Ø

Ø, ø — літера розширеної латинської абетки, що використовується в скандинавських мовах (данській, норвезькій, фарерській, давньошведській, давньоісландській), а також південносаамській мові. Позначає голосний звук — огублений голосний переднього ряду високо-середнього піднесення [ø] або огублений голосний переднього ряду низько-середнього піднесення [œ]. У мовах, що використовують латинський алфавіт, але не мають цієї літери, записується поєднанням літер ое або літерою ö. У Міжнародному фонетичному алфавіті символ Ø використовується для позначення огубленого голосного звука переднього ряду високо-середнього піднесення /ø/.

Назва

• О з косою рискою (англ. slashed o)
• О з рискою (англ. o with stroke)

Мови

Мова	МФА	Примітки
данська	/ø/	[œ] — алофон /ø/; [ø] пом'якшує попередній приголосний, [œ] — не пом'якшує.
давньоісландська	/øː/	на письмі — Œ / Ǿ; згодом злилася з Æ /ɛː/.
давньоошведська	/ø/	у сучасній шведській відповідає літері ö.
норвезька	/ø/	[œ] — алофон /ø/.
фарерська	/ø/	[œ] — алофон /ø/.
південносаамська	/o/, /oe/	дифтонги yø [yo], øø [oe].

Джерела

• Robert Bringhurst (2002). The Elements of Typographic Style, pp. 270, 284. For typographic reference to «slashed o».