Джон фон Нейман

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Джон (Янош) фон Нейман
JohnvonNeumann-LosAlamos.jpg
Народився 28 грудня 1903(1903-12-28)
Австро-Угорщина Будапешт, Австро-Угорщина
Помер 8 лютого 1957(1957-02-08) (53 роки)
США Вашингтон
Місце проживання США
Громадянство Угорщина, США
Галузь наукових інтересів математика, фізика, інформатика
Alma mater Будапештський університет
Відомий завдяки: Теорія ігор
квантова фізика,
архітектура фон Неймана
Нагороди Премія Енріко Фермі

Джон фон Нейман (англ. John von Neumann), Нейман Янош Лайош (угор. Neumann János Lajos), Йоганн фон Нойман (нім. Johann von Neumann) *28 грудня 1903 — 8 лютого 1957) — американський математик угорського походження, що зробив значний вклад у квантову фізику, функціональний аналіз, теорію множин, інформатику, економічні науки та в інші численні розділи знання. Він став засновником теорії ігор разом із Оскаром Морґенштерном у 1944 році. Розробив архітектуру (так звану «архітектуру фон Неймана»), яка використовується в усіх сучасних комп'ютерах.

Біографія[ред.ред. код]

Янош Лайош Нейман народився в Будапешті, що був в ті часи містом Австро-Угорської імперії. Він був старшим з трьох синів в єврейській сім'ї процвітаючого будапештського банкіра Макса Неймана (угор. Neumann Miksa) і Маргарет Канн (угор. Kann Margit). Янош, або просто «Янсі», був незвичайно обдарованою дитиною, цікавився математикою, природою чисел і логікою навколишнього світу.

У 1911 році він поступив в Лютеранську гімназію. У 1913 році його батько отримав дворянський титул, і Янош разом з австрійським і угорським символами знатності — приставками фон (von) до австрійського прізвища і титулом Маргиттаї (Margittai) в угорському іменуванні — став називатися Янош фон Нейман або Нейманом Маргиттаї Янош Лайош. Під час викладання в Берліні і Гамбурзі його називали Йоганном фон Нейманом. Пізніше, після переселення в 1930-ті-х роках в США, його ім'я на англійський зразок змінилося на Джон. Цікаво, що брати фон Неймана після переїзду в США отримали зовсім інші прізвища: Воннеуманн (Vonneumann) і Ньюман (Newman).

Фон Нейман отримав ступінь доктора філософії з математики (з елементами експериментальної фізики і хімії) в університеті Будапешта в 23 роки. Одночасно він вивчав хімічну інженерію в швейцарському Цюріху (Джон фон Нейман вважав професію математика недостатньою для того, щоб забезпечити надійне майбутнє сина). З 1926 по 1930 роки Джон фон Нейман був приват-доцентом в Берліні.

У 1930 році фон Нейман був запрошений на викладацьку посаду в американський Принстонський університет. Був одним з перших запрошених на роботу в заснований в 1930 році науково-дослідний Інститут перспективних досліджень (англ. Institute for Advanced Study), що також розташовувався в Принстоні, де з 1933 року і до самої смерті посідав професорську посаду.

У 1936—1938 роках Алан Тьюрінг захищав в інституті під керівництвом Алонзо Черча докторську дисертацію. Це сталося незабаром після публікації в 1936 році статті Тюрінга «On Computable Numbers with an Application to the Entscheidungs problem», яка включала концепції логічного проектування і універсальної машини. Фон Нейман, поза сумнівом, був знайомий з ідеями Тьюрінга, проте невідомо, чи застосовував він їх в проектуванні IAS-машини десять років опісля.

У 1937 році фон Нейман став повноправним громадянином США. У 1938 він був нагороджений премією імені М. Бохера за свої роботи в області аналізу.

Фон Нейман був одружений двічі. Вперше він одружувався з Маріетт Кевеші (Mariette Kövesi) в 1930 році. Фон Нейман навіть погодився перейти в католицтво, щоб догодити її сім'ї. Шлюб розпався в 1937 році, а вже в 1938 він одружується з Кларою Ден (Klara Dan). Від першої дружини у фон Неймана народилася дочка Марина — в майбутньому відомий економіст.

У 1957 році фон Нейман захворів раком кісток, можливо, викликаним радіоактивним опромінюванням при дослідженні атомної бомби в Тихому океані або, можливо, при подальшій роботі в Лос-Аламосі, штат Нью-Мексико (його колега, піонер ядерних досліджень Енріко Фермі, помер від раку кісток в 1954 році). Через кілька місяців після постановки діагнозу фон Нейман помер у важких муках.

Внесок в науку[ред.ред. код]

Внесок Нейман у розвиток багатьох галузей математики є значним. Перші його роботи, написані під впливом Д. Гільберта, присвячено основам математики. Коли К. Гедель довів нездійсненність запропонованої Гільбертом програми, Нейман залишив дослідження в цій галузі та взявся до функціонального аналізу і його застосування у квантовій механіці. Нейману належить чітке математичне формулювання принципів квантової механіки, зокрема, її ймовірнісна інтерпретація; його праця «Математичні основи квантової механіки» (Mathematische Grundlagen der Quantenmechanik, 1932[1]) вважається класичною. 1932 року Нейман довів еквівалентність хвильової та матричної механіки. Дослідження основ квантової механіки спонукало його до глибшого вивчення теорії операторів і створення теорії необмежених операторів.

Праці Неймана справили вплив на економічну науку. Учений став одним з творців теорії ігор — галузі математики, яка вивчає ситуації, пов'язані з ухваленням оптимальних рішень. Застосування теорії ігор до вирішення економічних задач виявилось не менш значним, ніж сама теорія. Результати цих досліджень було опубліковано в спільній з економістом О. Моргенштерном праці «Теорія ігор і економічна поведінка» (The Theory of Games and Economic Behavior, 1944).

Третьою галуззю наук, на яку мала вплив творчість фон Неймана, стала теорія обчислювальних машин і аксіоматична теорія автоматів. Справжнім пам'ятником його досягненням є власне комп'ютери, принципи дії яких було розроблено саме Нейманом (частково — спільно з Г. Голдстайном).

Бібліографія[ред.ред. код]

  • фон Нейман Дж. Избранные труды по функциональному анализу // Классики науки. — М.: Наука, 1987. — 375+369 с.
  • фон Нейман И. Математические основы квантовой механики. — М.: Наука, 1964. — 368 с.
  • фон Нейман Дж. Теория самовоспроизводящихся автоматов. — М.: Мир, 1971. — 384 с.
  • фон Нейман Дж., Моргенштерн О. Теория игр и экономическое поведение. — М.: Наука, 1970. — 708 с.
  • Пуанкаре А., Эренфесты Т. и П., фон Нейман Дж. Работы по статистической механике. — Ижевск: РХД, 2011. — 282 с.

Вшанування[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Виноски[ред.ред. код]

  1. J. von Neumann (1932). Mathematische Grundlagen der Quantenmechanik. Berlin: Springer.  (нім.)
    J. von Neumann (1955). Mathematical Foundations of Quantum Mechanics. Princeton University Press.  (англ.)