуюче, що "Україні не потрібне НАТО". І нікому з тих хейтерів не спало на думку подивитися повну версію інтерв’ю і самому зробити висновки”»
- ↑ Я далека від думки, що РФ хоча б колись "дозволить" нам вступити до НАТО. 112.ua. 23 вересня 2019. Процитовано 21 вересня 2020.
- ↑ Ірина Верещук: що відомо про кандидата в мери Києва від «Слуги народу» Детальніше читайте на УНІАН: https://www.unian.ua/politics/vibori-mera-kiyeva-shcho-vidomo-pro-irinu-vereshchuk-novini-kiyeva-11077985.html. https://www.unian.ua/. Процитовано 21 вересня 2020.
- ↑ У "Слузі народу" звинуватили Порошенка у тому, що він вітав Путіна з днем Росії: той спростовує. Процитовано 12 липня 2020.
- ↑ «Слуга народу» Верещук звинуватила Порошенка у привітанні Путіна з днем Росії. Той спростував. Процитовано 12 липня 2020.
- ↑ Порошенко привітав Путіна з Днем Росії, — Пєсков, сайт «24 каналу», 12 червня 2014 року
- ↑ а б в Декларації НАЗК: Верещук Ірина Андріївна. Канцелярська сотня. 25 липня 2019. Процитовано 11 березня 2020.
- ↑ Юна нардепка Верещук стала берегинею п'ятки квартир. Варіанти. 29 серпня 2019. Процитовано 11 березня 2020. «Із нерухомості у новообраної нардепки – 5 квартир»
- ↑ "То ви теж у схемі?": Чорновол виявила в лавах "Слуги народу" ексочільницю "Української бурштинової біржі". 5 канал (uk-UK). Процитовано 23 вересня 2019.
- ↑ ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКРАЇНСЬКА БУРШТИНОВА БІРЖА» (39030399)
- ↑ ТОВ Українська бурштинова біржа. opendatabot.ua. Процитовано 23 вересня 2019.
- ↑ Указ Президента України від 23 серпня 2022 року № 593/2022 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Незалежності України»
- ↑ Указ Президента України від 1 грудня 2011 року № 1093/2011 «Про нагородження відзнакою Президента України - ювілейною медаллю «20 років незалежності України»»
- ↑ Прес-служба Львівсько-Сокальської єпархії (16 вересня 2013). У рамках Першосвятительського візиту до Львівської єпархії Святійший Патріарх Філарет звершив Літургію на цілющому джерелі присілка Заглина. Львівсько-Сокальська єпархія Православної Церкви України. Процитовано 2 вересня 2020.
Посилання[ред. | ред. код]
- Іван Капсамун, Анастасія Руденко (9 серпня 2016). Про зрілість і витримку. фото Миколи ТИМЧЕНКА. День (№141). «Ірина Верещук: «Якщо ми хочемо вивести дискусію по Волинській трагедії з політичної площини — потрібні виважені кроки»»
- Ірина Верещук (2 жовтня 2016). Про фільм „Волинь“ і не тільки. Детектор медіа. Процитовано 12 березня 2020.
- Ірина Верещук (10 жовтня 2016). Ті, з Рави-Руської. Детектор медіа. Процитовано 12 березня 2020.
- Гість Остапа Дроздова — Ірина Верещук. zik.ua (ВІДЕО: Україна на міжнародній арені. Чому стосунки з партнерами стали прохолоднішими? Навіщо полякам «антибандерівський закон»? І що робити з історією?). 13.02.2018. Процитовано 12 березня 2020.
|
|
- Народились 30 листопада
- Народились 1979
- Уродженці Рави-Руської
- Випускники Львівського університету
- Випускники Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного
- Старші лейтенанти (Україна)
- Кавалери ордена «За заслуги» III ступеня
- Нагороджені ювілейною медаллю «20 років незалежності України»
- Уряд Дениса Шмигаля
- Народні депутати України 9-го скликання
- Жінки-політики XXI століття
- Учасниці Євромайдану
- Українські жінки-політики
- Випускники Варшавського університету
- Випускники юридичного факультету Львівського університету
- Випускники Національної академії державного управління при Президентові України
- Науковці Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова
- Міські голови України
- Персоналії:Рава-Руська
- ЗеКоманда
- Віце-прем'єр-міністри України