Сахновщина

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 19:59, 17 жовтня 2021, створена Antonyahu (обговорення | внесок) (зображення)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
смт Сахновщина
Герб Сахновщини Прапор Сахновщини
Країна Україна Україна
Область Харківська область
Район Красноградський район
Громада Сахновщинська селищна громада
Код КАТОТТГ:
Облікова картка Сахновщина 
Основні дані
Засноване на початку XIX сторіччя
Статус із 1938 року
Площа 9,22 км²
Населення 7105 (01.01.2020)[1]
Густота 935,47 осіб/км²
Поштовий індекс 64501
Телефонний код +380 5762
Географічні координати 49°09′00″ пн. ш. 35°52′24″ сх. д. / 49.15000° пн. ш. 35.87333° сх. д. / 49.15000; 35.87333Координати: 49°09′00″ пн. ш. 35°52′24″ сх. д. / 49.15000° пн. ш. 35.87333° сх. д. / 49.15000; 35.87333
Висота над рівнем моря 163 м


Відстань
Найближча залізнична станція: Сахновщина
До обл. центру:
 - залізницею: 147 км
 - автошляхами: 155 км
Селищна влада
Адреса 64501, Харківська обл., Красноградський р-н, смт Сахновщина, вул. Поштова, 3
Голова селищної ради Суєцький Володимир Вікторович
Карта
Сахновщина. Карта розташування: Україна
Сахновщина
Сахновщина
Сахновщина. Карта розташування: Харківська область
Сахновщина
Сахновщина
Сахновщина. Карта розташування: Красноградський район
Сахновщина
Сахновщина
Мапа

Сахновщина у Вікісховищі

Сахнóвщина — селище міського типу на Слобожанщині у Красноградському районі Харківської області, 7105 мешканців.

Географічне розташування

Селище міського типу Сахновщина розташоване в місці витоків річок Вошива і Сугарь на південний захід від Харкова. Відстань до обласного центру — 150 км. До селища прилягають села Івано-Слиньківка, Гришівка і Новоолександрівка. Через селище проходять автомобільні дороги Р79, Т 2120 і залізниця, станція Сахновщина.

Назва

Назва походить від прізвища козацько-старшинської родини Сахновських, які володіли навколишніми землями. Зокрема, це підтверджує військово-топографічна мапа Ф.Шуберта 1846—1863 рр., на якій частина «дикого степу», що розкинулася від с. Кардашівка (нині — Дар-Надежда) вздовж берегів річки Багата до сіл Дмитрівка і Григорівка (нині об'єднані у с. Гришівка), позначена як «Сахновщина». У цих селах, як свідчить четвертий том «Малоросійського гербовника» Вадима Модзалевського майже сто років проживали багатодітні дворянські родини Сахновських[2].

Історія

Сахновщина заснована на початку XIX сторіччя як хутір Кобилячин (Кобилячка) Костянтиноградського повіту Полтавської губернії переселенцями з Кобеляцького повіту цієї ж губернії. Під час будівництва залізниці Костянтиноград — Лозова (1897—1900) Сахновщина перетворилася на залізничне селище. Дістала назву від прізвища поміщика Сахновського, на землях якого була збудована однойменна залізнична станція[3][4].

За переписом 1910 року, у Сахновщині було 877 жителів, яким належало лише 326 десятин землі, що розподілялися досить нерівномірно. Основними ж земельними багатствами (до 7 тис. десятин) володів поміщик Сахновський[5].

1912 року створено Сахновщинське с/г т-во, кількість членів (1914) 35 осіб; голова ради О. О. Донченко, секретар І. Я. П'ятак.[6]

1938 року отримала статус селище міського типу.

Операція «Зірка» та Третя битва за Харків, лютий — березень 1943

Радянські війська відійшли з Сахновщини 6/9 жовтня 1941 року.[7]

Тимчасовий контроль над Сахновщиною Червона Армія встановила у лютому 1943 року під час Харківської наступальної операції 1943 року, 16/18 вересня 1943 — тривалий.[8]

У січні 1942 року, під час Барвенково-Лозівської операції, Сахновщина деякий час розташовувалася у районі боїв. Був наступ на Красноград, звільнена Лозова, і з кінця січня до середини 1942 року територія під контролем радянських військ була на 30—40 кілометрів на схід від Сахновщини, по лінії Балаклія — Лозова.

Економіка

  • Сахновщинський завод продтоварів, ТОВ.
  • Сахновщинський елеватор.
  • Сахновщинська харчосмакова фабрика.
  • Пивоварня (працює з 2018 року)[джерело?]

Раніше працювали

  • Сахновщинський молокозавод, ЗАТ.
  • Сахновщинський маслозавод.
  • Сахновщинський хлібозавод.[уточнити]

Об'єкти соціальної сфери

  • Сахновщинська гімназія.[9]
  • Школа.
  • Сахновщинська центральна районна лікарня.
  • Сахновщинський будинок творчості.
  • Сахновщинська дитяча музична школа.

Преса

З 10 грудня 1930 року (з перервою у 1941—1944) у Сахновщині виходить районна газета, яка у 1930—1963 мала назву «Комунар», а з 2 квітня 1963 називається «Колос»[10].

2011 року голова Сахновщинської районної ради Харківської області Володимир Прядко посів третє місце у складеному НСЖУ списку найбільших ворогів преси в Україні: користуючись тим, що райрада є одним із співзасновників газети «Колос», фактично розпочав процедуру ліквідації юридичної особи — редакції, без рішення одного з співзасновників — трудового колективу[11][12].

Пам'ятки

будівля колишної синагоги, колишнього відділення зв'язку
  • Свято-Покровський храм
  • Молитовний будинок (синагога)

Нематеріальна культурна спадщина

Видатні люди

Примітки

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2020 року (PDF)
  2. [Р.Янишевський. Міф про Сахновського http://maers.com.ua/istoriya-kraya/65-mif-pro-sakhnovskogo]
  3. Коваль А. П. Знайомі незнайомці. Походження назв поселень України. — К. : Либідь, 2001. — С. 269.
  4. Сахновщина и сахновщане. История края. (рос.)
  5. Список населених місць Костянтиноградського повіту Полтавської губернії, стор. 23; Росія. Повний географічний опис нашої батьківщини, т. 7, стор. 399.
  6. Сахновщина / Справочныя свѣдѣнія о сельскохозяйственных обществах по данным на 1915 год. Справочно-издательское бюро при Департаментѣ земледѣлія, 1916—1115 стор.
  7. 6 армия своим левым крылом отошла на фронт Сахновщина, Чернявщина, Преображенка / Боевой приказ командующего войсками 12-й армии № 008/оп на отвод фланговых соединений армии, 21.45 9.10.41
  8. Історична довідка
  9. Сахновщинська гімназія
  10. Комунар (Сахновщина)
  11. Журналісти склали список найбільших ворогів ЗМІ: лідирує Ян Табачник // ТСН, 28 квітня 2011
  12. Відкритий лист голови Національної спілки журналістів України Президенту України В. Ф. Януковичу. Ігор Лубченко, для «Телекритики» 30-05-2011

Джерела

Посилання