Гута (Рівненський район)

село Гута
Герб Гути Прапор Гути
Країна	Україна
Область	Рівненська область
Район	Рівненський
Тер. громада	Костопільська міська громада
Код КАТОТТГ	UA56060350070067946
Облікова картка	Гута
Основні дані
Засноване	наприкінці XVII століття
Населення	744
Площа	42,59 км²
Густота населення	17,47 осіб/км²
Поштовий індекс	35010
Телефонний код	+380 3657
Географічні дані
Географічні координати	51°9′1″ пн. ш. 26°8′47″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	170 м
Водойми	річка Голубиця
Відстань до обласного центру	84,2 км
Відстань до районного центру	48,4 км
Місцева влада
Адреса ради	35010, Рівненська обл., Костопільський р-н, с.Гута
Сільський голова	Банацький Сергій Павлович
Карта
Гута
Гута
Мапа
Гута у Вікісховищі

Гу́та (у 1921—1943 роках — Гута Степанська) — село в Україні, у Рівненському районі Рівненської області. Орган місцевого самоврядування — Гутянський старостинський округ, Костопільської міської громади. Населення становить 744 осіб.

Географія

Відстань до центру громади становить близько 48 км і проходить автошляхом місцевого значення. Селом протікає річка Голубиця.

Історія

За усними оповідями самих мешканців села їхніми предками були волохи, що з'явилися в Україні в часи короля Владислава ІІ Ягайла і протягом наступного століття асимілювалися з поляками.

Село Гута виникло наприкінці XVII століття на випалених територіях Степанської Пущі. Слободу тут заснувала родина збіднілої шляхти Савицьких, котра прибула з-під Житомира. У Степанських метриках, датованих 19 століттям, є назва «Майдан, званий Гутою» (поблизу слободи були розташовані скловарні).

У Географічному Словнику Королівства Польського, том XV, ч. I (1900 рік) є запис:

Huta Stepańska — słoboda, gmina Stepań, 82 wiorst od Równego, 71 domów, 208 mieszkańców (українською — «Гута Степанська — слобода, гміна Степань, 82 версти від Рівного, 71 будинок, 208 мешканців»)

У 1906 році село Степанської волості Рівненського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 82 верст, від волості 12. Дворів 71, мешканців 648.

У 1921 році ця частина українських земель, відійшла за Ризьким договором до Польщі.

За переписом населення 1921 року показане як «Гута», у складі Степанської гміни, Рівненського повіту, 97 будинків, 549 осіб (489 католиків, 18 православних, 31 юдей, 1 євангеліст). У 1922 році село, вже під назвою «Гута Степанська», віднесено до створеного Костопільського повіту Волинського воєводства. У тому ж році створено й римо-католицьку парафію. Було збудовано дерев'яний костел Пресвятого Серця Ісуса. Його ксьондз Теодор Чабан помітив лікувальні властивості місцевих грязей і заснував лікувальний курорт. У 1920-1940-х роках у селі існував грязелікувальний санаторій "Солоне болото", до якого їхали на лікування з усієї Східної Європи.

Під час Другої світової війни польське населення Гути організувало загони самооборони проти Української повстанської армії. 18 липня 1943 року село було взяте штурмом загонами УПА і спалене. 150 польських селян загинуло внаслідок боїв, більшість польського населення втекла до Старої Гути та в Сарни.

Хрест і меморіальна дошка на братській могилі польських самооборонівців та загиблих селян. Гута

Після війни Гута була відбудована українцями, однак широковідомий санаторій, що також був зруйнований не відродився.

Відомі люди

У селі народились український поет Петро Велесик, польський генерал Чеслав Пьотровський, У 1930 -ті роки в Гуті Степанській жив польський педагог Чеслав Ґавенда, що був директором сільської школи.