Очікує на перевірку

Інтерсексність

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Інтерсекс)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Прапор Інтерсекс-людей

Інтерсексність або міжстать — загальний термін для позначення групи станів, при яких роздільностатевий організм має статеві ознаки, що не можуть бути чітко визначені як чоловічі або жіночі.[1] Інтерсекс-особи — люди, що народилися з такими варіантами статевих ознак (хромосомний набір, внутрішні та зовнішні статеві органи, статеві гормони тощо), які, відповідно до Управління Верховного комісара ООН з прав людини, не підходять під типові визначення для чоловіків або жінок.[2] Інтерсексуальність може бути очевидною при народженні (статеві органи можуть бути неоднозначними і виглядати як проміжний варіант між чоловічими та жіночими).[3][4] З 2015 року Всесвітня організація охорони здоров'я та ООН почали виводити інтерсексуальність з площини патології статевого розвитку та представляти це як варіацію статевого розвитку,[5] нині наявність інтерсексуальних рис не вважається хворобою.[4] Інтерсексуальність не варто плутати з гінандроморфізмом, який виражено спостерігається переважно у членистоногих і також зустрічається у птахів. При гінадроморфізмі одні частини тіла мають чоловічі риси, а інші — жіночі, можливий навіть варіант білатеральної асиметрії, коли одна половина тіла має чоловічу будову, а інша — жіночу.[6][7][8]

На думку експертів, приблизно від 0,05 до 1,7 % населення народжується з інтерсексними ознаками.[9][10]

Термінологія

[ред. | ред. код]

Термін інтерсексуальність був введений Річардом Гольдшмідтом 1917 року.[11]

Інтерсекс-людей раніше називали гермафродитами.[12] У XIX—XX столітті була здійснена перша спроба створити класифікацію інтерсексуальних станів. Їх поділили на справжній гермафродитизм, жіночий псевдогермафродитизм та чоловічий псевдогермафродитизм.[13] Нині ці терміни є застарілими, а слово «гермафродит» не може вживатися стосовно людини,[14] лише стосовно «тварини або рослини, що мають як чоловічі, так і жіночі репродуктивні органи».[13] З 2006 року у медицині вживають термін «порушення статевого розвитку» (DSD),[15] яка охоплює «вроджені стани, при яких розвиток хромосомної, гонадної або анатомічної статі є нетиповим»,[16] але і сам «DSD» оскаржується громадськими організаціями, правозахисними інститутами та науковцями. У травні 2016 року Interact Advocates for Intersex Youth опублікував заяву проти патологізуючої мови для опису людей, народжених з інтерсексуальними рисами, визнаючи "посилення загального розуміння та прийняття терміна «інтерсекс»[17].

Деякі люди з інтерсексними рисами самоідентифікуються як інтерсекс-особи, а деякі — ні.[18][19] Австралійське соціологічне дослідження, опубліковане 2016 року, показало, що 60 % респондентів використовували термін «інтерсекс», щоб описати свої статеві характеристики. Більшість також описують себе як чоловік або жінка.[20]

Ознаки

[ред. | ред. код]
Восковий макет геніталій 46, XY інтерсекс-людини

Хоча ми говоримо про інтерсекс як вроджений стан, інтерсекс-анатомія не завжди проявляється при народженні. Іноді інтерсексність може бути виявлена лише при досягненні статевого дозрівання або навіть у дорослої людини, можливе й виявлення вже після смерті людини за допомогою аутопсії. У деяких людей інтерсексність не виявляють узагалі.[1] Прояви інтерсексності залежать від її причини.[21] Іноді зовнішні статеві органи можуть виглядати як типові чоловічі або жіночі.[1]

Виявлення при народженні можливе, якщо геніталії немовляти не можуть бути однозначно визначеними як чоловічі або жіночі.[4] Це може виявлятися у:

  • Збільшеному кліторі (мегакліторемія).[21][4]
  • Зменшеному пенісі (мікропеніс).[21][4]
  • Відсутносі вагінального отвору.[4]
  • Гіпоспадії (отвір уретри знаходиться не на кінці пеніса).[21][4]
  • Закритих статевих губах, що нагадують калитку (мошонку).[4]
  • Відкритій мошонці, що нагадує статеві губи.[4]

Також в інтерсекс-людей може бути затримка статевого дозрівання, аномалії електролітів, а при деяких станах — несподівані зміни під час статевого дозрівання.[21]

Коли народжується малюк, зазвичай лікарі визначають його стать, спираючись на певну шкалу. Так, шкала, яку в 1995 році розробив лікар-ендокринолог Чарміан Куіглі, має сім ступенів, де перший ступінь — виразна маскулінність, тобто явно виражені чоловічі статеві органи, а сьомий — виразно фемінні статеві прояви, тобто жіночі. Стать, визначена за цією шкалою, називається акушерською статтю.[5]

Інтерсексуальні стани та причини їх розвитку

[ред. | ред. код]

Інтерсекс стани можна розділити на 4 категорії:

  • 46, XX інтерсекс.
  • 46, XY інтерсекс.
  • Справжній гонадальний інтерсекс.
  • Складний або невизначений інтерсекс.[21]

46, XX інтерсекс

[ред. | ред. код]

Виникає, якщо під час першого триместру вагітності на плід, що має жіночий генотип, діють великі дози андрогенів. Ці андрогени можуть мати як екзогенне, так і ендогенне походження. Надмірна кількість екзогенних андрогенів, що впливає на розвиток плода, виникає внаслідок: прийому матір'ю анаболічних стероїдів, наявності в неї андроген-продукуючих пухлин наднирників чи яєчників або наявності в матері вродженої гіперплазії надниркових залоз. Причиною надлишку ендогенних андрогенів може бути вроджена гіперплазія надниркових залоз у самого плода. Вроджена гіперплазія надниркових залоз виникає внаслідок спадкового дефекту одного з ферментів, необхідних для виробництва кортизолу (дефіцит 21-гідроксилази, дефіцит 11-бета-гідроксилази, дефіцит 3-бета-гідроксистероїддегідрогенази), внаслідок чого, продукується надмірна кількість андрогенів, для компенсації нестачі кортизолу. У немовлят жіночої статі це призводить до маскулінізації з аномальним розвитком статевих органів, тоді як у немовлят чоловічої статі — до передчасного статевого розвитку. Крім того, причиною може бути дефіцит ароматази плаценти Р450, що призводить до надлишкової продукції андрогенів плацентою.[22][23][24] Вроджена гіперплазія надниркових залоз трапляється в одному випадку з 50–1000 народжень (0,1–0,2 % до 1–2 %) залежно від населення.[25]

Таким чином, при вродженій гіперплазії надниркових залоз людина має типові для жінок статеві хромосоми та гонади, але зовнішні статеві органи нагадують чоловічі: статеві губи зростаються, а клітор збільшується. Матка і маткові труби при цьому зазвичай в нормі. Раніше це явище називали жіночим псевдогермафродитизмом.[21]

Маскулінізуючий ефект триває і після народження, тому людина може мати густе волосся на тілі, глибокий голос тощо. Можливе також порушення балансу натрію в сироватці крові. У осіб з XY вроджена гіперплазія надниркових залоз не призводить до розвитку інтерсексних рис, але може призвести до прискореного статевого дозрівання.[26]

46, XY інтерсекс

[ред. | ред. код]
Модель Ханна Габі Оділь. Має синдром нечутливості до андрогенів.

Раніше позначався терміном чоловічий псевдогермафродитизм. У цих людей зазвичай розвиваються нормальні яєчка, але маскулінізація системи вольфових проток та зовнішніх статевих органів є неповною. Часто особи народжуються з невизначеністю геніталій, яєчка можуть бути, зокрема, внутрішньочеревними чи тазовими. Можуть розвиватися молочні залози, можлива наявність клітора та малорозвиненої вагіни.[27][28][29][30]

Причини можуть полягати у зниженій продукції тестостерону внаслідок порушення активності, чи гіпоплазії клітин Лейдіга, або дефекту рецептора до лютеїнізуючого гормону на них; порушення біосинтезу тестостерону при дефектах 20,22-десмолази, 3-бета-гідроксистероїддегідрогенази, 17,20-гідроксилази, 17-бета-гідроксистероїддегідрогенази, що беруть участь у стероїдогенезі в наднирниках. Частою причиною розвитку цього стану є нечутливість до андрогенів. Крім того, цей стан може зумовлюватися дефектами розвитку яєчок, такими як: XY дисгенезія гонад, змішаний дисгенез гонад і синдроми рудиментарного яєчка.[31]

Окрім того, порушення маскулінізації може викликатися дефіцитом 5α-редуктази. Дефіцит 5α-редуктази — це інтерсексний стан, що спричинений аутосомно-рецисивною мутацією у гені SRD5A2, що кодує 5α-редуктазу типу 2.[32] Цей фермент відповідає за перетворення тестостерону в дигідротестостерон, що є фізіологічно активнішим і є необхідним для нормального розвитку чоловічих зовнішніх статевих органів плоду.[33] Тому люди з дефіцитом цього ферменту народжуються з геніталіями дуже подібними до жіночих. Але під час статевого дозрівання рівень чоловічих статевих гормонів у цих осіб підвищується, що призводить до розвитку вторинних статевих ознак: росте м'язова маса, поглиблюється голос, починає збільшуватися їх клітороподібний пеніс, при цьому оволосіння обличчя в них часто не виражене. Багато з них виховуються як дівчатка.[34][35]

Синдром нечутливості до андрогенів

Синдром нечутливості до андрогенів (Синдром Морріса) — це генетичний дефект, розташований в Х-хромосомі, який може бути успадкованим або виникати за рахунок спонтанних мутацій. Синдром Морріса зустрічається приблизно у однієї особи із 20000. Клітини людей з цим синдромом повністю або частково не здатні реагувати на андрогени, що призводить до розвитку статевих органів за жіночим типом. У плоду не формуються матка, маткові труби та верхня частина піхви, але зовнішні статеві органи виглядають подібними до жіночих, відсутні також придатки яєчка, сім'явивідні протоки та сім'яні пухирці. Яєчка опущені або частково опущені, вагіна, як правило, коротка, без шийки матки. Іноді піхва майже відсутня. Ці люди не мають менструацій і є нефертильними, часто в них також не росте волосся під пахвами і на лобку, груди зазвичай ростуть, але іноді пізніше, ніж у більшості жінок. При виявленні цього синдрому рекомендується видалення яєчок, оскільки є високий ризик розвитку раку, але, оскільки це рідко відбувається до статевого дозрівання, часто рекомендується почекати до того віку, в якому людина сама зможе прийняти це рішення.[36]

Справжній гонадальний інтерсекс

[ред. | ред. код]

Застаріла назва — справжній гермафродитизм. Справжній гонадальний інтерсекс, овотестикулярний розлад,[37][38][39] — інтерсексуальний стан, при якому в межах одного організму виявляються як фолікули яєчників, так і сім'яні канальці, що можуть бути присутніми як в різних гонадах, так і в межах однієї. Гонада, в якій знаходяться і тканини яєчників, і яєчок, називається овотестисом (тканини яєчка в овотестисі зазвичай займають центральне положення, а тканини яєчника розташовані на периферії).[40][41][33] У 90 % випадків початковим проявом справжнього гонадального інтерсексу є неоднозначність геніталій, хоча в рідших випадках зустрічаються геніталії, які характерні для жіночої чи чоловічої статі, а ступінь неоднозначності залежить в основному від кількості тестостерону, що виробляється тканиною яєчка між 8 і 16 тижнем вагітності. Поширеною є наявність лабіоскротальних складок. Часто трапляється пахова грижа. Розташування гонад одна відносно одної буває: білатеральним (двостороннім), коли наявні лише овотестиси, що розміщені по боках (30 %); унілатеральним (одностороннім), коли з одного боку овотестис, а колатерально до нього знаходиться нормальний яєчник (50 %) або сім'яник; латеральним, коли з одного боку яєчко, а з іншого яєчник (20 %). При цьому яєчники частіше розташовуються зліва (76,5 %), а овотестиси і яєчка — справа (60,3 %). Самі овотестиси можуть займати черевне (50 %), пахове (26 %) та лабіоскротальне (24 %) положення.

Приблизно у 75 % осіб зустрічається гінекомастія, ще для приблизно 50 % осіб характерна менструація, при цьому у тих інтерсекс-осіб, що мають пеніс, менструація являє собою циклічну гематурію. Більшість людей з цим інтерсексним станом має матковий ріг або матку (90 %), матка часто нормально розвинена, також поширеною є наявність урогенітального синуса. Тканина яєчників, як правило, нормальна, а тканина яєчок найчастіше є дисгенетичною, і сперматогенез в ній зустрічається вкрай рідко.

Дві третини осіб з овотестикулярним розладом виховуються як чоловіки. Вагітність можлива.[41][42][43][44][45][46] Випадки народжуваності у людей з цим станом вкрай рідкісні.[47][48] Ці особи зазвичай мають функціональну тканину яєчників (є дані, що 50 % людей з овотестисами можуть пройти овуляцію), але їх сім'яні залози недостатньо розвинені, тому сперматогенез дуже рідкісний.[49][50]

10-30 % осіб мають ген SRY, але у більшості (60 % — 70 %) каріотип 46,ХХ і вони мають сім'яні канальці попри відсутність SRY, отже, у них відбувається активація гену, що в нормі активується SRY. Також поширені різні форми мозаїчності (20 %).[41]

В цілому, зустрічаються такі каріотипи 46XX / 46XY або 46XX / 47XXY або XX & XY з мутаціями SRY, змішаними хромосомними аномаліями або з гормональними порушеннями, 47XXY та різними ступенями мозаїчності цих та багатьох каріотипів. 3 основні каріотипи справжнього гермафродитизму — XX з генетичними аномаліями (55-70 % випадків), XX / XY (20-30 % випадків) та XY (5-15 % випадків). У медичній літературі зафіксовано лише 500 випадків.[50]

Складний або невизначений інтерсекс

[ред. | ред. код]

Багато конфігурацій хромосом, крім простих 46, XX або 46, XY, можуть призвести до появи інтерсексних рис. Зокрема 45, XO (Синдром Тернера) і 47, XXY (Синдром Кляйнфельтера) тощо. Ці розлади не призводять до невідповідності між зовнішніми та внутрішніми статевими органами, але впливають на розвиток статевих ознак.[21] Так, у жінок з синдромом Тернера фемінні ознаки менш виражені, ніж у більшості жінок,[51] вони дуже часто є безплідними,[52] а при вагітності ризик викидня чи появи дефектів розвитку є вищим, ніж у більшості жінок.[53] У осіб з синдромом Кляйнфельтера менш вираженими є маскулінні риси, наприклад, яєчка зазвичай є значно меншими, ніж у більшості чоловіків. Цей синдром трапляється приблизно в одного хлопчика з 500—1,000 народжених.[54] Ці люди мають одну або більше зайвих Х-хромосом і зазвичай є безплідними.[55] Трапляється зменшення оволосіння, слабкість м'язів, зменшення статевих органів тощо.[56]

Також можливі різні мозаїцизми, зокрема при синдромі Тернера та Кляйнфельтера. Людина з мозаїчним фенотипом має різний каріотип в різних клітинах, наприклад частина клітин може мати нормальний каріотип, а частина трисомію (47,XXX/46,XX) чи моносомію (45,X0/46,XX).[57]

Медичне втручання

[ред. | ред. код]
Країни в яких діє заборона на медичні втручання без згоди

Медичні втручання проводяться для покращення фізичного здоров'я та зменшення психосоціальних ризиків, але обидві ці причини є предметом дискусій, особливо враховуючи те, що наслідки хірургічних та деяких гормональних втручань є незворотніми, тоді як їх доцільність далеко не завжди є очевидною. Не існує клінічного консенсусу щодо того, в яких випадках хірургічне втручання є необхідними, яким воно має бути і коли повинне проводитися.[58][59][60] Такі операції є предметом суттєвих суперечок через свої наслідки, такі як травми, вплив на статеві функції, порушення прав на фізичну та психічну цілісність.[61]

Медичні втручання без згоди на зміну статевих характеристик інтерсекс-людей проводяться у всіх країнах, де досліджувались права інтерсексних людей.[62] Такі заходи критикуються Всесвітньою організацією охорони здоров'я та іншими органами ООН, такими як Управління Верховного комісара з прав людини, та дедалі більшою кількістю регіональних та національних установ. У країнах з низьким та середнім рівнем доходу вартість медичного обслуговування може обмежувати доступ до необхідного медичного лікування одночасно з тим, що інші особи отримують примусові медичні втручання.[63]

Зазначено, що можуть порушуватися такі права неповнолітніх інтерсекс-осіб:

  • право на життя;[64]
  • право на приватне життя, включаючи право на особисту автономію чи самовизначення щодо лікування;[65][66]
  • заборони катувань та іншого жорстокого та такого, що принижує гідність, поводження;[67]
  • право на фізичну недоторканність та / або тілесну автономію.[68][69]

Типи медичного втручання

[ред. | ред. код]
  • Фемінізуючі та маскулінізуючі операції:

Як правило, операція проводиться незабаром після народження. Захисники цієї практики стверджують, що для того, щоб інтерсекс-люди могли функціонувати соціально та розвиватися «нормально», необхідно чітко визначити людей як чоловіків чи жінок. Часто зазначаються психосоціальні причини.[70] Але ця практика критикується багатьма правозахисними установами та авторами, оскільки операція на статевих органах може призвести до негативних наслідків для статевого функціонування в подальшому житті або до почуття чудернацькості та неприйнятності.[71]

Багатьом інтерсекс-дітям роблять операції, намагаючись «нормалізувати» їх, хоча ці втручання часто інвазивні, незворотні та не є необхідними чи невідкладними. Дослідження Amnesty International показали, що такі медичні втручання є порушенням прав людини. Часто їх проводять дітям, які через вік не можуть брати участь в ухваленні рішень щодо власного тіла, а їхні батьки часто не належним чином інформовані про можливі ризики. Процедури, проведені інтерсекс-дітям, можуть спричиняти великі проблеми, включно з безпліддям, болем, нетриманням сечі та психологічним стражданням протягом усього їхнього життя.[9]

Такими операціями можуть бути: «зменшення» або «репозиція» клітора (іноді його називають кліторопластикою), вагінопластика, відновлення гіпоспадії, гонадектомія. Більшість таких операцій робиться дітям до двох років, таким чином їм відмовляють у виборі, який може серйозно вплинути на фертильність, статеві функції та емоційний добробут. У звіті, опублікованому у Journal of Pediatric Urology 2016 року, показано, що 35 із 37 батьків інтерсекс-дітей «обрали косметичну хірургію на своїх дітях».[72]

  • Гормональне лікування:

Гормональне лікування поширене для запобігання виникненню або для усунення інтерсексних рис.[73]

  • Психосоціальна підтримка
A group of people standing on a staircase in a hotel facing the camera.
Учасники третього Міжнародного форуму Інтерсекс-людей, Мальта, грудень 2013 року.

Ця практика зазвичай підтримується зацікавленими сторонами, так у спільній заяві учасників третього Міжнародного форуму Інтерсекс-людей вимагалося визнання того, що медикалізація та стигматизація інтерсекс-людей є травматизуючою для них, і тому для забезпечення тілесної цілісності та добробуту інтерсекс-людей, в разі необхідні, має бути доступною психосоціальна підтримка.

  • Генетичний відбір:

Етика преімплантаційної генетичної діагностики для попередження народження дитини з інтерсексними ознаками була предметом 11 статей у випуску American Journal of Bioethics за жовтень 2013 року.[74] Широко поширені докази переривання вагітності внаслідок пренатального тестування, а також пренатального лікування гормонами для запобігання розвитку інтерсексних ознак.[75]

  • Медичне фотографування:

Фотографії інтерсексних дитячих геніталій розповсюджуються в медичних спільнотах з документальною метою, а особи з інтерсекс-рисами можуть проходити повторні обстеження статевих органів і демонструвати їх медичним бригадам. Обговорювались проблеми, пов'язані з досвідом медичного фотографування інтерсекс-дітей,[76] а також їхні етичні норми, контроль та використання.[77][78] Досвід такого фотографування для багатьох людей з інтерсексними рисами супроводжується відчуттям безсилля та приниження.[78]

Причини

[ред. | ред. код]

Зиготна (генетично обумовлена​​) інтерсексність

[ред. | ред. код]

Є результатом відхилення від норми набору статевих хромосом і генів в момент запліднення при з'єднанні гамет в зиготу. За характером порушення буває триплоїдною або іншою — анеуплоїдною інтерсексністю. Диплоїдна інтерсексність спостерігається при схрещуванні різних географічних рас у метелика непарного шовкопряда, причому або у самок, або у самців, в залежності від типу схрещування.

Інтерсексність у людини також може бути викликана порушенням нормального числа статевих хромосом. При цьому у мух дрозофіл визначальним у розвитку статі є співвідношення числа пар статевих хромосом і аутосом, тому у них інтерсексність звичайно пов'язана з порушенням цього співвідношення (наприклад, спостерігається при співвідношенні 3A:2X — три набори аутосом на дві статеві хромосоми). У людини визначальним чинником розвитку чоловічої статі є наявність Y-хромосоми, при цьому риси інтерсексності спостерігаються у чоловіків з синдромом Клайнфельтера (набір статевих хромосом XXY).

Гормонна інтерсексність

[ред. | ред. код]

Якщо у тварин за виділенням статевими залозами чоловічих чи жіночих гормонів визначають розвиток вторинних статевих ознак, то у них можна спостерігати явище гормональної інтерсексності.

Якщо таку тварину каструвати і зробити пересадку статевої залози іншої статі, відбувається маскулінізація, або, відповідно, фемінізація, організм стає інтерсексним. При паразитарній кастрації у ракоподібних, наприклад, спричиненої паразитичним рачком саккуліна, відбуваються схожі явища.

Інтерсекс і права людини

[ред. | ред. код]
Гонконгська інтерсекс-активістка Смол Люк

Інтерсекс-люди стикаються із стигматизацією та дискримінацією від народження, особливо коли інтерсекс-варіація є помітною. У деяких країнах (особливо в Африці та Азії) зустрічається навіть дітовбивство та стигматизація сімей. Матерів у Східній Африці можуть звинуватити у чаклунстві, а народження інтерсексної дитини можуть описати як прокляття.[79][80][81]

Інтерсексні немовлята та діти, такі як діти з неоднозначними зовнішніми статевими органами, можуть бути хірургічно та/або гормонально змінені, щоб відповідати прийнятним статевим характеристикам.[82] Такі процедури можуть передбачати також стерилізацію. Дорослі, в тому числі елітні спортсмен(к)и, також були предметами такого лікування.[83][84] Ці заяви все частіше визнаються порушеннями прав людини, із заявами агентств ООН,[85][67] парламенту Австралії,[65] а також німецьких та швейцарських етичних інститутів.[66] Організації інтерсекс-людей також випускали спільні заяви протягом декількох років, включаючи декларацію Мальти третього Міжнародного форуму інтерсекс-людей.

Дослідження вказують на зростання консенсусу щодо того, що різнобічні інтерсексні тіла є нормальними, проте порівняно рідкісними формами людської біології,[86] а правозахисні установи посилюють контроль за медичною практикою та проблемами дискримінації інтерсексних людей. В результаті першого міжнародного пілотного дослідження 2013 року «Права інтер-людей», Дан Крістіан Гаттас (Dan Christian Ghattas)[62][87] виявив, що інтерсексні люди піддаються дискримінації у всьому світі.

Рада Європи виділяє кілька проблемних областей:

  • Рівне право на життя та профілактику медичних процедур без усвідомленої згоди, включаючи лікування, яке вважається непотрібним;
  • Видалення інтерсексу як виліковного медичного стану, але такого, що може проходити медичне лікування за усвідомленою згодою
  • Рівне ставлення за законом; включаючи конкретні правові положення, подібні до інших охоплених класів;
  • Доступ до інформації, медичних карток, консультацій та підтримки;
  • Самовизначення у визнанні статі шляхом швидкого доступу до офіційних документів.[64]

Впровадження захисту прав людини в законодавство та регулювання прогресувало повільно. У 2011 році Крістіан Феллінг (Christiane Völling) виграла першу успішну справу проти хірурга за хірургічне втручання без згоди.[88] У 2015 році Рада Європи вперше визнала право інтерсексних осіб не проходити лікування за призначенням статі.[64] У квітні 2015 року Мальта стала першою країною, яка заборонила медичні втручання з метою модифікації статевої анатомії (в тому числі інтерсексних людей) без згоди людини.[68][89]

В останні роки права інтерсекс-людей стали предметом доповідей кількох національних та міжнародних установ, зокрема Швейцарської національної консультативної комісії з біомедичної етики (2012 р.),[66] спеціального доповідача ООН з питань катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, поводжень або покарань (2013 р.)[67] та сенату Австралії (2013 р.).[65] 2015 року до них приєдналися Рада Європи, Управління Верховного комісара ООН з прав людини та Всесвітня організація охорони здоров'я. У квітні 2015 року Мальта стала першою країною, яка заборонила примусові медичні втручання,[89][68] згідно із Законом про гендерну ідентичність та вираження статі.[89][68] У тому ж році Рада Європи стала першою установою, яка заявила, що інтерсекс-люди мають право не проходити корекцію статі.[64] 2017 року неурядові правозахисні організації Amnesty International[90][91] та Human Rights Watch[92][93][94] опублікували звіти про права інтерсекс-дітей. У січні 2016 року Міністерство охорони здоров'я Чилі наказало призупинити непотрібне нормалізаційне лікування для інтерсексних дітей, включно з операціями, що мають незворотні наслідки, до досягнення ними віку, коли вони зможуть приймати рішення самостійно.[95][96][97][98][99]

Захист від дискримінації

[ред. | ред. код]
   Захист за ознаками статі
   Захист на основі інтерсекс-статусу
   Захист за ознаками інтерсексу в межах ознаки статі

На сьогодні кілька юрисдикцій забезпечують захист від дискримінації для інтерсекс-людей. Південно-Африканська Республіка була першою країною, яка додала інтерсекс до законодавства як частину ознаки «стать».[100] Австралія була першою країною, яка додала незалежний атрибут «інтерсексний статус».[101] Мальта була першою, хто прийняв більш широкі рамки «статевих ознак» через законодавство, яке також припинило зміни статевих ознак неповнолітніх, здійснені з соціальних та культурних причин.[69] У Босніі і Герцеговині, визначено як «статеві ознаки».[102][103] Греція забороняє дискримінацію та злочини на ґрунті ненависті на основі «статевих ознак» з 24 грудня 2015 року[104][105]

Працевлаштування

[ред. | ред. код]

Австралійське опитування 2015 року серед людей, які народилися з нетиповими статевими ознаками, виявило високий рівень бідності, крім дуже високого рівня дострокового залишення школи та вищого за середній рівень інвалідності.[106] У посібнику роботодавців щодо інтерсексної інклюзії, опублікованому Pride in Diversity та організацією Intersex International Australia, також розкриваються випадки дискримінації при працевлаштуванні.[107]

Охорона здоров'я

[ред. | ред. код]

Захист від дискримінації перетинається з примусовим лікуванням. Мальтійський захист за статевими ознаками забезпечує чіткий захист від непотрібних та шкідливих модифікацій статевих ознак дітей.[68][69]

У травні 2016 року Міністерство охорони здоров'я та соціальних служб США опублікувало заяву, в якій роз'яснювало Розділ 1557 Закону про доступну медичну допомогу, в якому зазначається, що Закон забороняє «дискримінацію за наявністю інтерсексних ознак або нетипових статевих ознак» у державному фінансуванні охорони здоров'я як частину заборони дискримінації «за ознакою статі».[108]

Спорт

[ред. | ред. код]

У 2013 році в медичному журналі було розкрито, що чотири неназвані елітні спортсменки з країн, що розвиваються, були піддані гонадектомії (стерилізація) та частковій кліторидектомії (каліцтво жіночих статевих органів) після того, як тестування тестостерону показало, що вони мають інтерсексний стан. Тестування на тестостерон було запроваджено внаслідок справи Кастер Семеня, південноафриканської бігунки, яка пройшла тестування завдяки своїй зовнішності.[109][110][111][112]

Немає доказів того, що вроджена гіперандрогенія у жінок-спортсменок надає перевагу в спорті.[113][114]

Див. також

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]


Література

[ред. | ред. код]
  • Голубєва І. В. Гермафродитизм (клініка, діагностика, лікування)
  • Рижков В. Л., Генетика статі, Хар., 1936
  • Ліберман Л. Л., Природжені порушення статевого розвитку, Л., 1966
  • Ліберман Л. Л., Природжені порушення статевого диференціювання, в кн.: Багатотомне керівництво по внутрішніх хворобах, під ред. Є. М. Тареева. т. 7, М., 1966, с. 642-55.
  • Die Intersexualität, hrsg. von C. Overzier, Stuttg., 1961
  • Ashley DJ, Human intersex, Edinburgh — L., 1962
  • Teter I., Gormonalńye narušenija u mužčin i ženščin, Waršz., 1968.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в What is intersex? | Intersex Society of North America. isna.org. Архів оригіналу за 18 грудня 2020. Процитовано 23 грудня 2020.
  2. ↑ UN Committee against Torture; UN Committee on the Rights of the Child; UN Committee on the Rights of People with Disabilities; UN Subcommittee on Prevention of Torture and other Cruel, Inhuman or Degrading Treatment or Punishment; Juan Méndez; Dainius Pῡras; Dubravka Šimonoviæ; Marta Santos Pais; African Commission on Human and Peoples' Rights (24 жовтня 2016), Intersex Awareness Day – Wednesday 26 October. End violence and harmful medical practices on intersex children and adults, UN and regional experts urge, Office of the High Commissioner for Human Rights, архів оригіналу за 21 November 2016
  3. ↑ Saner, Emine (29 липня 2008). The gender trap: testing the sex of Olympians competing in Beijing. The Guardian (брит.). ISSN 0261-3077. Архів оригіналу за 2 September 2013. Процитовано 11 червня 2020.
  4. ↑ а б в г д е ж и к What Does Intersex Look Like at Birth? What to Know. Healthline (англ.). 29 жовтня 2019. Архів оригіналу за 23 січня 2021. Процитовано 23 грудня 2020.
  5. ↑ а б Між Х та Y. Як живуть люди інтерсекс в Україні. nv.ua (укр.). Архів оригіналу за 22 березня 2022. Процитовано 23 грудня 2020.
  6. ↑ Chen, Xuqi; Agate, Robert J.; Itoh, Yuichiro; Arnold, Arthur P. (24 травня 2005). Sexually dimorphic expression of trkB, a Z-linked gene, in early posthatch zebra finch brain. Proceedings of the National Academy of Sciences of the United States of America. Т. 102, № 21. с. 7730—7735. doi:10.1073/pnas.0408350102. ISSN 0027-8424. PMC 1140405. PMID 15894627. Архів оригіналу за 20 березня 2021. Процитовано 23 грудня 2020.
  7. ↑ Suzuki, Yuya; Kuramitsu, Kazumu; Yokoi, Tomoyuki (14 червня 2019). Morphology and sex-specific behavior of a gynandromorphic Myrmarachne formicaria (Araneae: Salticidae) spider. Die Naturwissenschaften. Т. 106, № 7-8. с. 34. doi:10.1007/s00114-019-1625-x. ISSN 1432-1904. PMID 31201570. Архів оригіналу за 27 лютого 2021. Процитовано 23 грудня 2020.
  8. ↑ Half male, half female butterfly steals the show at Natural History Museum. the Guardian (англ.). 11 липня 2011. Архів оригіналу за 12 листопада 2020. Процитовано 23 грудня 2020.
  9. ↑ а б 5 міфів про інтерсекс-людей, які час зруйнувати. Amnesty International Ukraine (укр.). 7 листопада 2019. Архів оригіналу за 24 жовтня 2020. Процитовано 23 грудня 2020.
  10. ↑ У Німеччині мають визнати третю стать. Про що мова?. Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 25 лютого 2022. Процитовано 23 грудня 2020.
  11. ↑ Goldschmidt, R. (1917), Intersexuality and the endocrine aspect of sex, Endocrinology, 1 (4): 433—456, doi:10.1210/endo-1-4-433, архів оригіналу за 29 August 2020, процитовано 4 липня 2019.
  12. ↑ Mason, H. J. (1979). Favorinus' disorder: Reifenstein's syndrome in Antiquity?. Janus; Revue Internationale De L'histoire Des Sciences, De La Medecine, De La Pharmacie, Et De La Technique. Т. 66, № 1-2-3. с. 1—13. ISSN 0021-4264. PMID 11610651. Архів оригіналу за 24 лютого 2021. Процитовано 23 грудня 2020.
  13. ↑ а б Zucker, Kenneth J.; Bradley, Susan J.; Sullivan, Claire B. Lowry (March 1992). Gender Identity Disorder in Children. Annual Review of Sex Research. 3 (1): 73—120. doi:10.1080/10532528.1992.10559876. ISSN 1053-2528.
  14. ↑ Dreger, Alice D.; Chase, Cheryl; Sousa, Aron; Gruppuso, Phillip A.; Frader, Joel (18 серпня 2005). Changing the Nomenclature/Taxonomy for Intersex: A Scientific and Clinical Rationale. Journal of Pediatric Endocrinology and Metabolism. 18 (8): 729—33. doi:10.1515/JPEM.2005.18.8.729. PMID 16200837. Архів оригіналу за 29 серпня 2020. Процитовано 5 лютого 2020.
  15. ↑ Houk, C. P.; Hughes, I. A.; Ahmed, S. F.; Lee, P. A.; Writing Committee for the International Intersex Consensus Conference Participants (August 2006). Summary of Consensus Statement on Intersex Disorders and Their Management. Pediatrics. 118 (2): 753—757. doi:10.1542/peds.2006-0737. ISSN 0031-4005. PMID 16882833.
  16. ↑ Lee, Peter A.; Houk, Christopher P.; Ahmed, S. Faisal; Hughes, Ieuan A.; International Consensus Conference on Intersex organized by the Lawson Wilkins Pediatric Endocrine Society and the European Society for Paediatric Endocrinology (2006-08). Consensus statement on management of intersex disorders. International Consensus Conference on Intersex. Pediatrics. Т. 118, № 2. с. e488—500. doi:10.1542/peds.2006-0738. ISSN 1098-4275. PMID 16882788. Архів оригіналу за 1 грудня 2020. Процитовано 23 грудня 2020.
  17. ↑ interACT (May 2016). interACT Statement on Intersex Terminology. Interact Advocates for Intersex Youth. Архів оригіналу за 8 червня 2016. Процитовано 30 травня 2016.
  18. ↑ Catherine Harper, «Intersex». Berg, 2007.
  19. ↑ Sharon Preves, «Intersex and Identity, the Contested Self». Rutgers, 2003.
  20. ↑ Jones, Tiffany; Hart, Bonnie; Carpenter, Morgan; Ansara, Gavi; Leonard, William; Lucke, Jayne (2016). Intersex: Stories and Statistics from Australia (PDF). Cambridge, UK: Open Book Publishers. ISBN 978-1-78374-208-0. Архів оригіналу (PDF) за 14 September 2016. Процитовано 2 лютого 2016.
  21. ↑ а б в г д е ж и Intersex: MedlinePlus Medical Encyclopedia. medlineplus.gov (англ.). Архів оригіналу за 29 серпня 2020. Процитовано 23 грудня 2020.
  22. ↑ Cleft palate | pathology. Encyclopedia Britannica (англ.). Архів оригіналу за 1 березня 2021. Процитовано 4 вересня 2020.
  23. ↑ MarikoTheonia K.BoydBradley J.QuadeChristopher P.CrumMana M.Parast, in Diagnostic Gynecologic and Obstetric Pathology (Third Edition), 2018.
  24. ↑ Pseudohermaphroditism - an overview | ScienceDirect Topics. www.sciencedirect.com. Архів оригіналу за 11 листопада 2020. Процитовано 26 грудня 2020.
  25. ↑ Speiser, Phyllis W.; Azziz, Ricardo; Baskin, Laurence S.; Ghizzoni, Lucia; Hensle, Terry W.; Merke, Deborah P.; Meyer-Bahlburg, Heino F. L.; Miller, Walter L.; Montori, Victor M. (2010). Congenital Adrenal Hyperplasia Due to Steroid 21-Hydroxylase Deficiency: An Endocrine Society Clinical Practice Guideline. Journal of Clinical Endocrinology & Metabolism. 95 (9): 4133—4160. doi:10.1210/jc.2009-2631. PMC 2936060. PMID 20823466. Nonclassic forms of CAH are more prevalent, occurring in approximately 0.1–0.2% in the general Caucasian population but in up to 1–2% among inbred populations, such as Eastern European (Ashkenazi) Jews
  26. ↑ Congenital Adrenal Hyperplasia (CAH) | Intersex Society of North America. isna.org. Архів оригіналу за 12 листопада 2020. Процитовано 26 грудня 2020.
  27. ↑ Jones, Richard E.; Lopez, Kristin H. (2014). Sexual Differentiation. Human Reproductive Biology (англ.). Elsevier. с. 87—102. doi:10.1016/b978-0-12-382184-3.00005-2. ISBN 978-0-12-382184-3. Архів оригіналу за 22 червня 2018. Процитовано 27 грудня 2020.
  28. ↑ Lin, J.B.; Troyer, D. (2014). Nonneoplastic Diseases and Disorders of the Testis. Pathobiology of Human Disease (англ.). Elsevier. с. 2476—2479. doi:10.1016/b978-0-12-386456-7.05103-0. ISBN 978-0-12-386457-4. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 27 грудня 2020.
  29. ↑ Rebar, Robert W.; Erickson, Gregory F. (2012). Ovaries and Development. Goldman's Cecil Medicine (англ.). Elsevier. с. 1529—1534. doi:10.1016/b978-1-4377-1604-7.00243-8. ISBN 978-1-4377-1604-7.
  30. ↑ Male Pseudohermaphroditism - an overview | ScienceDirect Topics. www.sciencedirect.com. Архів оригіналу за 22 травня 2021. Процитовано 4 вересня 2020.
  31. ↑ MarikoTheonia K.BoydBradley J.QuadeChristopher P.CrumMana M.Parast, in Diagnostic Gynecologic and Obstetric Pathology (Third Edition), 2018.
  32. ↑ 5-alpha reductase deficiency - General Practice Notebook. gpnotebook.com. Архів оригіналу за 15 листопада 2020. Процитовано 26 грудня 2020.
  33. ↑ а б Donahoe, Patricia K.; Schnitzer, Jay J.; Pieretti, Rafael (2006). Ambiguous Genitalia. Pediatric Surgery (англ.). Elsevier. с. 1911—1934. doi:10.1016/b978-0-323-02842-4.50124-8. ISBN 978-0-323-02842-4. Архів оригіналу за 29 червня 2018. Процитовано 27 грудня 2020.
  34. ↑ 5-Alpha-Reductase Deficiency: Background, Pathophysiology, Epidemiology. 3 травня 2020. Архів оригіналу за 26 січня 2021. Процитовано 4 вересня 2020.
  35. ↑ Reference, Genetics Home. 5-alpha reductase deficiency. Genetics Home Reference (англ.). Архів оригіналу за 29 вересня 2020. Процитовано 4 вересня 2020.
  36. ↑ Androgen Insensitivity Syndrome (AIS) | Intersex Society of North America. isna.org. Архів оригіналу за 3 лютого 2021. Процитовано 26 грудня 2020.
  37. ↑ Disorders of Sex Development на eMedicine
  38. ↑ Barseghyan, Hayk; Vilain, Eric (2014). The Genetics of Ovotesticular Disorders of Sex Development. Genetic Steroid Disorders. с. 261—263. doi:10.1016/B978-0-12-416006-4.00020-X. ISBN 978-0-12-416006-4.
  39. ↑ Lee, Peter A.; Houk, Christopher P.; Ahmed, S. Faisal; Hughes, Ieuan A. (1 серпня 2006). Consensus Statement on Management of Intersex Disorders. Pediatrics. 118 (2): e488—e500. doi:10.1542/peds.2006-0738. PMC 2082839. PMID 16882788.
  40. ↑ Kim, Kyu-Rae; Kwon, Youngmee; Joung, Jae Young; Kim, Kun Suk; Ayala, Alberto G.; Ro, Jae Y. (2002-10). True hermaphroditism and mixed gonadal dysgenesis in young children: a clinicopathologic study of 10 cases. Modern Pathology: An Official Journal of the United States and Canadian Academy of Pathology, Inc. Т. 15, № 10. с. 1013—1019. doi:10.1097/01.MP.0000027623.23885.0D. ISSN 0893-3952. PMID 12379746. Архів оригіналу за 9 березня 2020. Процитовано 24 серпня 2020.
  41. ↑ а б в White, Perrin C. (2012). Disorders of Sexual Development. Goldman's Cecil Medicine (англ.). Elsevier. с. 1511—1519. doi:10.1016/b978-1-4377-1604-7.00241-4. ISBN 978-1-4377-1604-7. Архів оригіналу за 19 лютого 2020. Процитовано 27 грудня 2020.
  42. ↑ Mancino, Anne T.; Young, Zachary T.; Bland, Kirby I. (2018). Gynecomastia. The Breast (англ.). Elsevier. с. 104—115.e5. doi:10.1016/b978-0-323-35955-9.00007-6. ISBN 978-0-323-35955-9. Архів оригіналу за 2 липня 2018. Процитовано 27 грудня 2020.
  43. ↑ Sultan, Charles; Jeandel, Claire; Galifer, René Benoit; Picaud, Jean-Charles; Lumbroso, Serge (2004). Newborn Ambiguous Genitalia Management. Encyclopedia of Endocrine Diseases (англ.). Elsevier. с. 357—366. doi:10.1016/b0-12-475570-4/01475-x. ISBN 978-0-12-475570-3. Архів оригіналу за 26 червня 2018. Процитовано 27 грудня 2020.
  44. ↑ Bouvattier, Claire (2010). DISORDERS OF SEX DEVELOPMENT. Pediatric Urology (англ.). Elsevier. с. 459—475. doi:10.1016/b978-1-4160-3204-5.00035-9. ISBN 978-1-4160-3204-5. Архів оригіналу за 18 вересня 2020. Процитовано 27 грудня 2020.
  45. ↑ Misra, Madhusmita; Lee, Mary M. (2005). Intersex Disorders. Pediatric Endocrinology (англ.). Elsevier. с. 103—123. doi:10.1016/b978-0-323-01825-8.50036-3. ISBN 978-0-323-01825-8. Архів оригіналу за 2 серпня 2021. Процитовано 27 грудня 2020.
  46. ↑ True Hermaphroditism - an overview | ScienceDirect Topics. www.sciencedirect.com. Архів оригіналу за 1 листопада 2020. Процитовано 3 вересня 2020.
  47. ↑ Krob, G.; Braun, A.; Kuhnle, U. (January 1994). True hermaphroditism: Geographical distribution, clinical findings, chromosomes and gonadal histology. European Journal of Pediatrics. 153 (1): 2—10. doi:10.1007/BF02000779. PMID 8313919.
  48. ↑ Ahmad, M.; Saleem, M.; Jam, M. R.; Iqbal, M. Z. (2011). True hermaphrodite: a case report. APSP Journal of Case Reports. 2 (2): 16. ISSN 2218-8185. PMC 3418019. PMID 22953283.
  49. ↑ Bayraktar, Zeki (28 лютого 2017). Potential autofertility in true hermaphrodites. The Journal of Maternal-Fetal & Neonatal Medicine. 31 (4): 542—547. doi:10.1080/14767058.2017.1291619. PMID 28282768.
  50. ↑ а б Ovotesticular Disorder of Sexual Development на eMedicine
  51. ↑ Turner Syndrome | Intersex Society of North America. isna.org. Архів оригіналу за 26 січня 2021. Процитовано 26 грудня 2020.
  52. ↑ Kaneko, N.; Kawagoe, S.; Hiroi, M. (1990). Turner's syndrome--review of the literature with reference to a successful pregnancy outcome. Gynecologic and Obstetric Investigation. Т. 29, № 2. с. 81—87. doi:10.1159/000293307. ISSN 0378-7346. PMID 2185981. Архів оригіналу за 4 листопада 2020. Процитовано 26 грудня 2020.
  53. ↑ Nielsen, J.; Sillesen, I.; Hansen, K. B. (1979-11). Fertility in women with Turner's syndrome. Case report and review of literature. British Journal of Obstetrics and Gynaecology. Т. 86, № 11. с. 833—835. doi:10.1111/j.1471-0528.1979.tb10706.x. ISSN 0306-5456. PMID 508669. Архів оригіналу за 24 лютого 2021. Процитовано 26 грудня 2020.
  54. ↑ Klinefelter Syndrome | Intersex Society of North America. isna.org. Архів оригіналу за 20 грудня 2020. Процитовано 26 грудня 2020.
  55. ↑ Klinefelter Syndrome (KS). https://www.nichd.nih.gov/ (англ.). Архів оригіналу за 8 січня 2021. Процитовано 26 грудня 2020.
  56. ↑ What are common symptoms of Klinefelter syndrome (KS)?. https://www.nichd.nih.gov/ (англ.). Архів оригіналу за 9 січня 2021. Процитовано 26 грудня 2020.
  57. ↑ mosaicism involving sex chromosomes | Intersex Society of North America. isna.org. Архів оригіналу за 12 листопада 2020. Процитовано 27 грудня 2020.
  58. ↑ Lee, Peter A.; Nordenström, Anna; Houk, Christopher P.; Ahmed, S. Faisal; Auchus, Richard; Baratz, Arlene; Baratz Dalke, Katharine; Liao, Lih-Mei; Lin-Su, Karen (2016). Global Disorders of Sex Development Update since 2006: Perceptions, Approach and Care. Hormone Research in Paediatrics (англ.). Т. 85, № 3. с. 158—180. doi:10.1159/000442975. ISSN 1663-2818. Архів оригіналу за 24 січня 2020. Процитовано 27 грудня 2020.
  59. ↑ Mouriquand, Pierre D.E.; Gorduza, Daniela Brindusa; Gay, Claire-Lise; Meyer-Bahlburg, Heino F.L.; Baker, Linda; Baskin, Laurence S.; Bouvattier, Claire; Braga, Luis H.; Caldamone, Anthony C. (2016-06). Surgery in disorders of sex development (DSD) with a gender issue: If (why), when, and how?. Journal of Pediatric Urology (англ.). Т. 12, № 3. с. 139—149. doi:10.1016/j.jpurol.2016.04.001. Архів оригіналу за 8 березня 2021. Процитовано 27 грудня 2020.
  60. ↑ Creighton, Sarah M.; Michala, Lina; Mushtaq, Imran; Yaron, Michal (2 січня 2014). Childhood surgery for ambiguous genitalia: glimpses of practice changes or more of the same?. Psychology & Sexuality (англ.). Т. 5, № 1. с. 34—43. doi:10.1080/19419899.2013.831214. ISSN 1941-9899. Архів оригіналу за 11 травня 2021. Процитовано 27 грудня 2020.
  61. ↑ UN Committee against Torture; UN Committee on the Rights of the Child; UN Committee on the Rights of People with Disabilities; UN Subcommittee on Prevention of Torture and other Cruel, Inhuman or Degrading Treatment or Punishment; Juan Méndez; Dainius Pῡras; Dubravka Šimonoviæ; Marta Santos Pais; African Commission on Human and Peoples' Rights (24 жовтня 2016), Intersex Awareness Day – Wednesday 26 October. End violence and harmful medical practices on intersex children and adults, UN and regional experts urge, Office of the High Commissioner for Human Rights, архів оригіналу за 21 November 2016
  62. ↑ а б Ghattas, Dan Christian; Фонд Гайнріха Белля (September 2013). Human Rights Between the Sexes (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 23 вересня 2015. Процитовано 27 грудня 2020.
  63. ↑ Beyond the Boundary - Knowing and Concerns Intersex (October 2015). Intersex report from Hong Kong China, and for the UN Committee Against Torture: the Convention against Torture and Other Cruel Inhuman or Degrading Treatment or Punishment. Архів оригіналу за 26 березня 2017. Процитовано 27 грудня 2020.
  64. ↑ а б в г Council of Europe; Commissioner for Human Rights (April 2015), Human rights and intersex people, Issue Paper, архів оригіналу за 6 січня 2016, процитовано 19 травня 2022
  65. ↑ а б в Australian Senate Community Affairs Committee (October 2013). Involuntary or coerced sterilisation of intersex people in Australia. Архів оригіналу за 23 вересня 2015.
  66. ↑ а б в Swiss National Advisory Commission on Biomedical Ethics NEK-CNE (November 2012). On the management of differences of sex development. Ethical issues relating to "intersexuality".Opinion No. 20/2012 (PDF). 2012. Berne. Архів оригіналу (PDF) за 23 квітня 2015. Процитовано 19 липня 2015.
  67. ↑ а б в Report of the UN Special Rapporteur on Torture (PDF). Office of the UN High Commissioner for Human Rights. February 2013. Архів оригіналу (PDF) за 24 серпня 2016. Процитовано 27 грудня 2020.
  68. ↑ а б в г д Star Observer (2 квітня 2015). Malta passes law outlawing forced surgical intervention on intersex minors. Star Observer. Архів оригіналу за 14 серпня 2015. Процитовано 27 грудня 2020.
  69. ↑ а б в Cabral, Mauro (8 квітня 2015). Making depathologization a matter of law. A comment from GATE on the Maltese Act on Gender Identity, Gender Expression and Sex Characteristics. Global Action for Trans Equality. Архів оригіналу за 4 липня 2015. Процитовано 3 липня 2015.
  70. ↑ Houk, C. P.; Hughes, I. A.; Ahmed, S. F.; Lee, P. A.; Writing Committee for the International Intersex Consensus Conference Participants (August 2006). Summary of Consensus Statement on Intersex Disorders and Their Management. Pediatrics. 118 (2): 753—757. doi:10.1542/peds.2006-0737. ISSN 0031-4005. PMID 16882833.
  71. ↑ What evidence is there that you can grow up psychologically healthy with intersex genitals (without "normalizing" surgeries)? | Intersex Society of North America. web.archive.org. 8 грудня 2006. Архів оригіналу за 8 грудня 2006. Процитовано 27 грудня 2020.
  72. ↑ What is Intersex? Frequently Asked Questions. interACT: Advocates for Intersex Youth (амер.). Архів оригіналу за 31 грудня 2020. Процитовано 27 грудня 2020.
  73. ↑ Meyer-Bahlburg, Heino F.L. (1990-01). Will Prenatal Hormone Treatment Prevent Homosexuality?. Journal of Child and Adolescent Psychopharmacology (англ.). Т. 1, № 4. с. 279—283. doi:10.1089/cap.1990.1.279. ISSN 1044-5463. Архів оригіналу за 25 лютого 2021. Процитовано 27 грудня 2020.
  74. ↑ American Journal of Bioethics, 13:10, 51–53. Retrieved 11 September 2013. Архів оригіналу за 11 October 2014. Процитовано 6 жовтня 2014.
  75. ↑ Behrmann, Jason; Ravitsky, Vardit (October 2013). Queer Liberation, Not Elimination: Why Selecting Against Intersex is Not "Straight" Forward. The American Journal of Bioethics. 13 (10): 39—41. doi:10.1080/15265161.2013.828131. ISSN 1526-5161. PMID 24024805.
  76. ↑ Preves, Sharon (2003). Intersex and Identity, the Contested Self. Rutgers. ISBN 0-8135-3229-9. p. 72.
  77. ↑ Dreger, Alice Domurat (2000). Jarring Bodies: Thoughts on the Display of Unusual Anatomies. Perspectives in Biology and Medicine. 43 (2): 161—172. doi:10.1353/pbm.2000.0002. ISSN 1529-8795. PMID 10804583. Архів оригіналу за 29 серпня 2020. Процитовано 5 лютого 2020.
  78. ↑ а б Creighton, Sarah; Alderson, J; Brown, S; Minto, Cathy (2002). Medical photography: ethics, consent and the intersex patient. 89 (1): 67—71. doi:10.1046/j.1464-410X.2002.02558.x. PMID 11849163. p. 70.
  79. ↑ Civil Society Coalition on Human Rights and Constitutional Law; Human Rights Awareness and Promotion Forum; Rainbow Health Foundation; Sexual Minorities Uganda; Support Initiative for Persons with Congenital Disorders (2014). Uganda Report of Violations based on Sex Determination, Gender Identity, and Sexual Orientation. Архів оригіналу за 3 травня 2015. Процитовано 14 травня 2017.
  80. ↑ Grady, Helen; Soy, Anne (4 травня 2017). The midwife who saved intersex babies. BBC World Service, Kenya. Архів оригіналу за 15 травня 2017. Процитовано 28 грудня 2020.
  81. ↑ Beyond the Boundary - Knowing and Concerns Intersex (October 2015). Intersex report from Hong Kong China, and for the UN Committee Against Torture: the Convention against Torture and Other Cruel Inhuman or Degrading Treatment or Punishment. Архів оригіналу за 26 березня 2017. Процитовано 27 грудня 2020.
  82. ↑ Submission 88 to the Australian Senate inquiry on the involuntary or coerced sterilisation of people with disabilities in Australia. Australasian Paediatric Endocrine Group (APEG). 27 червня 2013. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 28 грудня 2020.
  83. ↑ Rebecca Jordan-Young; Peter Sonksen; Katrina Karkazis (2014). Sex, health, and athletes. BMJ. 348: g2926. doi:10.1136/bmj.g2926. PMID 24776640. Архів оригіналу за 11 вересня 2014. Процитовано 28 грудня 2020.
  84. ↑ Macur, Juliet (6 жовтня 2014). Fighting for the Body She Was Born With. The New York Times. Архів оригіналу за 12 січня 2015. Процитовано 9 лютого 2015.
  85. ↑ Eliminating forced, coercive and otherwise involuntary sterilization, An interagency statement. World Health Organization. May 2014. Архів оригіналу за 11 липня 2015. Процитовано 28 грудня 2020.
  86. ↑ Zderic, Stephen (2002). Pediatric gender assignment : a critical reappraisal; [proceedings from a conference ... in Dallas in the spring of 1999 which was entitled "pediatric gender assignment - a critical reappraisal"]. New York, NY [u.a.]: Kluwer Acad. / Plenum Publ. ISBN 978-0306467592.
  87. ↑ A preliminary study on the life situations of inter* individuals. OII Europe. 4 листопада 2013. Архів оригіналу за 4 липня 2015. Процитовано 28 грудня 2020.
  88. ↑ German Gender-Assignment Case Has Intersexuals Hopeful. DW.COM. Deutsche Welle. 12 грудня 2007. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 21 грудня 2015.
  89. ↑ а б в Reuters (1 квітня 2015). Surgery and Sterilization Scrapped in Malta's Benchmark LGBTI Law. The New York Times. Архів оригіналу за 4 квітня 2015. Процитовано 28 грудня 2020.
  90. ↑ Amnesty International (2017). First, Do No Harm. Архів оригіналу за 17 травня 2017. Процитовано 28 грудня 2020.
  91. ↑ Amnesty International (2017). First, Do No Harm: ensuring the rights of children born intersex. Архів оригіналу за 11 травня 2017. Процитовано 13 травня 2017.
  92. ↑ Human Rights Watch; interACT (July 2017). I Want to Be Like Nature Made Me. ISBN 978-1-62313-502-7. Архів оригіналу за 5 жовтня 2017. Процитовано 28 грудня 2020.
  93. ↑ Stewart, Philippa (25 липня 2017). Interview: Intersex Babies Don't Need 'Fixing'. Human Rights Watch. Архів оригіналу за 3 серпня 2017. Процитовано 25 липня 2017.
  94. ↑ Human Rights Watch (25 липня 2017). US: Harmful Surgery on Intersex Children. Human Rights Watch. Архів оригіналу за 26 квітня 2019. Процитовано 25 липня 2017.
  95. ↑ Chilean Government Stops the 'Normalization' of Intersex Children. OutRight Action International. 14 січня 2016. Архів оригіналу за 18 квітня 2019. Процитовано 28 грудня 2020.
  96. ↑ Chilean Ministry of Health issues instructions stopping "normalising" interventions on intersex children. Organisation Intersex International Australia. 11 січня 2016. Архів оригіналу за 10 березня 2017. Процитовано 3 січня 2017.
  97. ↑ Inter, Laura; Aoi, Hana (15 червня 2017). Circular 7 de 2016: Un paso atrás en la lucha por los Derechos Humanos de las personas intersexuales en Chile. Por Laura Inter y Hana Aoi. Brújula Intersexual. Архів оригіналу за 30 липня 2017. Процитовано 9 липня 2017.
  98. ↑ Godoy, Camilo (18 червня 2017). ¿Cómo nace la Circular 7 del Ministerio de Salud de Chile? Por Camilo Godoy. Brújula Intersexual. Архів оригіналу за 30 липня 2017. Процитовано 9 липня 2017.
  99. ↑ Inter, Laura; Aoi, Hana (June 2017). Circular 7 De 2016: Un Paso Atrás En La Lucha Por Los Derechos Humanos De Las Personas Intersexuales En Chile (PDF). Brújula Intersexual. Архів оригіналу (PDF) за 30 липня 2017. Процитовано 28 грудня 2020.
  100. ↑ Judicial Matters Amendment Act, No. 22 of 2005, Republic of South Africa, Vol. 487, Cape Town (PDF). 11 січня 2006. Архів оригіналу (PDF) за 18 жовтня 2017. Процитовано 28 грудня 2020.
  101. ↑ Sex Discrimination Amendment (Sexual Orientation, Gender Identity and Intersex Status) Act 2013, No. 98, 2013, C2013A00098. ComLaw. 2013. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 28 грудня 2020.
  102. ↑ Anti-discrimination Law Updated in Bosnia-Herzegovina. ILGA-Europe. Архів оригіналу за 8 серпня 2016. Процитовано 28 грудня 2020.
  103. ↑ LGBTI people are now better protected in Bosnia and Herzegovina. Архів оригіналу за 26 серпня 2016. Процитовано 28 грудня 2020.
  104. ↑ [LAW NO. 3456 Cohabitation, exercise of rights, criminal and other provisions] (PDF) (гр.) https://web.archive.org/web/20180619104514/http://www.ministryofjustice.gr/site/Portals/0/4356-2015.pdf. Архів оригіналу (PDF) за 19 червня 2018. Процитовано 28 грудня 2020. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка); |trans-title= вимагає |title= або |script-title= (довідка)
  105. ↑ Архівована копія (гр.). 23 грудня 2015. Архів оригіналу за 25 жовтня 2017. Процитовано 28 грудня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  106. ↑ Jones, Tiffany; Hart, Bonnie; Carpenter, Morgan; Ansara, Gavi; Leonard, William; Lucke, Jayne (February 2016). Intersex: Stories and Statistics from Australia (PDF). Cambridge, UK: Open Book Publishers. ISBN 978-1-78374-208-0. Архів оригіналу (PDF) за 14 вересня 2016. Процитовано 2 лютого 2016.
  107. ↑ Carpenter, Morgan; Hough, Dawn (2014). Employers' Guide to Intersex Inclusion. Sydney, Australia: Pride in Diversity and Organisation Intersex International Australia. ISBN 978-0-646-92905-7. Архів оригіналу за 25 квітня 2016. Процитовано 28 грудня 2020.
  108. ↑ interACT. Federal Government Bans Discrimination Against Intersex People in Health Care. interactadvocates. Архів оригіналу за 28 травня 2016. Процитовано 27 травня 2016.
  109. ↑ Fénichel, Patrick; Paris, Françoise; Philibert, Pascal; Hiéronimus, Sylvie; Gaspari, Laura; Kurzenne, Jean-Yves; Chevallier, Patrick; Bermon, Stéphane; Chevalier, Nicolas (1 червня 2013). Molecular Diagnosis of 5α-Reductase Deficiency in 4 Elite Young Female Athletes Through Hormonal Screening for Hyperandrogenism. The Journal of Clinical Endocrinology & Metabolism (англ.). Т. 98, № 6. с. E1055—E1059. doi:10.1210/jc.2012-3893. ISSN 0021-972X. Архів оригіналу за 28 грудня 2020. Процитовано 28 грудня 2020.
  110. ↑ Jordan-Young, R. M.; Sonksen, P. H.; Karkazis, K. (April 2014). Sex, health, and athletes. BMJ. 348 (apr28 9): –2926–g2926. doi:10.1136/bmj.g2926. ISSN 1756-1833. PMID 24776640.
  111. ↑ Semenya told to take gender test. BBC Sport. 19 серпня 2009. Архів оригіналу за 5 вересня 2017. Процитовано 19 серпня 2009.
  112. ↑ A Lab is Set to Test the Gender of Some Female Athletes. New York Times. 30 липня 2008. Архів оригіналу за 6 травня 2021. Процитовано 28 грудня 2020.
  113. ↑ Bermon, Stéphane; Garnier, Pierre Yves; Hirschberg, Angelica Lindén; Robinson, Neil; Giraud, Sylvain; Nicoli, Raul; Baume, Norbert; Saugy, Martial; Fénichel, Patrick (1 листопада 2014). Serum Androgen Levels in Elite Female Athletes. The Journal of Clinical Endocrinology & Metabolism (англ.). Т. 99, № 11. с. 4328—4335. doi:10.1210/jc.2014-1391. ISSN 0021-972X. Архів оригіналу за 14 грудня 2020. Процитовано 28 грудня 2020.
  114. ↑ Branch, John (27 липня 2016). Dutee Chand, Female Sprinter With High Testosterone Level, Wins Right to Compete. The New York Times. Архів оригіналу за 14 серпня 2016. Процитовано 22 травня 2016.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Інтерсексність&oldid=43736223