Гливиці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Глівіце)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гливиці
Gliwice

Герб Прапор
Герб Прапор
Гливиці
Розташування міста Гливиці
Основні дані
50°17′ пн. ш. 18°40′ сх. д. / 50.283° пн. ш. 18.667° сх. д. / 50.283; 18.667
Країна Польща Польща
Регіон Сілезьке воєводство

Межує з

— сусідні нас. пункти
Писковіце ?
Магдебурзьке право 1250
Площа 133,88 км²
Населення 187475 (2011)[1]
· густота 1474 (2008[2]) осіб/км²
Агломерація 3 487 000 (Катовіце)
Висота НРМ 200 м
Міста-побратими Дессау-Росслау (1992), Боттроп (2004), Донкастер, Кежмарок, Шалґотар'ян, Валансьєнн
Телефонний код (48) 32
Часовий пояс UTC+1 (Сілезьке воєводство)
Номери автомобілів S
GeoNames 3099230, 7532030, 7530857
OSM 224462 ·R (Сілезьке воєводство)
Поштові індекси 44-100 до 44-164
Міська влада
Вебсторінка um.gliwice.pl
Мапа


CMNS: Гливиці у Вікісховищі

Гливи́ці[3] (пол. Gliwice, нім. Gleiwitz) — місто південно-західної Польщі у Верхньосілезькому вугільному басейні. Належить до Сілезького воєводства. Приєднане до Польщі в 1945 році. У 1945—1950 роках входило до складу Сілезького воєводства, в 1950—1998 роках — до Катовицького. Місто займає 17-те місце у Польщі за площею та 18-те за населенням, є одним із засновників Агломерації міст Верхньої Сілезії.

Географія[ред. | ред. код]

Розташування[ред. | ред. код]

Місто Гливиці лежить над річкою Клодниця у південно-західній частині Польщі на Катовицькій височині неподалік від міста Забже.

Площа[ред. | ред. код]

  • 1995 — 133,85 км².
  • 2006 — 133,88 км².

Демографія[ред. | ред. код]

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][4]:

Загалом Допрацездатний
вік
Працездатний
вік
Постпрацездатний
вік
Чоловіки 90417 15131 64114 11172
Жінки 97058 14519 58824 23715
Разом 187475 29650 122938 34887
  • Графік чисельності населення Гливиці за останніх 140 років.

Адміністративний поділ[ред. | ред. код]

Дільниці міста[ред. | ред. код]

14 вересня 2006 року міська рада на пропозицію Президента міста прийняла новий адміністративний поділ міста. Гливиці були розділені на 18 дільниць зі статусом поселень, однак це рішення міської ради не було впроваджене в життя, оскільки було скасоване шльонським воєводою з формальних причин. У липні 2007 міська рада прийняла рішення про проведення громадських консультацій у справі нового поділу міста. 22 лютого 2008 року почали діяти рішення міської ради у справі утворення 20 дільниць в статусі поселень, які мають становити допоміжні одиниці міста. Детальний розподіл вулиць з точки зору локалізації дільниць доступний мешканцям в Інтернеті.

Назва[ред. | ред. код]

Назва Гливиці серед інших шльонських топонімів польською мовою у Пруськім королівстві датується з 1750 р. Для пояснення походження назви існують дві концепції:

  1. Gliw — у слов'янських мовах часто означає глинисту територію, вологу поверхню. У польській мові до цього часу вживається вислів для зіпсованого сиру, що нагадує глину — zgliwiały ser — глевкий сир. Цікавим є те, що в українській, словацькій, хорватській, сербській мовах слово glive / gljive означає гриби, тобто gljivice — маленькі грибочки.
  2. Gliw або Gliwa — особове ім'я, яке було поширене на території Шльонська у середньовіччі. У такому випадку Ґливиці — це патронім від імені володаря землі або її орендаря, відповідно засновника міста.

Історія[ред. | ред. код]

Кам'яниця з Готелем «Діамант» на вул. Перемоги, 2008 рік
Фонтан Посейдона
Вірменський храм
  • 1276 — перша згадка про місто Гливиці.
  • 1430 — належить претендентові на чеський престол князю Зигмунту Корибутовичу.
  • 1431:
    • побудова оборонних мурів.
    • князь олесницький Конрад VII Білий здобуває місто і нищить замок.
  • 1601 — пожежа нищить ціле місто разом з передмістями.
  • 1626 — безрезультатна облога міста протестантськими данцями під проводом Ернста Мансфельда під час Тридцятилітньої війни.
  • 1629 — надання нового герба міста цісарем Фердинандом ІІ.
  • 1711 — пожежа в місті.
  • 1742 — місто в складі Пруського королівства.
  • 1804 — закінчено побудову Клодницького каналу.
  • 1826 — перша в місті друкарня.
  • 1845 — будівництво залізничної колії Гливиці — Ополе — Вроцлав.
  • 1851 — перший банк у Гливиці.
  • 1894 — перший кінний (в межах центру) і паровий (поза центром) трамвай.
  • 1899 — відкривається міський театр.
  • 1905 — відкривається музей.
  • 1927 — початок роботи радіостанції.
  • 1928 — побудовано готель «Dom Górny Śląsk», тепер місцезнаходження міської влади.
  • 1938 — закінчено побудову Гливицького каналу.
  • 1939 — 31 серпня «Ґляйвицька провокація», влаштована німецькими спецслужбами як привід для нападу на Польщу.
  • 1945 — 23 січня взяття міста Червоною Армією.
  • 1999 — візит папи Івана Павла ІІ.
  • 2013 — відкрито найбільший у Європі торговий центр (Centrum Handlowe)

Промисловість[ред. | ред. код]

У Гливиці знаходиться завод компанії Дженерал Моторс (General Motors Manufacturing Poland), де виробляється модель Opel Astra IV, а також філія японської фірми, яка виробляє фільтри та каталізатори NOx для автомашин NGK Ceramics. На міській дільниці Łabędy розташоване підприємство BUMAR-ŁABĘDY, яке виробляє танки PT-91 і будівельні машини. На території міста також знаходиться одна з найбільших у Європі копалень кам'яного вугілля KWK Sośnica-Makoszowy. Найбільший виробник і дистриб'ютор хімічних реактивів POCH S.A. теж знаходиться тут.

Відомі люди[ред. | ред. код]

Народились[ред. | ред. код]

Поховані[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018. 
  2. Населення, площа та густота за даними Центрального статистичного офісу Польщі. Powierzchnia i ludność w przekroju terytorialnym w 2007. [1].
  3. Гливиці // «Словники України» online
  4. Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018. 
  5. До історії меморіальної таблиці воїнам У Г А в церкві Св. Архистратига Михаїла в місті Бучач та її автора. Архів оригіналу за 14 квітня 2015. Процитовано 14 квітня 2015. 


Джерела[ред. | ред. код]