Гинухці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Гинухці (самоназва гьинухъес, авар. гьинухъесел) — цезький народ.

Історія[ред. | ред. код]

Етнонім «гинухці» походить від слова гьино//гьину, тобто "дорога, тропа". Бежтинці звуть їх гьинухъаса, грузини — лекӏеби, дидо//дидоелеби, цези — гьинузи.

Гинухці в офиційних документах та переписах не виділялися як самостійна народність. В 1944 году, після депортації чеченців та ліквідації Чечено-Інгуської АРСР, гинухці в числі інших аваро-андо-цезьких народів були примусово переселені в приєднаний до Дагестану Веденський район, а післе реабілітації чеченців та інгушів, в 1958 году гинухці повернулися на споконвічні території. В 1960-х роках чисельність гинухського населення оцінювалася в 200 чоловік. Перепис 2002 року зафіксував в Росії 531 гинухців, які були включені як етнічна група в складі аварців. За переписом 2010 року в Росії проживало 443 гинухців.

Розселення[ред. | ред. код]

Проживають в основному в селі Гінух на схилі гори Охтльо (Цунтинський район), невелике число – на Прикаспійській рівнині (села Нове Монастирське Кізлярського району, Стальське Кизилюртівського району). Близько 100 ос. проживають в Грузії.

Мова та вірування[ред. | ред. код]

Гинухська мова належить до цезької підгрупи аваро-андо-цезької групи нахсько-дагестанської сім'ї мов. Серед гинухців поширені також цезька, російська та аварська мови.

Віруючі гинухці - мусульмани-суніти.

Генетика[ред. | ред. код]

По чоловічій лінії у гинухців зустрічаються наступні гаплогрупи:

J1-56,25 %

G2a-43,75 %

Посилання[ред. | ред. код]

Большая Российская Энциклопедия.

Всероссийская перепись населения 2010 г. Национальный состав населения Российской Федерации.

Всероссийская перепись населения 2002 г. Национальный состав населения Российской Федерации.

Бокарев Е. А. Цезские (дидойские) языки Дагестана. — М.: Изд-во Академия наук СССР, 1959.

Бокарев Е. А. Гинухский язык // Языки народов СССР: в 5 томах. Иберийско-кавказские языки. — М: Наука, 1967. — Т. 4.