Маланка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Меланка)
Перейти до: навігація, пошук
Маланка
Маланка

М. Андріоллі. Водіння кози в панському маєтку. Західна Білорусь, XIX століття
Інші назви Маланія, Васильєв вечір, Щедрий вечір
Тип народно-православний
Дата ніч на 31 грудня (13 січня)
Святкування новорічне колядування, ігрища, ворожіння, ряджені, обряд «Водіння кози»
Традиції щедра кутя
Всемирная иллюстрация-1894-1.jpg
Koza in Ukraine.jpg

Мала́нка (Меланка, Меланки, Маланія)[1] або Ще́дрий ве́чір (Васильєв вечір) — українське[2] народне і церковне[1] свято, вечір напередодні «старого» Нового року або святого Василія Великого (14 січня); новорічний обряд з традиційним переодяганням у тварин і фольклорних персонажів; учасник цього обряду; «переддень Нового Року».[3] У XXI-сторіччі святкування Маланки, в автентичному вигляді, збереглося переважно у селах Галичини та Буковини.[4]

Святкування Маланки походить від стародавнього, ймовірно, дохристиянського звичаю. За християнським календарем — це також день преподобної Меланії (Меланки, Маланки, Миланки). Меланка-Вода приходить на щедрий вечір разом із Василем-Місяцем сповістити господарів про наступні торжества та справити гостини, які в народі так і називають — гостини Меланки. В українській народній традиції дохристиянський та християнський обряди об'єдналися у свято Меланки. [5]

Опис[ред.ред. код]

Свято Маланки відмічають напередодні Нового року (31 грудня за старим стилем, 13 січня за новим — день преподобної Меланії, звідки й походить назва свята).

В деяких селах Вінниччини у цей день готують традиційну святкову страву кров'янку, яку ще називають «маланкою». Також випікають спеціальні хліби «Маланку» та «Василя»[6].

На свято Маланки молодь (у масках або без них) усю ніч щедрує, ходить із «козою», водить переодягненого на Маланку парубка. Традиційні персонажі — «баба» Маланка та «дід» Василь.

У давнину святкове переодягання виконувало важливі релігійно-магічні функції, але з часом цей звичай перетворився на веселу розвагу, маскарад.

В Маланці нерідко використовують сучасні мотиви й персонажі (вояки, лікарі та ін.)

На Тернопіллі Маланку під назвою Маланія проводять щорічно в селі Горошова Борщівського району та інших селах над Дністром.

На Буковині Маланку називають «Переберія». Свято закінчується купанням у річці.

Звичай Меланки яскраво відображений в драмі М. Старицького «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці».

Парні святочні фольклорні постаті Маланки (Меланки, Миланки) і Василя зберегли образи Малуші та її сина Володимира Святославовича (у хрещенні — Василя). У церковному календарі день преподобної Меланії римлянки завершує річне коло, а день св. Василя Великого його починає. Ця календарна обставина зблизила в народній уяві Меланію і Василія, перетворивши їх у стійку фольклорну пару, зберігши не тільки згадки про реальних історичних персонажів, а й цілий ряд деталей, що відображають правові норми Хст. і характеризують тодішній побут[7].

Дослідження обряду Маланки[ред.ред. код]

Павло Чубинський вказує на поширення традицій Маланки в Ушицькому повіті, Яків Головацький згадує про традиції Маланки в Галичині, вказуючи, що поряд з Маланкою ходять інші перебрані: дід, коза, ведмідь, які тягають за собою плуга. В «Подільських відомостях» описується, що з Маланкою ходили шедрувати, Маланка як танок, а також на Новий рік Маланка ходила засівати. Анатоль Свидницький описуючи Маланку в Подільській губернії, вказував на такі персонажі дійства: дід, коза, циган, кінь, фельдшер, козак. Василь Милорадович описав дійство Маланки в Лубенському повіті, Полтавської губернії. Він подає наступних персонажів: хлопця, перебраного на Маланку, діда, хлопця та солдатів, такі персонажі, як циган і коза відсутні. Дійство відбувалося перед Новим роком — 31 грудня. Оскар Кольберг, описуючи Маланку, пише, що молоді хлопці перебиралися на Маланку, Василька та діда. Дід мав горб на плечах, в руках палицю, підперезаний соломяним паском, а при боці мав дерев'яну шаблю.

Звичай Маланки описав (1911—1912 рр.) Б. М. Яцемірський в Ушицькому повіті, Подільської губернії. До дійства Маланки входили: хлопець переодітий Маланкою, з лицем вимащеним сажею, дід, коза, жиди, циган, смерть, москалі, фельдшер, іноді осідлана кобилка. Дід був одітий в кожусі, шапці та масці на лиці, власної роботи. Жиди в типових строях, один із них вів козу. Хлопець у вивернутому кожусі був козою з деревяною головою кози, він повзав на четвереньках. Циган — хлопець в лахмітті з лицем вимащеним сажею. Смерть — хлопець, одягнутий в довгу білу жіночу сорочку, в масці, вимащеною милом з деревяною косою у руці. Москалі — хлопці в солдатській формі, один з них був фельдшером. В с. Лука-Немирівська, Брацлавського повіту звичай Маланки називали також і Щедрівка. Час був той самий, що і в Ушицькому повіті, на Новий рік 31 грудня та 1 січня. Маски робилися з липової кори та називалися «діди». Маски виготовлялися таким чином, що вирізали отвори для очей та рота, носа та причіпалася борода і вуса з «прядива» або овечої шерсті. Крім дідів були ще й діди-цигани з обличчям вимащеним сажею, одітими в лахміття, та з причепленою до пояса посудою. Коза була одіта так, як описано в Ушицькому повіті. Єдиний жіночий персонаж була — Маланка. Керував дійством- Урядник — хлопець, одітий в поліцейську форму.

В Бабчинцях, Ямпільського повіту, Маланка ходила в той же час, з 31 грудня на 1 січня. Костюми були різноманітні: дід та Маланка, генерал та генеральша (одіта в європейський одяг), циган та циганка, інколи водили ведмедя — хлопець, з ніг до голови, обв'язаний гороховою соломою. Ведмедя водив циган. В с. Марківка, Ямпільського повіту персонажі були наступні: дід, чиган, чиганка, коза, москаль, «міхоноша» — хлопець переодітий бабою, що збирав гроші. Окрім перебраних з ними ходили також хлопці зі «звіздою» та співали пісень про Маланку. 1 січня перебрані ходили з палками вулицями жартували та лякали перехожих. В Бершаді, Ольгопольського повіту, були ті самі персонажі дійства: дід, коза, Маланка. Напередодні Нового року, вони ходили по хатах і щедрували.

Маланка була і в Бесарабії, зокрема в Хотинському повіті. Тут Маланка на відміну від вказаних місцевостей ходила 6 січня, сама Маланка була одіта в європейську одіж, а маски на персонажах були куплені. Персонажі були ті ж: дід, коза, Маланка, жиди, циган. Відмічали Маланку також в Кельменцях, Хотинського повіту. Маланкою тут був хлопець переодітий в традиційний буковинський стрій (ручник з керпою на голові, спідницю), дід ходив в манті. Окрім того було два козаки, два цигана, два жиди, а також турки (що не було в ін. місцевостях). Ця переберія ходила 31 грудня[8].

31 січня неодружені парубки та окремо дівчата, подібно до колядування, ходили щедрувати. Після щедрівки промовляли: "Будьте здорові, з багатим вечором, з Маланкою. Вечір перед Новим роком називався багатим вечором. За колядування або щедрування давали хліби або гроші. Зібране продавали і гроші віддавали на церкву або платили за них музикантам та святкували. 1 січня хлопчики ходили по хатах посівати, в кінці промовляли: «Будьте здорові з новим роком і з Василем». Хлопчикам давали дрібні гроші або невеликий хліб — паляницю[9].

Дійові особи[ред.ред. код]

Маланка, Василько, Король-Місяць, Дід-Змій, поїзд Маланки складали плугарі та мисливці.

Юрій Федькович описав дійство на Маланку: «Котре найкраща й найчесніща дівчина перебирала ся за Маланку. Один парубок за Василя (Чильчика), другий за короля (Місяця), а третій за Діда-Змия з білов та довгов бородов. Маланка мала зірку (звізду) на чолі, була прибрана у самі цвіти і мала з собов три подружечки з рожевими деревцями, котрі подібно, як она сама, були прибрані. Василь (Чильчик) був перебраний за ратая (оратаря), с чепигами або з серпом у руках; а Король з новим місяцем на чолі, а яко мисливець з сагайдаком і луком. Решта ледінів була то за плугатарів, то за мисливців перебрана; плугатарі водили з собов вола або барана, мисливці оленя або сокола, а Змий-дід нарешті, убраний у буйволову шкіру і оперезаний гадюками, водив з собов тура або цапа, мав велику косу у руці і три гробарі з рускалями за поплічників.»

Дійство на Маланки[ред.ред. код]

Юрій Федькович[джерело?] зауважує, що маланочна коляда є найкращою, що лишилася від праотців, зазначає, що «у вісім день по празднику Ко-Ладі[джерело?] святкували они і праздник Маланки, перебравши одну дівчину за Маланку, одного парубка за Чильчика, другого за Місяця, третього за Змия-діда „з зелізною бородою“, а решту дівчат і парубків за поїзд Маланки, Чильчика, Місяця і Змия, і ходили так хата від хати»: Ти Місяцю, ти Королю,

Красна Маланка є с тобою ;
І с тобою і з собою — : Ясная зоря над головою.

Викрадення Маланки Змієм-Дідом

Ой та горе!
Наша Маланка зарученая,
Долів водою вінчик пускала,
На камінчику ножечки мила,
Біль-рантушечок тай замочила.
Гой повій вітре ти із Поділя,
Висуши рантух ти як біль білий !
Гой повій вітре та буйнесенький,
Висуши рантух та й тонесенький !
А у неділю, та дуже рано,
Море заруло, море заграло,
Бо на дні моря, на руслі моря,
Змий-царь поганий, Змий-царя двори.
А у тих дворах сімсот теремів,
А в тих тереміх Змий-царь студений,
А в него слуг три — три буйні вітри,
Три вітри бурі, три чорні тури.
Повійте вітри та кидки д' горі,
Звійте Маланку до мене в море !
Бо та Маланка зарученая,
Гой до сердечка мого пристала !

Розмова Короля-Місяця зі Змієм

Гой ви тури!
Гой а учера, та дуже рано,
В золоті труби славно заграно ;
Ой гоня тура с темного .дуга: Велесилчика вірнії слуги.
Гой ти Місяцю, гой ти Королю,
Не гони тури та по діброві !
Бо в мене тури та дорогії,
Все по чотири та золотії.
Поганий царю з русла ти моря,
В неділю рано тебе поборю,
А в твоїх кривіх руки умию,
А свойов славов всю землю вкрию.
Гой а учера, та дуже рано,
Золоті труби славно заграли,
Славно заграли, в світ знати дали,
Славні два царі до міри стали.

Цікаві факти[ред.ред. код]

Корінь «мелан», тобто «чорний» був одною з характерних ознак хтонічного стану Діоніса. Це наймення носила величезна кількість діонісійських героїв: Мелан, Меланіс, Меланія, Мелантея, Меланіпп, Меланфо, Меланфій тощо[10]


Святкування[ред.ред. код]

Зранку цього дня починають готувати другу обрядову кутю — щедру. На відміну від багатої, її можна заправляти скоромниною. Як і на багатий вечір, кутю також ставлять на покуті. Крім того, господині печуть млинці, готують пироги та вареники з сиром, щоб обдаровувати щедрувальників та посівальників.

Звечора і до півночі щедрувальники обходять оселі. За давньою традицією, новорічні обходи маланкарів, як і різдвяних колядників, відбуваються після заходу Сонця, тобто тоді, коли володарює усяка нечиста сила. Дівчата-підлітки поодинці чи гуртом оббігають сусідів, щоб защедрувати.

На Меланки ходять також і парубоцькі гурти. Вони називаються «водити Меланку». Хлопці в масках висловлюють добрі побажання, веселять піснями, танцями, жартівливими сценками. Один з них, зазвичай, перевдягнений в жіноче вбрання і його називають Меланкою.

За давнім звичаєм перебрані, закінчивши ритуальний обхід, вранці йшли на роздоріжжя палити «Діда», або «Дідуха», — снопи, соломи, що стояли на покуті від Святого вечора до Нового року, потім стрибали через багаття. Це мало очистити від спілкування з нечистою силою.

А наступного дня, коли починає світати, йдуть посівати зерном. Зерно беруть у рукавицю або в торбину. Спочатку йдуть до хрещених батьків та інших родичів і близьких. Зайшовши до хати, посівальник сіє зерном і вітає всіх з Новим роком:

 Сію, вію, посіваю, з Новим роком поздоровляю!
 На щастя, на здоров'я та на Новий рік,
 Щоб уродило краще, ніж торік, -
 Жито, пшениця і всяка пашниця,
 Коноплі під стелю на велику куделю.
 Будьте здорові з Новим роком та з Василем!
 Дай, Боже!

Перший посівальник на Новий рік приносить до хати щастя. За народним віруванням, дівчата щастя не приносять — тільки хлопці, а тому посівати дівчатам не годиться.

Вірування та ворожіння[ред.ред. код]

З щедрою кутею пов'язано багато побутових обрядів. Так, щоб залагодити якийсь конфлікт, сусіди йшли один до одного миритися, аби «Новий рік зустріти в мирі і злагоді». Хлопці, котрі перед цим «отримали гарбуза», вдруге засилали сватів з надією на згоду.

Ввечері цього дня дівчата ворожать.

За давнім звичаєм, коли дівчата починали ворожити, парубки викрадали в них вдома ворота або хвіртки, хоч би як не стерегли господарі. Щоб повернути втрату, батько дівчини мусив ставити могорич.

В різних районах України існують свої форми ворожіння. Ось деякі з них:

  • виходять на вулицю, і яка тварина зустрінеться першою — таким і буде суджений: якщо пес, то лихим а життя собачим, вівця — тихим і сумирним тощо;
  • біля воріт насипають три купки зерна, а вранці перевіряють: якщо нечіпане, то сімейне життя буде щасливим, і навпаки;
  • кладуть під подушку гребінця і, лягаючи спати, промовляють: «Суджений-ряджений, розчеши мені голову!». Хто присниться, з тим і випаде одружитись;
  • або перед сном кладуть в тарілку з водою кілька цурпалків з віника, приказуючи: «Суджений-ряджений перевези через місток». Якщо вранці цурпалка пристала до вінця, то дівчина побереться з тим, хто їй наснився.

Прикмети[ред.ред. код]

Окрім ворожіння, в ніч на Старий Новий рік люди намагалися завбачувати прикмети. Ось де-які з них:

  • якщо ніч проти Нового року тиха і ясна, буде щасливий рік не тільки для людей, а й для худоби;
  • якщо сонце високо зійде, увесь рік буде щасливим, а особливо добрим буде врожай садовини;
  • якщо іній рясно вкриває всі дерева, буде врожай на зернові та гарний медозбір;
  • якщо падає м'який сніг, — на врожай, а коли тепло, то літо буде дощовим;
  • який перший день у Новому році, то й рік буде такий;
  • якщо на Меланії відлига, то чекали теплого літа

Щедрівки[ред.ред. код]

Щедрик ведрик[ред.ред. код]

 Щедрик ведрик,
 Дайте вареник,
 Грудочку кашки,
 Кільце ковбаски,
 Ще того мало -
 Дайте ще сала;
 Ще того трішки -
 дайте лемішки;
 (Або) дайте ковбасу,
 (Я до) дому понесу,
 (А) як дасте кишку,
 То з'їм в затишку!

Ой сивая та і зозулечка[ред.ред. код]

 Ой сивая та і зозулечка.
 Щедрий вечір, добрий вечір,
 Добрим людям на здоров'я!
 Усі сади та і облітала,
 Щедрий вечір, добрий вечір,
 Добрим людям на здоров'я!
 А в одному та і не бувала.
 Щедрий вечір, добрий вечір,
 Добрим людям на здоров'я!
 А в тім саду три тереми:
 Щедрий вечір, добрий вечір,
 Добрим людям на здоров'я!
 У першому - красне сонце,
 Щедрий вечір, добрий вечір,
 Добрим людям на здоров'я!
 У другому - ясен місяць,
 Щедрий вечір, добрий вечір,
 Добрим людям на здоров'я!
 А в третьому - дрібні зірки,
 Щедрий вечір, добрий вечір,
 Добрим людям на здоров'я!
 Ясен місяць - пан господар,
 Щедрий вечір, добрий вечір,
 Добрим людям на здоров'я!
 Красне сонце - жона його,
 Щедрий вечір, добрий вечір,
 Добрим людям на здоров'я!
 Дрібні зірки - його дітки,
 Щедрий вечір, добрий вечір,
 Добрим людям на здоров'я!

Щедрик, щедрик, щедрівочка[ред.ред. код]

Перша версія[ред.ред. код]

Щедрик-щедрик-щедрівочка
Прилетіла Ластівочка
Стала собі щебетати
Господаря викликати

Вийди-вийди Господарю
Подивися на Кошару
Там Овечки покотились
А Ягнички народились

В Тебе Товар весь хороший
Будеш мати мірку грошей
Хоч не гроші то полова
В Тебе Жінка чорноброва

Щедрик-щедрик-щедрівочка
Прилетіла Ластівочка

Друга версія[ред.ред. код]

Прилетіла Ластівочка | (2)

А як сіла на Край Хати
Тай начала щебетати | (2)
Тай начала щебетати
Господаря викликати | (2)

Вийди-вийди Господарю
Подивися на Кошару | (2)
Там Ягнички покотилися
Баранчики породилися | (2)

А Ягнички-Каплавушки
Дівкам-Хлопцям на кожушки | (2)
Баранчики Круторогі
Вибрикують на Оборі | (2)

Ой Хазяїну-Хазяїночку
А в (У) Вашій Хаті як у Віночку | (2)
А в (У) Вас у Хаті як у Віночку
Висить Рушник на Кілочку | (2)

А Ваш Товар весь хороший
Будете мати мірку грошей | (2)
Як не грошей то полови
В Вашої Жінки чорнії брови | (2)

Щедрий Вечір Добрий Вечір
Добрим людям на Весь-Вечір | (2)
Добрий Вечір !

На щастя, на здоров'я[ред.ред. код]

 На щастя, на здоров'я, на нове літо!
 Роди, Боже, жито й пшеницю й всяку пашницю.
 Та будьте здорові і з Новим Роком і з Василем!

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Словник української мови: Том четвертий І-М / Редкол. І. К. Білодід та ін., редактори тому: А. А. Бурячок, П. П. Доценко — К.:"Наукова думка", 1973 (с.:668)
  2. Тернопільський Енциклопедичний Словник. — Тернопіль: ВАТ ТВПК «Збруч», 2005. — Т.2.К. — О. — 706с.(с.:438)
  3. Етимологічний словник української мови: В. 7 т./ АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред) та ін.— К.: Наук. думка, 1983. Т. 3: М/ Укл.: Р. В. Болдирєв та ін.— 1989. ISBN 5-12-001263-7 Т. З.: Кора — М/ Укл.:Р. В. Болдирєв та ін.-1989.-552с. ISBN 5-12-001263-9. 10450 прим. (с.: 370)
  4. http://plast.te.ua/blogs/bigus/malanka-dyvnyj-rizdvjanyj-obrjad-iz-oznakamy-kultu-dionisa/ Тернопільський Пласт: Маланка — дивний Різдвяний обряд із ознаками культу Діоніса, (20 січня, 2013)
  5. Щедра кутя (13 січня) – Олександр Токар. otokar.com.ua. Процитовано 2016-09-02. 
  6. Меланку й Василя випікають ще перед Святим вечором і вони продовжують стояти на столі впродовж усіх Різдвяних свят.
  7. Диба Ю. Образ матері святого князя Володимира Малуші в українській обрядовій поезії // Минуле і сучасне Волині та Полісся. Християнство в історії і культурі Володимира-Волинського та Волині. Науковий збірник. Випуск 47. Матеріали XLVII Всеукраїнської наукової історико-краєзнавчої конференції. — Луцьк, 2013. — С. 212—227
  8. Яцимирский Б. М. «Маланка» как вид святочного обрядового ряжения // Этнографическое обозрение. — 1914. — № 1-2. — С. 47
  9. Арандаренко, Николай «Записки о Полтавской губернии» 1852 г., 1849, Т 2
  10. Иванов Вяч. Дионис и прадионисийство / Вячеслав Иванов. — СПб. : Алетейя, 2000. — 343 с. (с.: 83)

Література[ред.ред. код]

Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — 696 с. — ISBN 966-528-197-6.


Посилання[ред.ред. код]

Релігія Це незавершена стаття про релігію.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.