Стоїть в селі Суботові

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Стоїть в селі Суботові — вірш Тараса Григоровича Шевченка

Церква у Суботові, малюнок Т. Шевченка (1845)

Історія[ред. | ред. код]

Вірш «Стоїть в селі Суботові» Шевченко написав, перебуваючи 1845 року в селі Мар'янське в родині Олександра Лук'яновича.

Автограф вірша знаходиться в альбомі Шевченка «Три літа» беспосередньо після автографа поеми «Великий льох» під датою: 21 октября 1845, с. Марьинское, що означає, на думку[1] українського літературознавця Олександра Білецького, що вірш «Стоїть в селі Суботові» не є самостійним твором, а епілогом «Великого льоху».

Вірш «Стоїть в селі Суботові» вперше надрукований латино-польською транскрипцією в львівському часописі «Dziennik Literacki» («Літературний щоденник», 1861, № 62).

Основні меседжі вірша[ред. | ред. код]

Вірш ніби підсумовує зміст поеми «Великий льох».

Шевченко з сарказмом і критично оцінює рішення Богдана Хмельницького стати Україні протекторатом царської Московії:

«Отаке-то, Зіновію[2],
Олексіїв[3] друже!
Ти все оддав приятелям.
А їм і байдуже.»

Можливо, наміри Хмельницького й були добрі:

«Щоб москаль добром і лихом
З козаком ділився.»

Але все закінчилося погано:

«Не так воно стало;
Москалики, що заздріли,
То все очухрали.
Могили вже розривають
Та грошей шукають,
Льохи твої розкопують
Та тебе ж і лають …»

Та ще й московити про землі України говорять:

«Кажуть, бачиш, що все то те
Таки й було наше.
Що вони тільки наймали
Татарам на пашу
Та полякам …»

Тобто, стверджують, що в Україні нічого українського немає!

Інше[ред. | ред. код]

  • Тоталітарне радянське літературознавство побоювалось національного трактування віршу[4]

«…Спроби українських буржуазних націоналістів трактувати твір в антиросійському дусі, вириваючи його з реально-історичного тла епохи, є антинауковими й одверто фальсифікаторськими».

  • В 2003 році гурт «Кому вниз» поклав слова цього вірша на музику.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Шевченківський словник у двох томах. Том другий. — К. — 1977. — С. 242.
  2. Зіновій — друге ім'я Богдана Хмельницького
  3. Олексій Михайлович — цар Московії, з яким Богдан Хмельницький уклав договір.
  4. Шевченківський словник. Там же.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Шевченківський словник у двох томах. Том другий.— К., 1977.— С. 242.
  • Тарас Шевченко. Твори у п'яти томах. Том перший: Поетичні твори 1837–1847.— К.: Дніпро, 1970.— С. 305–306.