Пеніс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Статевий член)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пеніс
External male genitalia.jpg
Зовнішня будова пеніса: 1 — тіло, 2 — передня шкірочка, 3 — головка, 4 — отвір уретри, 5 — калитка
Латинська назва Penis
Анатомія Грея subject #262 1247
Система Статева система
Артерія Дорсальна артерія пеніса
Глибока артерія пеніса
Вена Поверхневі дорсальні вени пеніса
Глибока дорсальна вена пеніса
Нерв Статевий нерв
Дорсальний нерв пеніса
Лімфа Поверхневі пахові лімфатичні вузли
Попередник Статевий горбок
MeSH Penis

Commons-logo.svg Пеніс у Вікісховищі

Пе́ніс, статевий член, прутень[1][2][3] (лат. penis) — чоловічий статевий орган, служить для внутрішнього запліднення, по ньому передається сперма в жіночий статевий тракт.

Назва[ред. | ред. код]

Латинська назва цього органа — penis буквально означає «хвіст»[4][5] (від пра-і.е. *pesnis)[6]. У вузькому сенсі так називають неерегований статевий член — на відміну від ерегованого, який прийнято називати «фалос» (лат. phallus).

Слово «член» — запозичення зі старослов'янської мови (стцерк.-слов. члѣнъ, що походить від прасл. *čelnъ і відповідає східнослов'янським лексемам челонъ, чланъкъ, челенъ, челенокъ)[7], де воно мало значення «частина тіла» (*čelnъ є фонетичним варіантом *kolěno — «коліно»). Статевий член у просторіччі часто йменується просто «член», оскільки інші частини тіла «членами» вже не називають.

Позначення ерегованого статевого члена — «фалос» походить від грец. φαλλος.

Чоловічий статевий орган має безліч народних назв: деякі з них вважаються непристойними, інші — являють собою евфемістичні позначення, наприклад, хуй (сприймається як лайливе), головочка, залупієнько, кабака[8], качанчик, кіньчик, лялька, пицюрина, півник, потак, поцька, пуцька, соловей.

Праслов'янське позначення чоловічого статевого органа *xujь[7] споріднене зі словами *xvojа, *xvojь (від якого походить слово «хвоя») і виводиться з праіндоєвропейського *skow-y-o (від кореня *ksu-, *kes- — «розчісувати»[9]). Первісне значення — «колючка», «шпичак», «шип». Цікаво, що від цього кореня походить і слов'янське слово «кохати»[10]. Порівнюється з лит. skujà («хвоя») і діалектним skujà («гілочка хвойного дерева», «шишка», «луска»), латис. skuja («хвоя»), дав.-ірл. scé < *skwiyats («глід»), алб. hu («шип», «статевий член»)[7]. Поширене виведення від праіндоєвропейського кореня *skēu- («різати», «дряпати»; помилкове тлумачення — «бути гострим») необґрунтоване.

Народні назви «пуцька» («пуцка», «поцька»), можливо, походять від прасл. *putja («півень», «курка»), чи є запозиченнями зі західнослов'янських або південнослов'янських мов (пор. пол. puto, в.-луж. puca, н.-луж. puča, болг. путка). «Пицюрина» походить від пол. pyciurka (pecię, peciar, pyta), які виводять з того ж праслов'янського *putja[11]. Слід зазначити, що «пташині» назви досить часто вживають як для чоловічих, так і для жіночих статевих органів: «соловей», «півник», «поцька», «потка» («вульва»), а також англ. cock — слово, яке первісно означало «півень», тепер вживається переважно щодо статевого члена.

Анатомічна будова пеніса людини[ред. | ред. код]

Статевий член з навколишніми органами

Статевий член складається з двух печеристих (кавернозних) тіл (corpus cavernosum penis), розташованих навколо губчастого (або спонгіозного) тіла (corpus spongiosum penis), яке обіймає уретру (urethra) — сечовипускний канал.

У статевому члені можна виділити такі частини:

  • Корінь пеніса або цибулина пеніса (radix penis, bulbus penis);
  • Тіло пеніса (corpus penis) зі спинкою пеніса (dorsum penis);
  • Головка пеніса (glans penis), у якій виділяють:
    • Вінчик головки (corona glandis);
    • Шийку головки (collum glandis);
    • Залози головки (glandulae smegmatica), які виробляють смегму;
    • Крайня плоть (preputium penis) з внутрішнім та зовнішнім листками передньої шкірочки, вуздечкою крайньої плоті (frenulum preputii), залозами крайньої плоті (glandulae preputii).

Сечовипускний канал (urethra) проходить усередині губчастого тіла та відкривається назовні отвором уретри (meatus urethrae externum, ostium urethrae externum). У канал відкриваються протоки залоз уретри (glandulae urethrales).

На поверхні шкіри статевого члена розташовані волосяні фолікули пеніса (folliculi pili penis)

До зовнішніх статевих органів чоловіка крім того належить мошонка (калитка), яка містить 2 яєчка.

Кровопостачання[ред. | ред. код]

Артерії пеніса
  • Дорсальна артерія пеніса (arteria dorsalis penis)
  • глибока артерія пеніса (arteria profunda penis)
  • поверхневі дорсальні вени пеніса (venae dorsales superficialis penis)
  • глибока дорсальна вена пеніса (vena dorsalis profunda penis)
Іннервація статевого члена

Іннервація[ред. | ред. код]

  • статевий нерв (nervus pudendus)
  • дорсальний нерв пеніса (nervus dorsalis penis)

Ерекція[ред. | ред. код]

Вигляд обрізаного члена і його відмінність від необрізаного.
Докладніше: Ерекція

Ерекція пеніса пов'язана з розширенням артерій печеристих та губчастого тіл пеніса. Нервова регуляція ерекції здійснюється

  • статевим нервом — прийом подразників від головки пеніса та сусідніх тканин. Імпульс спрямовується до спинного мозку;
  • парасимпатичними нервами від крижового сплетіння.

Нейрони, що відповідають у людини за ерекцію можуть збуджуватися як рефлекторним шляхом (через подразнення геніталій), так і психогенним шляхом (через супраспинальні впливи).

Захворювання статевого члена людини[ред. | ред. код]

Баланопостіт — запалення головки статевого члена та крайньої плоті.
Схематичне зображення чоловічої репродуктивної системи

Пірсинг пеніса[ред. | ред. код]

Докладніше: Інтимний пірсинг

Проколювання статевого члена розповсюджене явище в індустрії пірсингу. Існують багато варіантів пірсингу статевого члена. Розрізняють такі види пірсингу:

  • Головки статевого члена;
  • Тіла статевого члена;
  • Вуздечки статевого члена;
  • Крайньої плоті.

Цікаві факти[ред. | ред. код]

  • Назва роду Amorphophallus буквально означає «безформний фалос» і дана за характерну форму суцвіття
  • Назва роду Верпа утворена від лат. verpa («статевий член») і дана з огляду на своєрідну форму плодового тіла грибів
  • Латинська назва роду Веселка Phallus дана за схожість плодових тіл грибів цього роду з ерегованим статевим членом (фалосом).
  • Аборигени Нової Гвінеї використовують футляр для статевого члена, зроблений з тикви — котека.
  • Від pḕnicіllus, pḕniculus — зменшеної форми латинського слова penis (у його первісному значенні «хвіст») походить і слово «пензель»: через посередництво сер.-в.-нім. pensel і пол. pędzel[11].

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. В.Г. Черкасов та інш. Міжнародна анатомічна термінологія. — Вінниця, 2010. — С. 129. — ISBN 978-966-382-214-3.
  2. Міжнародна анатомічна номенклатура. / Ред. І. І. Бобрик, Ред. В. Г. Ковешніков. — К. : Здоров'я, 2001. — (с.136) ISBN 5-311-01216-1
  3. ще «прут», «корінь». стор. 203 (Медичний латинсько-український словник. ЗЛАГОДИВ Д-Р мед. М. ГАЛИН. Вид. Спілки Українських Лікарів в Чехословаччині" під ред. проф., д-ра мед. Б. Матюшенка і д-ра В. Наливайка, Прага, 1926, 323 ст.
  4. Латинско-русский словарь
  5. Латинско-русский словарь
  6. Oxford English Dictionary / John Simpson. — Draft revision September 2005. — Oxford University Press, 2005. — ISBN 978-0-19-861186-8.[недоступне посилання з 01.06.2013]
  7. а б в Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 6 : У — Я / укл.: Г. П. Півторак та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2012. — 568 с. — ISBN 978-966-00-0197-8.
  8. Кабака // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  9. Индоевропейская этимология. 
  10. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 3 : Кора — М / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — 552 с. — ISBN 5-12-001263-9.
  11. а б Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 4 : Н — П / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. ; ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — 656 с. — ISBN 966-00-0590-3.

Посилання[ред. | ред. код]