Ø

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ø
Latin letter Ø ø.svg
Латинська абетка
A B C D E F G
H I J K L M N
O P Q R S T U
V W X Y Z
Додаткові і варіантні знаки
À Á Â Ã Ä Å Æ
Ā Ă Ą Ȧ
Ɓ Ƀ Ç Ć Ĉ Ċ Ȼ
Č Ð,ð Ď,ď Đ,đ È É Ê
Ë Ē Ė Ę Ě Ə Ĝ
Ğ Ġ Ģ Ĥ Ħ Ì Í
Î Ï Ī Į İ,i I,ı IJ
Ĵ Ķ Ǩ Ƙ Ļ
Ł Ĺ Ľ Ŀ Ñ Ń Ņ
Ň Ɲ Ƞ Ŋ Ò Ó
Ô Õ Ö Ǫ Ø Ő Œ
Ơ Ɋ ʠ Ŕ Ř Ɍ
ß ſ Ś Ŝ Ş Š
Þ Ţ Ť Ŧ Ⱦ Ƭ Ʈ
Ù Ú Û Ü Ū Ŭ
Ů Ű Ų Ư Ŵ
Ý Ŷ Ÿ Ɏ Ƴ
Ȥ Ź Ż Ƶ Ž        

Ø, ø — літера розширеної латинської абетки, що використовується в скандинавських мовах (данській, норвезькій, фарерській, давньошведській, давньоісландській), а також південносаамській мові. Позначає голосний звук — огублений голосний переднього ряду високо-середнього піднесення [ø] або огублений голосний переднього ряду низько-середнього піднесення [œ]. У мовах, що використовують латинський алфавіт, але не мають цієї літери, записується поєднанням літер ое або літерою ö. У Міжнародному фонетичному алфавіті символ Ø використовується для позначення огубленого голосного звука переднього ряду високо-середнього піднесення /ø/.

Назва[ред. | ред. код]


Мови[ред. | ред. код]

Мова МФА Примітки
данська /ø/ [œ] — алофон /ø/; [ø] пом'якшує попередній приголосний, [œ] — не пом'якшує.
давньоісландська /øː/ на письмі — Œ / Ǿ; згодом злилася з Æ /ɛː/.
давньоошведська /ø/ у сучасній шведській відповідає літері ö.
норвезька /ø/ [œ] — алофон /ø/.
фарерська /ø/ [œ] — алофон /ø/.
південносаамська /o/, /oe/ дифтонги yø [yo], øø [oe].

Джерела[ред. | ред. код]

  • Robert Bringhurst (2002). The Elements of Typographic Style, pp. 270, 284. For typographic reference to «slashed o».