Історія фемінізму

Христина Пізанська презентує свою «Книгу про Град Жіночий» королеві Франції Ізабелі Баварській.

Частина серії
Фемінізм
Жінки Дівчата Фемінність
Історія · Дати Жіноча історія США Британії Канади Німеччини Феміністична історія Поверх спадщини Жінки в історії Виборче та інші права жінок Суфражизм хроніка мусульманські країни США інші права Права жінок за країною Фемінізм в Україні Австралія Афроамерика Велика Британія Уельс Канада Кувейт Нова Зеландія Швеція Швейцарія США штати Японія Історія фемінізму Протофемінізм Перша хвиля Друга хвиля Третя хвиля Четверта хвиля
Течії Радикальний Сепаратистський Лесбійський радикальний політичний сепаратистськйи Екологічний Вегетаріанський Амазонський Анархічний Кібер- Матеріальний Робочого класу Соціальний Соціалістичний Марксистський Пост-структуралістський Французький пост-структуралістський Ліберальний Культурний Відмінності Рівності Індивідуалістський Нео- Новий Пост- Постмодерний Точки зору Аналітичний Глобальний Fat Хіп-хоп/Активізм Гендерний Материнський Мережевий Консервативний список Ліпстік Секс-позитивний Антиабортний Транс- Фемінізм жертви Етнічні Чорний Чікана Білий Туземний Корінний американський Постколоніальний Транснаціональний Вуменізм Африкана-вуменізм Релігійні Атеїстичний Богиня Вікка Діанічна Вікка Виправлення Індуїстський Буддистський Християнський Ісламський Мусавах Єврейський Ортодоксальний Мормонський Сикхський Курдський
Проблеми та рішення Проблеми Сексизм в освіті у Вікіпедії Гендерна нерівність в зарплаті Неоплачувана робота Скляна стеля Потрійний утиск Мізогінія у ЗМІ Насильство проти жінок Феміцид Убивство честі «обрізання» Домашнє Сексуальне Зґвалтування Домагання Проституція погляди Порнографія погляди на БДСМ Критика шлюбу Культура зґвалтування Сексуальна об'єктивація Чоловічий погляд Антифемінізм Рішення Права жінок Гендерна рівність Вбудований фемінізм та рівність Впливи на суспільство Фемінізм у культурі Медіа Державний фемінізм Гендерна політика державна мейнстримінг Позитивна дискримінація Жіноча освіта у STEM тривалість за країною квоти очолення держав Стамбульська конвенція Шведська модель Права проституйованих Жіноче здоров'я Сексуальна освіта Планування сім'ї Контрацепція Безпечний секс Чайлдфрі Аборт полеміка Репродуктивна справедливість Мовна реформа Фемінітиви всі Гендерно-нейтральна мова у мовах з родом Чоловіки в фемінізмі Про-фемінізм HeForShe День дівчаток та День жінок Емпауермент MeToo ЯНеБоюсьСказати Girl power Феміністичне мистецтво Рух Жіноче письмо Жіночий епос Фантастика Поезія Театр Дитяча література Хіп-хоп премія Тіптрі премія Бейліз Women In Arts Матріархальна релігія
Теорія фемінізму Феміністичний метод Гендерні дослідження Жіночі Чоловічі Гендерна історія Гендер конструйованість поляризація Патріархат Андроцентризм Гіноцентризм Кіріархія Матріархат Écriture féminine Особисте — це політичне Феміністська наука антропологія соціологія археологія біологія географія архітектура технонаука ФПДА composition studies економіка еконтеорія міжнародні відносини конструктивізм політекологія політична теорія теорія права юридична етика кримінологія філософія естетика емпіризм епістемологія етика екзистенціалізм метафізика pathways perspective ревізіоністська міфологія теологія Теалогія Вуменістична теологія педагогіка психологія Едіпів комплекс сексологія сексуальність орієнтація трансгендерність секс-війни порнографія мистецький рух мистецька критика літературна критика теорія кіно
Персоналії і праці Ключові феміністки Адічі Батлер де Бовуар Волстонкрафт Вулф Голдман Грір белл гукс Дворкін Джефріс Девіс Ірігаре Кристева Люксембург Панкхерст Поллок Співак Стайнем Фаєрстоун Фрідан Юсафзай За групами Список феміністок Всі За країною Єврейські Мусульманські Суфражистки Активістки за права жінок Письменниці Екофеміністичні Поетеси Музикантки Арт-критикині Економістки Філософині Ораторки Організації за права жінок Всі за виборче партії Праці Декларація прав жінки і громадянки (1791) На захист прав жінок (1792) Декларація переконань (1848) Походження родини, приватної власності та держави (1884) Власна кімната (1929) Друга стать (1949) Загадка жіночності (1963) «Порнографія: чоловіки володіють жінками» (1981) «Статевий зв'язок» (1987) Чи може підпорядковане промовляти? (1988) Міф про красу (1990) Публікації і контент Феміністична література американська Статті Журнали з жіночих досліджень Комікси
За країнами Албанія Австралія Бангладеш Велика Британія В'єтнам Данія Ефіопія Єгипет Гана Греція Гонконг Індія Індонезія Іран Ірак Ірландія Ізраїль Італія Канада Китай Конго Латинська Америка Аргентина Бразилія Гаїті Гондурас Мексика Парагвай Тринідад і Тобаго Чилі Ліван Малайзія Малі Непал Нідерланди Німеччина Нова Зеландія Норвегія Нігерія Північний Кіпр Пакистан Південна Африка Південна Корея Польща Росія Руанда Сирія США Тайвань Таїланд Туреччина Україна Філіппіни Фінляндія Франція Швеція Японія
Портал Проєкт

Історія фемінізму (переважно західного) починається з суфражизму і традиційно поділяється на три (іноді чотири) «хвилі» — періоди з характерними темами та завданнями у виборюванні гендерної рівності, кожен з яких нашаровувався на здобутки попереднього, поєднуючись із ними.

• «Перша хвиля» стосується суфражистського руху XIX і початку XX століття, в якому ключовими питаннями були права власності для одружених жінок і право голосувати та обиратися.
• Під «другою хвилею» розуміють ідеї та дії, пов'язані з жіночим визвольним рухом, який почав розвиватись з 1960-х років і виступав за повну юридичну та соціальну рівність жінок і чоловіків. Бере початок від публікації «Другої статі» Симони де Бовуар у 1949 році.
• «Третя хвиля» є продовженням другої та реакцією на її невдачі. Появу відносять до 1990-х років і пов'язують з сексуальними війнами між феміністками. Ця дискусія і поділ фемінізму на антипорнографічний та сексуально-позитивний вважається закінченням «другої хвилі» та початком «третьої».
• Постфемінізм, або четверта хвиля, є рефлексією феміністської методології.

Кампанія за права жінок, включаючи соціальну, політичну й економічну рівність з чоловіками у правах людини, виник у Європі в XVII—XIX століттях, коли жінки домагалися права власності, прав одержувати вищу освіту і голосувати та обиратися (див. суфражистки). Право голосу практично повсюдно було здобуто жінками до ХХ століття, тому акценти змістилися в бік рівних економічних і соціальних можливостей, включаючи права при прийомі на роботу. У промислових країнах формальна рівність отримана, хоча реальна нерівність, особливо в області зайнятості й оплаті праці, зберігається.

Хоча феміністичні рухи були і є зосереджені переважно на правах жінок, деякі феміністки виступають за включення чоловіків до свого руху, оскільки патріархатна організація суспільства і гендерні стереотипи та традиційні гендерні ролі, на їх думку, наносять шкоду також і чоловікам.

Періодизація

Історія західного жіночого руху поділяється включає протофемінізм, три «хвилі» та четверту або пост-фемінізм. Одним із перших текстів, що містять твердження про рівність чоловіків і жінок в контексті релігії, є Тхеригатха (частина палійського канону в буддизмі). Феміністичні ідеї висловлючали чи не всі відомі жінки протягом людської історії (як титуловані, так і відомі своєю роботою мисткині, науковиці, соціальні реформаторки, активістки). Проте масовості і згуртованості як рух зусилля жінок проти патріархатного утиску набули після XVII ст.

Протофемінізм (кінець XVII ст.)

Початок європейського фемінізму датується кінцем XVII — початком XIX ст., коли думка про те, що жінка займає пригноблене положення в суспільстві, в центрі якого є чоловік (патріархат), отримала широке розповсюдження. Феміністський рух бере початок з реформаторського руху західного суспільства XIX ст. Серед активісток того часу — Софі де Кондорсе.

Вперше вимоги рівноправ'я висунуті жінками під час Війни за незалежність в США (1775—1783). Першою американською феміністкою вважають Ебігейль Адамс (1744—1818), авторку знаменитої фрази: «Ми не будемо підкорюватись законам, в прийнятті яких ми не брали участі, і владі, яка не представляє наші інтереси» (1776).

У Франції до початку Великої революції 1789 почав виходити перший журнал, присвячений боротьбі жінок за рівність, виникли жіночі революційні клуби, членкині яких брали участь у політичній боротьбі. Але французька Конституція 1791 року відмовила жінкам у виборчому праві. В тому ж році Національним зборам була представлена «Декларація прав жінки і громадянки» (підготована Олімпією де Гуж по зразку «Декларації прав людини і громадянина» 1789), в якій містилась вимога повного соціального і політичного рівноправ'я жінок.

Перша жіноча політична організація «Угруповання жінок — революційних республіканок»" створена тоді ж, але в 1793 році її діяльність заборонена Національним Конвентом, а Олімпію де Гуж засуджено до страти. Їй належать слова: «Якщо жінка гідна зійти на ешафот, то вона гідна ввійти в парламент». В 1795 жінкам Франції заборонили з'являтись в громадських місцях і на політичних зібраннях. В 1804 прийнятий громадянський кодекс Наполеона, згідно з яким жінка не могла без згоди чоловіка виступати в суді та розпоряджатись своєю власністю, за виключенням заповіту. Це позбавляло жінку всіх прав власності, крім права на формальне володіння і передачу у спадок. Кодекс підпорядковував жінку чоловіку майже у всьому.

У Британії вимогу рівноправ'я висунула Мері Волстонкрафт (1759—1797) в книзі «На захист прав жінок» (1792), одному з перших гучних феміністських творів.

«Перша хвиля» фемінізму

Початком організованого руху вважається 1848, коли у м. Сенека-Фоллз (штат Нью-Йорк) жінки провели з'їзд на захист своїх прав під гаслом «Всі жінки та чоловіки створені рівними», де прийняли «Декларацію переконань» авторства Елізабет Кеді Стентон та Лукреції Мотт з вимогами рівноправ'я у правах власності, шлюбу, вільного вибору професії, отримання повноцінної освіти тощо.

В 1869 році Джон Стюарт Мілль опублікував працю «Підпорядкування жінок», в якій відзначив, що «підтримка законом підпорядкування одної статі іншій шкідлива… і є одною з перешкод на шляху до загальнолюдського удосконалення».

Питання про право власності для жінок займало велике місце в західному фемінізмі, оскільки принцип покровительства англійського загального права і законодавство Франції позбавляли одружену жінку правоздатності, в тому числі всіх прав власності. В 1860, після звертання Елізабет Стентон, Законодавчі збори Нью-Йорка прийняли в якості закону «Акт про власність одружених жінок», що гарантував жінці право залишати за собою зароблене нею, рівне з чоловіком право на спільну опіку над дітьми і право власності вдови, відповідне до прав чоловіка у випадку смерті жінки.

Важливою фігурою фемінізму другої половини XIX ст. є Еммелін Панкгерст, одна з засновниць суфражизму, ціллю якої було викорінення сексизму, закріпленого на всіх рівнях британського суспільства. в 1903 році Панкгерст сформувала «Організацію з захисту суспільних і політичних прав жінок» (Women's Social and Political Union), яка впродовж року об'єднала 5 тис. членкинь.

Після того як учасниць організації почали арештовувати, багато з них зважились на протест голодуванням. Це привернуло увагу до жорстокості законодавчої системи того часу і до ідей фемінізму. В 1984 англійський парламент прийняв ряд законів, спрямованих на покращення становища жінок, і надав їм право голосу на місцевих виборах.

В США в 1869 році створено дві організації, в 1890 об'єднані в «Національну американську асоціацію за жіноче виборче право». Завдяки її активності в ряді американських штатів жінок допустили до голосування.

На початку 1920-х в Вашингтоні діяв «Антифлірт-клуб», метою якого був захист жінок від сексуальних домагань з боку чоловіків.

«Третя хвиля»

Характерними рисами фемінізму третьої хвилі є включення компонентів квір-теорії, антирасизму та інтернаціоналізму і дестигматизація жіночої сексуальності. Крім того, ставлення до порнографії як до одного з способів експлуатації жінок, характерне для «другої хвилі», замінюється на роздрібнені, в тому числі протилежні точки зору. Персоналії: Еліс Вокер, Лілі Тейлор, Наомі Вульф («Міф про красу»).

Див. також

• Фемінізм в Україні
• Жіноче виборче право та суфражизм
• Права жінок, гендерна нерівність, гендерна рівність

Джерела та література

• М. Д. Богачевська-Хом'як, О. Р. Кісь. Жіночий рух //Енциклопедія сучасної України : у 30 т / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Ін-т енцикл. дослідж. НАН України. — К. : Ін-т енцикл. дослідж. НАН України, 2001­–2020. — 10 000 прим. — ISBN 944-02-3354-X.
• М. Богачевська-Хомяк, О. М. Веселова. Жіночий рух в Україні // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол. : В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 160. — 672 с. : іл. — ISBN 966-00-0610-1.
• Смоляр Л. О. Минуле заради майбутнього. Жіночий рух Наддніпрянської України II пол. XIX — поч. XX ст. Сторінки історії: Монографія. — Одеса: Астропринт, 1998. — 408 с.