Петропавлівка (Петропавлівський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
смт Петропавлівка
Gerb Petropavlivky.png Prapor Petropavlivky.png
Герб Петропавлівки (смт) Прапор Петропавлівки (смт)
Петропавлівка
Розташування міста Петропавлівка
Країна Україна Україна
Область Дніпропетровська область
Район/міськрада Петропавлівський район
Рада Петропавлівська селищна рада
Код КОАТУУ: 1223855100
Облікова картка Петропавлівка 
Основні дані
Засноване 1775
Статус з 1957 року
Площа  км²
Населення 9 177
Поштовий індекс 52700 — 52704
Телефонний код +380 5631
Географічні координати 48°27′15″ пн. ш. 36°26′25″ сх. д. / 48.45417° пн. ш. 36.44028° сх. д. / 48.45417; 36.44028Координати: 48°27′15″ пн. ш. 36°26′25″ сх. д. / 48.45417° пн. ш. 36.44028° сх. д. / 48.45417; 36.44028
Висота над рівнем моря 80 м
Водойма р. Самара, р. Бик
Відстань
Найближча залізнична станція: Брагинівка
До станції: 3 км
До обл. центру:
 - автошляхами: 132 км
Селищна влада
Адреса 52700, смт Петропавлівка, вул. Героїв України, 53; тел. 3-15-51
Голова селищної ради Войнов Сергій Володимирович
Карта
Петропавлівка is located in Україна
Петропавлівка
Петропавлівка
Петропавлівка is located in Дніпропетровська область
Петропавлівка
Петропавлівка

Commons-logo.svg Петропавлівка у Вікісховищі

Петропа́влівка — селище міського типу Дніпропетровської області, центр Петропавлівського району, а також Петропавлівської селищної ради. Населення за переписом 2001 року становить 9 177 осіб. У 1957 р. наданий статус селища міського типу.

Географічне розташування[ред.ред. код]

Селище міського типу Петропавлівка знаходиться на лівому березі річки Бик в місці її впадіння в річку Самара (ліва притока), вище за течією на відстані 2,5 км розташоване село Троїцьке, на протилежному березі - село Самарське. Річки в цьому місці звивисті, утворюють лимани, стариці і заболочені озера. Через селище проходить автомобільна дорога Т 0424, поруч проходять автомобільна дорога М04 (E50) і залізниця, станція Брагинівка за 2 км.

Історія[ред.ред. код]

Заснування[ред.ред. код]

Замисливши Білевську фортецю (нинішній Красноград) зв'язати з Бахмутом, - центральним містом Азовської губернії, — якомога кращими шляхами сполучення та впорядкованими слободами, — Азовський губернатор Чертков дав наказ губернській канцелярії застосувати всі заходи для найшвидшого втілення цього наміру.

Задля цієї мети губернська канцелярія дала розпорядження Бахмутській провінційній канцелярії першу роту Луганського пікінерного полку негайно перевести з Бахмутської фортеці до Вовководського повіту та новим поселенням заселити її при річках — Самарі й Бику.

Наприкінці 1775 та на початку 1776 років наказ було виконано: у Вовководському повіті, при річках — Самарі й Бику, в місцевості добрій, багатій і розкішній, на державній, вільній і незайманій, дикопорослій землі, виникла військова слобода з пікінерів Луганського полку з усіма їх сімействами і родичами.

Пікінери ці в Бахмутській фортеці належали до місцевої Петропавлівської церкви, являли собою парафію її, а тому, на згадку собі й нащадкам, новонаселену слободу свою назвали Петропавлівкою. У слободі Петропавлівці, перші поселенці її, користуючись усіма вигодами і зручностями багатої місцевості, швидко позаводили повне господарство, — маєтність; володіючи непоганими ґрунтами землі, влаштували у слободі та в околицях її пристойні економічні садиби.

Восени 1776 року слобідчани почали клопотатись про спорудження у себе першої церкви. Виборні слободи Петропавлівки Семен Ручій, Левон Семененко та Іван Макаренко подали губернатору Черткову прохання, в якому, виклавши усі права свої на залишену ними в Бахмуті Петропавлівську церкву, просили його наказати перенести її, як їх пряму і законну власність, до новоствореної слободи Петропавлівки. Негайно наведена була по цій справі відповідна довідка, і за довідкою виявилось, що вимоги обивателів слободи Петропавлівки, стосовно Петропавлівської церкви м. Бахмута, за суттю справи, слушні і законні. На цій підставі Азовський губернатор Чертков, папером від 7-го листопада 1776 року, просив у преосвященого Євгенія благословення і дозволу Петропавлівську церкву з Бахмута перенести до новонаселеної слободи Петропавлівки.

Рішенням Консисторії від 22-го грудня того ж 1776 року дозволено перенести Петропавлівську церкву з Бахмута в новонаселену на державній порожній, вільній землі слободу — Петропавлівку по річці Бику, поблизу річки Самари. У 1777 р. парафіяльних дворів у Петропавлівці було 133, в них чол. 521, а жін. 478, обох статей 999 душ.

19 століття[ред.ред. код]

У 1846 році Петропавлівка стала містечком і центром волості Катеринославської губернії.

Тут процвітало хліборобство, а вигідне географічне положення сприяло розвиткові торгівлі та ремесел.

У XIX сторіччі було 2 цегельно-черепичних заводи, понад 50 крамниць, 48 вітряків, 8 кузень, 3 постоялих двори.

Станом на 1886 рік в селі мешкало 5405 осіб, налічувалось 969 дворів, 2 церкви православні, єврейський молитовний будинок, школа, земська лікарня, поштова станція, 4 горілчані склади, трактир, 3 постоялі двори, 28 лавок, проходило 4 ярмарки на рік[1].

20 століття[ред.ред. код]

Проект герба Петропавлівки 1996 р.

Радянські війська відійшли з Петропавлівки 12 жовтня 1941 року. Визволене разом з селищем Межова 10 вересня 1943 р. Однак щодо цього питання є чимало непорозумінь серед істориків. Більшість сходяться на думці, що 10 вересня визволення Петропавлівки лише розпочалося. Насправді, Петропавлівку було остаточно визволено в період з 15 вересня 1943 р. по 17 вересня 1943 р.

Економіка[ред.ред. код]

  • ТОВ АФ «Нібас».
  • «Авангард», ТОВ.

Ґрунтовий покрив Петропавлівки[ред.ред. код]

Ґрунтовий покрив Петропавлівки дуже складний.

Основними ґрунтами району є чорноземи звичайні, які утворилися на покритих лісовими породами плато під трав'янистою степовою рослинністю.

По заплавах рік та днищам балок в умовах близького залягання ґрунтових вод утворились лугові, болотні та перехідні між ними ґрунти.

При масштабному обстеженні території господарств району було виділено 102 ґрунтові різновидності, які відрізняються між собою морфологічною будовою, механічним складом, ґрунтоутворюючими та підстилаючими породами.

Переважні з них: чорноземи звичайні, найбільш розповсюджені ґрунти на території району. Залягають вони на рівних підвищених ділянках водорозділів (плато на пологих схилах), де поверхневий стік майже відсутній.

Утворення ґрунтів проходило за рахунок накопичення гумусу та мінеральних поживних речовин при проростанні та відмиранні трав'янистої рослинності.

На глибині ґрунтового профілю та гумусованості чорноземи звичайні в районі поділяються на:

  • чорноземи звичайні середньогумусні;
  • чорноземи звичайні малогумусні;
  • чорноземи звичайні маломіцні перехідні до південних.

Найбільш розповсюджені з них — чорноземи звичайні середньогумусні, які використовуються під ріллю. Ці ґрунти займають схили водорозділів та балок.

Загальна площа чорноземів звичайних середньогумусних 38,9% від всієї площі району.

Чорноземи звичайні легкоглинисті важкосуглинисті середньозмиті та легкосуглинисті малогумусні на лесових породах займають південно-західну частину району і формують по дерновому типу ґрунтоутворення.

Чорноземи звичайні неглибокі перехідні до південних займають найбільшу площу і розташовані в південно-східній частині району по границі з Межевським районом, на вирівняних місцях водорозділів.

Всі ґрунти багаті на гумус та поживні речовини. Вони придатні для використання під всі районовані культури.

Чорноземи звичайні намиті суглинисті використовуються як пасовища та орні землі. Чорноземи намиті мають сприятливий водний режим і є найкращими ґрунтами району.

Культура[ред.ред. код]

Пам'ятки, архітектура[ред.ред. код]

Свято-Петропавлівська церква

Кам'яний трьохпрестольний храм на честь святих первоверховних апостолів Петра і Павла був побудований в 1910 році. Будівля храму однокупольна, з дзвіницею. Центральний престол — на честь святих первоверховних апостолів Петра і Павла, лівий — на честь святої великомучениці Катерини, правий — на честь благовірного князя Олександра Невського.

Туризм[ред.ред. код]

Об'єкти, які можуть бути використані у туристичних цілях по Петропавлівці:

  • Свято-Петропавлівська Православна церква.
  • Історико-краєзнавчий музей у смт Петропавлівка.
  • Меморіал солдатської слави

Поблизу Петропавлівки розташований ландшафтний заказник загальнодержавного значення Петропавлівські лимани.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Волости и важнейшие селения Европейской России. Выпуск VIII. Санкт-Петербург 1886 (рос.)

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Додаткові джерела[ред.ред. код]