Ä
| Ä | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||
| Латинська абетка | |||||||
| A | B | C | D | E | F | G | |
| H | I | J | K | L | M | N | |
| O | P | Q | R | S | T | U | |
| V | W | X | Y | Z | |||
| Додаткові і варіантні знаки | |||||||
| À | Á | Â | Ã | Ä | Å | Æ | |
| Ā | Ă | Ą | Ȧ | Ả | Ɐ | Ɑ | |
| Ɓ | Ƀ | Ç | Ć | Ĉ | Ċ | Ȼ | |
| Č | Ð,ð | Ď,ď | Đ,đ | È | É | Ê | |
| Ë | Ē | Ė | Ę | Ě | Ə | Ĝ | |
| Ğ | Ġ | Ģ | Ĥ | Ħ | Ì | Í | |
| Î | Ï | Ī | Į | İ,i | I,ı | IJ | |
| Ĵ | Ķ | Ḱ | Ǩ | Ƙ | Ⱪ | Ļ | |
| Ł | Ĺ | Ľ | Ŀ | Ñ | Ń | Ņ | |
| Ň | N̈ | Ɲ | Ƞ | Ŋ | Ò | Ó | |
| Ô | Õ | Ö | Ø | Ő | Œ | Ơ | |
| Ɋ | ʠ | Ŕ | Ř | Ɍ | Ɽ | ß | |
| ſ | Ś | Ŝ | Ş | Š | Þ | Ţ | |
| Ť | Ŧ | Ⱦ | Ƭ | Ʈ | ẗ | Ù | |
| Ú | Û | Ü | Ū | Ŭ | Ů | Ű | |
| Ų | Ư | Ŵ | Ⱳ | Ẋ | Ý | Ŷ | |
| Ÿ | Ɏ | Ƴ | Ẑ | Ẕ | Ƶ | Ȥ | |
| Ⱬ | Ź | Ż | Ž | ||||
Ä, ä — літера розширеної латинки, або літера A з умлаутом.
Використання[ред. | ред. код]
Самостійна літера[ред. | ред. код]
Літера Ä зустрічається в алфавітах естонської, фінської, шведської, люксембурзької, словацької, туркменської та деяких інших мов, де вона позначає голосний звук. У фінській та туркменській це завжди звук [æ]; у шведській та естонській залежно від позиції літери та регіону держави може позначати [æ] та [ɛ]. У словацькій Ä вимовляється як [ɛ] (або, дещо старомодно, але теж правильно, [æ]).
У скандинавських країнах голосний звук [æ] спочатку записувався як "Æ", проте близько 1100 року християнізація примусила колишніх вікінгів перейти від рунічного алфавіту до латинського. Літера Ä виникла в німецькій мові, а згодом і в шведській через початкове написання E в сполученні AE над літерою A, яке згодом було спрощене до двох точок. У ісландській, фарерській, данській та норвезькій мовах вживається Æ.
Фінська мова впровадила шведську абетку протягом 500 років перебування Фінляндії у складі Швеції. Хоча явища германського умлауту у фінській не існує, є фонема /æ/. Аналогічно, в естонській мові літера з'явилася через германський вплив.
A-умлаут[ред. | ред. код]
Схожий знак, A з умлаутом, існує в німецькій мові. Він є формою літери A та вимовляється як [ɛ] чи [e] (у деяких носіїв). Але ця літера називається "Ä", а не "A Umlaut". У складі дифтонгів Ä є аналогом E, напр. Bäume /bɔɪmə/ (дерева).
У німецьких словниках літера йде рівноправно з A, у телефонних книжках — поряд із сполученням AE. Також буква зустрічається у кількох мовах, що використовують німецькі імена чи назви, але не входить до їх алфавітів.
Початково виглядала як A з малою e зверху, що перетворилася на дві точки.
У мовах, що не мають цієї літери в абетці, або за відсутності її в розкладці чи наборі на зразок US-ASCII, Ä часто замінюється комбінацією "ae".
Міжнародний фонетичний алфавіт[ред. | ред. код]
- У МФА ä позначає неогублений голосний середнього ряду низького піднесення (не плутати з неогубленим голосним переднього ряду низького піднесення).
Кодування[ред. | ред. код]
| Графема | HTML | Юнікод | TeX |
|---|---|---|---|
| Ä | Ä | U+00C4 | \ddot A
|
| ä | ä | U+00E4 | \ddot a
|