Історія фемінізму

Частина серії
Фемінізм
Жінки Дівчата Фемінність
Історія Жіноча історія США Британії Канади Німеччини Феміністська історія Поверх спадщини Жінки в історії Виборче та інші права жінок Суфражизм хроніка мусульманські країни США інші права Права жінок за країною Фемінізм в Україні Австралія Велика Британія Уельс Канада Кувейт Нова Зеландія Швеція Швейцарія США штати Японія Історія фемінізму Перша хвиля Друга хвиля Третя хвиля Четверта хвиля
Течії Радикальний Сепаратистський Лесбійський радикальний політичний сепаратистськйи Екологічний Вегетаріанський Амазонський Анархічний Кібер- Матеріальний Робочого класу Соціальний Соціалістичний Марксистський Пост-структуралістський Французький пост-структуралістський Ліберальний Культурний Відмінності Рівності Індивідуалістський Нео- Новий Пост- Постмодерний Точки зору Аналітичний Глобальний Fat Хіп-хоп/Активізм Гендерний Материнський Консервативний список Ліпстік Секс-позитивний Антиабортний Транс- Етнічні Чорний Чікана Білий Туземний Корінний американський Постколоніальний Транснаціональний Вуменізм Африкана-вуменізм Релігійні Атеїстичний Неоязичницький Богиня Вікка Діанічна Вікка Виправлення Індуїстський Буддистський Християнський Ісламський Мусавах Єврейський Ортодоксальний Мормонський Сикхський Курдський
Проблеми та рішення Проблеми Сексизм в освіті у Вікіпедії Гендерна нерівність в зарплаті Неоплачувана робота Скляна стеля Потрійний утиск Мізогінія у ЗМІ Насильство проти жінок Феміцид Убивство честі «обрізання» Домашнє Сексуальне Згвалтування Домагання Проституція погляди Порнографія погляди на БДСМ Критика шлюбу Культура згвалтування Сексуальна об'єктивація Чоловічий погляд Антифемінізм Рішення Права жінок Гендерна рівність Впроваджений фемінізм та рівність Впливи на суспільство Фемінізм у культурі Медіа Державний фемінізм Гендерна політика Державна гендерна політика мейнстримінг квоти Шведська модель Мовна реформа Фемінітиви Список Гендерно-нейтральна мова у мовах з родом Дитяча література Жіноче здоров'я Сексуальна освіта Чайлдфрі Репродуктивна справедливість Права проституйованих Жіноча освіта тривалість за країною Чоловіки в фемінізмі Про-фемінізм HeForShe День дівчаток та День жінок Емпауермент MeToo ЯНеБоюсьСказати Афроамериканський рух за жіноче виборче право Феміністський мистецький рух Хіп-хоп активізм Феміністський стриптиз Мережевий фемінізм Girl power Протофемінізм Війна Жінок Фемінізм жертви Матріархальна релігія
Теорія фемінізму Феміністський метод Гендерні дослідження Жіночі Чоловічі Гендерна історія Гендер конструйованість поляризація Патріархат Андроцентризм Гіноцентризм Кієрархія Матріархат Écriture féminine Особисте — це політичне Феміністcька наука антропологія соціологія археологія біологія географія архітектура технонаука ФПДА composition studies економіка еконтеорія міжнародні відносини конструктивізм політекологія політична теорія теорія права юридична етика кримінологія філософія естетика емпіризм епістемологія етика екзистенціалізм метафізика pathways perspective ревізіоністська міфологія теологія Теалогія Вуменістична теологія педагогіка психологія Едіпів комплекс сексологія сексуальність орієнтація трансгендерність секс-війни порнографія мистецтво мистецький рух мистецька критика літературна критика фантастика премія Тіптрі теорія кіно
Персоналії і праці Ключові феміністки Симона де Бовуар Джудіт Батлер Мері Волстонкрафт Емма Голдман белл гукс Люс Ірігаре Юлія Кристева Роза Люксембург Джон Стюарт Мілль Ґаятрі Чакраворті Співак Бетті Фрідан За групами Список феміністок Всі За країною Єврейські Мусульманські Суфражистки Активістки за права жінок Письменниці Екофеміністські Поетеси Музикантки Арт-критики Економістки Філософині Ораторки Організації за права жінок Всі за виборче партії Праці Декларація переконань Походження родини, приватної власності та держави На захист прав жінок Друга стать Загадка жіночності Чи може підпорядковане промовляти? Публікації і контент Феміністська література американська Жіночий епос Статті Журнали з жіночих досліджень Комікси
За країнами Албанія Австралія Бенгладеш Велика Британія В'єтнам Данія Ефіопія Єгипет Гана Греція Гон-Конг Індія Індонезія Іран Ірак Ірландія Ізраїль Італія Канада Китай Конго Латинська Америка Аргентина Бразилія Гаїті Гондурас Мексика Парагвай Тринідад і Тобаго Чилі Ліван Малайзія Малі Непал Нідерланди Німеччина Нова Зеландія Норвегія Нігерія Північний Кіпр Пакистан Південна Африка Південна Корея Польща Росія Сирія США Тайвань Таїланд Туреччина Україна Філіппіни Фінляндія Франція Швеція Японія
Портал «Фемінізм»

символ рівності жінок і чоловіків.

Фемінізм (від лат. femina — жінка) — кампанія за права жінок, включаючи соціальну, політичну й економічну рівність з чоловіками. Виник в Європі в 17-19 століттях, коли жінки виступали за право власності, право одержувати вищу освіту і право голосу (див. суфражистки). Право голосу практично повсюдно було досягнуто жінками до 20 століття, тому акценти змістилися в бік рівних економічних і соціальних можливостей з чоловіками, включаючи права при прийомі на роботу. У промислових країнах формальна рівність отримана, хоча реальна нерівність, особливо в області зайнятості й оплаті праці, зберігається.

Хоча феміністські рухи були і є зосереджені переважно на правах жінок, багато феміністок виступають за включення чоловіків до свого руху, оскільки патріархальна організація суспільства і традиційні гендерні ролі, на їх думку, наносять шкоду також і чоловікам.

Історія

Періодизація

Історія західного жіночого руху поділяється на три "хвилі".

1. "Перша хвиля" стосується суфражистського руху XIX і початку XX століття, в якому ключовими питаннями були права власності для заміжніх жінок і право голосу для жінок.
2. Під "другою хвилею" розуміють ідеї та дії, пов'язані з жіночим визвольним рухом, який почав розвиватись з 1960-х років і витупав за повну юридичну та соціальну рівність жінок і чоловіків.
3. "Третя хвиля" є продовженням "другої хвилі" та реакцією на її невдачі. Появу "третьої хвилі" відносять до 1990-х років і пов'язують з сескуальними війнами між феміністками. Ця дискусія і поділ фемінізму на антипорнографічний та сексуально-позитивний фемінізм вважається закінченням "другої хвилі" та початком "третьої".

Детальніше про "третю хвилю"

Характерними рисами фемінізму третьої хвилі є включення компонентів квір-теорії, антирасизму та інтернаціоналізму і дестигматизація жіночої сексуальності. Крім того, ставлення до порнографії, як до одного з способів експлуатації жінок, характерне для "другої хвилі", замінюється на різноманітні, в тому числі протилежні точки зору.

Найвідомішими представницями цього руху на сьогодні вважаються:

• Еліс Уокер
• Лілі Тейлор
• Наомі Вульф

Зародження фемінізму

Одним із першиї текстів, що містять твердження про рівність чоловіків і жінок в контексті релігії є Тхеригатха (частина палійського канону в буддизмі).

Початок європейського фемінізму датується кінцем XVII - початком XIX століття, коли думка про те, що жінка займає пригноблене положення в суспільстві, в центрі якого є чоловік (патріархат), отримала широке розповсюдження. Феміністський рух бере початок з реформаторського руху західного суспільства XIX століття. Серед активісток того часу — Софія де Кондорсе.

Вперше вимоги рівноправ'я були висунуті жінками під час Війни за незалежність в США (1775-1783). Першою американською феміністкою вважають Абігейл Сміт Адамс (1744-1818); вона запам'яталась завдяки своїх знамнитій фразі:"Ми не будемо підкорюватись законам, в прийнятті яких ми не брали участі, і владі, яка не представляє наші інтереси"(1776).

У Франції до початку Великої французької революції 1789 почав виходити перший журнал, присвячений боротьбі жінок за рівність, виникли жіночі революційні клуби, члени яких брали участь в політичній боротьбі. Але французька Конституція 1791 року відмовила жінкам у виборчому праві, в тому ж році Національним зборам була представлена "Декларація прав жінки і громадянки" (підготована Олімпією де Гуж по зразку "Декларації прав людини і громадянина" 1789), в якій містилась вимога повного соціального і політичного рівноправ'я жінок.

Тоді ж була створена перша жіночі політична організація "Угруповання жінок - революційних республіканок". Але в 1793 році діяльність угруповання була заборонена Конвентом, а Олімпія де Гуж була засуджена до страти. Їй належать слова:"Якщо жінка гідна зійти на ешафот, то вона гідна ввійти в парламент". В 1795 жінкам Франції заборонили з'являтись в громадських місцях і на політичних зібраннях. В 1804 був прийнятий громадянський кодекс Наполеона. Згідно до кодексу жінка не могла без згоди чоловіка виступати в суді та розпоряджатись своєю власністю за виключенням заповіту. Це позбавляло жінку всіх прав власності крім права на формальне володіння і передачу у спадок. Кодекс підпорядковував жінку чоловіку майже у всіх відношеннях.

У Великій Британії вимога рівноправ'я була висунута Мері Волстонкрафт (1759-1797) в книзі "Захист прав жінок" (1792). Ця робота — один із небагатьох творів, які з'явились до XIX століття, який міг бути зарахованим до феміністських творів.

"Перша хвиля" фемінізму

Початком організованого руху вважається 1848, коли у місті Сенека-Фоллз (штат Нью-Йорк) пройшов з'їзд з захисту прав жінок під гаслом "Всі жінки та чоловіки створені рівними". На з'їзді була прийнята "Декларація почуттів". Вона охоплювала такі важливі питання як рівноправ'я чоловіків і жінок в правах власності, шлюбу, вільного вибору професії, отримання повноцінної освіти і т.д.

Авторами цього документа були Елізабет Кеді Стентон та Лукреція Мотт.

В 1869 році англійський філософ Джон Стюарт Мілль опублікував свою працю "Підпорядкування жінок", в якій відмітив, що "підтримка законом підпорядкування одної статі іншій шкідлива... і є одною з перешкод на шляху до загальнолюдського удосконалення".

Питання про право власності для жінок займало велике місце в жіночому русі на заході. Це пов'язано з тим, що принцип покровительства англійського загального права і законодавство Франції позбавляло заміжню жінку правоздатності, в тому числі всіх прав власності. В 1860 році, після звертання Елізабет Стентон, Законодавчі збори Нью-Йорка прийняли в якості закону "Акт про власність заміжніх жінок". Цей акт гарантував жінці право залишати за собою зароблене нею, рівне з чоловіком право на спільну опіку над дітьми і право власності вдови, відповідні до прав чоловіка у випадку смерті жінки.

Важливою фігурою жіночого руху другої половини XIX століття є Еммелін Панкхерст. Вона стала одною з засновниць руху за право жінок голосувати на виборах. Однією з її цілей було викорінення сексизму, який закріпився на всіх рівнях британського суспільства. в 1903 році вона сформувала "Організацію з захисту суспільних і політичних прав жінок" ( "Women's Social and Political Union"), яка впродовж року об'єднала 5 тис. членів.

Після того як членів цієї організації почали арештовувати за прояв підтримки руху, багато з них зважились на вираження протесту за допомогою голодування. Результатом стало те, що вони привернули увагу до жорстокості законодавчої системи того часу, і, таким чином, до ідей фемінізму. В результаті, англійський парламент прийняв ряд законів, спрямованих на покращення становища жінок, і дав жінкам право голоса на місцевих виборах (1894).

В США в 1869 році були створені дві організації такого ж спрямування, які об'єднались в 1890 році в "Національну американську асоціацію за жіноче виборче право". Завдяки активності її членів в ряді американських штатів жінок допустили до голосування.

На початку 1920-х років в місті Вашингтон діяв "Анти-флірт клуб", метою якого був захист жінок від небажаної уваги з боку чоловіків.

Див. також

• Фемінізм в Україні

Джерела та література

• М. Д. Богачевська-Хом'як, О. Р. Кісь. Жіночий рух // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2003­–2016. — ISBN 944-02-3354-X.
  пошук онлайн
• М. Богачевська-Хомяк, О. М. Веселова. Жіночий рух в Україні // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 160. — ISBN 966-00-0610-1.
• Смоляр Л. О. Минуле заради майбутнього. Жіночий рух Наддніпрянської України II пол. XIX — поч. XX ст. Сторінки історії: Монографія. — Одеса: Астропринт, 1998. — 408 с.