Ð (латиниця)
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
Đ | |||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|
![]() | |||||||
Латинська абетка | |||||||
A | B | C | D | E | F | G | |
H | I | J | K | L | M | N | |
O | P | Q | R | S | T | U | |
V | W | X | Y | Z | |||
Додаткові і варіантні знаки | |||||||
À | Á | Â | Ã | Ä | Å | Æ | |
Ā | Ă | Ą | Ȧ | Ả | Ɐ | Ɑ | |
Ɓ | Ƀ | Ç | Ć | Ĉ | Ċ | Ȼ | |
Č | Ð,ð | Ď,ď | Đ,đ | È | É | Ê | |
Ë | Ē | Ė | Ę | Ě | Ə | Ĝ | |
Ğ | Ġ | Ģ | Ĥ | Ħ | Ì | Í | |
Î | Ï | Ī | Į | İ,i | I,ı | IJ | |
Ĵ | Ķ | Ḱ | Ǩ | Ƙ | Ⱪ | Ļ | |
Ł | Ĺ | Ľ | Ŀ | Ñ | Ń | Ņ | |
Ň | N̈ | Ɲ | Ƞ | Ŋ | Ò | Ó | |
Ô | Õ | Ö | Ø | Ő | Œ | Ơ | |
Ɋ | ʠ | Ŕ | Ř | Ɍ | Ɽ | ß | |
ſ | Ś | Ŝ | Ş | Š | Þ | Ţ | |
Ť | Ŧ | Ⱦ | Ƭ | Ʈ | ẗ | Ù | |
Ú | Û | Ü | Ū | Ŭ | Ů | Ű | |
Ų | Ư | Ŵ | Ⱳ | Ẋ | Ý | Ŷ | |
Ÿ | Ɏ | Ƴ | Ẑ | Ẕ | Ƶ | Ȥ | |
Ⱬ | Ź | Ż | Ž |
Ð, ð (ед) — давньоанглійська літера ðæt, сучасною англійською eth /ɛð/ (також edh або eð). Вживається в ісландській і фарерській мовах.
Мала форма літери ð застосовується в міжнародному фонетичному алфавіті для позначення дзвінкого зубного фрикативного звуку.
Вперше літера ед з'являється в ірландському письмі.[1]
В давньоанглійську добу літера ð чергувалася з літерою þ (торн), обидві позначали міжзубний фрикативний звук, як дзвінкий, так і глухий. Вийшли з ужитку прибизно 1300 року[2], але þ затрималась трохи довше і врешті-решт її замінено диграфом th.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
Ladefoged, Peter; Maddieson, Ian (1996). The Sounds of the World's Languages. Oxford: Blackwell. ISBN 0-631-19814-8.