Сили реагування НАТО

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сили реагування НАТО
NATO Response Force
Emblem of the NATO Response Force.svg
Емблема Сил реагування НАТО
Засновано 2003
Належність НАТО НАТО

Сили реагування НАТО (англ. NATO Response Force (NRF)  — мобільні з'єднання і підрозділи сухопутних, повітряних і військово-морських сил та сил спеціального призначення, що утримуються у високому рівні бойової готовності і можуть швидко вводитися в дію в разі потреби швидкого реагування.

Сили реагування НАТО були створені на листопадовому саміті НАТО 2002 у Празі на заміну Союзного Командування Європи Мобільними Силами. Перші перемовини про реорганізації мобільних сил НАТО відбулись у серпні 2002 у Варшаві з ініціати міністра оборони США Дональда Рамсфелда. СШР перебувають у постійній бойовій готовності.

Історія[ред.ред. код]

Сили швидкого реагування НАТО (СШР) чисельністю до 25.000 солдат виділені із ЗС для швидкої реакції при загрозі безпеки країнам-учасникам НАТО, кризових ситуаціях. Їхньою метою є збільшення здатності сил НАТо до швидкого, спільного реагування, прискорення модернізації і трансформації усіх ЗС країн-членів. Переміщення СШР відбувається згідно угоди з Приймаючими країнами.

Складаються з військ сухопутних, спеціального призначення, повітряних, морських сил, що готові впродовж 5 днів до проведення операцій евакуації чи реагування на кризисні ситуації в усіх частинах світу. При значному військовому конфлікті (війні) повинні стримувати ворога до підходу основних сил до 30 днів. Рішення про застосування СШР приймає Північноатлантична рада. Сухопутні сили СШР НАТО силою бригади здатні провадити операції вимушеного силового входу (forced-entry). Морські сили виконують роль ударної групи з авіаносцем, сухопутної і амфібійної груп. Повітряні сили здатні провадити до 200 щоденних вильотів. В операціях можуть використати спеціальні підрозділи.

Що 6 місяців члени НАТО проводять ротації частин СШР. Частини виведені з складу СШР впродовж 6 місяців проводять інтенсивні навчання до нової ротації.

На вересневому Уельському саміті НАТО 2014 було вирішено через інтервенцію в Криму, війну на сході України, агресивну поведінку керівництва Росії провести реорганізацію і збільшити чисельність сил швидкого реагування, здатних розгорнутись впродовж декількох днів у східних країнах-членах НАТО.[1] Польща, Румунія, Литва, Литва, Естонія виразили готовність прийняти на своїй території об'єкти базування цих сил.[2]

Застосування[ред.ред. код]

Сили швидкого реагування НАТО можуть застосовувати у випадку:

Оперативно підлягають по черзі по 12 місяців Командуванню об'єднаними силами (англ. Joint Forces Command ) у Брюнсюмі (Нідерланди), Союзному командуванню об'єднаними силами (англ. Allied Joint Force Command) у Неаполі, Об'єднаному штабу (англ. Joint Headquarters) у Лісабоні.

Місії[ред.ред. код]

Підрозділи СШР охороняли Літні Олімпійські ігри 2004 в Афінах, президентські вибори в Афганістані 2004, гуманітарній операції після урагану Катріна 2005, гуманітарній операції після землетрусу в Пакистані 2005-2006.

Було проведено 17 навчань СШР за участі 14 країн. Найбільші з них "Steadfast Jazz" за участі 6.000 солдат з 28 країн НАТО і 3 країн-партнерів відбулись 2-9 листопада 2013 у Польщі.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Jeffrey P. Bialos and Stuart L. Koehl, The Nato Response Force. Facilitating Coalition Warfare through Technology Transfer and Information Sharing, 2005.

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]