Меліса
| Меліса | |
|---|---|
| |
| Меліса лікарська | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Айстериди (Asterids) |
| Порядок: | Губоцвіті (Lamiales) |
| Родина: | Глухокропивові (Lamiaceae) |
| Підродина: | Nepetoideae |
| Триба: | Mentheae |
| Рід: | Меліса (Melissa) L., 1753 |
 Вікісховище: Melissa (Lamiaceae)
| |
Мелі́са (Melissa) — рід багаторічних трав'янистих рослин.
Біоморфологічна характеристика[ред. | ред. код]
Це ароматичні багаторічні трави. Листки прості, яйцеподібні, зубчасті. Суцвіття широкі, складаються з майже сидячих щитків, розташованих навколо осі; приквітки листоподібні, менші за листя. Чашечка 2-губа, 5-лопатева (3/2), ± дзвінчаста, частки вигнуті. Віночок 2-губний, волохатий, білий, кремовий або червонуватий, задня губа коротша, із заокругленою виїмчастою часткою, передня губа із серединною часткою напівкруглою, відхиленою, бічні частки дуже маленькі, ± трикутні. Тичинок 4. Горішки яйцеподібні, гладкі, клейкі. 2n = 32, 34, 64[1][2].
Поширення[ред. | ред. код]
Види роду меліса поширені у північно-західній Африці, на півдні Європи й у південній частині Азії — від Марокко й Португалії до островів Тайвань і Ява. Вид інтродукований у Канаді, США, Південній Америці, Новій Зеландії, Європі, Сибіру. Зазвичай росте в лісах[1].
Широко відомою є меліса лікарська — у дикому вигляді росте на Кавказі, в Криму, Середній Азії, Південній Європі. Рослину легко розпізнати за сильним запахом лимону, звідки й походить друга назва «лимонна м'ята».
Види[ред. | ред. код]
Рід меліса містить 4 види[1]:
Melissa axillaris (Benth.) Bakh.f.
Melissa flava Benth.
Melissa officinalis L.
Melissa yunnanensis C.Y.Wu & Y.C.Huang
Використання[ред. | ред. код]
Рослини використовуються як джерело ефірних олій, як з лікувальною метою, так і як ароматизатор[1].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Melissa L.. Plants of the World Online. Kew Science. Процитовано 22.07.2021. (англ.)
- ↑ Melissa L.. Flora of China. efloras.org. Процитовано 22.07.2021. (англ.)
Джерела[ред. | ред. код]
- Кархут В. В. 1977. Ліки навколо нас. Київ, «Здоров'я».
Посилання[ред. | ред. код]
|
Це незавершена стаття про глухокропивові. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|