Грановський Олександр Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олександр Михайлович Грановський
Народився 25 грудня 1979(1979-12-25) (44 роки)
Київ
Громадянство Україна Україна
Діяльність народний депутат
Alma mater Гімназія № 86 «Консул», Східноукраїнська філія Міжнародного Соломонового університету (2001) і Тернопільський державний економічний університет (2016)
Членство Верховна Рада України VIII скликання
Посада народний депутат України
Партія Блок Петра Порошенка
Сайт hranovskyi.foundation
Україна Народний депутат України
8-го скликання
фракція «Блок Петра Порошенка»[1] 27 листопада 2014 — 29 серпня 2019

Картка на сайті Верховної Ради України

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Грановський.
Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Грановський Олександр.
Не плутати з Грановським Олександром Геннадійовичем (1972) — підприємцем, депутатом Верховної Ради України IV скликання.

Олекса́ндр Миха́йлович Грано́вський (нар. 25 грудня 1979, Київ) — український політик і бізнесмен, народний депутат України VIII скликання від партії «Блок Петра Порошенка»[1].

Освіта[ред. | ред. код]

Бізнес[ред. | ред. код]

З 2001 по 2007 рік працював комерційним директором мережі торгово-розважальних центрів «Караван»[4].

З 2007 по 2009 рік — партнер американо-українського комерційного архітектурного бюро «Laguarda Low Design and Development».

З 2009 по 2014 рік — голова ради директорів «Assofit Holdings Limited».

З 2010 по 2014 рік Олександр Грановський був головою наглядової ради холдингової компанії «Assofit Holdings Limited», яка володіє одним з найбільших київських торгово-розважальних центрів (ТРЦ) «Sky Mall»[5].

Політична діяльність[ред. | ред. код]

З 25 травня до 30 листопада 2014 року — депутат Київської міської ради. Був обраний від партії «Удар» під № 23[6]. Член комісії Київради з питань бюджету та соціально-економічного розвитку. Входив до складу тимчасової контрольної комісії Київради з питань перевірки комунальних підприємств територіальної громади міста Києва та інших суб'єктів господарювання, в статутних капіталах яких є частка майна територіальної громади міста Києва[7].

На парламентських виборах 26 жовтня 2014 року обраний до Верховної Ради України за № 58 в списку Блоку Петра Порошенка[8][9][1]. На день виборів член партії Блок Петра Порошенка. В парламенті обраний головою підкомітету з питань цивільного, господарського та адміністративного судочинства Комітету Верховної Ради України з питань правової політики та правосуддя, член комітету ВР з питань правової політики і правосуддя[10].

Як депутат Верховної Ради вніс низку законопроєктів для удосконалення діяльності прокуратури[11][12][13], судочинства[14][15], реєстрації прав на майно[16], реєстрації юридичних та фізичних осіб — підприємців та громадських формувань[17], про Конституційний Суд України[18][19], про Вищу раду правосуддя[20].

1 листопада 2018 року потрапив до списку українських фізичних осіб, проти яких російський уряд ввів економічні санкції[21][22].

29 травня 2019 року Олександр Грановський вийшов з партії «Блок Петра Порошенка»[23].

Скандали[ред. | ред. код]

Міжнародний розшук через корупційну схему на ОПЗ[ред. | ред. код]

Вищий антикорупційний суд 7 грудня 2022 року, заочно заарештував Олександра Михайловича. Слідство вважає Грановського організатором корупційної схеми на Одеському припортовому заводі, де 99,57% належать державі. За версією НАБУ, завод продавав мінеральні добрива наперед визначеній компанії за цінами, нижчими від ринкових. Вона перепродавала товар іноземним компаніям за справжніми цінами, але фізично постачання забезпечував ОПЗ. Схема діяла впродовж березня-грудня 2015 року, через неї ОПЗ недоотримав близько 93,3 млн грн доходу.[24]

15 листопада 2022 року НАБУ оголосило Олександра Грановського в міжнародний розшук[25], у лютому 2024 адвокат екснардепа заявив, що Грановського не оголошено в міжнародний розшук, а запит НАБУ до Інтерполу було заблоковано[26].

Безкоштовна охорона СБУ[ред. | ред. код]

Згідно розслідування програми «Наші гроші», Олександр Грановський з липня 2015 року користувався безкоштовною охороною СБУ. Сам депутат, пояснював це тим, що він є свідком по карній справі[27][28][29].

Позбавлення Саакашвілі українського громадянства[ред. | ред. код]

У листопаді 2016 року колишній президент Грузії та екс-голова Одеської області Міхеіл Саакашвілі звинуватив Олександра Грановського та Ігоря Кононенко у тому, що ті за вказівкою президента Петра Порошенка займаються підготовкою питання позбавлення політика громадянства України. Народний депутат Олександр Грановський назвав зі звинувачення у свій бік не маючими спільного з реальним життям[30][31].

Підкуп голосів народних депутатів[ред. | ред. код]

У грудні 2016 року біглий депутат та підприємець Олександр Онищенко заявив, що брав участь у підкупі голосів депутатів Верховної Ради для Петра Порошенка разом з Ігорем Кононенком та Олександром Грановським[32][33][34]. Останній спростував ці звинувачення, заявивши, що ніколи не спілкувався з Онищенко особисто, а отже й справами останнього не цікавився[35].

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

Звертався до Президента України Петра Порошенка та комісії про помилування з проханням про помилування довічно засудженої Любові Кушинськой. Кушинська була першою жінкою в Україні, засудженою до довічного терміну ув'язнення. Вона стала і першою жінкою, яку помилував голова держави[36].

Народний депутат Олександр Грановський допомагає притулку для бездомних тварин «Сіріус»[37], сам утримує п'ять собак і переконує Ігоря Кононенко взяти додому тварину з притулку[38].

В серпні 2018 року Грановський закликав мера Києва Віталія Кличка звільнити головного ветеринара столиці Михайла Заславського, а також негайно втрутитися в ситуацію, яка склалася довкола притулку для тварин «Сіріус»[39].

30 листопада 2018 року Грановський був обраний Президентом Харківської обласної федерації шахів. Політик змінив на цій посаді Сергія Гусарова[40][41]. На початку 2019 року провів шаховий турнір між Київською та Харківською обласними федераціями, в якому взяли участь талановиті діти та відомі гросмейстери, олімпійські чемпіони[42][43][44].

Засновник Благодійного фонду Олександра Грановського (м. Харків).

Рейтинги[ред. | ред. код]

За підсумками 2017 року увійшов до рейтингу «100 найвпливовіших українців» по версії журналу «Фокус»[45], у лютому 2018 — до рейтингу «ТОП-20 найвпливовіших юристів України» по версії видання «Деловая столица» (12 місце в рейтингу)[46], а в серпні 2018 — до рейтингу «100 найвпливовіших людей України» журналу «Новое время страны» (68 місце)[47].

У 2019 році зайняв 2 місце в рейтингу найвпливовіших молодих політиків, що склав фонд «Українська політика»[48].

Сім'я[ред. | ред. код]

Є дві доньки — Нонна та Ася.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в Грановський Олександр Михайлович. Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 18 червня 2016. Процитовано 26 вересня 2018.
  2. ↑ Досье: Грановский, Александр Михайлович. Архів оригіналу за 22 лютого 2020. Процитовано 12 червня 2022.
  3. ↑ Олександр Грановський: У нас з президентом не такі стосунки, щоб він казав «Саша, зроби». Архів оригіналу за 25 липня 2018. Процитовано 28 липня 2018.
  4. ↑ "Сбарро" отпугнула дороговизна киевской недвижимости (рос.). 27 березня 2007. Архів оригіналу за 29 липня 2018. Процитовано 2018-10-3.
  5. ↑ Грановский Александр Михайлович (рос.). «Лівий берег». 4 квітня 2017. Архів оригіналу за 25 серпня 2018. Процитовано 26 вересня 2018.
  6. ↑ Список партії "Удар" на виборах депутатів Київради (укр.). «112 Україна». 5 травня 2014. Архів оригіналу за 30 червня 2018. Процитовано 3 жовтня 2018.
  7. ↑ Рішення про створення тимчасової контрольної комісії Київради з питань перевірки комунальних підприємств (укр.). LIGAzakon.ua. 31 липня 2014. Архів оригіналу за 11 червня 2016. Процитовано 2018-10-3.
  8. ↑ Ассорти от Порошенко: кто есть кто в списке президентского блока (рос.). LIGA.net. 23 жовтня 2014. Архів оригіналу за 3 жовтня 2018. Процитовано 2018-10-3.
  9. ↑ Выборы в Раду-2014: Полный список кандидатов от партии "Блок Петра Порошенко". ТВі (рос.). 30 вересня 2014. Архів оригіналу за 2 жовтня 2014. Процитовано 8 грудня 2014.
  10. ↑ Комітет з питань правової політики та правосуддя - Комітет Верховної Ради України VIII скликання (укр.). Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 14 червня 2019. Процитовано 3 жовтня 2018.
  11. ↑ Проект Закону про внесення змін до Закону України «Про прокуратуру» (щодо відтермінування набрання чинності). Архів оригіналу за 2 серпня 2018. Процитовано 3 жовтня 2018.
  12. ↑ Проект Закону про внесення змін до законів України (щодо окремих питань забезпечення діяльності органів прокуратури). Архів оригіналу за 1 серпня 2018. Процитовано 3 жовтня 2018.
  13. ↑ Проект Закону про внесення змін до Закону України «Про прокуратуру» (щодо удосконалення та особливостей застосування окремих положень). Архів оригіналу за 1 серпня 2018. Процитовано 3 жовтня 2018.
  14. ↑ Проект Постанови про проект Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження системи автоматизованого арешту коштів у цивільному та господарському судочинстві. Архів оригіналу за 1 серпня 2018. Процитовано 3 жовтня 2018.
  15. ↑ Проект Постанови про прийняття за основу проекту Закону України про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів. Архів оригіналу за 3 вересня 2018. Процитовано 3 жовтня 2018.
  16. ↑ Проект Закону про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Архів оригіналу за 11 березня 2016. Процитовано 3 жовтня 2018.
  17. ↑ Проект Закону про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань. Архів оригіналу за 1 серпня 2018. Процитовано 3 жовтня 2018.
  18. ↑ Проект Постанови про проект Закону України про Конституційний Суд України. Архів оригіналу за 3 вересня 2018. Процитовано 3 жовтня 2018.
  19. ↑ Проект Постанови про прийняття за основу проекту Закону України про Конституційний Суд України. Архів оригіналу за 3 вересня 2018. Процитовано 3 жовтня 2018.
  20. ↑ Проект Постанови про прийняття за основу проекту Закону України про Вищу раду правосуддя. Архів оригіналу за 3 вересня 2018. Процитовано 3 жовтня 2018.
  21. ↑ Хто з нардепів потрапив під російські санкції: повний список (укр.). ЧЕСНО. 1 листопада 2018. Архів оригіналу за 19 листопада 2018. Процитовано 18 листопада 2018.
  22. ↑ Росія ввела санкції проти 322 українців і 68 компаній. ПОВНИЙ СПИСОК (укр.). Українська правда. 1 листопада 2018. Архів оригіналу за 19 листопада 2018. Процитовано 18 листопада 2018.
  23. ↑ Грановський вийшов з партії Порошенка (укр.). LIGA.net. 29 травня 2019. Архів оригіналу за 8 липня 2019. Процитовано 8 липня 2018.
  24. ↑ Антикорупційний суд заочно заарештував екснардепа від БПП Грановського. ЛІГА.net.
  25. ↑ Валентина Романенко (15 листопада 2022). НАБУ оголосило в розшук екснардепа Грановського. Українська правда (укр.). Процитовано 26 червня 2023.
  26. ↑ Інтерпол заблокував запит НАБУ на міжнародний розшук колишнього нардепа Олександра Грановського
  27. ↑ Кого і чому з українських депутатів-мільйонерів охороняє поліція і СБУ: розслідування (укр.). Телеканал 24. 18 квітня 2017. Архів оригіналу за 1 лютого 2020. Процитовано 2 липня 2018.
  28. ↑ «Вам показалось»: СМИ узнали о бесплатной госохране для нардепов-миллионеров Котвицкого и Грановского (видео) (рос.). УНИАН. 18 квітня 2017. Архів оригіналу за 24 червня 2019. Процитовано 2 липня 2018.
  29. ↑ Грановський з липня 2015 року користується безкоштовною охороною від СБУ (укр.). РБК-Україна. 18 квітня 2017. Архів оригіналу за 24 червня 2019. Процитовано 2 липня 2018.
  30. ↑ Грановський: Звинувачення Саакашвілі не мають спільного з реальним життям. Архів оригіналу за 24 червня 2019. Процитовано 20 вересня 2019.
  31. ↑ Грановський спростував звинувачення Саакашвілі. Архів оригіналу за 24 червня 2019. Процитовано 20 вересня 2019.
  32. ↑ Oleg Sukhov (9 грудня 2016). Onyshchenko makes sweeping claims about Poroshenko graft (англ.). Kyiv Post. Архів оригіналу за 11 вересня 2019. Процитовано 19 липня 2018.
  33. ↑ Онищенко: корупційні дії від імені Порошенка здійснює Кононенко (укр.). Українська правда. 9 грудня 2016. Архів оригіналу за 24 червня 2019. Процитовано 19 липня 2018.
  34. ↑ Онищенко звинуватив Кононенка у "корупційних схемах" від імені Порошенка (укр.). ТСН. 9 грудня 2016. Архів оригіналу за 24 червня 2019. Процитовано 19 липня 2018.
  35. ↑ «Плівки Онищенка»: Грановський та Циганков спростували обвинувачення з боку нардепа-втікача. Архів оригіналу за 24 червня 2019. Процитовано 20 вересня 2019.
  36. ↑ Порошенко помиловал первую в Украине женщину, приговоренную к пожизненному заключению (рос.). Fakty.ua. 1 березня 2018. Архів оригіналу за 5 серпня 2018. Процитовано 3 жовтня 2018.
  37. ↑ Главный ветеринар Киева хочет силой отнять приют для животных «Сириус» (рос.). Букви. 22 червня 2018. Архів оригіналу за 1 серпня 2018. Процитовано 3 жовтня 2018.
  38. ↑ Роман Романюк (24 липня 2018). Олександр Грановський: У нас з президентом не такі стосунки, щоб він казав «Саша, зроби» (укр.). Українська правда. Архів оригіналу за 25 липня 2018. Процитовано 3 жовтня 2018.
  39. ↑ Грановський закликав Кличка звільнити головного ветеринара Києва Заславського (укр.). Сьогодні. 3 серпня 2018. Архів оригіналу за 9 жовтня 2018. Процитовано 8 жовтня 2018.
  40. ↑ Итоги Внеочередного съезда ХарОФШ (рос.). Харківської обласної федерації шахів. 01 грудня 2018. Архів оригіналу за 1 лютого 2019. Процитовано 01 лютого 2019.
  41. ↑ Президентом Харьковской областной федерации шахмат стал Александр Грановский (рос.). 057.ua - Сайт міста Харькова. 30 листопада 2018. Архів оригіналу за 1 лютого 2019. Процитовано 01 лютого 2019.
  42. ↑ Заради дітей: Грановський організував шаховий турнір у Харкові (укр.). РБК-Україна. 21 січня 2019. Архів оригіналу за 2 лютого 2019. Процитовано 01 лютого 2019.
  43. ↑ У Харкові пройшов шаховий турнір за участю олімпійських чемпіонів і Ушеніної. Участь брали і діти (укр.). Лівий берег. 21 січня 2019. Архів оригіналу за 2 лютого 2019. Процитовано 01 лютого 2019.
  44. ↑ Головне - залучити дітей: Грановський розповів про шаховий турнір між Харковом і Києвом (укр.). Телеканал 112. 21 січня 2019. Архів оригіналу за 2 лютого 2019. Процитовано 01 лютого 2019.
  45. ↑ 100 самых влиятельных украинцев: Магнаты и стратеги (рос.). ФОКУС. 21 грудня 2017. Архів оригіналу за 31 серпня 2018. Процитовано 26 вересня 2018.
  46. ↑ Юрий Вишневский (27 лютого 2018). ТОП-20 самых влиятельных юристов Украины (рос.). Ділова столиця. Архів оригіналу за 8 вересня 2018. Процитовано 26 вересня 2018.
  47. ↑ Журналісти оприлюднили рейтинг 100 найвпливовіших людей України. УНІАН. 30 серпня 2018. Архів оригіналу за 26 вересня 2018. Процитовано 26 вересня 2018.
  48. ↑ Рейтинг молодих політиків (укр.). Фонд «Українська політика». 2019. Архів оригіналу за 14 червня 2019. Процитовано 14 червня 2019.

Посилання[ред. | ред. код]

Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Грановський_Олександр_Михайлович&oldid=42161137