Ò
| Ò | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | |||||||
| Латинська абетка | |||||||
| A | B | C | D | E | F | G | |
| H | I | J | K | L | M | N | |
| O | P | Q | R | S | T | U | |
| V | W | X | Y | Z | |||
| Додаткові і варіантні знаки | |||||||
| À | Á | Â | Ã | Ä | Å | Æ | |
| Ā | Ă | Ą | Ȧ | Ả | Ɐ | Ɑ | |
| Ɓ | Ƀ | Ç | Ć | Ĉ | Ċ | Ȼ | |
| Č | Č̣ | Ɗ | Ď | Ð,ð | Ɖ,ɖ | Đ,đ | |
| È | É | Ê | Ë | Ē | Ė | Ę | |
| Ě | Ə | Ɛ | Ɠ | G̈ | Ĝ | Ğ | |
| Ġ | Ģ | Ƣ | Ɡ | Ĥ | Ħ | Ì | |
| Í | Î | Ï | Ī | Į | İ | I | |
| IJ | Ĵ | J̌ | J̣̌ | Ķ | Ḱ | Ǩ | |
| Ƙ | Ⱪ | Ļ | Ł | Ĺ | Ľ | Ŀ | |
| LJ | M̈ | Ñ | Ń | Ņ | Ň | N̈ | |
| Ɲ | Ƞ | Ŋ | NJ | Ò | Ó | Ô | |
| Õ | Ö | Ō | Ǫ | Ø | Ő | Œ | |
| Ơ | P̈ | Ƥ | Ɋ | ʠ | Ŕ | Ř | |
| Ɍ | Ɽ | Ś | Ŝ | Ṡ | Ş | Š | |
| Ṣ̌ | ß | ſ | Ꞅ | Þ | Ţ | Ť | |
| Ŧ | Ⱦ | Ƭ | Ʈ | T̈ | Ù | Ú | |
| Û | Ü | Ū | Ŭ | Ů | Ű | Ų | |
| Ư | V̈ | Ŵ | Ⱳ | Ẋ | Ý | Ŷ | |
| Ÿ | Ɏ | Ƴ | Ẑ | Ẕ | Ȥ | Ⱬ | |
| Ź | Ż | Ƶ | Ž | Ẓ̌ | Ʒ | Ǯ | |
Ò, ò — літера розширеного латинського альфабету, утворена буквою O з додаванням гравісу.
Як правило, використовується в каталонській, еміліансько-романьольській, ломбардській, окситанській, кашубській, сардинській, шотландській ґельській, таоській, в’єтнамській, гаїтянській креольській, норвезькій, валлійській та італійській мовах.
Ò — 28-ма літера кашубського альфабету і позначає /wɛ/.
У в'єтнамському альфабеті ò — тон гуйон (тон падіння) «о».
У китайській мові піньїнь ò — тон янгу (阳去, спадний тон) «о».
У валлійській мові гравіс використовується на o для позначення короткого звуку [ɔ] у слові, яке інакше вимовлялося б із довгим [oː] звуком: còd[kɔd] "тріска" проти тріски[koːd] «код».
В італійській мові гравіс використовується над будь-яким голосним для позначення кінцевого наголосу слова: Niccolò (еквівалент Ніколас і прізвище Макіавеллі ).
Його також можна використовувати на некінцевих голосних o та e, щоб позначити, що голосний наголошений і відкритий : còrso, «корсиканська», проти córso, «курс»/ «бігти», причастка минулого часу «correre». Ò позначає відкритий серединний заокруглений голосний /ɔ/, а È представляє відкритий серединний передній незаокруглений голосний /ɛ/.
У емільянській ò використовується для позначення [ɔː], наприклад, òs [ɔːs] «кістка». У романьйольській вона використовується для позначення [ɔ], наприклад, piò [pjɔ] «більше».
Ò можна знайти в норвезькому слові òg, яке є альтернативним написанням også, що означає «також». Це слово зустрічається як у нюнорську, так і в букмолі.
У македонській мові ò використовується, щоб відрізнити слово òд (англ. walk) від більш поширеного од (англ. from). І ò, і о вимовляються як [o].
| Символ | Ò | ò | ||
|---|---|---|---|---|
| Unicode name | LATIN CAPITAL LETTER O WITH GRAVE | LATIN SMALL LETTER O WITH GRAVE | ||
| Кодування | decimal | hex | decimal | hex |
| Unicode | 210 | U+00D2 | 242 | U+00F2 |
| UTF-8 | 195 146 | C3 92 | 195 178 | C3 B2 |
| Числове позначення символів | Ò | Ò | ò | ò |
| Named character reference | Ò | ò | ||
| ISO 8859-1, 3, 9, 14, 15, 16 | 210 | D2 | 242 | F2 |