Політична партія «Сила і честь»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Політична партія «Сила і Честь»
Заснована / зареєстрована 26 жовтня 2009 року
Штаб-квартира Київ
Політична ідеологія правоцентризм, консерватизм


Очільник партії Ігор Смешко
Олександр Кіхтенко (в.о.)
Кольори синій, жовтий, червоний
Кількість членів
Кількість депутатів у ВР
0 / 450
Обласні ради
0 / 1804
Веб-сторінка sylaichest.org
Політика України
Політичні партії
Вибори

«Сила і Честь» — українська політична партія, яку очолює політичний та громадський діяч Ігор Смешко.

Політична діяльність[ред. | ред. код]

Парламентські вибори 2014[ред. | ред. код]

Результати виборів до ВР України. 2014 рік.

Партія брала участь у виборах до Парламенту 26 жовтня 2014 року, місць у Раді не отримала.

Під першим номером — генерал армії України, Олександр Кіхтенко, який з 10 жовтня 2014 року був головою Донецької обласної адміністрації[1].

Керівник партії Ігор Смешко через роботу на посаді голови Комітету з питань розвідки при Президентові України (з 7 жовтня 2014 року)[2][3][4], не зміг очолити список партії.

Перша десятка[ред. | ред. код]

  1. Олександр Кіхтенко
  2. Микола Обиход
  3. Оксана Андрієнко
  4. Володимир Патраманський
  5. Юрій Антипкін
  6. Петро Шаповал
  7. Анатолій Довгополий
  8. Оксана Бєльська
  9. Юрій Прокоф'єв
  10. Степан Свистович

Усього у виборчих списках зареєстровано 72 кандидати від партії.[5]

Парламентські вибори 2019[ред. | ред. код]

Перша десятка[6][ред. | ред. код]

  1. Ігор Смешко, керівник партії
  2. Олена Сотник, народний депутат, фракція партії «Самопоміч», голова молодіжного крила Самопомочі.
  3. Рефат Чубаров, голова Меджлісу кримськотатарського народу
  4. Іван Мірошниченко, народний депутат, фракція партії «Самопоміч».
  5. Володимир Замана, колишній начальник Генерального штабу
  6. Ольга Романюк, вчена, спеціаліст із ЖКГ
  7. Андрій Гайдуцький, економіст, фінансист
  8. Ірина Сисоєнко, народний депутат, фракція партії «Самопоміч».
  9. Володимир Тимошенко, генерал-лейтенант, один із засновників управління К в СБУ
  10. Анатолій Макаренко, екс-глава митниці

Програма[ред. | ред. код]

Партія декларує наступні пріоритети:[7]

  1. Захист національної безпеки і оборона держави
  2. Реформація державного механізму (створення потужної системи стримувань та противаг)
  3. Подолання внутрішньодержавної кризи (консенсус політичних сил)
  4. Подолання економічного занепаду
  5. Остаточна зміна зовнішньополітичного курсу держави
  6. Ліквідація корупції
  7. Аграрні реформи
  8. Підвищення рівня освіти, науки і культури
  9. Охорона здоров'я та захист екології
  10. Створення потужного механізму патріотичного виховання
  11. Вдосконалення соціальної політики
  12. Окремо виділяють проблему примирення українського народу: головна мета — досягти консенсусу всередині держави, знищивши будь-які прояви антиукраїнського впливу з території ворожих суб'єктів міжнародного права.

Органи управління[ред. | ред. код]

Структуру партії складають її центральні керівні й контрольно-ревізійні органи та первинні організації. Центральними керівними органами партії є з'їзд, політрада та політвиконком. Нагляд за дотриманням статуту здійснює центральна контрольно-ревізійна комісія.

Вищим керівним органом партії є з'їзд, який скликається за рішенням політради або головою партії або на вимогу не менш як 2/3 регіональних організацій партії. Проводиться не рідше одного разу на чотири роки.[7]

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]