C (латиниця)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
C
Latin alphabet Cc.png
Латинська абетка
A B C D E F G
H I J K L M N
O P Q R S T U
V W X Y Z
Додаткові
і варіантні знаки
À Á Â Ã Ä Å Æ
Ā Ă Ą Ȧ
Ɓ Ƀ Ç Ć Ĉ Ċ Ȼ
Č Ð,ð Ď,ď Đ,đ È É Ê
Ë Ē Ė Ę Ě Ə Ĝ
Ğ Ġ Ģ Ĥ Ħ Ì Í
Î Ï Ī Į İ,i I,ı IJ
Ĵ Ķ Ǩ Ƙ Ļ
Ł Ĺ Ľ Ŀ Ñ Ń Ņ
Ň Ɲ Ƞ Ŋ Ò Ó
Ô Õ Ö Ø Ő Œ Ơ
Ɋ ʠ Ŕ Ř Ɍ ß
ſ Ś Ŝ Ş Š Þ Ţ
Ť Ŧ Ⱦ Ƭ Ʈ Ù
Ú Û Ü Ū Ŭ Ů Ű
Ų Ư Ŵ Ý Ŷ
Ÿ Ɏ Ƴ Ƶ Ȥ
Ź Ż Ž        

C («це») — третя літера латинського алфавіту, використовується практично у всіх алфавітах на латинській основі.

Історія[ред. | ред. код]

Походить через етруське посередництво від грецької літери Γ, γ (гамма), яка в свою чергу, сходить до букви Phoenician gimel (гімель) фінікійського алфавіту. Оскільки в етруській мові проривні приголосні не розрізнялися за ознакою дзвінкість-глухість, в її абетці грецька гамма використовувалася для передачі звука /k/. Мавши вже в західному варіанті грецького алфавіту і ранній формі етруської абетки накреслення Early Etruscan C.gif, у класичному етруському алфавіті вона набуває накреслення Classical Etruscan C.gif. У латинській мові, де розрізняються дзвінкі і глухі приголосні, запозичена в етрусків C первісно передавала як звук /k/, так і /ɡ/. Окрім неї, для передачі цих звуків вживалися літери Q і K, а їхній правопис визначався накресленням наступної голосної: перед округлими літерами писалася Q, перед A — K, перед рештою — C[1]. У III ст. до н. е. для розрізнення на письмі фонем /k/ і /ɡ/ була впроваджена літера G — графічний варіант C. Вжиток літери Q обмежується, а K вилучається з алфавіту, отже, C починає передавати /k/ майже у всіх випадках. У класичному і посткласичному періодах латинської мови відповідником гамми вже вважається G, тоді як C відповідає букві каппа: на це вказує латинізований запис грецьких слів (грец. ΚΑΔΜΟΣ, ΚΥΡΟΣ, ΦΩΚΙΣ — лат. cadmvs, cyrvs, phocis). Тотожна за накресленням кирилична С походить від місяцеподібного накреслення грецької літери Σ, σ (сигма).

Фінікійський
гамл
Арабський
джим
Гебрейський
гімель
Грецька
гамма
Етруська 
C
Архаїчна латинська
C (G)
Phoenician gimel Arabic Gim Hebrew gimel Greek Gamma Etruscan C Old Latin

Вимова[ред. | ред. код]

У класичній латині C читалася як /k/ у будь-яких положеннях. У народній латині перед голосними переднього ряду (/e/, /i/) її вимова змінилася (явище палаталізації), в різних діалектах зміни були неоднаковими. У говорах Італії і Далмації звук /k/ перед /e/, /i/ перейшов у глухий заясенний африкат /tʃ/, у Франції і Іберійському півострові — в глухий ясенний африкат /ts/. Графіка слів з палаталізованим /k/ залишилася незмінною, тому C став читатися по-різному перед E, I, Y і рештою голосних. Для розрізнення палаталізованого і непалаталізованого звука перед голосними переднього ряду стали вживати різні літери: K — для /k/, C — для /ts/. Така система використовувалася, зокрема, в нормандській мові, а після нормандського завоювання Англії вона впроваджується і в англійській. Зміни зачепили правопис багатьох давньоанглійських слів: у той час як candel, clif, corn, crop, cú залишилися в старому написанні, Cent, cæ´ᵹ (cé´ᵹ), cyng, brece, séoce змінили його на Kent, keȝ, kyng, breke, seoke. Давньоанглійське cniht стало писатися як kniht (сучасний правопис knight), þic — як thik чи thikk (сучасний правопис thick). Давньоанглійський диграф cw був замінений французьким qu: давньоанглійські слова cwén і cwic стали середньоанглійськими quen і quik (сучасний правопис queen і quick відповідно). В англійській мові звук /k/ палаталізувався перед голосними переднього ряду як /tʃ/. У галльських діалектах народної латини, що лягли в основу давньофранцузької, /k/ перед голосними переднього ряду перейшов у /ts/, а перед /a/ — в /tʃ/; для передачі його узвичаїли диграф ch (нар.-лат. campum > champ). Під нормандським впливом подібне позначення проникає і в англійську: Геттонське Євангеліє (близько 1160 р.) передає староанглійські cild, rice, mycel як child, chyld, riche, mychel. Замість ранішого c вживаються k, qu, ch, а c тепер використовується для передачі /ts/ в численних запозиченнях зі старофранцузької (processiun, emperice, grace) і на місці ранішого диграфа ts в питомо англійських словах (сер.-англ. milce, blecien < дав.-англ. miltse, bletsien). Ближче до кінця XIII століття й у французькій, і в англійській африкат /ts/ зазнає деафрикатизації і переходить у глухий ясенний фрикативний сибілянт /s/, отже, відтоді c передає /s/ перед голосними переднього ряду як на місці давнього /ts/ в словах романського походження (lance, cent), так і на місці етимологічного /s/ з метою уникнути омонімії (ace, mice, once, pence, defence). У французькій мові деафрикатизується /tʃ/, перейшовши в глухий заясенний фрикативний /ʃ/, в англійській він зберігає свою вимову.

У диграфах[ред. | ред. код]

Найстародавніший і найрозповсюджений — ch, що застосовувався ще римлянами для передачі грецької літери хі (Χ, χ) та складніші буквосполучення (наприклад, нім. sch, tsch і т. ін.), або вживається з діакритичними знаками.

Способи кодування[ред. | ред. код]

В юнікоді прописна C записується U+0043 , а мала c — U+0063.

Код ASCII для великої C — 67, для малої c — 99; або у двійковій системі 01000011 та 01100011, відповідно.

Код EBCDIC для великої C — 195, для малої c — 131.

NCR код HTML та XML — «&#67;» та «&#99;» для великої та малої літер відповідно.


Інші позначення літери C
Фонетичний алфавіт НАТО код Морзе
Charlie –·–·
ICS Charlie.svg Semaphore Charlie.svg Sign language C.svg ⠃
Морський прапорний сигнал Семафорна абетка Американська мова жестів (ASL) Шрифт Брайля


Див. також[ред. | ред. код]

  • С (Кирилиця).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Sihler, Andrew L. (1995). New Comparative Grammar of Greek and Latin (вид. illustrated). New York: Oxford University Press. с. 21. ISBN 0-19-508345-8.