Антрацит (місто)
| Антрацит | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||
 | |||||||||
| Основні дані | |||||||||
| Країна |  Україна
| ||||||||
| Область | Луганська область | ||||||||
| Район | Антрацитівська міська рада | ||||||||
| Код КОАТУУ: | 4410300000 | ||||||||
| Засноване | 1895 | ||||||||
| Статус міста | з 1938 року | ||||||||
| Населення | ▼54 640 (01.01.2013)[1] | ||||||||
| Площа | 61,3 км² | ||||||||
| Густота населення | 891 осіб/км² | ||||||||
| Поштові індекси | 94600—94619 | ||||||||
| Телефонний код | +380-6431 | ||||||||
| Координати | 48°07′47″ пн. ш. 39°06′15″ сх. д. / 48.12972° пн. ш. 39.10417° сх. д.Координати: 48°07′47″ пн. ш. 39°06′15″ сх. д. / 48.12972° пн. ш. 39.10417° сх. д. | ||||||||
| Висота над рівнем моря | 244 м | ||||||||
| Водойма | р. Нагольчик, Кам'янка, Кріпенька | ||||||||
| Відстань | |||||||||
| Найближча залізнична станція | Антрацит | ||||||||
| До обл./респ. центру | |||||||||
| - фізична | 55 км | ||||||||
| - автошляхами | 76 км | ||||||||
| До Києва | |||||||||
| - фізична | 672 км | ||||||||
| - автошляхами | 772 км | ||||||||
| Міська влада | |||||||||
| Адреса | 94613 Україна, Луганська обл. м. Антрацит, пл. Миру, 1, 3-74-46 | ||||||||
| Міський голова | Салита Вячеслав Антонович | ||||||||
|
| |||||||||
Антраци́т (до 1962 року — Боково-Антрацит) — місто обласного значення в Луганській області, адміністративний центр Антрацитівського району, але до його складу не входить. Населення — 54 640 чоловік.
Географія
Місто Антрацит — центр Антрацитівського району Луганської області — знаходиться в північно-східній частині Донецького кряжа за 70 км на південний захід від Луганська, за 130 км на північний схід від Донецька, на автостраді E50М03 (Харків — Ростов-на-Дону). Місто лежить у мальовничій степовій місцевості, яка порізана балками, горбами, річечками, недалеко від кордону з Росією.
Є невеликі річки приток річок Нагольна і Міус, а також штучно створені водойми ставків і підземні озера.
Природні характеристики
Антрацит — місто обласного підпорядкування, розташоване в південній частині області, за 70 км від Луганська та 32 км від кордону з Ростовською областю Росії. Територія Антрацитівської міської ради становить 61 км², міста Антрацита 29 км². Довжина міста з півночі на південь — 9,2 км, зі сходу на захід 7,8 км.
Рельєф неспокійний. Висота рельєфу від 240 до 250 м над рівнем моря. Антрацит знаходиться в різко континентальній кліматичній зоні з досить посушливим літом та м'якою з помірними опадами зимою, з нестійким сніговим покровом. Середня температура найтеплішого місяця (липня) + 23 °C, найхолоднішого (січня) −5 °C-7 °C. Максимальна температура влітку досягає +42 °C, мінімальна в окремі зими досягає — 40 °C. Весняні заморозки спостерігаються в другій декаді квітня, а перші осінні — в другій декаді вересня. Середня сума опадів від 150 мм до 320 мм із різким коливанням по рокам. Висота сніжного покрову становить в середньому 6-11 см. Через часті відлиги сніговий покров нестійкий, земля промерзає на глибину від 0,7 до 1 м.
Географічне розташування вигідне. Місто перебуває в центрі Донецького кряжу на відрогах південно-східної частини Нагольного кряжу, якій має складну геологічну історію. У кінці девонського періоду на його місці утворився прогиб земної кори, який далі був заповнений водами кам'яновугільного моря. Впродовж кам'яновугільного періоду море багато раз зникало і знову з'являлось.
Донецька западина заповнювалась товщею осадочних порід: вапняка, глинами, підносними пластинами та прошаруванням вугілля. Нараховується більш 200 пластів вугілля робочої потужності; 50 пластів від 45 см до 2 м. Теплотворна здатність 7800-8350 кал/кг.
Промислові запаси вугілля всього — 102,495 млн тонн, у тому числі по розробленим пластам — 66,981 млн тонн. Промислові запаси вугілля на глибині до 600 м — 5,561 млн тонн, 601–1200 м — 54,654 млн тонн, понад 1200 м — 42,280 млн тонн. Промислові запаси на пластах із кутом падання до 35 град. — 102,495 млн тонн, у тому числі з потужністю більш одного метра — 49,500 млн тонн. Усі промислові запаси вугілля мають марку А. Надра міста Антрацита мають 3% усіх запасів антрациту у світі.
Нагольний кряж багатий на кристалічний гранітний гнейс. Є родовища кольорових металів, золота, вапняку, глини, пісковику.
Антрацит розташований у степовій зоні. Ґрунт різноманітний: чорнозем, каштановий, суглинистий, кам'янистий.
На ресурси води місто не багате, є декілька невеликих річок, приток річок Нагольна та Міус. Крім того, є декілька штучно створених водойм, ставків, зон відпочинку. За даними геологів на території міста є кілька підземних озер.
Рослинність: дуб, клен, тополя, береза, сосна, клен, терен, вільха, верба, акація тощо.
Клімат
Клімат — помірно континентальний. Літо спекотне, середня температура липня від 21,8 °C до 35 °C; зима холодна, середня температура січня від −10 до −20 °C. Опадів за рік 400–500 мм.
Історія
На межі земель України та Росії розташоване шахтарське місто Антрацит. Назва міста свідчить про його промислову спеціалізацію та трудову біографію. Це місто шахтарів, які видобувають високоякісне вугілля антрацит, що й дало ім'я місту[2].
Антрацит засновано у 1895 році. У 1896 на території селища засновано акціонерне «Товариство Боковських антрацитівських рудників Красильщикова і Шарапова». До жовтня 1917 року територія міста входила до складу Таганрозького округу Області Великого Війська Донського. У 1920 році, коли націоналізовані шахти були об'єднані в Боковське рудоуправління, селищу була надана офіційна назва Боково-Антрацит. 1936 року воно стало районним центром, у 1938 році Боково-Антрацит було віднесене до категорії міста районного підпорядкування.
Указом Президії Верховної Ради УРСР від 28.12. 1962 р. м. Боково-Антрацит було перетворено на м. Антрацит обласного підпорядкування в сучасних адміністративних межах.
Війна 2014 року
До 5 травня, на 8-й день після проголошення Луганської народної республіки місто взяли під контроль донські казакі, які прибули з території Росії, на будівлі міськради було вивішено донський прапор[3]. До 11 травня місто стало перевантажним пунктом для бойовиків та зброї із сусідньої Росії[4]. Цього ж дня повідомлялося про високу явку мешканців міста на псевдореферендум[5].
15 серпня 2014 року, вириваючись з оточення з-під Антрацита, бійцям першого батальйону 30-ї бригади вдалося ліквідувати групу бойовиків. Серед одиниць знищеної техніки — автомобіль марки «Жигулі» з емблемою Донського козацтва, у бойовиків виявлено коштовності, вироби з золота — жіночі сережки та кулони — цілком можливо, вкрадені у місцевих жителів.
Хоча місто і знаходиться на території, проголошеної проросійськими терористами ЛНР, але контролює його не ЛНР, а так зване «Всевелике військо Донське».[6]
14 листопада Антрацит було внесено до переліку населених пунктів на Сході України, на яких тимчасово не діє українська влада[7]
28 листопада у місті розпочалися серйозні збройні сутички між підрозділами «Луганської народної республіки» та козаками отамана Козіцина, а місто, за інформацією місцевих мешканців, було частково перекрито, зокрема низка в'їздів та виїздів з міста, а для місцевих жителів відкрили бомбосховища. Під час сутичок загинув «комендант» міста В'ячеслав Пеніжанін (позивний «Прапор») та ще кілька осіб з числа бойовиків.[8][9][10]. За інформацією РНБО, що була оприлюднена пізніше, під час сутичок, причиною яких стало розкрадання козаками Козіцина великої суми грошей та спробою зачистки підрозділами Росії непідконтрольних ватажків формувань бойовиків, загинуло щонайменше 12 осіб.[11][9][10] Інформація про загибель «коменданта» міста В'ячеслава Пеніжаніна та «начальника штаба» Михайла Коваля під час сутичок була підтверджена самими козаками.[12] За деякими даними, отаман Микола Козіцин був затриманий співробітниками ФСБ 28 листопада і вивезений до Росії.[13]
Також у місті контролюють торговців фарбою щодо того, хто і скільки купляє синьої та жовтої фарби.[14]
Населення
Чисельність населення в місті становить 54640 осіб. Щільність населення — 1465,6 осіб на км².
Народжуваність — 6,67 немовлят на 1000 населення. Смертність — 15,6 осіб на 1000 населення.
В усіх сферах економічної діяльності працює 20,8 тис. осіб. У промисловості зайняті 10,8 тис. осіб.
Етнічний склад населення міста на 2001 рік був представлений наступним чином:
Адміністративно-територіальний устрій
Територія Антрацитівської міської ради — 6132 га., міста Антрацита — 2898 га. В адміністративному підпорядкуванні міста знаходяться 6 селищ міського типу: Боково-Платове, Верхній Нагольчик, Дубівський, Кам'яне, Кріпенський і Щотове, а також 5 селищ: Садовий, Христофорівка, Лісне, Степове, хутір Мельникове; та 2 села: Зелений Курган та Оріхове.
До Антрацитівської місцевої ради обрано 48 депутатів. До 6 селищних рад обрано 120 депутатів: Боково-Платівська селищна рада — 20, Верхньонагольчицька — 15, Дубівська — 21, Кріпенська — 20, Щотівська — 23. Сільських рад немає.
Промисловість
Економічний потенціал міста представляють 22 промислових підприємства та 145 малих підприємств. На долю промисловості випадає 94,5% випуску валової продукції. 75% загального обсягу промислового виробництва міста складає продукція підприємств вугільної галузі: чотирьох шахт, двох збагачувальних фабрик. Машинобудування представлене дев'ятьма підприємствами, найбільші з них: ТОВ «Пневматика», АОЗТ «Прокат», АООТ «Колор», ЗАТ «Антрацитівський завод збірних теплиць», ДП «Еталон-термо». Підприємства харчової промисловості: філія ТОВ «Коровай» хлібокомбінат. КП «Темп ЛТД» (безалкогольні напої).
Транспорт
Міський громадський транспорт в Антрациті представлений тролейбусом, автобусами і маршрутними таксі.
Освіта
Вищих навчальних закладів усіх рівнів — 5, а саме:
- Антрацитівський факультет гірництва і транспорту Східноукраїнського Національного університету ім. В. Даля;
- Антрацитівський філіал кафедри програмного забезпечення ЕОМ та ЕМ Харківського національного університету радіоелектроніки;
навчальні заклади І-ІІ рівня акредитації:
- Антрацитівський технікум радіоелектронного приладобудування;
- Антрацитівське медичне училище;
- Антрацитівський професійний будівельний ліцей;
- Антрацитівський ліцей автомобільного транспорту.
- Загальноосвітніх навчально-виховних закладів — 31. Дошкільних закладів — 17.
Професійно-технічних училищ — 3.
У місті в 1970-их роках працювала викладачем середньої школи Надія Світлична, українська правозахисниця, один із лідерів руху опору комуністичній владі. Дружина дисидента та правозахисника Івана Світличного.
Охорона здоров'я
У місті працюють 16 медичних закладів, а саме 10 лікарських закладів і 6 поліклінічних закладів, серед них психоневрологічний та наркодиспансери обласного підпорядкування. У них працюють 1366 осіб, а саме лікарів — 238, середнього медичного персоналу — 766, молодшого медичного персоналу — 590. Кількість ліжко-місць — 590.
Релігійне життя
У місті діють 15 релігійних організацій різних конфесій. Серед віруючих більшість сповідує православну християнську віру і відвідують храми УПЦ: Свято-Покровську, Свято-Олександра Невського, Свято-Георгіївську, Свято-Казанську, Ікони Божої Матері «Скоропослушниці», Рівноапостольної Ніни церкви.
Активно діють у місті громади свідків Іегови, Євангельских христіян баптистів. Досить чисельна мусульманська громада «Аль-Іхлас». (У місті мешкає 1,2% населення татарської національності).
У селищі Боково-Платове знаходиться пам'ятка архітектури храм Олександра Невського (1854 р.).
Відомі жителі
- льотчик-космонавт, двічі Герой Радянського Союза Володимир Ляхов;
- Олімпійський чемпіон зі спортивної гімнастики Ігор Коробчинський;
- народна артистка Радянського Союзу Бела Руденко;
- письменники Тарас Рибас, Владислав Титов, Григір Тютюнник;
- перший віце-президент федерації футболу України Олександр Бандурко;
- посол Росії В. Раєвський;
- генерал-полковник А. Богданов;
- режисер і сценарист кіно Людмила Серебреникова;
- актриса Євгенія Лоза.
- міжнародний гросмейстер, майстер спорту України з шахів Анастасія Гуцко
- баскетболіст Олексій Лень
Див. також
Примітки
- ↑ Чисельність наявного населення України на 1 січня 2013 року, Київ-2013 — Державний комітет статистики України
- ↑ М. Т. Янко. Топонімічний словник-довідник української РСР, К., «Радянська школа», 1973, стор. 15
- ↑ Міськраду Антрацита захопили донські казакі
- ↑ Антрацит: перевантажна база сепаратистів
- ↑ Антрацит «гонит» явку (дополнено)
- ↑ Донбас охоплюють протести через безгрошів'я та голод
- ↑ Кабінет міністрів України. Розпорядження від 7 листопада 2014 р. № 1085-р
- ↑ В Антрациті бойовики Козіцина та «ЛНР» ділять владу з перестрілками. Українська правда. 28.11.2014.
- ↑ а б Сутички в Антрациті є спробою ліквідувати неугодних Росії терористів, — штаб АТО. Zaxid.net. 28.11.2014.
- ↑ а б «ЛНР» пошла против казаков. Атаман Козицин арестован? Комендант Антрацита убит с охранниками — источник. ОстроВ. 28.11.2014. (рос.)
- ↑ Бойовики воюють один з одним. Нових сутичок чекають у Стаханові і Красному Лучі. Українська правда. 29.11.2014.
- ↑ В ходе междуусобицы в Антраците уничтожены «комендант» города и «начальник штаба» (видео). Главное. 29.11.2014. (рос.)
- ↑ ФСБ вивезла до Росії «казака» Козіцина, який тероризував Антрацит. ТВі. 30.11.2014.
- ↑ В оккупированном Антраците «казаки» открыли охоту на покупателей краски. Главное. 29.11.2014. (рос.)
- ↑ Дністрянський М. Етнополітична географія України: проблеми теорії, методології, практики. — Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2006. — 490 с.
Посилання
- Антрацитівський інформаційний портал
- Міський портал Антрацита
- Бійці АТО знищили групу бойовиків ЛНР під Антрацитом
| ||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||
