РКГ-3

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ручна кумулятивна граната РКГ-3
RKG-3 hand grenade Navy.jpg
Ручна кумулятивна граната РКГ-3
Тип протитанкова граната
Походження  СРСР
Історія використання
На озброєнні з 1950 року
Історія виробництва
Варіанти РКГ-3, РКГ-3Е, РКГ-3ЕМ
Характеристики
Вага 1,07 кг
Довжина 362 мм

Commons-logo.svg РКГ-3 у Вікісховищі

РКГ-3 — радянська ручна кумулятивна граната, призначена для ураження танків, самохідних установок та інших броньованих машин, а також для руйнування оборонних споруд. Прийнята на озброєння в 1950 році.

Тактичні особливості бойового застосування[ред. | ред. код]

РКГ-3 — кумулятивна граната ударної дії. При влучанні в ціль відбувається миттєвий вибух і кумулятивний струмінь пробиває броню товщиною до 150 мм (при підльоті гранати до цілі під кутом 30° від нормалі. При зменшенні цього кута бронепробивність збільшується, а при збільшенні кута — зменшується).

В польоті граната стабілізується і летить донною частиною вперед, для цього під час польоту розкривається тканинний стабілізатор у формі конусу. Середня дальність кидка становить 18-20 метрів. Якщо солдат знаходився в окопі і танк йшов на нього, рекомендувалося лягти на дно окопу, пропустити танк над собою і метнути гранату в корму[1].

Конструкція[ред. | ред. код]

27th Independent Sevastopol Guards Motor Rifle Brigade (183-29).jpg

Граната складається з корпусу з розривним зарядом, руків'я і запалу. Причому ударний механізм і запобіжники знаходяться не в запалі, а в руків'ї. Фактично запал — це тільки капсуль-детонатор. Перед метанням потрібно відкрутити руків'я від корпусу, вставити запал у корпус, і потім прикрутити руків'я назад.

Для безпеки метання граната має 4 запобіжника.

Перший — це звичайна чека, яка висмикується за кільце перед метанням гранати.

Якщо після висмикування чеки боєць впустив гранату на землю, то вибуху все одно не відбудеться, оскільки другий запобіжник ще не вимкнений. Коли боєць перед кидком замахується, тримаючи гранату за рукоятку, то корпус гранати під дією інерційних сил прагне відірватися від руків'я; ця інерційна сила стискає пружинку; після кидка пружинка розтискається і звільняє другий запобіжник і, крім того, звільняє механізм розкриття стабілізатора.

Якщо боєць в гарячці бою не розрахував час і метнув гранату, коли танк вже (або ще) знаходиться близько від нього, то вибуху не відбудеться. Щоб купол стабілізатора розкрився, граната повинна пролетіти по повітрю хоча б метр-півтора, і тільки розкрившись, стабілізатор звільняє третій запобіжник.

Якщо на шляху гранати виявиться висока трава або інша гнучка перешкода, яка сповільнить політ гранати, наприклад маскувальна сітка, то граната, зіткнувшись з ними, не вибухне: ударник утримується четвертим запобіжником на ще одній пружинці. І тільки коли граната зіткнеться з дійсно твердою перепоною, здатною різко зупинити її політ, важкий інерційний грузик подолає опір пружини та відключить четвертий запобіжник. Тоді ударник під дією бойової пружини різко просувається вперед і наколює капсуль-детонатор.

Модифікації[ред. | ред. код]

  • РКГ-3Е — бронепробивність збільшена до 170 мм при підході гранати до цілі під кутом 30° від нормалі[2]. Кумулятивна воронка зроблена зі сталі. Прийнята на озброєння в середині 1950-х років.
  • РКГ-3ЕМ — бронепробивність збільшено до 220 мм при підході гранати до цілі під кутом 30° від нормалі[2]. Кумулятивна воронка зроблена з міді. Прийнята на озброєння в середині 1950-х років.

Для навчання прийомам метання та поводження з гранатою випускалися розрізні та навчально-тренувальні гранати, а також навчально-імітаційна граната УПГ-8.

Оцінка проекту[ред. | ред. код]

РКГ-3 та її модифікації зарекомендували себе як надійна, безвідмовна та безпечна в обігу зброя. Для боротьби з сучасними танками, оснащеними динамічним захистом, вони вже мало придатні, але з БМП, БТР та іншими бронемашинами ці гранати легко справляються.

У 1970-х роках в Радянській Армії гранати сімейства РКГ-3 були замінені реактивної гранатою РПГ-18.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Учебное пособие по начальной военной подготовке. — Москва : ДОСААФ, 1971. — С. 173.
  2. а б * Ручная кумулятивная граната РКГ-3Е. Руководство. — Москва : Военное издательство Министерства Обороны Союза ССР, 1959. (У ці книзі є опис і РКГ-3ЕМ).

Література[ред. | ред. код]

  • Ручная кумулятивная граната РКГ-3. Руководство. — Москва : Военное издательство Военного Министерства Союза ССР, 1952.
  • Ручная кумулятивная граната РКГ-3Е. Руководство. — Москва : Военное издательство Военного Министерства Союза ССР, 1959. (В цій же книзі описана і граната РКГ-3ЕМ)
  • Учебная ручная противотанковая граната (УПГ-8). Руководство. — Москва : Военное издательство Военного Министерства Союза ССР, 1959.
  • Наставление по стрелковому делу. Ручные гранаты. — Москва : Военное издательство Военного Министерства Союза ССР, 1965.

Посилання[ред. | ред. код]