Меліса

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Меліса лікарська
Меліса лікарська
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти (Eudicots)
Порядок: Губоцвіті (Lamiales)
Родина: Глухокропивові (Lamiaceae)
Рід: Меліса (Melissa)
L
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Melissa (Lamiaceae)
EOL logo.jpg EOL: 71171
IPNI: 21015-1
ITIS logo.jpg ITIS: 32564
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 39170
Меліса лікарська

Мелі́са (Melissa) — рід багаторічних трав'янистих рослин.

Широко відомою є меліса лікарська — у дикому вигляді росте на Кавказі, в Криму, Середній Азії, Південній Європі. Рослину легко розпізнати за сильним запахом лимону, звідки й походить друга назва «лимонна м'ята».Лікарські рослини Меліса лікарська Мелиса лекарственна Melissa officinalis Синоніми: меліса лимонна, маточник, медова трава, роївник, лимонна трава

Родина: Губоцвітні Поширення Походить із районів Середземномор'я. Широко культивується в багатьох країнах Західної Європи. У Східній Європі як дика рослина зустрічається на Кавказі, в Криму та інших регіонах. Вирощують мелісу господарства та аматори.

Ботанічні характеристики

Кореневища гіллясті, короткі. Стебла прямостоячі, чотиригранні, гіллясті, до 80 - 100 см заввишки. Листки черешкові, яйцеподібні, темно-зелені й голі зверху, на верхівці загострені. Квітки дрібні, зібрані по 6 - 10 шт., віночок жовтий, білий або рожевий. Плід каштаново-бурого забарвлення, розпадається на 4 однонасінні горішки. Насіння дрібне, маса 1000 насінин 0,5 - 0,7 г. Активні речовини Наземна частина (в основному листки) містить 0,30 - 0,35 % ефірної олії, 0,45 % аскорбінової кислоти, смоли, близько 5 % дубильних речовин тощо. Основні компоненти ефірної олії - цитраль (60 %), цитронелал, гераніол, лінолоол. Ефірна олія має сильний запах.

Напрями використання

Мелісу вирощують як лікарську, ефіроолійну і медоносну рослину. Молоді пагони, листки мають приємний запах лимона, тому їх використовують у свіжому вигляді як приправу до різних страв, зокрема салатів, супів, соусів, для ароматизації вин, соків, чаю, компоту та інших напоїв. Ефірну олію широко використовують у медицині, парфумерії. Олія меліси має седативні і бактерицидні властивості. В народній медицині мелісу використовують при різних захворюваннях (серцевих, застудних, внутрішніх органів тощо).


Біологічні особливості

Потребує багато ґрунтової вологи, у той же час погано витримує її надлишок. Оптимальний температурний режим для росту і розвитку - 20 - 25 °С. Це світлолюбива рослина, вибаглива до родючості ґрунту, її вирощують на ґрунтах легкого механічного складу.

Мелісу розмножують насінням, розсадою, частинами куща, відсадками, кореневищними живцями. Цвіте протягом липня і серпня. Плоди достигають у вересні.

Технічні параметри вирощування

Загальні особливості й місце в сівозміні. Для меліси вибирають ділянки з добре угноєними ґрунтами, захищені від холодних вітрів. Добрими попередниками стають удобрені озимі, зернобобові, просапні. Основний і передпосівний період. Під час проведення осіннього циклу польових робіт під оранку вносять 20 - 30 т/га перепрілого гною, а навесні під культивацію - мінеральні добрива з розрахунку N: 30-45, Р: 60-90, К: 45-60. Посівний період. Строки - насіння сіють, розсаду, кореневища розсаджують навесні в добре прогрітий ґрунт. Спосіб - широкорядний (міжряддя 45-70 см), в рядку при формуванні густоти залишають 4-5 рослин. Норма висіву насіння - 6-8 кг/га. Глибина загортання насіння - поверхнева (0,5 - 1 см) з наступним мульчуванням тонким шаром перегною, торфу. Період до появи сходів - близько 1 місяця. Догляд за посівами. На плантації меліси міжряддя розпушують, рослини підживлюють і поливають. Підживлення проводять двічі — рано навесні й після скошування. За вегетацію плантації поливають 3-4 рази. Після поливання міжряддя обов'язково розпушують. Обов'язково знищують бур'яни в міжряддях і рядах. Збирання врожаю. Заготовлювана сировина - зелена маса (наземна частина). Строки збирання. Траву збирають у період закінчення бутонізації, перед початком або на початку цвітіння, що забезпечує більший вихід ефірної олії. Протягом вегетації косять тричі (у липні, серпні, жовтні). Спосіб збирання - технічними засобами або вручну. Врожайність сировини становить 200 - 250 ц/га. Середній вихід ефірної олії - 28 - 30 кг/га. Урожайність насіння на насіннєвих ділянках — 1,5 - 3,5 ц/га. Переробка

Сушіння сировини. Скошену зелену масу переробляють або, якщо потрібно, сушать. Сушать у затінку при температурі не вище 35 °С. Зберігають висушену сировину в сухих, добре провітрюваних приміщеннях у мішкотарі з етикетками. Термін зберігання - 1 рік.

Джерела[ред.ред. код]

  • Кархут В. В. 1977. Ліки навколо нас. Київ, «Здоров'я».


Листок дуба Це незавершена стаття з ботаніки.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.