Тоя
 
|
| Тоя | |
|---|---|
| |
| Aconitum variegatum | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Порядок: | Жовтецевоцвіті (Ranunculales) |
| Родина: | Жовтецеві (Ranunculaceae) |
| Підродина: | Ranunculoideae |
| Триба: | Delphinieae |
| Рід: | Тоя (Aconitum) L., 1753 |
| Види | |
|
Понад 300, див. Список видів роду Аконіт. | |
 Вікісховище: Aconitum
| |
То́я[1][2], або аконіт (Aconitum) — рід багаторічних трав'янистих рослин родини жовтецевих (Ranunculaceae).
Корені потовщені, веретеноподібні або ріпоподібні; листки пальчасто-роздільні. Квітки зигоморфні з пелюстковидними чашолистками, зібрані в просту або розгалужену китицю. Відомо понад 300 видів (див. Список видів роду аконіт), поширених в Північній півкулі. В Україні — 17 видів, більшість в Карпатах і Прикарпатті, інші переважно в лісостепу. Майже всі рослини цього роду містять отруйний алкалоїд — аконітин. Цвіте тоя у серпні, нектар і пилок також є отруйними для бджіл, а мед — для людей. Рекомендовано для бджолярів знищувати рослини, якщо їх знайти в зоні льоту бджіл із пасіки, особливо, якщо на час цвітіння припадає безвзятковий період.[3]
Використовуються в медицині. Деякі види вирощуються як декоративні.
- Тоя вовкобійна (Aconitum lycoctonum subsp. lasiostomum, народна назва — вовкобій)
- Тоя кущиста (Aconitum eulophum)
- Тоя міцна (Aconitum firmum)
- Тоя молдавська (Aconitum moldavicum, народна назва — вовкобой, вовкобойник)
- Тоя строката (Aconitum variegatum)
З сивої давнини відомі людям отруйні властивості аконітів. В Індії їх використовували для отруєння стріл. Пліній Старший називав аконіти рослинним арсеном. У стародавній Греції та Римі їх використовували для виконання смертних вироків. Діоскорид зазначав, що аконіти вживали для отруєння вовків, пантер та інших диких звірів. Великий римський поет Овідій, описуючи у своїй поемі «Метаморфози» золота, срібна та залізна доба людства, для характеристики гріхів залізної доби використовував такий вислів:
«Грізні мачухи варять квіти аконітів.»
А. П. Чехов у книзі «Острів Сахалін» описує випадок захворювання людини, яка їла печінку свині, що отруїлася аконітом. Очевидно, з цим пов'язані народні назви: зілля чорне, отрутник, тоядь[джерело?]. Також відомо, що цією квіткою Клеопатра отруїла рідного брата.
- «Шарлотка на десерт» (з циклу «Речдок»): у хроніці після 11:03 (зокрема, про джунгарський). Весь фільм побудований на отруєнні аконітином.
- «Корейська морква» (з циклу «Речдок»).
- «Джинні та Джорджія» — фільм, що розповідає про те, як мати отруїла аконітом свого хлопця, бо той залицявся до її доньки.
- «Вовченя» — аконіт виступає сильною отрутою для перевертнів.
- В часи Давньої Греції тою вирощували як декоративну рослину, але в 117 році Траян помітив, що його слуги помирають від взаємодії з ним.
- В східній Індії аконіт входив до суміші, якою обробляли наконечники стріл. Противник помирав одразу після влучання, навіть якщо поранення не було смертельним.
- Плутарх описував у своїх працях, що воїни використовували тою як знеболююче, але часто неправильно розраховували дозу і вона зводила їх з розуму.
- Тоя настільки небезпечна, що отруєння може відбутися навіть від дотику до листя голими руками, оскільки отрута дуже швидко і легко всмоктується.
- ↑ акон* // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин 2004р. (Ю. Кобів).
- ↑ Тоя // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Алексєєнко Ф. М.; Бабич І. А.; Дмитренко Л. І.; Мегедь О. Г.; Нестероводський В. А.; Савченко Я. М. (1966). Кузьміна М. Ф.; Радько М. К. (ред.). Виробнича енциклопедія бджільництва (українською) . Київ «Урожай». с. 14-15.
- ↑ Макаров, Костянтин. Цікаві факти про Аконіт.
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- АКОНІТ Фармацевтична енциклопедія
- Аконіт (Aconitum) // ВУЕ
- Тоя, чорнота, коніт // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1966. — Т. 8, кн. XV : Літери Ст — Уц. — С. 1919-1920. — 1000 екз.
- Як відрізняти різні види Аконіту Flora Europaea, Volume 5 (англ.)
- Рід Aconitum на сайті «The Plant List» (англ.)
- Andrew V. Novikoff & Józef Mitka. Taxonomy and ecology of the genus Aconitum L. in the Ukrainian Carpathians // Wulfenia, 18 (2011): 37– 61(англ.)
|
Це незавершена стаття про жовтецеві. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
