Ż
| Ż | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
| ||||||
| Латинська абетка | ||||||
| A | B | C | D | E | F | G |
| H | I | J | K | L | M | N |
| O | P | Q | R | S | T | U |
| V | W | X | Y | Z | ||
| Додаткові і варіантні знаки | ||||||
| À | Á | Â | Ã | Ä | Å | Æ |
| Ā | Ă | Ą | Ȧ | Ả | Ɐ | Ɑ |
| Ɓ | Ƀ | Ç | Ć | Ĉ | Ċ | Ȼ |
| Č | Č̣ | Ɗ | Ď | Ð,ð | Ɖ,ɖ | Đ,đ |
| È | É | Ê | Ë | Ē | Ė | Ę |
| Ě | Ə | Ɠ | Ĝ | Ğ | Ġ | Ģ |
| Ƣ | Ɡ | Ĥ | Ħ | Ì | Í | Î |
| Ï | Ī | Į | İ | I | IJ | Ĵ |
| J̌ | J̣̌ | Ķ | Ḱ | Ǩ | Ƙ | Ⱪ |
| Ļ | Ł | Ĺ | Ľ | Ŀ | LJ | Ñ |
| Ń | Ņ | Ň | N̈ | Ɲ | Ƞ | Ŋ |
| NJ | Ò | Ó | Ô | Õ | Ö | Ō |
| Ǫ | Ø | Ő | Œ | Ơ | Ƥ | Ɋ |
| ʠ | Ŕ | Ř | Ɍ | Ɽ | ß | ſ |
| Ś | Ŝ | Ṡ | Ş | Š | Ṣ̌ | Þ |
| Ţ | Ť | Ŧ | Ⱦ | Ƭ | Ʈ | T̈ |
| Ù | Ú | Û | Ü | Ū | Ŭ | Ů |
| Ű | Ų | Ư | Ŵ | Ⱳ | Ẋ | Ý |
| Ŷ | Ÿ | Ɏ | Ƴ | Ẑ | Ẕ | Ȥ |
| Ⱬ | Ź | Ż | Ƶ | Ž | Ẓ̌ | |
Ż, ż — літера розширеного латинського алфавіту, утворена буквою Z з додаванням крапки вгорі. Використовується в мальтійському і польському алфавітах, присутня у письмі кашубської та вілямівської мов, чиї алфавіти засновані на основі польського. Також використовувалась в українському латинському алфавіті проєкту Лозинського Абецадло для позначення дзвінкого заясенного фрикативного [ʒ], тобто відповідно до кириличної літери Ж.
У мальтійській мові ż передає дзвінкий альвеолярний шиплячий звук, який вимовляється приблизно як «z» в українській мові.
У польській мові літера являє собою дзвінкий ретрофлексний фрикатив ([ʐ]), аналогічній вимові ⟨ж⟩ в слові «життя». Вона зазвичай відповідає Ž або Ж у більшості інших слов'янських мов. Як правило, її пишуть після літер L, Ł, R, N.
Його вимова така ж, як у диграфа Rz, єдина відмінність полягає в тому, що rz розвинувся в польській мові від палаталізованого [r]. Ż представляє загальнослов'янську фонему, яка походить від палаталізованого /ɡ/ або /z/.[1] Він також може іноді відтворювати глухий ретрофлексний фрикатний [ʂ], особливо в кінцевій позиції.
Букву спочатку ввів у 1513 році Станіслав Заборовський у своїй книзі «Ортографія».[2]
Іноді з естетичних цілей замість великої Ż використовується велика буква Ƶ (Z з горизонтальним штрихом), особливо в тексті та рукописному вводі.
Ż використовується в емільяно-романьйольській мові для позначення дзвінкого зубного фрикативу [ð] (або, в деяких периферійних діалектах, африкати [dð~dz]), напр. viażèr ([vjaˈðɛːr], «подорожувати»).
Кашубська ż — це дзвінкий фрикатив, як у польській, але він є постальвеолярним [ʒ], а не ретрофлексним.
Ƶ, ƶ — це другий варіант цієї літери, який використовується майже виключно з великими літерами, можливо, щоб підтримувати висоту напису постійною.
Хороший приклад — титульна віньєтка cieycie Warszawy. У перших числах віньєтка імітувала почерк, а букву Z викреслювали дугою. У 1980 році букву Z у віньєтці перекреслили горизонтальною лінією.. Була також віньєтка, в якій буква Z перекреслена діагональною лінією.
-
«Діакрит», 1746 -
1851 -
1808 . (jeż) -
1855 .
- ↑ Corbett, Greville; Comrie, Bernard (2003). The Slavonic Languages. Routledge. с. 690. ISBN 978-1-136-86137-6. Архів оригіналу за 16 листопада 2021. Процитовано 16 листопада 2021.
The spelling difference reflects the historical difference between a palatalization of /r/ (for rz) and of /g/ or /z/ (for ż).
- ↑ Edward Polański. Reformy ortografii polskiej — wczoraj, dziś, jutro. Biuletyn Polskiego Towarzystwa Językoznawczego, vol. 60, p. 31. 2004. Warsaw. Energeia. ISSN 0032-3802.
- 29. 10.1. Literę ż piszemy [Архівовано 19 лютого 2017 у Wayback Machine.] // Słownik języka polskiego. (пол.)
- Pisownia rz i ż [Архівовано 19 лютого 2017 у Wayback Machine.]. (пол.)
- https://histmag.org/Zycie-Warszawy-dyskretny-urok-konformizmu-10145 [Архівовано 15 жовтня 2021 у Wayback Machine.]
- https://warszawa.wyborcza.pl/warszawa/1,34889,16766269,_Zycie_Warszawy__po_70_latach_na_dobre_znika_z_druku.html?disableRedirects=true