Томатільйо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Томатільйо
Томатільйо
Томатільйо
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти
Підклас: Айстериди
Порядок: Пасльоноцвіті (Solanales)
Родина: Пасльонові (Solanaceae)
Підродина: Solanoideae
Триба: Physaleae
Підтриба: Physalinae
Рід: Фізаліс (Physalis)
Вид: Томатільйо
Біноміальна назва
Physalis philadelphica
Lam., 1786
Синоніми
Physalis ixocarpa Brot.
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Physalis philadelphica
EOL logo.svg EOL: 486222
IPNI: 817532-1
ITIS logo.svg ITIS: 504374
IUCN logo.svg МСОП: 109716592
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 304130

Томатільйо (Physalis philadelphica) — вид високих трав'янистих рослин роду фізаліс родини пасльонових. Інші назви «томатль», «мексиканський помідор», «суничний томат», «перуанський аґрус», «земляна вишня», «золота ягода», «земляна журавлина», «ананасна вишня».

Опис[ред. | ред. код]

Заввишки сягає 1,5—2 м. Стебло порожнисте. Листя довгасто-овальне, краї листя трохи нерівні. Значна частина повзе землею. Квітки майже радіальні, діаметр від 8 до 15 мм. Вони складаються з 5 жовтих, 5 зелених з 5 синьо-зеленими тичинками, які самі не єдині, а кожен окремо злиті з пелюсткою і 2 плодолистиками.

Цінується своїми плодами кулястої або конічної плескатої (майже пірамідальної) форми, діаметром 6—12 мм. Смак фрукта кисло-солодкий, нагадує агрус і суницю, а за зовнішнім виглядом він — майже точна зменшена копія китайських декоративних ліхтариків, які запускають в небо. У м'якоті розташовується багато дрібних зерняток-насіння.

Кількість цукрів у ньому на 15 % більше, ніж в малині і суниці. Це пектиновий фрукт, тобто містить пектин. Багато в плодах органічних кислот (аскорбінова, фолієва, пантотенова, лимонна, яблучна, винна, бурштинова), каротину, води, також присутні кальцій, магній, натрій, калій, фосфор, залізо, цинк, селен, численні вітаміни: провітамін А, вітамін А (РЕ), вітаміни тіамін, рибофлавін, холін, піродоксін, токоферол, філохінон, стероїди, ефіри, фенолкарболові кислоти, фітонциди.

Коріння рослини містять біологічно активні алкалоїди, насіння багате жирною олією.

Вирощування[ред. | ред. код]

Росте і плодоносить щорічно. Однорічна рослина, що самозапилюється. Насіння проростає після 7-10 днів. Молоді саджанці рослин розвиваються спочатку тільки у відносно слабкий стрижневий корінь, але розвивається у дорослих рослин. Над земля зростає протягом 1-3 тижнів.

Застосування[ред. | ред. код]

Розводили в давнину ацтеками. Плід томатль (ацтецька назва томатільйо) був невеликим, зеленим або жовтим, кислим на смак і покритим тонкою мембраною. Завдяки селекції його якість значно поліпшилася.

Використовується для приготування мармеладу і джемів. Вміщені в ньому дубильні речовини перешкоджають бродінню фрукта, завдяки чому він досить довго зберігається.

Сорти поділяють на дві групи: цукатний і овочеві. Цукатний сорти використовують для приготування повидла, джемів, желе і цукатів. Овочеві сорти використовують для приготування салатів (аналогічно томатам). З цукатний готують желе, джем, повидло, цукати.

З нього виходять дуже смачні джем і варення жовтуватого кольору. Гарні з нього і компоти, киселі, мармелад, начинка для пирогів. Використовується як гарнір. Особливо він гарний із запеченою куркою, креветками.

Добре поєднується з м'ятою, вершками і використовується для приготування різних прохолодних напоїв. Сушений томатільйо за зовнішнім виглядом і смаком не відрізнити від жовтих родзинок. Має приємний суничним ароматом.

Плоди містять речовини, які надають антисептичну, протизапальну, кровоспинну, діуретичну, болезаспокійливу і жовчогінну дію. Свіжі плоди і свіжовичавлений сік з них показані при підвищеному артеріальному тиску, захворюваннях дихальних шляхів, проносі, дерматозах. Відвари і настої плодів приймають при сечокам'яній хворобі, циститі, гепатиті, бронхіті, асциті та набряках, ревматизмі, подагрі, забиттях.

Коріння використовуються в фізіотерапії. Відвар з них застосовується як засіб від кашлю, а також як болезаспокійливий засіб. З сухих чехликов і листя заварюють чай, який добре допомагає при підвищеному тиску.

Розповсюдження[ред. | ред. код]

Природним ареалом є Центральна і Південна Америка. У плодах міститься величезна кількість вітаміну С (35 мг/100 г). Щоб уникнути його руйнування, найкраще вживати в сирому вигляді. Його їдять просто так, додають в салати, фруктові десерти, вичавлюють сік, що нагадує за смаком дуже солодкий мандарин.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Vernonica E. Franklin-Tong, ed. (2008). Self-Incompatibility in Flowering Plants: Evolution, Diversity and Mechanisms. Springer. ISBN 978-3-540-68485-5. (англ.)
  • D. N. Moriconi, M. C. Rush, H. Flores: Tomatillo — A potential vegetable crop for Louisiana. In: J. Janick, J. E. Simon: Advances in new crops. Timber Press, Portland Or 1990, S.407–413. ISBN 0-88192-166-1 (англ.)