Договір про нерозповсюдження ядерної зброї

Країни-учасники Договору

Країни, що підписали та ратифікували договір    Приєдналися до договору    Дотримуються умов договору (Тайвань)

Вийшли з договору (Північна Корея)    Країни, що не підписали договір (Індія, Ізраїль, Пакистан)

Договір про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ) — багатосторонній міжнародний акт, розроблений Комітетом з роззброєння ООН з метою завадити розширенню кола держав, що мають ядерну зброю, забезпечити необхідний міжнародний контроль за виконанням державами узятих за умовами Договору зобов'язань щодо обмеження можливості виникнення збройного конфлікту із застосуванням такої зброї; створити широкі можливості для мирного використання атомної енергії.

Короткі відомості

Договір був схвалений Генеральною Асамблеєю ООН 1 червня 1968 р. і відкритий для підписання 12 липня 1968 р. в Москві, Вашингтоні та Лондоні.

Договір був запропонований Ірландією та Фінляндією, і ці країни були першими, хто його підписав.

9 липня 1968 р. президент США Ліндон Джонсон вніс ДНЯЗ на ратифікацію Сенату США, але після вторгнення радянських військ до Чехословаччини в серпні того ж року Сенат відмовився ратифікувати будь-які угоди з Москвою. Лише на початку 1969 року новий президент США Річард Ніксон знову вніс документ на ратифікацію. Сенат схвалив його 13 березня 1969 року, а президент підписав законопроект про набуття ДНЯЗ чинності 24 листопада 1969 року. Того ж дня Президія Верховної Ради СРСР ратифікувала ДНЯЗ.

Набув чинності 5 березня 1970 р. після передання на зберігання ратифікаційних грамот державами-депозитаріями — СРСР (підписав у 1968 р.), США (1968), Велика Британія (1968), а також 40 іншими країнами.

Франція та Китай підписали Договір 1992 року.

Хоча спочатку Договір задумувався на термін дії 25 років, 11 травня 1995 понад 170 країн-учасниць погодилися продовжити дію Договору на невизначений термін без будь-яких додаткових умов.

Наразі учасниками Договору є майже всі незалежні держави світу (189 країн). Не є учасниками Договору Ізраїль, Індія, Пакистан та Північна Корея (КНДР). Останні три країни відкрито випробовують і заявляють про те, що мають ядерну зброю (Північна Корея спочатку приєдналася до Договору, але порушила його і 2003 року розірвала). Ізраїль проводить непрозору політику щодо своїх ядерних програм.

ДНЯЗ складається з преамбули та одинадцяти статей. Хоча в ньому не згадується концепція «основних принципів», проте Договір іноді ітерпретують як система трьох принципів, що мають прихований баланс:

1. нерозповсюдження ядерної зброї
2. роззброєння
3. право на мирне використання ядерних технологій .

Договір переглядається кожні 5 років на зустрічах, які називаються Оглядовими конференціями учасників Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. Крім того, в роки між цими конференціями проходять сесії Підготовчого комітету.

Ключові принципи ДНЯЗ

Зазвичай, у Договорі вбачають три основні принципи: нерозповсюдження, роззброєння та мирне застосування. Така концепція ставиться під сумнів тими, хто переконаний у тому, що ДНЯЗ, як це випливає з його назви, головним чином стосуєтсья нерозповсюдження, і тими, хто хвилюється через те, що система «трьох принципів» означає, що всі три елементи однаково важливі.

Перший принцип нерозповсюдження

За ДНЯЗ 5 країн були визнані такими, що мають ядерну зброю: Франція (підписала у 1992), Китай (1992), Радянський Союз (1968; Росія — як правонаступниця СРСР), Велика Британія (1968) та США (1968). Ці 5 держав також є постійними членами Ради Безпеки ООН. Ці держави погодилися не передавати «ядерну зброю чи інші ядерні вибухові пристрої» та «ні в якій мірі не допомагати, підтримувати чи спонукати» неядерних держав щодо оволодіння ядерною зброєю (Стаття I).

Країни-учасники ДНЯЗ, які не мають ядерної зброї, погоджуються не «отримувати», «виробляти» чи «розробляти» ядерну зброю чи «шукати чи отримувати будь-яку допомогу у виробництві ядерної зброї» (Стаття II). Країни-учасники, що не мають ядерної зброї, також погоджуються прийняти гарантії МАГАТЕ (тобто міжнародний контроль) та підписати відповідну угоду з МАГАТЕ [МАГАТЕ|Міжнародного агентства з атомної енергії]] виключно з метою перевірки, що держава дотримується зобов'язань за ДНЯЗ "з тим, щоб не допустити переключення ядерної енергії з мирного застосування на виробництво ядерної зброї чи інших ядерних вибухових пристроїв" (Стаття III).

5 країн-учасниць, що мають ядерну зброю, дали зобов'язання не застосовувати свою ядерну зброю проти неядерних держав, окрім відповіді на ядерну атаку чи звичайну атаку в союзі з іншою ядерною державою. Але ці зобов'язання формально не були включені до Договору і точні формулювання час від часу варіювалися. Також, з 1959 по 1991 рр. США мали ядерні боєголовки, націлені на Північну Корею, яка на той час не мала ядерної зброї. Колишній міністр оборони Великої Британії Джеф Гун також цілком ясно підкреслював можливість застосування британської ядерної зброї у відповідь на необумовлений напад з боку держави, яка не визнає міжнародних норм. У січні 2006 президент Франції Жак Ширак наголосив, що терористична діяльність у Франції, організована іншою державою, може спонукати ядерну відплату, спрямовану на знищення силових центрів ворожої країни.

На Конференції 1995 року з перегляду і продовження ДНЯЗ також прийнято рішення щодо посилення процесу перегляду і прийняття набору "Принципів та завдань ядерного непоширення і роззброєння" для сприяння ефективному виконанню договору.

На конференції з перегляду ДНЯЗ, яка проходила у 24 квітня - 19 травня 2000 року в Нью-Йорку, був прийнятий комплексний і насичений заключний документ. Висновки в ньому відбивають неухильну підтримку і виконання принципів ДНЯЗ, суворе виконання його положень, посилені запобіжні механізми Міжнародної агенції з атомної енергії (МАГАТЕ) і подальші кроки до ядерного роззброєння.

Одним з найзначніших практичних досягнень конференції з перегляду стало ухвалення введення в дію Договору про всеосяжну заборону ядерних випробувань (ДЗЯВ) негайно по завершенні усіх ратифікаційних процедур. Країни — члени НАТО налаштовані на виконання усіх процедур підписання і ратифікації задля якомога скорішого вступу договору в силу.

На конференції з перегляду було також наголошено на важливості досягнення прогресу у підписанні Договору про заборону виробництва матеріалів, що розщеплюються, для ядерної зброї або інших ядерних вибухових пристроїв, та зроблений заклик до відновлення переговорів з цієї тематики в рамках Конференції з роззброєння.

Другий принцип роззброєння

Преамбула ДНЯЗ містить текст, що підтверджує прагнення учасників договору полегшити міжнародне напруження та зміцнити міжнародну довіру, з метою створення у майбутньому умов для припинення виробництва ядерної зброї та погодження загального та повного роззброєння, яке, зокрема, ліквідує ядерну зброю та та засоби для її запуску з арсеналів країн.

Формулювання 6-ї статті Договору досить неоднозначно накладає на учасників ДНЯЗ тільки невиразне зобов'язання рухатися у загальному напрямку ядерного та повного роззброєння: «Кожна з Сторін Договору зобов'язується в дусі доброї волі вести переговори про ефективні заходи із зупинення гонки озброєнь у найближчому майбутньому та ядерному роззброєнню, також про договір про загальне і повне роззброєння». Згідно з таким тлумаченням, Стаття VI не вимагає від сторін насправді укладати угоду з роззброєння. Скоріше, вона наказує їм «вести переговори у дусі доброї волі»U.S. Compliance With Article VI of the NPT.

З іншого боку, деякі уряди, особливо тих країн, які не мають ядерної зброї та належать до Руху Неприєднання, інтерпретують 6-ту Статтю досить чітко. З їх точки зору, Стаття VI встановлює офіційні та специфічні зобов'язання ядерних країн-учасниць ДНЯЗ щодо роззброєння, та доводить, що ці країни не змогли виконати ці зобов'язання. Деякі урядові делегації на Конференції з Роззброєння представили свої пропозиції з повного та загального роззброєння, але з цих пропозицій не було укладено жодної угоди. Критики ядерних держав, визнаних ДНЯЗ, іноді стверджують, що провал роззброєння ядерних держав, особливо у добу після Холодної війни, роздратував деякі країни-учасники ДНЯЗ, що не мають ядерної зброї. Така невдача, додають критики, надає виправдання країнам, що не мають ядерної зброї, відмовитися від участі в Договорі та розробляти власну ядерну зброю.

Інші спостерігачі припускають, що зв'язок між поширенням та роззброєнням може також спрацювати в зворотному напрямку, наприклад, невдача у вирішенні погрози поширення ядерної зброї в Ірані та Північній Кореї завдасть шкоди перспективі роззброєння. Наразі жодна ядерна держава, на їх думку, буде серйозно обмірковувати знищення своєї останньої ядерної зброї, не маючи чіткої впевненості, що інші країни не оволодіють ядерним озброєнням. Деякі спостерігачі навіть натякають, що навіть процес роззброєння сверхдержав - що призведе до знищення тисяч одиниць зброї та пускових установок - може зрештою зробити володіння ядерною зброєю привабливішим через зростання стратегічної цінності навіть невеликого арсеналу. Як застерігав у 2007 р. американський експерт з питань ДНЯЗ: «логічно було б подумати, що із зменшенням кількості ядерної зброї зросте «гранична корисність» її як засобу воєнної влади. Зрештою, коли буде досягнуто мету руху за роззброєння, стратегічне значення навіть однієї чи двох одиниць ядерної зброї буде величезним».

Третій принцип: мирне використання ядерної енергії

Третій компонент дозволяє і погоджується на передачу ядерних технологій і матеріалів країнам ДНЯЗ, які підписали для розвитку цивільних програм ядерної енергетики в цих країнах, до тих пір, як вони можуть продемонструвати, що їхні ядерні програми не використовуються для розвитку ядерної зброя <вих> американські глобальні виклики :. Обама Ера. Palgrave Macmillan. {{cite book}}: Проігноровано невідомий параметр |= (довідка); Проігноровано невідомий параметр |Date= (можливо, |date=?) (довідка) </ вих>

Оскільки далеко не всі з станів з ядерна енергія програми готові відмовитися від використання ядерної енергії, третьої опорою ДНЯЗ відповідно до статті IV передбачає інші держави з можливістю робити те ж саме, але в умовах, . мав намір зробити це важко розробити ядерну зброю <вих> Шаблон:Цитують Інтернет </ вих>

Договір визнає невід'ємне право суверенних держав на використання ядерної енергії в мирних цілях, але обмежує це право на ДНЯЗ, які будуть здійснюватися "відповідно до статей I і II" (основні зобов'язання щодо нерозповсюдження, які представляють собою «першу стовпи» договір). У міру того як комерційно популярний легководних реакторів атомна електростанція використання збагаченого уранового палива, то це означає, що держави повинні мати можливість або для збагачення урану або придбати його на міжнародному ринку. Мухаммед аль-Барадеї, а потім генеральний директор Міжнародного агентства з атомної енергії, назвав поширення збагачувальних і переробних можливостей "ахіллесовою" ядерного режиму нерозповсюдження. Станом на 2007 13 держав мають можливість збагачення <вих> Шаблон:Цитують новини </ вих>

Оскільки наявність ділиться матеріалу вже давно вважається головною перешкодою на шляху, і "крокувати елемент" для, зусилля ядерного розвитку зброї країни, він був оголошений головний акцент політики США в 2004 році, щоб запобігти подальшому поширенню по збагаченню урану і плутонію переробний (також відомий як "ENR") технології. <дзеркальний> Див Виступ президента Буша в Національному університеті оборони (11 лютого 2004), яка доступна на http://georgewbush-whitehouse.archives.gov/news/releases/2004/02/ 20040211-4.html (оголосивши себе ініціативу, щоб зупинити поширення технології ENR). </ вих> Країни, що володіють можливостями ENR, є побоювання, є те, що, по суті, можливість використання цієї можливості для виробництва матеріалів, що розщеплюються для зброї використовувати на вимогу, . Таким чином, даючи їм те, що було названо програму "віртуальні" ядерну зброю <ім'я вих = 20061016-бі-сі> Шаблон:Цитують новини </ вих> ступінь, в якій члени ДНЯЗ мають «право» на технологію ENR, незважаючи на її потенційно серйозні наслідки поширення, таким чином, знаходиться на передньому краї політики і правових спорів, що оточують змістом статті IV і його ставлення до статей I, II і III Договору.

Країни, що підписали договір як неядерні держави зброї і стверджував, що статус мають безперервний запис нестворення ядерної зброї. Проте, Ірак був згаданий МАГАТЕ з каральними санкціями, прийнятими проти нього Радою Безпеки ООН за порушення своїх зобов'язань за ДНЯЗ гарантій; Північна Корея ніколи не прийшла у відповідність з його угодою про гарантії та ДНЯЗ було процитовано неодноразово за ці порушення, <посилань> Шаблон:Цитують веб і http://www.iaea.org/NewsCenter/MediaAdvisory/2003/med-advise_048.shtml </ вих>, а потім вийшла з ДНЯЗ і випробування декількох ядерних пристроїв; Іран був знайдений в стані недотримання своїх зобов'язань по ДНЯЗ про гарантії в незвичайному рішенні, не на основі консенсусу, оскільки він "не вдалося в ряді випадків протягом тривалого періоду часу", щоб повідомити аспекти своєї програми зі збагачення урану, <ім'я вих = "IAEA- GOV / 2003/75 ",> Шаблон:Cite журнал </ вих> <ім'я вих = "МАГАТЕ GOV / 2005/77"> Шаблон:Cite журнал </ вих> і Лівія здійснювала таємну програму створення ядерної зброї, перш ніж відмовитися від його в грудні 2003 року.

У 1991 році Румунія повідомила раніше незаявленої ядерної діяльності в колишньому режимі і МАГАТЕ повідомили про це недотриманням Раді Безпеки тільки для інформації. У деяких регіонах, той факт, що всі сусіди перевіряється вільної від ядерної зброї зменшує будь-який тиск окремі держави могли б відчувати себе будувати цю зброю самі, навіть якщо відомі сусіди, щоб мати мирних ядерних енергетичних програм, які могли б бути підозрілим. При цьому договір працює як вона була задумана.

У 2004 році Мухаммед аль-Барадеї говорить, що за деякими оцінками, від тридцяти п'яти до сорока держав могли мати знання, щоб створити ядерну зброю <вих> Шаблон:Cite журнал </ вих>

Основні статті

Стаття I : <ім'я вих = "NPT"> Шаблон:Цитують веб </ вих> Кожна держава, що володіє ядерною зброєю (NWS) зобов'язується не передавати, ні одному одержувачу, ядерної зброї або інших ядерних вибухових пристроїв, а не для надання допомоги будь-якій державі, що не володіє ядерною зброєю, до виробництва або придбати таку зброю або пристрої.

Стаття II : кожному невідповідності NWS сторона зобов'язується не брати від будь-якого джерела, ядерної зброї або інших ядерних вибухових пристроїв; не виробляти і не набувати такої зброї або пристрою; а не отримати будь-якої допомоги в їх виробництві.

Стаття III : кожному невідповідності NWS сторона зобов'язується укласти угоду з МАГАТЕ про застосування його гарантій до всього ядерного матеріалу в усій мирній ядерній діяльності держави, а також для запобігання витоку такого матеріалу для ядерної зброї або інших ядерних вибухових пристроїв.

Стаття IV : 1. Ніщо в цьому Договорі не повинно тлумачитися як таке, що зачіпає невід'ємне право всіх учасників Договору розвивати дослідження, виробництво та використання ядерної енергії в мирних цілях без дискримінації і відповідно до статей I і II цього Договору.

2. Всі учасники Договору зобов'язуються сприяти, і мають право брати участь в, якомога повнішому обмінові устаткуванням, матеріалами та науково-технічною інформацією для мирного використання ядерної енергії. Сторони Договору, які в змозі зробити це, будуть також співпрацювати в наданні сприяння в поодинці або спільно з іншими державами чи міжнародними організаціями, подальшому розвитку застосування ядерної енергії в мирних цілях, особливо на територіях, які не володіють ядерною зброєю держави-учасниці Договору, з належним урахуванням потреб регіонів світу.

Стаття VI : Кожна сторона "бере на себе зобов'язання вести переговори в дусі доброї волі про ефективні заходи по припиненню гонки ядерних озброєнь в найближчому майбутньому і ядерному роззброєнню, а також про договір про загальне і повне роззброєння під суворим і ефективним міжнародний контроль ".

Стаття X . Встановлює право вийти з Договору, шляхом подання відповідного повідомлення за останні 3 місяці. Він також встановлює термін дії Договору (за 25 років до ініціативи Extension 1995).

Історія

Стимулом ДНЯЗ турбота про безпеку в світі з багатьма державами, що володіють ядерною зброєю. Було визнано, що холодної війни стримуючим фактором відносини між тільки Сполученими Штатами і СРСР був крихким. Наявність більшої кількості держав, що володіють ядерною зброєю, призведе до скорочення безпеки для всіх, множачи ризик прорахунків, нещасних випадків, несанкціоноване використання зброї, або від ескалації напруженості, ядерного конфлікту.

Процес ДНЯЗ був запущений Франк Ейкен, ірландський міністр із зовнішніх зв'язків, в 1958 році була відкрита для підписання в 1968 році, з Фінляндією перший Держава підписати . Приєднання стало майже загальним після закінчення холодної війни і Південної Африки апартеїду. У 1992 році Китай і Франція приєдналися до ДНЯЗ, останній з п'яти ядерних держав, визнаних договором зробити це. У 1995 році договір був продовжений на невизначений термін. Після того, як Бразилія приєдналася до ДНЯЗ в 1998 році єдиною державою, що не володіє ядерною зброєю, яка не підписав була Куба, яка приєдналася до ДНЯЗ (і Договір Тлателолко ЗСЯО) в 2002 році.

Кілька підписали ДНЯЗ відмовилися від ядерної зброї або програм створення ядерної зброї. Південна Африка провела ядерну програму, але з тих пір відмовився від неї і підписав договір в 1991 році після руйнування його невеликий ядерний арсенал; після цього, що залишилися африканські країни підписали договір. Колишніх радянських республік, де було засновано ядерну зброю, а саме Україна, Білорусь і Казахстан, перевели цю зброю в Росію і приєднався до ДНЯЗ в 1994 після підписання Будапештському меморандумі про гарантії безпеки. Шаблон:Цитата потрібний

Держав-наступників від зломів Югославії і Чехословаччини також приєдналися до угоди незабаром після їх незалежності. Чорногорія і Східний Тимор були останні країни підписати договір про свою незалежність в 2006 і 2003 роках; єдина країна, щоб увійти в 21-м столітті була Куба в 2002 році три Мікронезії країни угоду про вільну асоціації з США приєдналися до ДНЯЗ в 1995 році, поряд з Вануату.

Великі країни Південної Америки в Аргентині, Чилі і Бразилія приєдналася в 1995 і 1998 рр країни Аравійський півострів включені Саудівська Аравія і Бахрейн в 1988 році, Катар і Кувейт в 1989 році, ОАЕ в 1995 році, і Оман в 1997 крихітного європейські держави Монако і Андорра вступив в 1995-6. Крім того, підписання в 1990-і роки були в 1992 році М'янма і Гайана в 1993 році.

Обмін ядерною зброєю США-НАТО

      Ядерний обмін
      Ні, але NPT]]

У той час договір ведуться переговори, НАТО мали місце таємні ядерну зброю спільне використання договори, за якими Сполучені Штати надали ядерну зброю бути розгорнуті за допомогою, і збережені в інші держави НАТО. Деякі стверджують, що це акт поширення порушення статей I і II договору. Зустрічний аргумент про те, що США контролювали зброю в сховище в країнах НАТО, і що жодна передача зброї або контролю над ними не передбачалося "до тих пір поки було прийнято рішення не йти на війну, на якій цей договір не . більше контролюватиме ", так що немає ніякого порушення ДНЯЗ <ім'я вих = Доннеллі>

********

</ вих> Ці угоди були розкриті деякі з станів, в тому числі СРСР, переговори за договором, але більшість держав, що підписали ДНЯЗ в 1968 році не матиме відомо про ці угоди і інтерпретацій в той час <вих ім'я = "is_it_legal"> Отфрид Nassauer, інститут енергетичних та екологічних досліджень (ieer.org), Наука для демократичного дії том 9 Номер 3, травень 2001 року, [HTTP :. // www.ieer.org/sdafiles/vol_9/9-3/nato.html Ядерний Обмін в НАТО: це законно] </ вих>

У 2005 році передбачається, що Сполучені Штати як і раніше забезпечує близько 180 тактичних B61 ядерної бомби S для використання Бельгії, Німеччини, Італії, Нідерландах і Туреччині в рамках цих угод НАТО. <Вих ім'я = "НЦРР євро" > Ханс М. Крістенсен, Національна рада оборони Ресурси (nrdc.org), лютий 2005 г. ядерну зброю США в Європі: Огляд після закінчення холодної війни політика, рівні сил, і планування війни </ вих> У багатьох штатах, і Рух неприєднання, тепер стверджують, це порушує статті I і II договору, і застосовують дипломатичний тиск, щоб припинити дію цих угод. Вони вказують на те, що пілоти та інші співробітники «неядерних» країн НАТО практикують обробки і доставки ядерних бомб США і неамериканських військові літаки були пристосовані для доставки американських ядерних бомб, які повинні були пов'язані з передачею деяких технічних ядерних інформаційна зброя. <! - Можливо або без будь-яких цитата: Навіть якщо аргумент НАТО вважається юридично правильно, такі операції в мирний час суперечить як цілі і дух ДНЯЗ. -.> НАТО вважає, що його "ядерні сили продовжують відігравати важливу роль у запобіганні війни, але їх роль в даний час більш фундаментально політичним" <вих> НАТО (nato.int), питання / ядерна / втор-environment.htm ядерних сил НАТО в новому безпековому середовищі Шаблон:Вайбак </ вих>

Американська політика ядерного обміну спочатку були розроблені, щоб допомогти запобігти поширенню ядерної зброї, не в останню чергу, переконавши Західної Німеччини не розвивати незалежну ядерний потенціал, запевнивши його, що Західна Німеччина зможе, у разі війни з Варшавського договору , орудувати (США) ядерну зброю з метою самооборони. (До цього моменту тотальної війни, проте, зброю саме по собі не буде залишатися в руках США.) Справа в тому, щоб обмежити поширення країн, що має свої власні програми створення ядерної зброї, щоб допомогти гарантувати, що союзники по НАТО не хочуть йти вниз проліферація маршрут. <вих> Див, наприклад, США директор Центрального розвідувального управління, ймовірність виникнення і наслідки поширення систем ядерної зброї, розсекречено національної розвідки США Прикиньте, NIE 4-63 (28 червня 1963), на стор.17, пункт 40 . </ вих> (Західна Німеччина була обговорена в оцінках американської розвідки протягом ряду років як країна з потенціалом для розвитку можливостей ядерної зброї своїх власних, якщо чиновники в Бонні були переконані в тому, що їх захист проти Радянського Союзу і його союзники могли б бути виконані <вих> Див, наприклад, США директор Центрального розвідувального управління, Додаток до даних національної розвідки No. 100-2-58 :. Розвиток ядерного потенціалу четвертої країн: ймовірності виникнення та наслідків, які були розсекречені національної розвідки США Розрахунковий показник, NIE 100-2-58 (1 липня 1958 г.), на стор.4, пункти 18-19; Директор Центрального розвідувального управління, ймовірності виникнення та наслідків розвитку ядерного потенціалу додаткових країн США, розсекречені США N Національна розвідувальна оцінка, NIE 100-4-60 (20 вересня 1960), стор. 2, пункт 4, і стор.8, пункти 27-29. </ Вих>)

Непідписаних

Чотири держави-Індія, Ізраїль, Пакистан, Судан і Південний-ніколи не підписали договір. Індія і Пакистан публічно розкрили свої програми ядерної зброї, і Ізраїль має давню політика навмисної двозначності щодо своєї ядерної програми (див Список країн з ядерною зброєю).

==== ==== Індія

Індія підірвані ядерні пристрої, перший в 1974 році і знову в 1998 році <дзеркальний> Тихоокеанський / 2029293.stm BBC </ вих> Індія оцінюється досить розщеплюється для більш ніж 150 боєголовок <ім'я вих = "авто"> Шаблон:Цитують веб </ вих> Індія була однією з небагатьох країн, щоб мати не перше використання політика, застава не використовувати ядерну зброю, якщо спершу не атаковані противником із застосуванням ядерної зброї, проте [радник [національної безпеки (Індія) | NSA]] Індії Shivshankar Менон знак а значний зсув від "незастосування першим" до "не першу застосування проти не володіють ядерною зброєю держав" в промові з нагоди Золотого ювілею святкування Національний коледж оборони в Нью-Делі 21 жовтня 2010 року, доктрина Менон відбитої "стратегічної культури, з її акцентом на мінімальне стримування" Індії <вих> Шаблон:Цитують Інтернет </ вих> <вих> Шаблон:Цитують веб </ вих>

Індія стверджує, що ДНЯЗ створює клуб "ядерних імущими" і велика група "ядерних незаможними", обмеживши законне володіння ядерною зброєю тим державам, які зазнали їх до 1967 року, але цей договір ніколи не пояснює, на яких етичних підставах така різниця є дійсним. Потім міністр закордонних справ Індії Пранаб Мукерджі заявив в ході візиту в Токіо в 2007 році: "Якщо Індія не підписала ДНЯЗ, це не через його відсутність зобов'язань щодо нерозповсюдження, а тому, що ми вважаємо ДНЯЗ як недоліки договору і не визнає необхідність загального, недискримінаційного перевірки і лікування " <Оп> Шаблон:Цитують веб </ вих>

На початку березня 2006 року, Індія і Сполучені Штати остаточно угода, перед обличчям критики в обох країнах, щоб перезапустити співпрацю з цивільної ядерної технології. За умовами угоди Індія прагне класифікувати 14 зі своїх 22 атомних електростанцій як для цивільного використання і помістити їх в МАГАТЕ гарантій. Мухаммед аль-Барадеї, а потім генеральний директор з МАГАТЕ, вітав угоду по телефону Індія <вих> Шаблон:Цитують веб </ вих>

У грудні 2006 року [[Об'єднаний конгрес] Штати] схвалив США-Індія мирної атомної енергетики Співробітництво Закон, схваливши угоду, яка була викувана в ході візиту прем'єр-міністра Сінгха в США в липні 2005 року і цементується під час президента Буша візит до Індії на початку 2006 року законодавство передбачає передачу цивільних ядерних матеріалів в Індію. Незважаючи на свій статус поза рамками Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, ядерне співробітництво з Індією було дозволено на підставі його чистою записи нерозповсюдження, а також потреба Індії в енергії підживлюється її швидкої індустріалізації і населення в мільярд плюс. <Дзеркальний> Шаблон:Процитувати веб </ вих>

З 1 серпня 2008 МАГАТЕ затверджено Угоду про гарантії Індія <Оп> Шаблон:Процитувати Інтернет </ реф> і 6 вересня 2008 року Індія отримала відмову на (NSG) нараду [[ядерних постачальників] Група] що відбулася у Відні, Австрія. Консенсус був прибутку після подолання побоювання, висловлені Австрії, Ірландії та Нової Зеландії і є безпрецедентним кроком у наданні звільнення в країні, яка не підписала ДНЯЗ і Договір про всеосяжну заборону ядерних випробувань в (ДВЗЯВ). <Вих ім'я = "NSG прочищати ЯДЕРНОГО вилучення в Індії"> Шаблон:Цитують news </ вих> <вих ім'я = "INDIA JOINS ЯДЕРНУ КЛУБ, ОТРИМУЄ NSG ВІДМОВА"> Шаблон:Цитують новини </ вих> У той час як Індія може почати ядерну торгівлю з іншими країнами, охочими ^{[уточнити]} <Оп> Шаблон:Цитують новини </ вих> Конгрес США схвалив цю угоду і президент Буш підписав його 8 жовтня 2008 року <вих> Шаблон:Цитують Інтернет </ вих>

Коли Китай оголосив розширене ядерне співробітництво з Пакистаном в 2010 році, прихильники контролю над озброєннями засудив обидві угоди, заявивши, що вони послабили ДНЯЗ шляхом сприяння ядерних програм в державах, які не є учасниками ДНЯЗ <вих. ім'я = globalissues />

Шаблон:Станом, Австралія, а [видобуток [урану в Австралії | трійку виробників і будинком для найбільших в світі відомі запаси]]., Продовжив свою відмову на експорт урану до Індії, незважаючи на дипломатичний тиск з боку Індії <вих > Шаблон:Цитують веб </ вих> У листопаді 2011 року прем'єр-міністр Австралії оголосив про бажання розширити експорт в Індію, <дзеркальний> Шаблон:Цитують web </ вих> зміна політики, яка була санкціонована національної конференції її партії в грудні <вих > Шаблон:Цитують Інтернет </ вих> 4 грудня 2011 прем'єр-міністр Джулія Гіллард скасував Австралії давнього заборони на експорт урану до Індії <вих ім'я = "BBC News"> Шаблон:Цитують Інтернет </ вих> далі вона сказала: "Ми повинні прийняти рішення в національних інтересах, рішення про зміцнення нашого стратегічного партнерства з Індією в цьому азіатському столітті», і сказав, що будь-яка угода про продаж урану до Індії буде включати в себе суворі запобіжні заходи, щоб гарантувати її буде використовуватися тільки для цивільних цілей, а не в кінцевому підсумку в ядерній зброї <вих назва = "BBC News" /> з 5 вересня 2014 року. Прем'єр-міністр Австралії Тоні Ебботт запечатані громадянську ядерну угоду з продажу урану до Індії. "Ми підписали угоду про співпрацю в ядерній галузі, оскільки Австралія довіряє Індії, щоб зробити правильну річ в цій області, як це робив в інших областях", повідомив журналістам Abbott після того, як він і прем'єр-міністр Індії Нарендра Моді підписали договір про продаж уран для мирного виробництва електроенергії. <дзеркальний> Шаблон:Цитують web </ вих>

==== ==== Пакистан

У травні 1998 року після Індії ядерні випробування раніше в цьому місяці, Пакистан провів два комплекти ядерних випробувань, Чагай-I і Чагай-II. Станом на 2015 рік, Пакистан, за оцінками, близько 120 боєзарядів <ім'я вих = "авто" /> <дзеркальний> Шаблон:Цитують веб </ вих> відповідно до фонду Карнегі за міжнародний мир і Стимсон центр, Пакистан має досить розщеплюються для 350 боєголовок <дзеркальний> Шаблон:Цитують веб </ вих>

Як Індія, Пакистан вважає, що договір не дає рівні права для всіх держав. закордонних справ .. Айзаз Ахмад Чаудхрі був цитований, як відповідати на запити "Це дискримінаційний договір Пакистан має право захищати себе, так що Пакистан не підписуватиме ДНЯЗ Навіщо нам ? " коли його запитали на брифінгу, чи буде Ісламабад підписати ДНЯЗ, якщо Вашингтон попросив його зробити це <вих> Шаблон:Цитують веб </ вих> До 2010 р Пакистан завжди підтримував позицію, що було б підписати ДНЯЗ, якщо Індія так і зробив. У 2010 році Пакистан відмовився від цієї історичної позиції і заявив, що вона приєднається до ДНЯЗ тільки в якості визнаного держави, що володіє ядерною зброєю. <Вих> Шаблон:Цитують web </ вих>

Керівні принципи ГЯП в даний час виключає ядерний експорт з боку всіх основних постачальників в Пакистан, з дуже вузькими винятками, так як він не має повномасштабні гарантії МАГАТЕ (тобто гарантії на всіх його ядерної діяльності). Пакистан прагне досягти угоди, аналогічної з Індією, <вих> BBC (bbc.co.uk), 2 березня 2006 г. 2 / привіт / south_asia / 4764826.stm США і Індія друк ядерну угоду </ вих>, але ці зусилля були відкинуті Сполученими Штатами та іншими членами ГЯП, стверджуючи, що послужний список Пакистану в якості ядерного розповсюджувача унеможливлює для нього, щоб мають будь-якої ядерної угоди в найближчому майбутньому. Шаблон:Правити

До 2010 року Китай за повідомленнями, підписав громадянську ядерну угоду з Пакистаном, стверджуючи, що угода була <вих ім'я = BBCUK> Шаблон:Цитують новини </ вих> британський уряд покосився на угоду на увазі, що "час ще не для цивільної ядерної угоди з Пакистаном "<ім'я вих = globalissues> Шаблон:Цитують новини </ вих> Китай не шукав формального схвалення з боку група ядерних постачальників , і стверджував, замість того, що її співробітництво з Пакистаном був "grandfathered", коли Китай приєднався до ГЯП, претензію, оскаржуються іншими членами ГЯП <ім'я вих = nti.org> Шаблон:Цитують новини </ вих>

==== ==== Ізраїль

Ізраїль має давню політика навмисної двозначності щодо своєї ядерної програми (див Список країн з ядерною зброєю). Як і в випадку Пакистану, NSG Керівництво в даний час виключає ядерний експорт з боку всіх основних постачальників в Ізраїль. Згідно інформації, що просочилася розвідки, Ізраїль розробляє ядерну зброю на своєму сайті Дімона в Негева з 1958 року, і багато аналітиків режиму нерозповсюдження як оцінки Девід Олбрайт, що Ізраїль, можливо, що зберігалися на складах в межах від 100 до 200 боєголовок з використанням плутонію перероблений з Дімоні. Ізраїльський уряд відмовляється підтвердити або спростувати володіння ядерною зброєю, хоча це тепер вважається секретом Полішинеля після ізраїльського низького рівня ядерної техніці Вануну - згодом заарештований і засуджений за зраду Ізраїлем опублікованих даних про програму в британський Sunday Times в 1986 році.

18 вересня 2009 року Генеральна конференція Міжнародне агентство з атомної енергії закликав Ізраїль відкрити свої ядерні об'єкти для інспекції МАГАТЕ і дотримуватися договору про нерозповсюдження в рамках резолюції про "ядерний потенціал Ізраїлю", який пройшов вузьким краєм 49-45 при 16 тих, що утрималися. Головний ізраїльський делегат заявив, що "Ізраїль не буде співпрацювати в будь-якому питанні з цією резолюцією." <Дзеркальний> Шаблон:Цитують Інтернет </ вих> Проте, подібні резолюції були розбиті в 2010, 2013 і 2014 роках. Шаблон:Правити

Північна Корея

Північна Корея ратифікувала договір 12 грудня 1985 року, але дав повідомлення про вихід з договору 10 січня 2003 після США твердження, що він приступив до здійснення незаконної збагаченого урану програму озброєнь, а потім США зупинки [[мазуту] ] поставки відповідно до Погоджено Framework <Оп> Шаблон:Цитують веб </ вих> які вирішені питання збройового плутонію в 1994 році <Оп> Корейський News Service, Токіо (kcna.co.jp), 10 січня 2003 [HTTP: //www.kcna. co.jp/item/2003/200301/news01/11.htm#1 Заява КНДР уряду про свій вихід з ДНЯЗ] </ вих> Вихід набув чинності 10 квітня 2003 робить Північна Корея першою державою, коли-небудь вийти з договору . <вих> Ядерний фонд Вік світу (wagingpeace.org), 10 квітня 2003 Вихід Північної Кореї з офіційного Договору про нерозповсюдження ядерної зброї Шаблон:Вайбак </ вих> Північна Корея одного разу оголосив про вихід, 12 березня тисячу дев'ятсот дев'яносто три, однак відклав це повідомлення до його вступу в силу. <дзеркальний> Міжнародне агентство з атомної енергії (iaea.org), травень 2003 року, Інформаційний бюлетень по КНДР ядерним гарантіям </ вих>

10 лютого 2005 року Північна Корея публічно заявила, що вона володіє ядерною зброєю і витягнув з шестисторонніх переговорів, розміщених в Китаї, щоб знайти дипломатичне вирішення проблеми. "Ми вже вжили рішучих заходів витягати з Договору про нерозповсюдження ядерної зброї і виготовили ядерну зброю для самооборони, щоб впоратися з Evermore неприхованим політики адміністрації Буша ізолювати і задушити КНДР [Корейська Народно-Демократична Республіка Корея], "говориться в заяві МЗС Північної Кореї з питання. <дзеркальний> Корейський News Service, Токіо (kcna.co.jp), лютий 2005 р news02 / 11.htm # 1 КНДР FM на своєму стенді призупинити свою участь в шестисторонніх переговорах на невизначений термін </ реф> шестисторонні переговори поновилися в липні 2005 року.

19 вересня 2005 року Північна Корея оголосила, що вона погодиться попередньої згоди. За бажанням, Північна Корея брухту всіх своїх існуючих ядерних озброєнь і ядерних виробництв, приєднатися до ДНЯЗ і реадмісію інспекторів МАГАТЕ. Складне питання про поставку легководного реактора S замінити Північної Кореї програма корінний АЕС, відповідно з 1994 Рамкову угоду, був залишений бути вирішене в майбутньому . обговорення <посилань> {{цитують новини | перший = Джозеф | остання = Хан | authorlink = | співвиконавці = | назва = Північна Корея заявляє, що буде відмовитися від ядерної зусиль | URL = HTTP: //www.nytimes.com/2005/09

news|url=http://www.washingtonpost.com/wp-dyn/content/article/2007/02/28/AR2007022801977.html%7Ctitle=New news|url=http://www.washingtonpost.com/wp-dyn/content/article/2007/03/01/AR2007030101507.html%7Ctitle=Another Ентоні Файоль, "Н. Корея заявляє про свою ядерною державою, "The Washington Post, 10 лютого 2005 року, www.washingtonpost.com/wp-dyn/articles/A12836-2005Feb10.html; "Хан" Дав Н. Корея Центрифуги, "BBC News 24 серпня 2005, http://news.bbc.co.uk/2/hi/south_asia/4180286.stm; "Пакистан і Північна Корея: Небезпечні Контратаки Угоди," IISS стратегічного Коментарі, Vol.

Джерела та література

• Договір про нерозповсюдження ядерної зброї від 1 липня 1968 року // Офіційна сторінка Верховної ради