Ć
Ć | |||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|
![]() |
|||||||
Латинська абетка | |||||||
A | B | C | D | E | F | G | |
H | I | J | K | L | M | N | |
O | P | Q | R | S | T | U | |
V | W | X | Y | Z | |||
Додаткові і варіантні знаки |
|||||||
À | Á | Â | Ã | Ä | Å | Æ | |
Ā | Ă | Ą | Ȧ | Ả | Ɐ | Ɑ | |
Ɓ | Ƀ | Ç | Ć | Ĉ | Ċ | Ȼ | |
Č | Ð,ð | Ď,ď | Đ,đ | È | É | Ê | |
Ë | Ē | Ė | Ę | Ě | Ə | Ĝ | |
Ğ | Ġ | Ģ | Ĥ | Ħ | Ì | Í | |
Î | Ï | Ī | Į | İ,i | I,ı | IJ | |
Ĵ | Ķ | Ḱ | Ǩ | Ƙ | Ⱪ | Ļ | |
Ł | Ĺ | Ľ | Ŀ | Ñ | Ń | Ņ | |
Ň | N̈ | Ɲ | Ƞ | Ŋ | Ò | Ó | |
Ô | Õ | Ö | Ø | Ő | Œ | Ơ | |
Ɋ | ʠ | Ŕ | Ř | Ɍ | Ɽ | ß | |
ſ | Ś | Ŝ | Ş | Š | Þ | Ţ | |
Ť | Ŧ | Ⱦ | Ƭ | Ʈ | ẗ | Ù | |
Ú | Û | Ü | Ū | Ŭ | Ů | Ű | |
Ų | Ư | Ŵ | Ⱳ | Ẋ | Ý | Ŷ | |
Ÿ | Ɏ | Ƴ | Ẑ | Ẕ | Ƶ | Ȥ | |
Ⱬ | Ź | Ż | Ž |
Ć, ć (c — акут) — одна з графем розширеної латинки.
Використання[ред. • ред. код]
Найширше використовується в польській мові, де позначає м'який (палаталізований) приголосний /t͡ɕ/. У сучасній мові найчастіше з'являється в кінці слів.
У 19 столітті літера перейшла до південнослов'янських мов. Є п'ятою літерою в польській, лужицькій, хорватській, та боснійській абетках, а також у латинізованих абетках сербської, македонської та чорногорської мов (деякі форми)[1]. У білоруській латинці і різних варіантах української латинки відповідає кириличному буквосполученню ЦЬ.
Сербська кирилична абетка використовує Ћ як еквівалент Ć. В македонській мові частковим еквівалентом є Ќ. Інші мови, що також використовують кирилицю, найчастіше передають Ć буквосполученням ЧЬ.
Кодування[ред. • ред. код]
Графема | Юнікод | LaTeX |
---|---|---|
Ć | U+0106 | \'{C} |
ć | U+0107 | \'{c} |