H (латиниця)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
H
Latin alphabet Hh.png
Латинська абетка
A B C D E F G
H I J K L M N
O P Q R S T U
V W X Y Z
Додаткові
і варіантні знаки
À Á Â Ã Ä Å Æ
Ā Ă Ą Ȧ
Ɓ Ƀ Ç Ć Ĉ Ċ Ȼ
Č Ð,ð Ď,ď Đ,đ È É Ê
Ë Ē Ė Ę Ě Ə Ĝ
Ğ Ġ Ģ Ĥ Ħ Ì Í
Î Ï Ī Į İ,i I,ı IJ
Ĵ Ķ Ǩ Ƙ Ļ
Ł Ĺ Ľ Ŀ Ñ Ń Ņ
Ň Ɲ Ƞ Ŋ Ò Ó
Ô Õ Ö Ø Ő Œ Ơ
Ɋ ʠ Ŕ Ř Ɍ ß
ſ Ś Ŝ Ş Š Þ Ţ
Ť Ŧ Ⱦ Ƭ Ʈ Ù
Ú Û Ü Ū Ŭ Ů Ű
Ų Ư Ŵ Ý Ŷ
Ÿ Ɏ Ƴ Ƶ Ȥ
Ź Ż Ž        

H, h («га» або «аш») — восьма літера латинського алфавіту.

Історія[ред.ред. код]

Походить від грецької літери Η, η («ета»), що в багатьох давньогрецьких діалектах первісно вживалась для позначення глухого гортанного фрикативного звука [h]. Саме з таким фонетичним змістом вона була запозичена у VIII ст. до н. е. до етруської і інших італьських абеток, які лягли в основу латинської.

Назва[ред.ред. код]

Традиційна українська назва цієї літери «га» походить з німецької традиції (МФА[haː]), а назва «аш» запозичена з французької мови, де вона називається ache ([aʃ]). Щодо походження французької назви існують дві версії. Згідно з першою, у класичній латинській її називали [ˈaha], у народній латині вимова змінилася на [ˈaka], у старофранцузькій — на [atʃ], що й дало сучасне [aʃ][1]. Відповідно до другої, первісна французька назва hache походить від лат. haca чи hic[2]. На думку А. С. Лібермана, мало місце злиття двох архаїчних абеткових порядків, в одному з яких за H йшла безпосередньо літера K, у другому ці літери не стояли поруч. Тобто, раніший порядок …, H, K, L,… ([…(h)a ka el …]), бувши замінений …, H, L,…, зберіг для H вимову [(h)a ka][3].

В абетках мов світу може називатися по-різному. Англійська назва aitch ([eɪtʃ]) чи haitch ([heɪtʃ])[4] походить через середньоанглійське [aːtʃ] від старофранцузького [atʃ]. Поширений зараз варіант вимови [heɪtʃ] вважається гіперкорекційним: за аналогією до назв інших літер, що містять у собі передаваний ними звук. У німецькій абетці назва літери вимовляється як [haː], в іспанській — hache (['atʃe]), у португальській — agá ([aˈɣa] чи [ɐˈɡa]), у польській — ha ([xa]).

Використовування[ред.ред. код]

В міжнародному фонетичному алфавіті різні форми написання цієї літери позначають два звуки. Мала літера [h] позначає глухий гортанний фрикативний, а велика [ʜ] — глухий надгортанний фрикативний. Надрядкове написання [ʰ] позначає аспірацію.

У польській мові літера h або сполучення літер ch передає глухий м'якопіднебінний фрикативний [x] за винятком слів, що починаються з префікса tysiąc- (напр. tysiąchektarowy)[5].

У чеській і словацькій мовах ця літера передає дзвінкий гортанний фрикативний звук [ɦ].

В англійській мові h може виступати як самостійна графема або в різних диграфах. Як самостійна графема, літера h або не читається (наприклад, у складах ah, ohm,), або вимовляється як глухий [h]. У диграфах H зустрічається: ch ([tʃ], [ʃ], [k], або [x]), gh (не читається, [ɡ], або [f]), ph ([f]), rh ([r]), sh ([ʃ]), th ([θ] або [ð][6]. В німецькій мові після голосної вона зазвичай не читається, але позначає подовження голосної, в інших випадках читається як глухий [h][7]. Так, наприклад у слові нім. erhöhen читається лише перша h.

В італійській мові h не має фонологічного значення. Найважливішим її використанням є розрізнення певних коротких слів, наприклад деякі форми теперішнього часу дієслова avere ('мати') (наприклад hanno — «вони мають» на противагу anno — «рік»), в коротких вигуках (oh, ehi), і диграфах ch [k] та gh [ɡ].

У латинізованому запису грецьких слів h використовується для передачі «грубого» придиху на початку слів (який в оригінальній графіці позначає діакритик дасія), а також у складі диграфів th — для передавання θ і rh — для передавання ρ на початку слів (яка в давньогрецькій вимовлялася з грубим придихом).

Передача в українській мові[ред.ред. код]

Згідно з § 87 українського правопису літера «h», як і «g», «звичайно передаються літерою „г“» і «в окремих словах англійського походження h передається літерою х»[8].

Акустичні дослідження підтверджують, що найближчим українським відповідником англійського звука [h] є український [х][9] .

Способи кодування[ред.ред. код]

В юнікоді прописна H записується U+0048, а мала h — U+0068.

Код ASCII для великої H — 72, для малої h — 104; або у двійковій системі 01001000 та 01101000, відповідно.

Код EBCDIC для великої H — 200, для малої h — 136.

NCR код HTML та XML — «H» та «h» для великої та малої літер відповідно.


Інші позначення літери H
Фонетичний алфавіт НАТО код Морзе
Hotel ····
ICS Hotel.svg Semaphore Hotel.svg Sign language H.svg ⠓
Морський прапорний сигнал Семафорна абетка Американська мова жестів (ASL) Шрифт Брайля


Джерела[ред.ред. код]

  1. Oxford English Dictionary
  2. The American Heritage Dictionary of the English Language
  3. Liberman, Anatoly (7 August 2013). Alphabet soup, part 2: H and Y. Oxford Etymologist. Oxford University Press. Процитовано 3 October 2013. 
  4. Todd, L. & Hancock I.: «International English Ipod», page 254. Routledge, 1990.
  5. див. польський вікісловник
  6. матеріал англійської вікіпедії
  7. матеріал німецької вікіпедії
  8. Український Правопис, 2012
  9. Вакуленко М. О. Українська термінологія: комплексний лінгвістичний аналіз: [монографія] / М. О. Вакуленко. — Івано-Франківськ: Фоліант, 2015. — 361 с., іл. {https://drive.google.com/file/d/0Bw44-ZBHniK_Q3luUEprNXhHcWc/view?usp=sharing}