Раду Поклітару

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Раду Віталійович Поклітару
Radupoklitaru.jpg
Народився 22 березня 1972(1972-03-22) (45 років)
Кишинів, Молдавська РСР, СРСР
Громадянство СРСР СРСРБілорусь Білорусь
Діяльність хореограф
Нагороди Національна премія України імені Тараса Шевченка — 2016
CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Поклітару Раду Віталійович (нар. 22 березня 1972, Кишинів, МРСР) — балетмейстер, творець театру «Київ модерн-балет»[ru]. Лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка 2016 року.Заслужений діяч мистецтв України,2017 рік

Біографія[ред.ред. код]

Народився у родині солістів балету Молдавського академічного театру опери та балету Людмили Недремської та Віталія Поклітару. Почав займатися класичним танцем у віці 4,5 років у студії при Кишинівському Палаці піонерів. Навчався в Московському Академічному хореографічному училищі (1983—1984), Одеській балетній школі (1984), Кишинівському музичному училищі ім. Штефана Нягі (1985).

У 1986 році поступив у Пермське державне хореографічне училище, яке закінчив у 1991 році по класу Олександра Григоровича Сахарова (спеціальність — артист балету). У 1991 році поступив на роботу до Великого театру опери та балету Білорусі. Танцівник яскраво вираженого характерного, акторського дарування.

У 1994 році вступає в Білоруську Академію музики на створене відділення хореографії. 21 квітня 1996 відбувся балетмейстерський дебют Раду Поклітару — на сцені Білоруського хореографічного коледжу відбулася прем'єра мініатюри «Точка перетину» на музику Арканджело Кореллі у виконанні Ольги Гайко та Олексія Овечкіна. У 1999 році Раду Поклітару захищає диплом за спеціальностями: хореограф (по класу Валентина Миколайовича Єлізар'єва), мистецтвознавець (по класу Юлії Михайлівни Чурко) і викладач теорії хореографії. Дипломним спектаклем балетмейстера став «Поцілунок феї» Ігоря Стравінського, поставлений у 1999 році на сцені Великого театру балету Республіки Білорусь.

Першу популярність принесли Раду Поклітару мініатюри, створені ним для танцівників, учасників міжнародних конкурсів артистів балету. Особливо плідним виявився творчий союз молодого хореографа із солістами Мінського музичного театру Юлією Дятко та Костянтином Кузнєцовим. Серед робіт, створених творчим тріо, мініатюри: «Багатель» на музику Л. Бетховена, «Білоруська тужна» (рос. «Белорусская причитальная»), «Його музика» на музику Р. Блекмора, «Адажіо» на музику П. Чайковського, «Імпровізація на тлі стіни, оповитої плющем» на музику І. С. Баха, «Три грузинські пісні», «Баркарола» на музику Ж. Оффенбаха, а також одноактні спектаклі «Миттєвості» за поезією К. Бальмонта, «Світ не закінчується біля дверей будинку» на музику Ж. Депре і Г. Малера, «Бачення троянди» на музику К. М. Вебера, «In PIVO veritas» на ірландську народну музику та музику епохи Ренесансу.
У сезоні 2000—2001 працював головним балетмейстером Молдавської національної опери. Через зміну політичного керівництва країни, міністра культури Молдови та дирекції театру, хореограф був змушений піти з цієї посади.

З 2001 по 2006 рік — вільний художник. У цей період на сценах Україні, Білорусі, Латвії, Росії ним були створені балети, які закріпили за Раду Поклітару славу одного з головних провідників сучасного танцю і прогресивної балетної режисури на пострадянському просторі. «Картинки з виставки» на музику М. Мусоргського та «Весна священна» І. Стравінського в Національній опері України ім. Т. Шевченка, «Сім смертних гріхів» К. Вайля в Пермському театрі опери і балету, «Попелюшка» С. Прокоф'єва в Латвійській Національній опері та чисельні інші масштабні творчі проекти Раду Поклітару завжди ставали подіями, які одержували живий відгук глядачів та мистецької еліти.

Вирішальним у долі хореографа стало створення у творчому тандемі з відомим англійським режисером Д. Доннелланом вистави «Ромео і Джульєтта» у Великому театрі Росії (2003). Величезний суспільний резонанс, бурхлива полеміка в пресі і кулуарах театру стали реакцією на появу нової, революційної версії знаменитого балету в репертуарі головного музичного театру країни.

Творча діяльність[ред.ред. код]

Створення театру «Київ модерн-балет»[ред.ред. код]

У 2006 році за ініціативою і при повній фінансовій підтримці відомого українського мецената Володимира Філіппова, Раду Поклітару створює авторський театр «Київ модерн-балет»[ru]. У результаті загальноукраїнського кастингу було відібрано 16 молодих танцівників. При цьому наявність академічної балетної освіти не була необхідною умовою для прийняття до складу трупи.

Офіційною датою народження колективу є 25 жовтня 2006 року. У цей день у Києві на сцені Національного театру драми ім. І. Франка відбулася прем'єра балету в двох серіях «Кармен. TV».

За свій дебютний спектакль театр отримав одразу дві премії «Київська Пектораль» — в номінаціях «Найкраща вистава року» і «Найкраща робота балетмейстера». Виконавиця ролі Кармен Ольга Кондакова була номінована, як «Найкраща виконавиця жіночої ролі».

В умовах творчої свободи, разом з художниками Ганною Іпатьєвою та Андрієм Злобіним, Раду Поклітару за короткий термін створює різноманітний репертуар театру. Вже у 2008 році театр отримує головну театральну премію країни «Київську Пектораль» в спеціально створеній номінації «Головна подія року» за сукупність яскравих прем'єр — «Веронський міф: Шекспірименти», «Болеро», «Дощ» і «Лускунчик». Виступ на фестивалях у Франції («Час любити», Біарріц), Молдові («Бієнале Е. Іонеско»), Таїланді («Фестиваль музики і танцю», Бангкок), Росії (програма «Маска плюс» фестивалю «Золота Маска» 2009 і 2010 роки, Москва і фестиваль «Нові горизонти» Маріїнський театр, Санкт-Петербург) говорять про визнання колективу міжнародною художньою спільнотою.

Співпраця з шоу «Танцюють всі»[ред.ред. код]

Nuvola apps kview.svg Зовнішні зображення
Searchtool.svg Він вважається найкомпетентнішим членом журі телешоу «Танцюють всі»
Searchtool.svg Раду проводить репетицію
Searchtool.svg Раду з відомими хореографами
Searchtool.svg Постановка оригінального танцю

Раду Поклітару — талановитий балетмейстер і хореограф. Багато телеглядачів каналу СТБ дізналися про нього й полюбили його за креативні, проникливі, сучасні й неповторні постановки для учасників проекту «Танцюють всі!». Раду Поклітару взагалі вивів шоу на новий, зовсім інший рівень. Його постановки відрізняються чітко вибудуваною драматургією, нестандартними рішеннями і, звичайно ж, своїми ідеями. Тепер шанувальники проекту під час одного ефіру мають можливість побачити не просто красивий, вишуканий танець, а й насолодитися завершеними драматургічними творами. Номери, поставлені Раду — це маленькі театральні шедеври, народжені в телевізійному форматі. У четвертому сезоні «Танцюють всі» такими шедеврами стали постановки для дуету Катерини Білявської та Родіона Фархшатова, а також Галини Пєхи та Анатолія Сачівка, Лідії Соклакової та Івана Дроздова. Шоу «Танцюють всі» тепер ще й змушує всіх, споглядаючи його, відчувати, напружуватися і думати — відповідно, воно покликане зробити тебе і мене трохи кращими.

Постановки[ред.ред. код]

  • «Точка перетину» на музику А. Кореллі (1996)
  • «Прелюдія і фуга» на музику Й. С. Баха (1996)
  • «Легенда про флейту Пана» на музику Г. Замфіра (1996)
  • «Дзеркало» на музику Ф. Шопена (1996)
  • «Сициліана» на музику Г. Форе (1996)
  • «Вальс тисячі часів» на музику Ж. Бреля (1996)
  • «Три грації» на музику Ф. Шопена (1996)
  • «Багатель» на музику Л. Бетховена (1997)
  • «Нічні квіти» на музику К. Дебюссі (1998)
  • «Білоруська голосильна» на музику вокального гурту «Камерата» (1998)
  • «Стара платівка» на пісню у виконанні М. Ланца (1998)
  • «Його музика» на музику Р. Блекмора (1998)
  • «Дрібничка» на музику Б. Мак-Ферріна (1998)
  • «Прокидання» на музику М. Равеля (1998)
  • «Іспанська арієтта» на музику Х. Канно (1999)
  • «Лакрімоза» на музику В. А. Моцарта (1999)
  • «Мюзетт» на музику Б. Мак-Ферріна (2000)
  • «Адажіо» на музику П. Чайковського (2000)
  • «Два романси» на музику М. Глінки (2000)
  • «Імпровізація на фоні стіни, оповитої плющем» на музику Й. С. Баха (2000)
  • «Три грузинські пісні» на народне грузинське вокальне багатоголосся (2001)
  • «Відправлена Русь» на музику Г. Свірідова (2001)
  • «Чокирлія» на молдавську народну музику (2001)
  • «Некласична варіація» на музику Л. Мінкуса (2001)
  • «Три старовинних танці епохи Ренесансу» на музику епохи Ренесансу (2002)
  • «Люб-off» на музику В. А. Моцарта (2002)
  • «Мазурка» на музику Ф. Шопена (2002)
  • «Три румунські пісні» на румунську народну музику (2002)
  • «Марлен» на пісню у виконанні М. Дітріх (2003)
  • «Російська» на музику П. Чайковського (2003)
  • «Весілля» на музику Г. Бреговича (2003)
  • «Екзерсис» на музику J mix (2003)
  • «Люлі» на музику гурту «Іван Купала» (2003)
  • «Ми на човнику катались» на народну російську музику (2003)
  • «Лебідь» на музику К. Сен-Санса (2004)
  • «Провінційні танці» на музику Ф. Шопена — А. Глазунова (2004)
  • «Ми танцюємо Перголезі» на музику Дж. Б. Перголезі (2008)
  • «Віки кохання» на музику А. Вівальді (2009)
  • «Баркаролла» на музику Ж. Оффенбаха (2009)
  • «Con tutti instrumenti» на музику А. Сальєрі (2010)

Спектаклі[ред.ред. код]

  • «Миттєвості» за поезією К. Бальмонта (1998, Мінський музичний театр)
  • «Поцілунок феї» І. Стравінського (1999, ГАБТ Республіки Білорусь)
  • «Світ не закінчується біля дверей будинку» на музику Ж. Депре і Г. Малера (1999, Мінський музичний театр)
  • «Quo Vadis?» На музику С. Губайдуліної і на молдавську народну музику (1999, Білоруський хореографічний коледж)
  • «La spectre de la rose» на музику К. М. Вебера (2001, Мінський музичний театр)
  • «Жінки в ре-мінорі» на музику І. С. Баха (2001, Одеське училище мистецтв і культури ім. К. Данькевича)
  • «Кармен» на музику музичної фантазії за мотивами опери Ж. Бізе (2001, Національна Опера Молдови)
  • «Кармен» Р.Щедріна-Ж.Бізе (2002, Одеське училище мистецтв і культури ім. К. Данькевича)
  • «In PIVO veritas» на ірландську народну музику та музику епохи Ренесансу (2002, Мінський музичний театр)
  • «Картинки з виставки» на музику М. Мусоргського (2002, Національна Опера України ім. Т. Шевченка)
  • «Весна священна» І. Стравінського (2002, Національна Опера України ім. Т. Шевченка)
  • «Болеро» М. Равеля (2003, Національна Опера Молдови)
  • «Вальс» М. Равеля (2003, Національна Опера Молдови)
  • «Ромео і Джульєтта» С. Прокоф'єва (13.12.2003, ГАБТ Росії), спільно з Д. Доннелланом
  • «Палата № 6» на музику А. Пярта (20.05.2004, ГАБТ Росії)
  • «День народження Отелло» на музику С. Прокоф'єва (07.06.2004, Російський камерний балет «Москва»)
  • «Сім смертних гріхів» балет із співом К. Вайля (27.11.2004, Пермський театр опери та балету)
  • «Кантата» на музику І. С. Баха (2005, Пермське державне хореографічне училище)
  • «Попелюшка» З Прокоф'єва (27.05.2005, Латвійська Національна Опера)
  • «Принцеса АТЕХ, або одкровення принцеси хозарської» монооперу Г. Чобану (2005, Національна Опера Молдови), спільно з П. Вуткареу
  • «Le Forze Del Destino» опера-балет (19.12.2005, Фонд мистецтв Володимира Філіппова)
  • «Попелюшка» О. Ходоско (22.09.2006, Латвійська Національна опера)
  • «Кармен. TV» на музику Ж. Бізе (25.10.2006, Театр «Київ модерн-балет»)
  • «Веронський міф: Шекспірименти» на музику П. Чайковского, Ф. Генделя та музику епохи Ренесансу (25.01.2007, Театр «Київ модерн-балет»)
  • «Болеро» М. Равеля (03.10.2007, Театр «Київ модерн-балет»)
  • «Дощ» на музику І. С. Баха і народів світу (03.10.2007, Театр «Київ модерн-балет»)
  • «Лускунчик» П. Чайковського (30.12.2007, Театр «Київ модерн-балет»)
  • «Underground» на музику П. Васкса (03.06.2008, Театр «Київ модерн-балет»)
  • «Палата № 6» на музику А. Пярта (24.11.2008, Театр «Київ модерн-балет»)
  • «Двоє на гойдалці» на музику І. Баха і Ч. Варгас (20.01.2009, Гала концерт «Ігор Колб та друзі» на сцені центру «Бункамура», Токіо)

Нагороди[ред.ред. код]

  • Міжнародний конкурс ім. Олега Дановского, Румунія (1999) — найкращий номер сучасної хореографії
  • Міжнародний фестиваль «Music of the World», Італія (1999) — найкращий одноактний балет
  • Міжнародний конкурс ім. Сержа Лифаря, України (1999) — III премія в конкурсі хореографів
  • Міжнародний конкурс артистів балету та хореографів у Варні, Болгарія (2000) — I премія за найкращу сучасну хореографію
  • Міжнародний фестиваль сучасної хореографії у Вітебську, Білорусь (2000) — спеціальна премія за найкращу хореографію
  • Міжнародний конкурс артистів балету «Арабески», Росія (2000) — премія за найкращий номер сучасної хореографії
  • Міжнародний конкурс артистів балету та хореографів у Москві, Росія (2001) — 1 премія конкурсу хореографів
  • Міжнародний конкурс ім. Сержа Лифаря, України (2001) — I премія в конкурсі хореографів
  • Київська Пектораль, України (2002) — найкращий музичний спектакль, найкраща робота балетмейстера
  • Київська Пектораль, України (2006) — найкращий спектакль, найкраща робота балетмейстера.
  • Київська Пектораль, України (2007) — подія року
  • Міжнародний конкурс артистів балету та хореографів у Варні, Болгарія (2008) — I премія за найкращу сучасну хореографію
  • Лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка (2016).
  • Заслужений діяч мистецтв України(2017)

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]