ПБ (пістолет)
| Пістолет безшумний (ПБ) | |
|---|---|
 | |
| Тип | пістолет з ПБС |
| Походження |  СРСР |
| Історія використання | |
| На озброєнні | 1960-ті — досі |
| Оператори | підрозділи спеціального призначення |
| Історія виробництва | |
| Розроблено | 1967 рік |
| Виробник | ЦНДІ ТОЧМАШ (Клімовськ, СРСР/Росія) |
| Характеристики | |
| Вага | 970 г (спорядженого з ПБС) |
| Довжина | 301 мм (в зборі), 170 мм (без ПБС) |
| Довжина ствола | 105 мм |
| Ширина | 32 мм |
| Висота | 134 мм |
| Набій | 9×18 мм ПМ |
| Калібр | 9 мм |
| Дульна швидкість | 290 м/с |
| Дальність вогню | |
| Ефективна | 25-50 м |
| Система живлення | магазин на 8 патронів |
ПБ (пістолет) у Вікісховищі | |
Пістолет безшумний (ПБ) — радянський самозарядний пістолет малошумної стрільби. Індивідуальна зброя прихованого застосування підрозділів воєнної розвідки та спецпідрозділів інших силових структур.
Історія створення пістолета
За даними окремих джерел, поштовхом для створення у СРСР безшумного пістолета подібної конструкції стало захоплення радянськими спецслужбами американського пістолета «Хай Стандард» у збитого 1 травня 1960 року над радянською територією льотчика-розвідника Френсіса Пауерса[1][2].
Пістолет ПБ (індекс ГРАУ 6П9) був розроблений у науково-дослідному інституті стрілецької і гарматної зброї ЦНДІ ТОЧМАШ у Клімовську під Москвою на основі конструкції пістолета Макарова (ПМ). Конструктор О. Дерягін[3].
У 1967 році пістолет прийнятий на озброєння бригад (розвідувальних пунктів) спеціального призначення, рот спеціального призначення армійських розвідувальних батальйонів, а також спецпідрозділів КДБ «Альфа» і «Вимпел»[3].
Конструкція зброї
В пістолеті застосовується спеціальний інтегрований глушник звуку пострілу, який складається з двох частин. Це рішення дозволило зберігати і носити пістолет із знятою передньою частиною глушника (насадкою), а перед застосуванням швидко встановлювати насадку на зброю. За цього пістолет зберігає можливість безпечного для стрільця ведення вогню при знятій насадці, що важливо в критичних ситуаціях.
Пістолет ПБ повністю успадкував від пістолета ПМ конструкцію ударно-спускового механізму з самовзводом і розташованим зліва на затворі запобіжником, який при включенні автоматично знімає курок з бойового взводу. Тим не менше, пістолет Дерягіна є самостійною системою — через те, що передня частина ствола закрита глушником, затвор має невелику довжину, що не дозволяє розмістити всередині нього поворотну пружину. Тому поворотна пружина розміщена в руків'ї, взаємодіючи через хитний двоплечний важіль із затвором-кожухом.
На подовженому стволі пістолета розташована розширювальна камера, в якій знаходиться рулон металевої сітки, яка знижує температуру порохових газів, що відводяться через отвори, виконані вздовж нарізу ствола. До передньої частини розширювальної камери різьбовим з'єднанням кріпиться з'ємна частина глушника, в якій розміщено сепаратор із шайбами, що мають різні кути нахилу, та які розділяють і перенаправляють потік порохових газів, і, таким чином, знижують їх швидкість — звук пострілу різко зменшується.
Прицільні пристосування фіксовані, нерегульовані. У пістолеті використовуються штатні магазини від ПМ на вісім патронів 9×18 мм ПМ.
Див. також
Примітки
- ↑ Юрий Бондарь. Бесшумное оружие советского спецназа. «Криминальный отдел. Спецназ». № 3 (42). 2010.
- ↑ Матеріали судової справи у справі Пауерса. Засідання від 18 серпня (вечірнє)
- ↑ а б Сучасна стрілецька зброя і боєприпаси. Online-енциклопедія стрілецької зброї
Джерела
- Бесшумный пистолет ПБ/6П9. Энциклопедия вооружения (рос.)
- Бесшумный пистолет ПБ/6П9. Энциклопедия оружия (рос.)
Примітки
|
Це незавершена стаття про пістолети. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||
