Анджей Потоцький (гетьман)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Андрій Потоцький
Andrzej Potocki (d. 1691).PNG
Інші імена Андрій Потоцький
Народився невідомо
Кам'янець-Подільськ, Україна
Помер 30 серпня 1691(1691-08-30)
Станіслав[1]
хвороба
Поховання колегіяльний костел в Станіславі (з дружиною)
Громадянство Велике князівство Литовське
Проживання Станіслав (замок), в Галицькій землі
Ім'я при народженні пол. Andrzej Potocki
Діяльність військовий і державний діяч
Посада Воєвода київський, Польний гетьман коронний, Краківські каштеляни і Q370477?
Звання Польний гетьман коронний, великий коронний хорунжий
Конфесія католицтво
Батько Станіслав «Ревера» Потоцький
Мати Зофія з Калиновських[1]
Рід Потоцькі
Родичі гетьман Фелікс Казимир Потоцький (брат)
Дружина Ганна Рисіньська
Діти Станіслав
Юзеф
Ганна
Катерина
  • POL COA Pilawa.svg

Андрій Потоцький (іноді Анджей Потоцький, пол. Andrzej Potocki, пом. 30 серпня 1691, Станиславів[2] або 1692) — польський шляхтич, військовий та державний діяч Корони Польської Речі Посполитої. Розбудовник, за деякими даними — засновник Івано-Франківська.

Життєпис[ред.ред. код]

Кар'єра[ред.ред. код]

Походив з магнатського роду Потоцьких. Син Станіслава «Ревери» Потоцького та його дружини Зофії з Калиновських гербу Калинова.

У молодому віці брав участь у військових походах під керівництвом батька. У 1646 році був послом на вальний сейм від Галицької землі; 28 травня отримав Галицьке староство. В часи безкоролівщини (1648) був обраний ротмістром козацької коругви Галицької землі.

У 1649 році доручив полковникові Францискові з Авіньйону відреставрувати, уфортифікувати Галицький замок. Брав участь у битві під Зборовим. В тому ж році отримав Коломийське староство. У 1651 очолював козацьку коругву в битві під Берестечком. 1655 року отримав Лежайське староство. 1660 року брав участь в битві під Чудновим. Після капітуляції армії В.Шеремєтьєва, 27.10 — 1.11. 1660 підписував умови договору.[1]

Учасник московсько-українсько-польської війни 1654—1667 рр. Будучи коронним обозним, командував польським загоном, висланим на допомогу гетьману Івану Виговському. Брав участь у битві при Конотопі та блокаді Києва. У грудні 1659 р. розбитий військами воєводи Васілія Шерємєтьєва.

19 січня 1660 року отримав від короля посаду великого коронного хорунжого. У лютому 1660 року разом із батьком невдало штурмував Могилів-Подільський. 1 травня 1665 р. отримав після смерті Стефана Чарнецького призначення на ротмістра коругви козацької. 3 березня 1667 р. отримав Мостиське та Медицьке староства. У 1668 році став воєводою київським. Був старостою у містах: Галич, Вишогруд, Лежайськ, Снятин, Коломия, Мостиська, Медика.

Під Єзуполем та Раківцем в 1667 році разом із загоном Ґабріеля Сільніцького на початку жовтня переміг в битві загін татарського війська[3][4]. 1671-го брав участь у битві проти козацьких військ під проводом Петра Дорошенка, при обороні Білої Церкви. Підтримував детронацію короля Міхала Корибута-Вишневецького і був прихильником Людовіка XIV.[1] У 1674 році підтримав кандидатуру Яна Собеського на трон Речі Посполитої

Брав участь у Хотинській битві у 1673 році. Керував військами у битві під Калушем у 1675 році, де розбив кримсько-татарські війська.

1676 року оборонив Станіслав від нападу турків та татар.

В листопаді 1682, керуючи кількатисячним військом, взяв в облогу зайнятий турками Язловець. Кримські татари разом з турками, та татарами-липками напали на українські землі по Заслав та Полонне. А. Потоцький настиг їх 28 листопада 1682 під Зіньковим, розбив війська та забрав ясир. Після того стояв з військом під Дунаївцями і перешкоджав турецьким військам, які стягували до Кам'янця-Подільського.[1]

1676 р. брав участь в битві під Журавним.[5] З 1680 року став воєводою краківським, у 1682 року — каштеляном краківським.

У 1683 році під час походу короля Йоана III Собєського був призначений намісником короля у Речі Посполитій. 1683 р. відвоював Гусятин в турків. 1683 р. з малим обозом стояв в околицях міста Язловця[6] безуспішно пробував здобути язловецький замок;[7] відвоював у турків кілька малих містечок, переслідував турків, дислокованих у Кам'янецькій фортеці, які чинили напади на міста та села Поділля.[6] 1684 році А. Потоцький став польним гетьманом коронним. У 1684—1685 роках здійснив походи до Молдавії з метою не допустити приєднання цих земель до держави Габсбурґів.

21 серпня 1688 р. керував військами в битві проти татар на p. Смотричі поблизу Жванця.

Помер 30 серпня 1691 у Станиславові,[2] чи 1692. Був похований в крипті Станиславівської колегіати, де його рештки перебували до ремонтних робіт в храмі у 1960-х роках. Куди поділи звідси його прах (також сина Станіслава, невістки[8] Вікторії та інших похованих), точно невідомо. З однією версією, поховані на католицькому (польському) цвинтарі, за іншою — викинули на смітник. Є міф, що його череп опинився в морфологічному корпусі тодішнього медінституту.[9]

Заснування Станіслава[ред.ред. код]

У середині XVII ст. Андрій Потоцький наказав спорудити у с. Заболоття фортецю і назвав її на честь сина (за іншими відомостями — батька) — Станіслав. Перша писемна згадка про Станіслав (тепер — Івано-Франківськ) датується березнем 1662 року. Доклав чимало зусиль для розвитку міста. Універсалом короля Йоана II Казимира Вази у 1663 році м. Станіслав отримав маґдебурзьке право.

Провадив політику сприяння економічному розвиткові міста, зокрема, залученню переселенців, домігся звільнення мешканців Станіслава та переселенців від сплати податків на 20 років. У 1668 році православній громаді міста дозволили побудувати церкву, заснувати при ній братство, школу і будинок для старих і немічних.

Заснував духовну школу (пізніше колегіум єзуїтів, РКЦ). У місті при ньому зводилися муровані будинки, культові споруди, палаци (1672 року збудовано палац Анджея Потоцького).

Меценат[ред.ред. код]

Місце поховання
  • фундатор церкви святого Миколая у середмісті Франківська, яку розібрали на початку XIX ст.[10]
  • закладено костели в Отинії, Лисцi
  • побудовано в Козові (1669 р., дерев'яний, перебудований на кам'яний у 1901 році, знищений «совітами» 1977 року)
  • 1672 заснував в Станіславові Академію
  • збудовано замок (резиденцію) та костьол в Станіславі
  • 25 березня 1687 заклав місто Юзефув над Віслою (названий іменем другого сина)
  • 1667 відбудовано домініканський костьол Св. Анни в Галичі, надав йому поле Хоростків над p. Липою
  • 27 березня 1681 постановив закласти костьол в Головчині (Мстиславське воєводство)
  • 1684 подарував домініканам зі Снятина урочище Потічок
  • 1691 фундував бернардинам в Юзефові над Віслою костьол та кляштор.[1]

Родина[ред.ред. код]

Анджей Потоцький та Анна з Рисінських

Дружина — Ганна (Анна) з Рисінських гербу Лещиць, донька Фірлеївни,[11] каштелянка крушвицька;[5] як і чоловік, була похована у крипті Франківської колегіати.[12] Діти:

  • Станіслав — староста галицький і коломийський
  • Юзеф — великий гетьман коронний
  • Катажина — дружина:
    • Людвіка — дружина Яна Вєлопольського — графа, старости краківського[5] коронного підчашого
    • Францішека Теодора Денгофа — старости вісьліцького
    • Антоні де Ламота (La Mothe) — генерала військ саських.[13]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д е Przyboś A. Potocky Andrzej h. Pilawa (zm. 1691)… — S. 773—779.
  2. а б PSB… — t. 25. — S. 777.
  3. Nagielski M. Silnicki Gabriel h. Jelita (zm.1681) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków, 1997. — t. XXXVII/…, zeszyt …. — S. 493. (пол.)
  4. інші дані — козацькі війська Остапа Гоголя[джерело?]
  5. а б в Niesiecki К. Korona polska… — S. 691.
  6. а б Barącz S. Pamiątki jazłowieckie… — S. 122.
  7. Андрусяк Н. Минуле Бучаччини // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 40.
  8. в джерелі помилково — дружини
  9. Загоровська Любов. Івано-Франківську повернули «кістки» засновників міста // Високий замок. — 2016. — № 67 (5467) (14 черв.). — С. 4.
  10. Stanisławów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1890. — T. XI : Sochaczew — Szlubowska Wola. (пол.) — S. 194. (пол.)
  11. Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolnosci… — T. 3. — S. 925.
  12. Stanisławów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1890. — T. XI : Sochaczew — Szlubowska Wola. (пол.) — S. 193. (пол.)
  13. Potoccy (02) (пол.)

Джерела[ред.ред. код]

  • Історія України // Енциклопедичний довідник. — К. : Генеза, 2008.
  • Barącz S. Pamiątki jazłowieckie. — Lwów : Drukarnia «Zakładu narodowego im. Ossolińskich», 1862. — 230 s. (пол.)
  • Niesiecki K. Korona polska przy Złotey Wolnosci Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa… — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1740. — t. 3. — 938 s. — S. 690—693. (пол.)
  • Potocky Andrzej h. Pilawa (zm. 1691) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia, Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1980. — Tom XXV/…. — Zeszyt … — S. 771, 777. (пол.)
  • Przyboś A. Potocky Andrzej h. Pilawa (zm. 1691) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia, Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1983. — Tom XXVIII/1. — Zeszyt 116. — S. 773—779. (пол.)

Посилання[ред.ред. код]

Попередник
Марцін Контський
POL województwo kijowskie IRP COA.svg Воєвода Київський
1668-1681
POL województwo kijowskie IRP COA.svg Наступник
Фелікс Казімеж Потоцький