Кети

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Кети
Ket.JPG
Загальна кількість 1494 чол. (2002)
Найбільші розселення Росія:
   [1]
Близькі етнічні групи Юги
Мова Російська мова, Кетська мова, Селькупська мова, Евенкійська мова
Релігія Православ'я


Ке́ти, кет — (самоназва — «людина»), кето, остяки, єнісейські остяки, єнісейці, корінний нечисельний народ Сибіру.

Назва «кети» походить від «кет» — «людина». Утвердилась в російській мові з початку XX сторіччя. До цього кети були відомі під найменуванням «остяки», «єнісейські остяки», «енісейці». Серед немолодої частини населення зустрічається ще одна стара самоназва — «остиган».

Чисельність[ред.ред. код]

Кети — один з самих нечисленних етносів Півночі. Проте в останні десятиліття офіційно реєструється зростання чисельності з 1084 чоловік у 1989 році до 1494 чол. у 2002.

Чисельність кетів в Росії/Російській імперії/СРСР:

Територія, розселення[ред.ред. код]

Зимовий лабаз
Територія розселення кетів (єнісейських остяків) на етнічній мапі Сибіру в XVI ст. до експансії Російської держави. Карта бл. 1900 р.

На початку 17 століття кетські племена займали велику територію по річках Кан (права притока Єнісею), Усолка, Она (лівобережжя нізовій Ангари), по Єнісею від сучасного Красноярська до гирла річки Туби. На першу половину 19 століття майже всі вони втратили свою мову, злившись з росіянами, евенками, з предками сучасних хакасів. І лише найпівнічніші кети, ті, що жили нижче по Єнісею і його притоках Касу, Симу, Дуб-чесу, Елогую і Вахті зберегли свою мову і етнічні ознаки.

В даний час основна частина кетів (994 чол.) живе в Туруханському, Північно-енісейському і Енісейському районах Красноярського краю, а також в Байкитськоме районі Евенкійського автономного округу.

Вони зосереджені в основному в 13 селах. Живуть спільно з росіянами, селькупами, евенками та іншими народами. У селах Келлог, Фарково, Мадуйка і Радянська Річка вони є переважаючою частиною населення. У селищах Сургутіха, Баклані-ха, Горошиха їх частка становить близько 30 %. У інших селах їхня частка становить від 5 до 15 %.

Антропологічна характеристика[ред.ред. код]

У антропологічному відношенні кетів відносили до уральського типу, що поєднує в собі європеоїдні і монголоїдні риси. Проте подальше вивчення дозволило виділити кетів в самостійний єнісейський тип.

Мова[ред.ред. код]

Говорять на кетській мові, останній мові енісейськой сім'ї мов, що збереглася.

Діалекти: імбатський, симський які значно відрізняються один від одного в області фонетики, морфології і лексики. Деякі дослідники навіть вважають їх окремими мовами. Переважна частина сучасних кетів говорить на імбатськім діалекті, який підрозділяється на говори.

Кетська мова належить до ізольованих серед мов всіх інших народів Сибіру. Деякі лінгвісти вказують на загальні риси в основних принципах її побудови з деякими мовами кавказьких горців, басків і північноамериканських індіанців.

Всі сучасні кети говорять російською мовою, деякі володіють селькупською і евенкійською мовами.

Традиційне житло

Історія[ред.ред. код]

Прийнято вважати, що предки сучасних кетів сформувалися в епоху бронзи на півдні межиріччя Обі і Єнісею в результаті змішання европеоїдов Південного Сибіру із стародавніми монголоїдами. Приблизно у 1 тисячолітті нової ери вони вступили в контакти з тюркським і самодійамодійсько-угромовним населенням і в результаті міграцій опинилися на Енісейській Півночі.

Джерела і ресурси[ред.ред. код]

  • nsu.ru
  • Народы мира. Москва. 1988.
Етнологія Це незавершена стаття з етнології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.