Рослина заввишки до двох метрів. Стебло прямостояче, округле, порожнисте, тонке, гіллясте. Листки крупні, перисторозсічені, нижні — черешкові, середні та верхні — майже сидячі. Квіти дрібні, жовті чи білі, зібрані в складний зонтик. Плід — подовгаста двосімянка зеленкувато — бурого кольору. Цвіте в липні — серпні.
Поширення та середовище існування[ред. | ред. код]
Батьківщина фенхелю — Середземномор'я. Тепло- та світлолюбива рослина, потребує постійного поливу. Найкраще росте на плодючих вапнякових — глинистих ґрунтах та чорноземах.
Був відомий, як культура римлянам, грекам, єгиптянам, індійцям та китайцям як прянощі та медичний засіб. Фенхель відомий як цінна пряна та лікарська рослина. Насіння його ще називають лікарським кропом.
Вирощують його для отримання молодої зелені, насіння чи качанчиків (плодів). Насіння фенхелю містять велику кількість ефірної олії, яке на 60 % складає анетол — речовина, яка надає йому солодкуватого присмаку, легку гостроту та характерний анісовий присмак. В насінні міститься також вітамін С та каротин, жири. Основна ж цінність полягає в тому, що вони містять важливі для організму вітаміни С, групи В, Е, К, рутин, каротин та мінеральні речовини. Ефірну олію фенхеля застосовують в медичній промисловості для покращення смаку і ароматизації ліків, виготовлення кропової води. Аромат фенхелю сильніший, ніж кропу. Зі свіжого листя та качанчиків готують салати, приправи до м'ясних та овочевих страв. Качанчики також споживають у вареному виді. Насіння використовують як прянощі, для ароматизації ковбас, кондитерських та хлібобулочних виробів, напоїв. Використовують фенхель для засолки огірків та томатів.
