Ź
Ź | |||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
![]() | |||||||||
Латинська абетка | |||||||||
A | B | C | D | E | F | G | |||
H | I | J | K | L | M | N | |||
O | P | Q | R | S | T | U | |||
V | W | X | Y | Z | |||||
Додаткові і варіантні знаки | |||||||||
À | Á | Â | Ã | Ä | Å | Æ | |||
Ā | Ă | Ą | Ȧ | Ả | Ɐ | Ɑ | |||
Ɓ | Ƀ | Ç | Ć | Ĉ | Ċ | Ȼ | |||
Č | Ð,ð | Ď,ď | Đ,đ | È | É | Ê | |||
Ë | Ē | Ė | Ę | Ě | Ə | Ĝ | |||
Ğ | Ġ | Ģ | Ĥ | Ħ | Ì | Í | |||
Î | Ï | Ī | Į | İ,i | I,ı | IJ | |||
Ĵ | Ķ | Ḱ | Ǩ | Ƙ | Ⱪ | Ļ | |||
Ł | Ĺ | Ľ | Ŀ | Ñ | Ń | Ņ | |||
Ň | N̈ | Ɲ | Ƞ | Ŋ | Ò | Ó | |||
Ô | Õ | Ö | Ǫ | Ø | Ő | Œ | |||
Ơ | Ɋ | ʠ | Ŕ | Ř | Ɍ | Ɽ | |||
ß | ſ | Ś | Ŝ | Ṡ | Ş | Š | |||
Þ | Ţ | Ť | Ŧ | Ⱦ | Ƭ | Ʈ | |||
ẗ | Ù | Ú | Û | Ü | Ū | Ŭ | |||
Ů | Ű | Ų | Ư | Ŵ | Ⱳ | Ẋ | |||
Ý | Ŷ | Ÿ | Ɏ | Ƴ | Ẑ | Ẕ | |||
Ȥ | Ⱬ | Ź | Ż | Ƶ | Ž |
Ź, ź — літера латинського алфавіту, утворена від Z з додаванням гострого наголосу. Використовується в польській, чорногорській, нижньо- і верхньолужицькій, емільяно-романьольській, вимисорській та брагуйській мовах, а також у білоруській і українській латиниці та романізованому пушту.
Використання[ред. | ред. код]
У польській мові буква позначає дзвінкий альвеоло-піднебінний фрикативний звук ([ʑ]). Це 33 буква польського алфавіту. Його назви в мові: ziet і z z kreską. Літера також зустрічається в орграфі Dź, який вимовляється як дзвінкий альвеоло-піднебінний африкатний звук ([d͡ʑ]).
У латинському алфавіті чорногорської мови він представляє дзвінкий альвеоло-піднебінний фрикативний ([ʑ]) звук і відповідає літері zje (велика З́, маленька: з́) з кирилиці. Це 32-а і остання буква алфавіту.
У білоруському латинському алфавіті позначає звук /zʲ/ і відповідає З з кирилиці.
У нижньолужицькій мові представляє дзвінкий альвеоло-піднебінний фрикативний ([ʑ]) звук. У нижньо- та верхньолужицькій мовах виступає також у формі орграфа Dź, який вимовляється як дзвінкий альвеоло-піднебінний африкатний звук ([d͡ʑ]). У верхньолужицькій мові орграф є єдиним виглядом літери.
У романізації пушту використовується разом з орграфом Dz для позначення літери źim (ځ). Представляє дзвінкий альвеолярний африкатний звук ([d͡z]).
В алфавіті Емільяно-Романьольської мови використовується для представлення дзвінкого зубного фрикативного звуку ([ð]). Залежно від різних діалектів вимова може бути [ðz] або, за італійським впливом, [dz], але найпоширенішою вимовою є [ð].
Крім того, він використовується у венедійській мові, створеній Яном ван Стенбергеном для проєкту альтернативної історії Ill Bethisad. У мові буква являє собою дзвінкий альвеоло-піднебінний фрикативний ([ʑ]) звук.
Приклади[ред. | ред. код]
Вживається як зм'якшена форма z: (пол. źle, źródło, źrenice).
Ця стаття не містить посилань на джерела. |