Гарбузові

Гарбузові; Період існування: 62–0 млн р. т. PreꞒ Ꞓ O S D C P T J K Ꝑ N ранній палеоцен — наш час
	Канталуп з Австралії і його поперечний розріз
Біологічна класифікація
Царство:	Рослини (Plantae)
Клада:	Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада:	Покритонасінні (Angiosperms)
Клада:	Евдикоти (Eudicots)
Клада:	Розиди (Rosids)
Порядок:	Гарбузоцвіті (Cucurbitales)
Родина:	Гарбузові (Cucurbitaceae); Juss., 1789
Види
	Див. текст
Вікісховище: Cucurbitaceae

Гарбузові (Cucurbitaceae) — родина дводольних рослин. Більшість гарбузових (всього їх нараховують понад 600 видів) — однорічні або багаторічні трави, перезимовують за посередництва кореневих бульб або нижніх частин стебла, і лише деякі з них чагарники і напівчагарники.

Представники цієї родини значно поширені по земній поверхні, за винятком всіх холодних країн, але більшість їх трапляється під тропіками, північна межа поширення в Європі збігається майже з північною межею дуба, в Старому Світі більше родів (54), ніж у Новому Світі; сім родів (Alsomitra, Melothria, Corallocarpus, Luffa, Cucumis , Cayaponia і Sicyos) трапляються у Старому та Новому Світі.

В Україні аборигенно ростуть лише 3 види: переступень чорноягідний (Bryonia alba), переступень червоноягідний (Bryonia cretica), огірок-пирскач звичайний (Ecballium elaterium).

Гарбузові — одна з корисних родин: плоди багатьох видів їстівні (дині, огірки, гарбузи, кавуни, кабачки, патисони, цукіні, тикви (лагенарії), види Sechium, Acanthosicyos, Pelfairia та ін.), інші види йдуть на приготування посудин (Lagenaria) або (судинно-волокнисті пучки), губок для лазень тощо (Luffa). Деякі види (Bryonia, Luffa, Lagenaria) розводять як декоративні рослини.

Ботанічний опис[ред. | ред. код]

Стебла здебільшого соковиті, багаті водою, стеляться по землі або чіпляються за допомогою простих або гіллястих вусиків, які, судячи за розташуванням вусиків і за їх потворність, правильніше за все прийняти за видозмінені пагони з листям.

Листя у гарбузових черешкові, прості, лопатеві або пальчасто-розсічені, з серцеподібною основою; розташовані вони по спіралі в 2/5; листя, як і стебло, жорстке або волосисте; прилистків немає.

Квітки або одиночні, пазушні, або зібрані в суцвіття, найчастіше в мітелку, рідко в китицю або в щиток. Квітка правильна, одностатева, рідко (у роду Схізопепон (Schizopepon)) двостатева; рослини однодомні або дводомні. Квітковий покрив складається з зрощених при заснуванні на більший чи менший протягом чашечки і віночка. Чашечка про п'ять (рідко про 3, 4 або 6) зубчиках або лопатях, у брунькоскладенні черепичасторозміщені; зрідка (Cyclanthera explodens і деякі різновиди Cucurbita maxima) філіжанка не розвивається, іноді ж (Dimorphochlamys) вона залишається при плодах. Віночок або зрослопелюстковий (у Cucumis, Cucurbita, Citrullus та ін), дзвоникоподібний або тарілчастий, або (у Bryonia, Ecballium, Sicyos та ін) роздільнолюстковий, у брунькоскладенні черепичастий або стулковий. У чоловічій квітці розвинено п'ять тичинок, з яких або одна буває вільна, а інші чотири зростаються попарно, або всі п'ять тичинок зростаються в одну колонку; тичинки несуть тільки половинку розвиненого пиляка (пиляк у них двогніздний), або прямий, або вивитий у вигляді букви S, кільцем або спіраллю. У чоловічій квітці іноді перебуває зачаток маточки. У жіночій квітці іноді з'являються безплідні тичинки (стамінодії) в чисельності 3-2 або 5; маточка складається здебільшого з трьох плодолистків, рідко з 4-5, що зростаються своїми краями і утворюють відповідне число гнізд у зав'язі; зав'язь нижня, багатонасінна; сім'ябруньки анатропні, здебільшого оточені слизом; стовпчик простий, на верхівці трироздільний, з товстим, вигнутим, лопатевим чи війчастим рильцем.
Формула квітки: $\ AstK_{(5)}\;C_{(5)}\;A_{(5-3)}\;G_{0}$ ; $\ AstK_{(5)}\;C_{(5)}\;A_{0}\;G_{(\ overline{5-3})}$ ^[2] ( $\ AstK_{(5)}\;C_{(5)}\;A_{(2)+(2)+1}\;G_{0}$ ; $\ AstK_{(5)}\;C_{(5)}\;A_{0}\;G_{(\ overline{5-3})}$ ^[3])

Плід — багатонасінна гарбузина́^[4], іноді величезного розміру, або зовсім м'яка, або з більш-менш твердим, дерев'янистим зовнішнім шаром (напр. у Lagenaria, Cucurbita та ін.) Насіння безбілкове, у деяких представників (напр. у скаженого огірка насіння при відриванні плоду з силою викидається.

В анатомічному відношенні гарбузові відрізняються присутністю біколлатеральних судинно-волокнистих пучків.

Усупереч популярній думці деякі дослідники вважають, що представники різних видів гарбузових (наприклад, огірки й дині) не здатні до перехресного запилення і тому можуть без ризику вирощуватися поблизу один від одного. Винятком є поєднання гарбуза звичайного і кабачка (або цукіні), але і в цьому випадку перехресне запилення не впливає на якість овочів і призводить лише до змін у генетичному коді насіння. Тим не менш, хто тримає хоча б міні-баштан, не раз куштував "цукрові" огірки з запахом кабачка. Диня між огірками (яким вона найближчий родич) родить зовсім маленька, з гіркуватою тоненькою шкіркою. Проблема зникає, якщо баштан поділити навпіл кількома рядами пасльонових.

Таксономічне положення[ред. | ред. код]

Ранні класифікації відносили родину Гарбузові то до роздільнопелюсткового порядку Passiflorinae, то до зрослопелюсткового порядку Campanulinae.

У класифікації Кронквіста (1981) родина входить до складу порядку Фіалкоцвіті. За Тахтаджяном родина є єдиним в порядку Гарбузоцвіті.У сучасних класифікаціях (APG II, APG III) родина належить порядку Гарбузоцвіті разом із ще кількома родинами.

Роди[ред. | ред. код]

Експлозія вибухового огірка^[en] (лат. Cyclanthera explodens) в уповільненому русі

Примітки[ред. | ред. код]

↑ Bryonia dioica: інформація на сайті GRIN
↑ Міркін Б.М., Наумова Л.Г., Мулдашев А.А. Вищі рослини: короткий курс систематики з основами науки про рослинність: Підручник. — 2-е, перабот. — Логос, 2002. — 256 с. — 3000 прим. — ISBN 5-94010-041-4.
↑ Барабанов Є.І. Ботаніка: учебік для студ.висш.учеб.заведеній. — М : Видавничий центр «Академія», 2006. — С. 241. — ISBN 5-7695-2656-4.
↑ Раніше її не відрізняли від ягоди, але в сучасній ботанічній літературі гарбузина вважається самостійним підтипом плоду, див., напр. Артюшенко З. А., Федоров Ал. А.Атлас з описової морфології вищих рослин. Плід. — Л.: Наука, 1986. — С.10.