Кіпрська православна церква

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Православна церква Кіпру)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Церква Кіпру

Church of Cyprus.svg Flag of the Church of Cyprus.svg
Nicosia 01-2017 img09 StJohn the Apostle Church.jpg
Собор святого Іоанна Богослова, Нікосія
Засновники Святий Варнава
Дата заснування 47
Самостійність проголошена 431
Чинний предстоятель Хризостом II
Центр Нікосія
Основна юрисдикція Кіпр Кіпр
Літургічна мова грецька
Церковний календар Новоюліанський
Офіційний сайт churchofcyprus.org.cy

Це́рква Кі́пру (грец. Εκκλησία της Κύπρου, тур. Kıbrıs Kilisesi), також Правосла́вна це́рква Кі́пру — грецька православна автокефальна помісна церква, що має 10-е місце в диптиху автокефальних помісних церков; одна з найдавніших помісних церков Сходу.

Історія[ред. | ред. код]

За переказами, заснована апостолом Варнавою 47 року. Спочатку — єпархія Антіохійської Церкви. З 431 року — автокефальна архиєпископія.

Приклад церкви Кіпру став прецедентом, який зробив найважливіший внесок у формування інституту автокефалії в його первісній формі. Причиною цього прецеденту став конфлікт між Кіпрською та Антіохійською церквами. Вони не могли дійти згоди хто має звершувати хіротонію нового митрополита. На той час Кіпр адміністративно належав до цивільної діоцезії Орієнс зі столицею в Антіохії. Антіохійська церква скористалася цією нагодою, щоб поширити свій контроль на церкву Кіпру. Із цією метою вона навіть задіяла військового посадовця на ім’я Діонісій, який мешкав в Антіохії. Цей останній надіслав до Кіпру два листи, до адміністративного керівника острову та до місцевої церкви, наказуючи відкласти хіротонію нового митрополита. Проте, його накази було проігноровано.Церква Кіпру обрала митрополита на ім’я Регін, який разом із двома помічниками-єпископами прибув до Ефесу і представив там свою петицію стосовно інсинуацій Антіохії. Регін просив тамтешній собор підтвердити його обрання митрополитом, а також схвалити право Кіпрської церкви обирати та ставити власних митрополитів. Cобор, розглянувши питання, вирішив підтримати Кіпр. Усупереч тогочасним тенденціям до переформування церковних структур у відповідності до цивільного адміністративного устрою, собор зробив для Кіпру виняток із цього правила й підтвердив його незалежний статус-кво. Ефеські отці застерегли від залучення цивільної влади до перерозподілу еклезіальної юрисдикції.

В VI ст. потрапила під арабське ярмо, від якого звільнилася тільки в 965 році. 1091 року острів Кіпр був захоплений хрестоносцями, з 1489 по 1571 належав Венеції, з 1571 — туркам, з 1878 — англійцям. 1960 року Кіпр добився незалежності і проголосив себе республікою, президентом якої став архієпископ Макаріос III (1959—1977).

Турецьке вторгнення 20 липня 1974-го і подальша турецька окупація 35 % території острова викликало масовий відтік християнського населення з окупованої частини острова; 20000 вірян, що спочатку залишилися в цих місцях, зазнали переслідувань. На окупованій частині острова залишається лише кілька сотень греків і маронітів, там відбулися серйозні руйнування християнських храмів і пам'ятників.

Всього в окупованій частині острова розташовано 514 церков, каплиць та монастирів, більша частина яких звернена в мечеті, музеї або знаходиться в запустінні.

Сучасний стан[ред. | ред. код]

Нині церква Кіпру складається з однієї архієпископії і п'яти єпископій, має понад 500 храмів і 9 монастирів. Предстоятель — Архієпископ Нової Юстиніани і всього Кіпру (Ο Μακαριώτατος Αρχιεπίσκοπος Νέας Ιουστινιανῆς καί πάσης Κύπρου) з 5 листопада 2006 — архієпископ Хризостом II, обраний після того, як спеціальна «Рада старійшин» під головуванням вселенського Патріарха Варфоломія в травні 2006 рекомендувала «почесне звільнення» його попередника Хризостома I.

Найвищий орган влади — Святий Синод Церкви Кіпру (Ἱερὰ Σύνοδος τῆς Ἐκκλησίας τῆς Κύπρου), що складається з Предстоятеля (глава Синоду), єпископів Пафосу, Кітіона (Ларнаки), Киренії, Лімасола, Морфу, а також вікарних архієреїв як постійних членів. Єпископії Киренії і Морфу перебувають тимчасово в Нікосії, зважаючи на турецьку окупацію північної частини держави. За повідомленнями ЗМІ, Православна церква Кіпру бере участь у розвитку туристичного бізнесу в країні.

20 жовтня 2020 архієпископ Хризостом ІІ написав листа Вселенському патріарху Варфоломію у якому зазначив, що «після довгих молитов і роздумів», вирішив, під час звершенння Божественної Літургії, згадати «Предстоятеля Української Православної Церкви, Його Високопреосвященство Митрополита Епіфанія».[1]

24 жовтня 2020 року Блаженнійший Хризостом II Архієпископ Кіпру, очолюючи Божественну Літургію при рукоположенні нового єпископа Арсінойського Панкратія в монастирі Пресвятої Богородиці  «Χρυσορροϊιατίσσης» в Пафі, пом'янув предстоятеля Автокефальної Православної Церкви України, Блаженнійшого митрополита Київського і всієї України Епіфанія і визнав автокефалію Православної церкви України[2]. Таким чином, Кіпрська Церква через свого Предстоятеля стала третьою Церквою, яка визнала її після Грецької Церкви та Олександрійського Патріархату. У той же день чотири кіпрських митрополити: митрополит Лімасольский Афанасій, Кіккський Никифор, Тамаський Ісая, а також єпископа Аматський Миколай, виступили із заявою про перевищення Хризостомом своїх повноважень і вимогою скликати позачергове засідання Синоду[3]. Предстоятель Кіпрської архієпископ Хризостом церкви назвав таку змову 4 ієрархів парасинагогою й запевнив, що вони заслуговують позбавлення сану.[4][5]

Глава Відділу зовнішньоцерковних зв'язків Московського патріархату Іларіон (Алфеєв) заявив, що РПЦ, ймовірно, розірве євхаристійне спілкування із Хризостомом і з тими ієрархами Кіпрської церкви, які визнали ПЦУ[6][7]. Пізніше РПЦ перестала поминати Хризостома у своєму Диптиху.

25 листопада 2020 року Синод Кіпрської Православної Церкви вирішив не вситупати проти рішення Хризостома ІІ про визнання Православної Церкви України. «У той же час, Священний Синод очікує широкого обговорення із загальною участю для подолання нинішньої кризи, яка загрожує розколом Церкви Христової».[8][9]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Предстоятель Кіпрської Церкви повідомив Вселенського патріарха про визнання ПЦУ. Документ. Духовний фронт (uk). 2020-10-29. Процитовано 2020-10-29. 
  2. Αναγνώρισε την εκκλησία της Ουκρανίας ο Αρχιεπίσκοπος Κύπρου - Ενόχληση Μητροπολίτη Λεμεσού. 
  3. Η απόφαση του Αρχιεπισκόπου Κύπρου αποτελεί κατάφωρη παραβίαση του Συνοδικού συστήματος. 
  4. Archbishop of Cyprus: What the four hierarchs did is a parasynagogue. Orthodox Times (en-US). 2020-11-09. Процитовано 2020-11-09. 
  5. Їх треба позбавити сану, - предстоятель Кіпрської церкви про єрархів, які виступили проти визнання ПЦУ. Духовний фронт (uk). 2020-11-03. Процитовано 2020-11-11. 
  6. Митрополит Волоколамский Иларион: Кипрского Архиепископа могут перестать поминать в Русской Православной Церкви. 
  7. Главу Церкви Кіпру можуть припинити поминати в РПЦ. raskolam.net. Процитовано 2020-10-26. 
  8. Синод Кіпрської Православної Церкви підтримав рішення Архієпископа Хризостома визнати ПЦУ. PCU (uk). 2020-11-25. Процитовано 2020-11-25. 
  9. Andreas Koshiaris (2020-11-25). Ανακοινωθέν Έκτακτης Συνεδρίας της Ιεράς Συνόδου (της 23ης και 25ης Νοεμβρίου 2020). Εκκλησία της Κύπρου (el). Процитовано 2020-11-25. 

Посилання[ред. | ред. код]