Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Не плутати з
∅ — порожньою множиною.
Ø, ø — літера розширеної латинської абетки, що використовується в скандинавських мовах (данській, норвезькій, фарерській, давньошведській, давньоісландській), а також південносаамській мові. Позначає голосний звук — огублений голосний переднього ряду високо-середнього піднесення [ø] або огублений голосний переднього ряду низько-середнього піднесення [œ]. У мовах, що використовують латинський алфавіт, але не мають цієї літери, записується поєднанням літер ое або літерою ö. У Міжнародному фонетичному алфавіті символ Ø використовується для позначення огубленого голосного звука переднього ряду високо-середнього піднесення /ø/.
- О з косою рискою (англ. slashed o)
- О з рискою (англ. o with stroke)
- Robert Bringhurst (2002). The Elements of Typographic Style, pp. 270, 284. For typographic reference to «slashed o».