Пісочник морський
| Пісочник морський | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Charadrius alexandrinus Linnaeus, 1758 | ||||||||||||||||
 Ареал поширення Ch. alexandrinus Гніздування Осіле проживання Зимування Випадкова поява | ||||||||||||||||
|
3—5, див. текст | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Пісочник морський[1], зуйок морський (Charadrius alexandrinus) − прибережний птах ряду Сивкоподібних (Charadriiformes). Один з 5-ти видів роду у фауні України. В Україні гніздовий, перелітний птах.
Загальна характеристика[ред. | ред. код]
Морфологічні ознаки[ред. | ред. код]
Стрункий, трохи менший за шпака кулик з досить коротким дзьобом та ногами. Маса тіла — 32–56 г, довжина тіла — 5—17 см, розмір крила — 31—35 см. Характерний статевий диморфізм. Дорослий самець у шлюбному вбранні зверху сірувато-бурий; лоб, «брови», горло, шия і низ білі; спереду тім'я і через очі проходять чорні смуги; задня частина тім'я і потилиця іржасто-руді; на боках шиї чорні плями; вздовж основи бурих махових пер проходить біла смуга; крайні стернові пера білі; центральні − бурі, з білою верхівкою; дзьоб і ноги чорні. У позашлюбному оперенні чорний і рудий кольори замінені бурим. Доросла самка схожа на дорослого самця у позашлюбному оперенні. Молодий птах схожий на дорослу самку.
Голос[ред. | ред. код]
Закличний крик звучить як ніжне «паї» та «піт-піт». Під час токового польоту видають трель «пють, пітть, пітт-пітт…», яка починається повільно, потім поступово прискорюється і закінчується в швидкому темпі.
Підвиди[ред. | ред. код]
Різні автори виділяють 3—5 підвидів:
- Charadrius alexandrinus alexandrinus Linnaeus, 1758
- Charadrius alexandrinus dealbatus (Swinhoe 1870)
- Charadrius alexandrinus nivosus (Cassin, 1858)
- Charadrius alexandrinus occidentalis (Cabanis, 1872)
- Charadrius alexandrinus seebohmi Hartert & Jackson, 1915
Ареал виду та його поширення в Україні[ред. | ред. код]
Має широкий гніздовий ареал: від південної Європи до Японії, а також в Еквадорі, Перу, Чилі, на півдні США та Карибських островах. В Україні гніздиться на прибережних ділянках Чорного і Азовського морів, на Сиваші, Тузлівських лиманах[2] та у Дніпропетровській області. Під час кочівель і міграцій може також спостерігатись в інших частинах країни.
Чисельність і причини її зміни[ред. | ред. код]
За даними МСОП станом на 2002 р. чисельність виду становила 280—460 тис. пар. На початку ХХ ст. популяція в Європі нараховувала 22—35 тис. пар[3]. Протягом останніх двох десятиріч популяція по усій Європі різко скоротилася. До 1970-х рр. був численним птахом Азово-Чорноморського узбережжя. У середині 1980-х рр. нараховували 4–5 тис. пар. На початок XXI ст. чисельність в Україні становила близько 1750—2150 пар. Фактори, що негативно впливають на чисельність: інтенсивне освоєння прибережних біотопів та їх трансформація, зростаюче рекреаційне навантаження, господарська діяльність, випасання худоби у місцях гніздування, ріст чисельності здичавілих собак, сірої ворони, лисиці, єнотовидного собаки.
Особливості біології[ред. | ред. код]
Перелітний птах. Гніздиться вздовж узбережжя морів і солоних озер. Навесні прилітає в березні–квітні. Тримається групами, поодинці або у зграях з іншими куликами на пляжах піщаних і піщано-черепашкових островів та кіс, відкритих ділянках узбережжя з розрідженою трав'яною рослинністю або без неї, солончаках. Гніздиться в квітні–серпні у моновидових або змішаних колоніях разом з крячками та куликами. Гніздо має вигляд невеликого заглиблення з камінцями або уламками черепашок молюсків. Самка відкладає кладку з 3 блідо-оливкових або глинисто-жовтих з темними дрібними плямами яєць. Птахи насиджують їх протягом 23–26 діб. Пташенята з'являються у травні–серпні. Пташенята виводкові, літати починають у 25–26-денному віці. Успіх гніздування становить 25–35 %. До місць зимівлі птахи відлітають в серпні–жовтні. Живиться дрібними водяними безхребетними.
Охорона[ред. | ред. код]
Включено до Боннської (Додаток ІІ) та Бернської (Додаток ІІ) конвенцій, угоди AEWA. Включено до Червоної книги України (1994, 2009) (статус − вразливий). В Україні охороняється у межах об'єктів природно-заповідного фонду, розташованих на узбережжі морів. З метою ефективнішої охорони слід створити національний природний парк на Сиваші, заповідник на Керченському півострові, орнітологічний заказник на лимані Хаджидер, Солонець-Тузли та регіональний ландшафтний парк на Куяльницькому лимані. Потрібно регулювати чисельність хижаків; регламентувати рекреацію та випасання худоби у місцях гніздування; проводити заходи з покращання стану біотопів, які використовуються видом.
Див. також[ред. | ред. код]
- 8969 Александрінус — астероїд, названий на честь цього виду птахів.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Міграція птахів триває: на Тузлівські лимани Одещини прилетіли морські пісочники та дерихвости. 02.05.2021, 14:31
- ↑ BirdLife International. Birds in Europe: population estimates, trends and conservation status. − Cambridge, UK: BirdLife International, 2004. − 374 pp. (BirdLife Conservation Series No. 12)
Джерела[ред. | ред. код]
- Корзюков А. І., Панченко П. С. Пісочник морський // Червона книга України. Тваринний світ / За ред. І. А. Акімова. — К. : Глобалконсалтинг, 2009. — С. 448. — ISBN 978-966-7059-0-7.
- Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Птахи фауни України. — Київ, 2002. — 416 с. — ISBN 966-7710-22-X.
Посилання[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- Фауна України. Т. 4. Птахи: Загальна характеристика птахів. Курині. Голуби. Рябки. Пастушки. Журавлі. Дрофи. Кулики. Мартини / Кістяківський О.Б. — К. : АН УРСР, 1957. — 432 с.
|
