Ā
| Ā | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||
| Латинська абетка | |||||||
| A | B | C | D | E | F | G | |
| H | I | J | K | L | M | N | |
| O | P | Q | R | S | T | U | |
| V | W | X | Y | Z | |||
| Додаткові і варіантні знаки | |||||||
| À | Á | Â | Ã | Ä | Å | Æ | |
| Ā | Ă | Ą | Ȧ | Ả | Ɐ | Ɑ | |
| Ɓ | Ƀ | Ç | Ć | Ĉ | Ċ | Ȼ | |
| Č | Ð,ð | Ď,ď | Đ,đ | È | É | Ê | |
| Ë | Ē | Ė | Ę | Ě | Ə | Ĝ | |
| Ğ | Ġ | Ģ | Ĥ | Ħ | Ì | Í | |
| Î | Ï | Ī | Į | İ,i | I,ı | IJ | |
| Ĵ | Ķ | Ḱ | Ǩ | Ƙ | Ⱪ | Ļ | |
| Ł | Ĺ | Ľ | Ŀ | Ñ | Ń | Ņ | |
| Ň | N̈ | Ɲ | Ƞ | Ŋ | Ò | Ó | |
| Ô | Õ | Ö | Ø | Ő | Œ | Ơ | |
| Ɋ | ʠ | Ŕ | Ř | Ɍ | Ɽ | ß | |
| ſ | Ś | Ŝ | Ş | Š | Þ | Ţ | |
| Ť | Ŧ | Ⱦ | Ƭ | Ʈ | ẗ | Ù | |
| Ú | Û | Ü | Ū | Ŭ | Ů | Ű | |
| Ų | Ư | Ŵ | Ⱳ | Ẋ | Ý | Ŷ | |
| Ÿ | Ɏ | Ƴ | Ẑ | Ẕ | Ƶ | Ȥ | |
| Ⱬ | Ź | Ż | Ž | ||||
Ā, ā — латинська літера, форма літери A з макроном.
Використання[ред. | ред. код]
У латиській мові Ā є окремою літерою і в алфавіті йде між A та B: наприклад baznīca в словнику йде перед bārda. Ā позначає довге A.
На позначення довгого A літера також використовується в інших мовах: полінезійських, включаючи маорі, для транслітерації китайської через піньїнь, у деяких романізаціях японської (ромадзі) та арабської, а також у текстах латиною (особливо для тих, хто вивчає мову).
У міжнародній абетці для транслітерації санскриту Ā позначає Неогублений голосний заднього ряду низького піднесення (आ).
У всіх цих мовах Ā не вважається окремою літерою і в алфавіті йде разом з іншими варіаціями A. Макрон має значення лише коли є єдиною відмінністю між двома словами, наприклад, у маорі tāu (твій) йде після tau (рік), але перед taumata (пагорб).
Юнікод[ред. | ред. код]
В Юнікоді Ā має позначення 256 (100 в шістнадцятковій системі числення), ā — 257 (101). Це перші коди, що йдуть після базового набору ISO-8859-1.